Перейти до основного вмісту

Позначка: Париж

Харків став відправним пунктом для французького митця: цікавий факт з життя міста до 4 січня (фото)

Пам’ятаємо! У цей день, 4 січня, в 1892 році народився Сандро Фазіні (справжнє ім’я — Срул Ар’євич (Саул Арнольдович) Файнзільберг) – український та французький художник-сюрреаліст, ілюстратор і фотограф єврейського походження; член Об’єднання незалежних художників з 1917 року. Він працював одразу в декількох стилях: класична графіка, авангард, модерн та кубізм.

Сандро Фазіні народився в місті Києві у сім’ї банківського службовця Арнольда (Ар’є) Файнзільберга. Був старшим з чотирьох синів. Дитинство і молоді роки провів в Одесі.

До речі, його молодший брат – знаменитий письменник Ілля Ільф. Цікаво, що згідно однієї з версій, прототипом Остапа Бендера був саме Сандро Фазіні, якого в родині називали «одеським апашем».

«За походженням італієць», – жартома писали про Сандро Фазіні одеські газети. Хоча Фазіні й був одеситом, але на початку 20-х працював у Харкові. У цей час серед його мешканців було багато вже відомих творчих людей чи майбутніх знаменитостей.

Вже в 1922 році Фазіні зрозумів, що радянська влада йому не підходить, і вирушив до США. Але у Парижі він одружився з одеситкою Азою і вирішив залишитися у столиці Франції. Тут він досить швидко став відомим у творчих колах, оселився на Монпарнасі, захопився новими стилями: сюрреалізмом та абстракціонізмом. Роботи Фазіні виставлялися у відомих Салонах та у приватних галереях, їх «сусідами» були полотна визнаних геніїв Пабло Пікассо та Пауля Клее. Фотосвітлини Фазіні публікувалися в ряді відомих журналів, за підписом «Al Fas». Майстер підбирав особливий ракурс: віддавав перевагу зйомці з верхньої точки. Рекламна фотографія приносила прибутки та давала змогу подорожувати Європою, цю можливість Фазіні цінував чиненайбільше. У 1937 році світлини Сандро Фазіні демонструвалися на Міжнародній виставці в Парижі.

Але Париж виявився для митця нещасливим містом. У 1942 році під час німецької окупації Олександр Фазіні та його дружина Аза Канторович були затримані жандармами та відправлені до концтабору Аушвіц у Польщі. В 1944 році Фазіні разом із дружиною загинули у таборі смерті.

Фото та матеріал: bigkyiv, відкриті джерела

У перший день зими харків’яни з сумом згадують чарівну французьку актрису (фото)

1 грудня в 2022 році пішла в засвіти знаменита французька акторка і письменниця з харківським корінням, відома кіноманам своєю роллю у фільмі «Фантомас», Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо.

Вона померла у Парижі, про це повідомила радіостанція France Bleu Mayenne з посиланням на прессекретаря актриси.

«З глибокими переживаннями та великим сумом повідомляємо вам про смерть актриси Мілен Демонжо, яка сталася 1 грудня у віці 87 років», — було написано у пресреліз, поширеному від імені рідних покійної.

Мілен Демонжо – це найбільш французька харків’янка. Саме її любов до Харкова, звідки її коріння, подарувала місту Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок». Саме книга Мілен Демонжо «Харківський бузок», яку акторка присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій, і дала назву харківському фестивалю, народженому у 2009 році. Саме ця історія лягла в основу ідеї фестивалю — щороку збирати у Харкові знаменитостей світового кінематографа, чиє коріння пов’язане з Харковом.

Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо

і голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич. Париж. 2017 р. 

«Вона увійшла до кімнати, окинула всіх поглядом і одразу підійшла до мене зі словами: «Це ви з Харкова? Ми з вами схожі!». Її мама, Клавдія Трубнікова, була харків’янкою. Свого часу сім’я перебралася до Франції і з матір’ю у Мілен були складні стосунки. У 13 років вона пішла з батьківського дому – стала улюбленою музою Крістіана Діора та почала будувати кар’єру у сфері моди та кіноіндустрії. А коли її мама захворіла (у неї була онкологія), Мілен все покинула і повернулася додому, щоб доглядати її. Проводячи з матір’ю багато часу, актриса почала записувати її спогади про життя у Харкові. Так народилася книга Демонжо про Клавдію Трубникову, яку вона назвала “Харківський бузок”. У розмові Мілен зізналася мені: пообіцяла матері перед смертю, що обов’язково відвідає її рідне місто. Повертаючись до Харкова, я вже точно знала, що привезу сюди Мілен Демонжо, і просто в літаку почала продумувати програму, а потім зрозуміла, що потрібно робити щось масштабніше – фестиваль кіно», – згадує першу зустріч із Мілен Демонжо в Парижі голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич.

Для самої Мілен Демонжо цей фестиваль став поверненням до своїх витоків і виконанням обіцянок, які вона дала своїй матері. Тому з великим задоволенням щороку приїздила до Харкова на відкриття кінофестивалю “Харківський бузок”, що проводився у 2009-2013 роках.

«Мені хочеться сказати одну дуже важливу річ. Щоразу, коли я приїжджаю на «Харківський бузок», я почуваюся не Мілен Демонжо, а дочкою харків’янки Клавдії Трубникової. Довгого життя фестивалю, і нехай у Харкові завжди цвіте бузок», – сказала Мілен Демонжо під час чергового візиту до Харкова у 2013 році.

Улітку 2017 року в Українському культурному центрі в Парижі відбулася презентація книги французької актриси про Харків і його бузковий фестиваль «Adieu, Kharkov!». У ній Мілен Демонжо зібрала всі цікаві ситуації, що відбувалися у ній під час перебування у Харкові — на батьківщині її мами.

У Мілен Демонжо було чимало творчих планів, пов’язаних з Харковом. Зокрема, вона мріяла привезти до Харкова свою виставу. Актриса по-справжньому любила місто, яке вважала своє малою батьківщиною.

У Харкові на Алеї зірок у саду Шевченка французька харків’янка залишила  частинку себе – відбиток долоні.

Алея зірок у саду Шевченка

Довідка. Мілен Демонжо (справжнє ім’я Марі-Елен Демонжо) народилася в Ніцці 29 вересня 1935 року. У ранні роки брала уроки гри на фортепіано і вільно розмовляла італійською, французькою та англійською. В юності Мілен закохалася в актора Жерара Філіпа і почала мріяти про те, щоб самій потрапити на екран. Була студенткою акторських курсів. Дівчину помітив представник модельної агенції, яка запропонувала їй контракт. Працювала у модному будинку Крістіана Діора, ательє П’єра Кардена.

Зніматися у кіно почала з 1954 року. Дебютувала у фільмі «Майбутні зірки». Потім зіграла головні ролі в картинах «Жебрак і красуня» (Єва), «Ця ніч» (Сільві), «Слабкі жінки» (Сабіна), «Кохання в Римі» (Анна Падоан), «Викрадення сабінянок» (Реа) та ін. 

В 1961 році Демонжо отримала роль міледі в «Трьох мушкетерах» Бернара Бордері, а потім зіграла безстрашну дівчину-фотографа Елен – наречену журналіста Фандора (Жан Маре) в трилогії «Фантомас» (1964, 195, 1967).

У 1966 році Мілен познайомилася з Марком Сіменоном — старшим сином письменника Жоржа Сіменона, вони одружилися, і цей шлюб тривав 31 рік. Згодом зайнялася кіновиробництвом, продовжуючи іноді грати у власних фільмах. Останньою її роботою в кіно стала драма «Я і ти» (2017), де Демонжо грала з Катрін Фро та Катрін Денєв.

 На жаль, восени 2о25 року зникла “Алея зірок Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок” (докладніше в матеріалі GX за посиланням).

Фото та матеріал: Вікторія Маренич, Галина Половик, Наталія Бойченко

 

 

24 листопада в Харкові народився художник, який малював Тараса Бульбу для Франції (фото, відео)

Пам’ятаємо! Цього дня, 24 листопада, в 1898 році в Харкові народився Микола Кричевський – живописець і графік.

Початкову художню освіту здобув у батька, також художника.
Працював художником та актором у київському театрі Садовського, з яким восени 1919 року поїхав у турне Європою та залишився за кордоном.
З липня 1923 жив у Празі, в 1929 оселився в Парижі.

Микола Кричевський вільно володів різними мистецькими техніками (гуаш, олія, темпера, ксилографія), але прославився як аквареліст, майстер ліричного міського пейзажу. Подорожуючи Європою, писав акварельні пейзажі Франції, Італії, Австрії, Швейцарії.

Під час Другої світової війни добровольцем пішов на фронт як громадянин Франції. Був нагороджений орденом Почесного Легіону.

У 1945 році створив 45 ілюстрацій пером та пензлем до французького перекладу «Тараса Бульби» Миколи Гоголя.
Спадщину художника становлять близько 7000 творів.

Роботи знаходяться у музеях Києва, Канева та Полтави, у зборах Українського музею у Нью-Йорку, інших музеях США, Франції та Канади.

Помер художник у 1961 році у Парижі.

Музика їх з’єднала. Чуттєвий концерт мовою кохання лунав у Харкові (фото, відео)

Саме сьогодні, 14 липня, коли французи відзначають День взяття Бастилії (14 липня 1789 року) – символ боротьби за свободу та незалежність для народу Франції. пригадаємо яскраві дати і події…

А ви знали? В липні є дві цікаві дати пов’язані із Францією і її столицею – Парижем.
Зокрема, ще в 52 році до н. е. – була прийнята дата заснування “столиці світу”, так кілька століть поспіль називають Париж. Поселення існувало на цьому місці ще двома-трьома століттями раніше, але вперше про нього згадав римський полководець Гай Юлій Цезар у своїх «Записках про Галльську війну» саме 8 липня (докладніше в пості GX).

Сьогодні Париж – найелегантніша столиця Європи, серце адміністративного, культурного та політичного життя Франції, де проживає п’ята частина її населення.
А ще 14 липня Франція відзначала своє головне свято – День взяття Бастилії!


В Харкові вже стало доброю традицією до цього державного свята Франції об’єднувати наші волелюбні країни дружніми знаками підтримки.

Зокрема, 9 липня колектив ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА підготував неймовірний концерт з 27 кращих французських творів. Концерт-перформанс «Je t’aime» («Я кохаю тебе»), за участю артистів оркестру та солістів опери, підготували лауреати міжнародних та національних конкурсів – режисер-постановник Олексій Дугінов та диригент-постановник Юрій Дяченко.

На сцені цього вечора сяяли зірки харківської опери: заслужені артисти України – Олена Старікова, Володимир Козлов, Алла Мишакова, Тамара Гармаш; лауреати міжнародних конкурсів — Юлія Антонова, Олександр Золотаренко, Вероніка Коваль, Вікторія Мостова, Микита Маринчака, Олексій Коноров; дипломанти міжнародних конкурсів: – Юлія Форсюк, Сергій Леденьов, а також талановиті виконавці Юрій Кудрявцев, Андрій Слободянюк, Вікторія Марініч, Андрій Панчишко, Віталій Манченко; чоловіче тріо артистів хору — Сергій Левицький, Кирило Тищенко, Валерій Тігієв. Акомпанував артистам оркестр СХІД ОПЕРА під орудою Юрія Дяченка,. Глядач почув соло у виконанні заслуженого артиста України Юрія Тарарака (труба), Наталії Бабарук (скрипка), Івана Бабарука (тромбон), Юрія Дяченка (кнопковий акордеон), Ярослава Роденка (бас-гітара), Георгія Зуба (саксофон), Максима Чуба (фортепіано).

Ведучими концерту були Олексій Грідасов та Валерія Григор’єва.

В програмі лунали:
1. Ф. Лей «Emmanuelle» (оркестр, соло Н. Бабарук (скрипка), І. Бабарук (флюгельгорн));
2. Рік Аллісон (з реп.Л.Фабьян) «Je t’aime» (Ю.Антонова);
3. Жак Брелем (з репертуару Даліди) «Ne me Quitte Pas»
(О.Золотаренко);
4. Луи Гульельми «la vie en rose» (з реп. Е.Піаф) (В.Мостова);
5. Вренсис Лемарк. «À Paris» (з репертуару Ів Монтан) (А.Панчишко);
6. П.Деланое (з реп. Дж.Дассен) «Salut» (А.Панчишко, Ю.Антонова);
7. Ф.Лей «Une historire d’amour» (О.Коноров соло + фо-но);
8. М.Легран «Les Parapluies de Cherbourg» (Шербурзькі парасольки) (А.Мишакова, М.Маринчак);
9. А.Поппом (з реп.М.Лафоре) «Manchester et Liverpool» (Т.Гармаш);
10. Ж.Косма «Les feuilles mortes» (Ю.Кудрявцев, Ю.Дяченко (баян));
11. С.Лама (з реп. Даліди) «Je suis malade» (О.Старікова);
12. С.Адамо «Тombe la neige» (С.Леденьов);
13. Н.Ланзберг (з репертуару Е.Піаф) «Рadam padam» (В.Коваль,
Ю.Дяченко (баян));
14. Ал. Верлен «Taka takata» (С.Левицький, К.Тищенко, В.Тігієв);
15. Ariel Ramirez «Alouette» («Жайворонок») (оркестр);
16. Мішель Берже «SOS D’un Terrien En Détresse» з мюзиклу “Старманія” (С.Судік)
17. Жак Рево,К.Франсуа «Comme d’habitude » (з реп. М.Матьє) (My Way) (В.Марініч);
18. Пьер Деланоє (з реп. Дж. Дассен) «Et si tu n’existais pas»
(Ю.Кудрявцев + гітара, ансамбль – Ю.Антонова, В.Марініч);
19. Дідьє Барбелів’єн (з реп. П.Каас) «Mademoiselle Chante Le Blues» (Ю.Форсюк, В.Карелов (труба));
20. Жан Дрежак, Юбер Жиро «Під небом Парижа» (А.Слободянюк, Ю.Дяченко (баян));
21. П.Карлі (з реп. М.Матьє ) «Pardonne-moi» (А.Мишакова);
22. Жорж Гарваренц (з реп. Ш.Азнавура) «Une vie d’amour» (Жіття у коханні) (В.Манченко, В.Марініч);
23. Дідьє Барбелів’єн (з реп. П.Каас) «Mon Mec a Moi» В.Коваль
24. М.Уілшоу «Les Champs-Elysées» (В.Манченко, А.Слободянюк,
ансамбль – С.Левицький, К.Тищенко, В.Тігієв);
25. П.Деланое (з реп. М.Матьє ) «Ciao Bambino Sorry» (О.Старікова);
26. М.Монно, Е.Піаф (з реп. М.Матьє, Е.Піаф) «L’hymne à l’amour»
(Гімн кохання) (В. Козлов та усі солісти);
27. Шарль Дюмон (з репертуару Е.Піаф) «Non je ne regrette» (усі солісти).

Цього вечора українці співали мовою кохання і грали музику незламної нації.

Адже саме французьку мову часто називають “мовою кохання”. Це пов’язано з її романтичним звучанням, мелодійністю та асоціацією з французькою культурою, відомою своєю романтичністю та любовними історіями. Французька мова багата на вирази для висловлення любові та ніжності, а також має багато красивих слів, які використовуються для вираження почуттів.
Це музика для закоханих і про них… Не випадково цьогоріч концертну програму відкривала чарівна пара з оркестру СХІД ОПЕРА, яку поєднала саме музика…


Наталя (скрипка) і Іван (флюгельгорн) Бабарук разом із оркестром заграли «Emmanuelle» (Ф. Лей).

 

Їх руки і губи торкалися музичних інструментів, а душі єдналися поглядом.

А як сяяли зірки…

Лауреатка міжнародних конкурсів Вероніка Коваль співає про кохання у ритмі серця…

 

Користуючись нагодою, щиро вітаємо з днем народження яскраву харківську артистку (зірка його святкує 11 липня). Вероніка має в своєму репертуарі багато французських пісень (докладніше в новині GX), дві з них глядач мав змогу почути на концерті. Квіти на концерті стали першими до особистого свята.

Кожен виступ був унікальним. В цей вечер, наче, завітав сам Шарль Азнавур із своїми чарівними супутницями і заспівав легендарну пісню про вічне кохання Джо Дассена…

Харківці стоячи оплесками і квітами дякували артистам ХНАТОБ за їх любов до глядача.

“Ні, я ні про що не шкодую…” – саме ці слова з репертуару легендарної французької співачки Едіт Піаф (Шарль Дюмон «Non je ne regrette»), передають відчуття кожного українця, який мріє про волю, в нас немає жалю за минулим – ми приймаємо життя таким, яке воно є!

Це й концерт став дарунком не лише Харкову і Україні, а й народу Франції, який нас підтримує у надскладні часи війни з рф. Адже 14 липня французи відзначають День взяття Бастилії (14 липня 1789 року) – символ боротьби за свободу та незалежність для народу Франції. Ця подія стала ключовим моментом Французької революції, символізуючи повалення королівського абсолютизму та початок нової епохи. Взяття Бастилії розглядається як символ національної єдності та гордості французів, що нагадує про важливість боротьби за демократію та права людини.
Віримо Богові та ЗСУ! Україна виборе своє право жити вільно!

До речі, 11 липня о 17.00 концерт знову на сцені СХІД ОПЕРА.

А ще колектив театру запрошує усіх на Summer Opera Fest — фестиваль найкращих вистав театру!

Вже завтра, 12 липня,  о 16.00 в ХНАТОБ / Kharkiv Opera Loft Stage – балет-притча “Драконячі пісні” (квитки: на сайті театру).

У безмежному всесвіті народжуються дракони.
Одні сліпо блукають у темряві, інші з відвагою дивляться на зорі — якби ж вони знали, що кожна зірка береже спогад про тих, хто шукає істину.
Це історія про Тіамата й Анінотну — споріднені душі, які проходять шлях від злетів до зрад, від болю до прощення… І лише той, хто простив, здатен знову навчитися любити.
Аби зрештою знайти себе і знову одне одного.
Чарівна музика, глибока хореографія та метафоричний сюжет — усе це чекає на вас у виставі, яка зворушує серце.

Нагадаємо, нещодавно в Парижі Харків гідно представив митців України! Незламний Харків, як Місто Музики ЮНЕСКО, разом з понад 200 креативних міст світу, взяв участь у важливій конференції Мережі креативних міст ЮНЕСКО, яка відбулася 23-24 червня у Франції! (докладніше в новині GX).

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА, Лена Міршнікова

Stand with Ukraine. Огляд культурного життя Харкова у Парижі зворушив світ (фото, відео)

Наше життя – це яскраві спогади, які ми можемо розділити із світом…

А ви знали? Ще в 52 році до н. е. – була прийнята дата заснування “столиці світу”, так кілька століть поспіль називають Париж. Поселення існувало на цьому місці ще двома-трьома століттями раніше, але вперше про нього згадав римський полководець Гай Юлій Цезар у своїх «Записках про Галльську війну» саме 8 липня (докладніше в пості GX).

Сьогодні Париж – найелегантніша столиця Європи, серце адміністративного, культурного та політичного життя Франції, де проживає п’ята частина її населення.

Саме в Парижі наприкінці червня Харків гідно представив митців України!

“З гордістю повідомляємо, що Харків, як Місто Музики ЮНЕСКО, разом з понад 200 креативних міст світу, взяв участь у важливій конференції Мережі креативних міст ЮНЕСКО, яка відбулася 23-24 червня у Франції!” – розповіли представники Департаменту культури міста Харків.

Харків презентували: в.о. директора Департаменту культури міськради Тетяна Мараховська та заступник директора Департаменту міжнародного співробітництва міськради Юлія Згурська.

Останніми кадрами презентаці харківців стала гра найвідомішого скрипаля Харкова залуженого діяча мистецтв України Ігора Чернявського на найбільшій площі Європи, майдані Свободи, на тлі розбитої рашистами  будівлі Харківської обласної державної адміністрації. А ще квіти від вибухів, якими нівичить вулиці Харкова росія…

Після презентації творчого надбання незламного міста на конференції у Франції, представники різних країн хотіли підійти, обійняти і підтримати представників української делегації.

Про це журналістці GX особисто розповіла в.о. директора Департаменту культури міськради Тетяна Мараховська.

Ця подія стала чудовою нагодою для обміну досвідом, ідеями та налагодження нових зв’язків з креативними містами з усього світу. Було представлено багату музичну спадщину Харкова, його сучасні музичні ініціативи та потенціал, який робить наше місто справжнім центром музичного життя України.
Участь у таких заходах підтверджує, що навіть у найскладніші часи музика залишається силою, що надихає та об’єднує. Харків продовжує звучати, і ми прагнемо ділитися нашою культурою з усім світом!

“Дякуємо організаторам за можливість бути частиною цієї глобальної креативної спільноти: це важливий крок для зміцнення міжнародних зв’язків та демонстрації незламного духу нашої культури!” – наголошують учасники події.

Фото та матеріал: Департамент культури мiста Харкова, архів Тетяни Мараховської, Наталія Бойченко, GX

Легендарний дім Cartier

Cartier — відомий французький бренд розкішних товарів, відомий насамперед своїми ювелірними виробами, годинниками та аксесуарами високого класу. Заснований у 1847 році Луї-Франсуа Картьє в Парижі, бренд зарекомендував себе як символ елегантності, майстерності та позачасового дизайну.

Починаючи з 1847 року, Будинок творчо досліджує свою спадщину. Відкриття, звернення до світових культур, примноження краси — все це способи, за допомогою яких Cartier ділиться своїм баченням, про що свідчать численні виставки колекції Cartier по всьому світу, а також бібліографія Cartier. На аукціоні 1973 року в Женеві вперше в своїй історії Cartier придбав виріб, виготовлений півстоліттям раніше: таємничий годинник Portique. Це стало початком створення казкової колекції коштовностей, годинників і дорогоцінних аксесуарів, підписаних Cartier, що представляють його стиль. Найстаріші вироби датуються 1860 роком, а найновіші — кінцем ХХ століття. Колекція Cartier, яка постійно зростає, зараз налічує понад 3 000 виробів.

Історія творення стилю

  1. Прикраси.
    Прикраси з колекції Cartier дають уявлення про стилістичну еволюцію Будинку. Вони відображають натхнення засновників Cartier, а також універсальну цікавість Будинку. Лаконічний дизайн і витончені лінії: колекція розкриває силу цих тепер уже культових дизайнів.
  2. Годинникарство.
    Від фірмових виробів — фігурних годинників, загадкових годинників і дорогоцінних годинників — до творінь, які стали прикладом безпрецедентного творчого бачення в цій галузі, колекція розповідає про унікальну 170-річну історію і втілює в собі прагнення до естетики та технічних інновацій.
  3. Коштовні предмети.
    Практичні та завжди елегантні, дорогоцінні предмети з колекції Cartier відображають мистецтво життя Cartier, що виходить за рамки цінності матеріалів. Творчий потенціал Будинку дозволяє йому присвячувати свою майстерність функціональним і декоративним предметам, які, як відомо, роблять повсякденне вишуканим, а вишукане — ще більш вражаючим.

З моменту своєї першої великої виставки в 1989 році в Малому палаці в Парижі, колекція Cartier була прийнята сорока двома найвідомішими світовими інституціями і була включена в основні ретроспективні виставки. Колекція Cartier — це неймовірний спосіб поділитися своєю історією, вона розповідає про шлях Будинку від 1847 року до наших днів.

Найвідоміші творіння Cartier

До найбільш знакових колекцій Cartier належать браслети Love та Juste un Clou, годинник Tank та лінія Panthère de Cartier. Бренд також відомий своїми історичними зв’язками з королівськими особами та знаменитостями. Браслет Cartier Love — один з найбільш знакових і популярних виробів бренду. Створений у 1969 році Альдо Чіпулло, він символізує вічне кохання та відданість. Він завоював величезну популярність серед знаменитостей і пар, ставши символом статусу і символом відданості. Його часто носять в парі або разом з іншими браслетами. Браслет Juste un Clou (фр. «Просто цвях») від Cartier — це сміливий і сучасний виріб, який перетворює повсякденний предмет — цвях — на витвір мистецтва. Розроблений Альдо Чіпулло в 1970-х роках, він уособлює дух бунтарства та нетрадиційної розкоші. Годинник Cartier Tank — один з найбільш знакових і довговічних годинників в історії годинникового мистецтва. Представлений у 1917 році Луї Картьє, він був натхненний міцною прямокутною формою військових танків, що використовувалися під час Першої світової війни. Його носили знаменитості, члени королівських родин та історичні постаті, такі як принцеса Діана, Енді Воргол та Жаклін Кеннеді. Відомий своєю позачасовою елегантністю, він доповнює як офіційні, так і повсякденні образи.

 

У перший день зими харків’яни з сумом згадують чарівну французьку актрису (фото)

Саме 1 грудня в 2022 році пішла в засвіти знаменита французька акторка і письменниця з харківським корінням, відома кіноманам своєю роллю у фільмі «Фантомас», Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо.

Вона померла у Парижі, про це повідомила радіостанція France Bleu Mayenne з посиланням на прессекретаря актриси.

«З глибокими переживаннями та великим сумом повідомляємо вам про смерть актриси Мілен Демонжо, яка сталася 1 грудня у віці 87 років», — було написано у пресреліз, поширеному від імені рідних покійної.

Мілен Демонжо – це найбільш французька харків’янка. Саме її любов до Харкова, звідки її коріння, подарувала місту Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок». Саме книга Мілен Демонжо «Харківський бузок», яку акторка присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій, і дала назву харківському фестивалю, народженому у 2009 році. Саме ця історія лягла в основу ідеї фестивалю — щороку збирати у Харкові знаменитостей світового кінематографа, чиє коріння пов’язане з Харковом. 

Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо

і голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич. Париж. 2017 р. 

«Вона увійшла до кімнати, окинула всіх поглядом і одразу підійшла до мене зі словами: «Це ви з Харкова? Ми з вами схожі!». Її мама, Клавдія Трубнікова, була харків’янкою. Свого часу сім’я перебралася до Франції і з матір’ю у Мілен були складні стосунки. У 13 років вона пішла з батьківського дому – стала улюбленою музою Крістіана Діора та почала будувати кар’єру у сфері моди та кіноіндустрії. А коли її мама захворіла (у неї була онкологія), Мілен все покинула і повернулася додому, щоб доглядати її. Проводячи з матір’ю багато часу, актриса почала записувати її спогади про життя у Харкові. Так народилася книга Демонжо про Клавдію Трубникову, яку вона назвала “Харківський бузок”. У розмові Мілен зізналася мені: пообіцяла матері перед смертю, що обов’язково відвідає її рідне місто. Повертаючись до Харкова, я вже точно знала, що привезу сюди Мілен Демонжо, і просто в літаку почала продумувати програму, а потім зрозуміла, що потрібно робити щось масштабніше – фестиваль кіно», – згадує першу зустріч із Мілен Демонжо в Парижі голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич.

Для самої Мілен Демонжо цей фестиваль став поверненням до своїх витоків і виконанням обіцянок, які вона дала своїй матері. Тому з великим задоволенням щороку приїздила до Харкова на відкриття кінофестивалю “Харківський бузок”, що проводився у 2009-2013 роках.

«Мені хочеться сказати одну дуже важливу річ. Щоразу, коли я приїжджаю на «Харківський бузок», я почуваюся не Мілен Демонжо, а дочкою харків’янки Клавдії Трубникової. Довгого життя фестивалю, і нехай у Харкові завжди цвіте бузок», – сказала Мілен Демонжо під час чергового візиту до Харкова у 2013 році.

Улітку 2017 року в Українському культурному центрі в Парижі відбулася презентація книги французької актриси про Харків і його бузковий фестиваль «Adieu, Kharkov!». У ній Мілен Демонжо зібрала всі цікаві ситуації, що відбувалися у ній під час перебування у Харкові — на батьківщині її мами.

У Мілен Демонжо було чимало творчих планів, пов’язаних з Харковом. Зокрема, вона мріяла привезти до Харкова свою виставу. Актриса по-справжньому любила місто, яке вважала своє малою батьківщиною.

У Харкові на Алеї зірок у саду Шевченка французька харків’янка залишила  частинку себе – відбиток долоні.  

Алея зірок у саду Шевченка

Довідка. Мілен Демонжо (справжнє ім’я Марі-Елен Демонжо) народилася в Ніцці 29 вересня 1935 року. У ранні роки брала уроки гри на фортепіано і вільно розмовляла італійською, французькою та англійською. В юності Мілен закохалася в актора Жерара Філіпа і почала мріяти про те, щоб самій потрапити на екран. Була студенткою акторських курсів. Дівчину помітив представник модельної агенції, яка запропонувала їй контракт. Працювала у модному будинку Крістіана Діора, ательє П’єра Кардена.

Зніматися у кіно почала з 1954 року. Дебютувала у фільмі «Майбутні зірки». Потім зіграла головні ролі в картинах «Жебрак і красуня» (Єва), «Ця ніч» (Сільві), «Слабкі жінки» (Сабіна), «Кохання в Римі» (Анна Падоан), «Викрадення сабінянок» (Реа) та ін. 

В 1961 році Демонжо отримала роль міледі в «Трьох мушкетерах» Бернара Бордері, а потім зіграла безстрашну дівчину-фотографа Елен – наречену журналіста Фандора (Жан Маре) в трилогії «Фантомас» (1964, 195, 1967).

У 1966 році Мілен познайомилася з Марком Сіменоном — старшим сином письменника Жоржа Сіменона, вони одружилися, і цей шлюб тривав 31 рік. Згодом зайнялася кіновиробництвом, продовжуючи іноді грати у власних фільмах. Останньою її роботою в кіно стала драма «Я і ти» (2017), де Демонжо грала з Катрін Фро та Катрін Денєв.

 

Галина Половик

Харків радо зустрів і привітав свого олімпійця (фото)

Харків зустрів і привітали харківського плавця Максима Вераксу зі «сріблом» на цьогорічних Паралімпійських іграх в Парижі.

Про це повідомив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов

На ХVІІ літніх Паралімпійських іграх-2024 Україна представлена складом зі 140 атлетів, що виступають у 17 видах спорту.  Збірна України на ХVІІ літніх Паралімпійських іграх-2024 здобула 82 медалі: 22 – золоті, 28 – срібні, 32 – бронзові. Українці посіли 7 місце в загальному заліку та 5 – за кількістю нагород.

До речі, загалом спортсмени Харківщини привезли до дому 1 золоту, 3 срібні (зокрема, й тенісистка Марина Литовченко, – докладніше в новині GX) та 3 бронзові медалі.

Нагадаємо, у складі Національної збірної команди України на XVII літніх Паралімпійських ігор, що проходили в Парижі, було дев‘ять представників Харківської області.

Зокрема, 40-річний Максим Веракс цього разу у Парижі виборов «срібло», а загалом на 5 Паралімпійських іграх виборов 16 медалей та став найтитулованішим спортсменом серед паралімпійців України.

Наш спортсмен здобув «срібло» на 100-метрівці вільним стилем, яку подолав за 53.64 секунди.

“Наші спортсмени — гордість Харківщини! Дякуємо Максиму та його тренеру Василю Кеке за результат! Слава Україні”, – підсумував начальник ХОВА.

Вітаємо Максима та усіх незламних спортсменів, що показують чого варта Україна на змаганнях світового рівня.

Віримо Богові та ЗСУ! Україна здобуде свою Перемогу!

Нагадаємо підсумки ХХХІІІ Літніх Олімпійськіх ігор, які проходили в Парижі, – Україна завершила виступи на Олімпіаді-2024 з 12 медалями: 3 золотих; 5 срібних; 4 бронзових (докладніше в пості на фейсбук-сторінці GX).

Фото, відео та матреіал: ХОВА, GX, Наталія Бойченко

Я просто йду вперед. Титулована спортсменка з Харкова здобула ще одну медаль для України (фото, відео)


Українці із хвилюванням стежать за виступами наших спортсменів на Паралімпійських іграх у Парижі. Адже це справді змагання нескорених! Їх лозунгом можна вважати слова спортсменки з Харкова, Марини Литовченко: “Я просто йду вперед!”  Саме так змагаються українці, саме так виборює свободу Україна!

На ХVІІ літніх Паралімпійських іграх-2024 Україна представлена складом зі 140 атлетів, що виступають у 17 видах спорту. 

На ранок 8 вересня, після десяти змагальних днів, збірна України посідає 7 місце в медальному заліку. Наразі українці здобули 79 нагород: 21 золоту, 26 срібних та 32 бронзові (сьогодні наші спортсмени позмагаються ще за дві медалі – у веслуванні та паверліфтингу).

Внесла свій вклад у загальний залік і спортсменка з Харкова – тенісистка Марина Литовченко отримала срібло Паралімпіади-2024.

Журналісти новинного порталу GX багато років поспіль слідкують за досягненнями нездамної спортсменки. 

“Головне у професійному спорті не брати до уваги кількість нагород, а завзято йти вперед, постійно вдосконалюючись. Лише у щоденній роботі над собою можна досягти успіху”, – розповідала Марина читачам GX.

До речі, сама Марина Литовченко розповідала, що до своєї золотої медалі Паралімпіади-2020 вона йшла аж п’ять років, які провела у щоденних тренуваннях. Докладно про цю визначну подію у житті спортстменки у відвертому інтерв’ю чемпіонкі у програмі «Viсtory з Вікторією Маренич».

Довідка. Марина Литовченко – паранастільна тенісистка у класі WS6. 

Народилася Марина у Києві. Її шкільні роки минули у Херсоні: там дівчина у 2009 році вперше взяла до рук ракетку. Але саме у Харкові з’явилася можливість повністю віддатися своїй мрії – грі в теніс. Стабільно тренуватися Марина розпочала у 2012 році, коли вступила до ХНУ ім. В. Н. Каразіна. Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, дівчина досягла величезного успіху і перемогла не одного суперника.

Призерка чемпіонатів Європи – 20213 та 2015 року.

Бронзова медаль XV Літніх Паралімпійських ігор в Ріо-де-Жанейро 2016 року.

Перемога в Пекіні (Китай) на турнірі China Open 2018 – у складі команди паралімпійців Марина посіла перше місце та здобула золоту медаль (докладніше в новині GX). Чимала заслуга у досягненнях чемпіонки – це віра та талант її тренера Андрія Ісакова.

2018 рік – “золото” чемпіонату світу (докладніше в новині GX). Нагадаємо, паралімпійці з України взяли участь у чемпіонаті світу з настільного тенісу серед спортсменів із поразкою опорно-рухового апарату та інтелектуальними порушеннями. Змагання відбулися у м. Лашко (Словенія). 

2019 рік – Міжнародний турнір з паралімпійського настільного тенісу у містечку Лашко (Словенія) – Україна показала високий результат: у особистих та командних змаганнях серед жінок золото країні принесла харків’янка Марина Литовченко (докладніше в новині GX).



Чемпіонка літніх Паралімпійських ігр-2020 в одиночному розряді класу C6 в Токіо. Нагадаємо, XVІ літні Паралімпійські ігри проходили у Токіо (Японія) з 24 серпня по 5 вересня 2021 року.

Докладно про чуттєву зустріч в Харкові призерки в новині GX. Більше фото в альбомі на фейсбук-странці порталу.
 

2021 рік – харків’янку Марину Литовченко нагородили орденом княгині Ольги ІІ ступеня. Відзнаку вручив чемпіонці Паралімпіади-2020 Президент України Володимир Зеленський. Докладніше в новині GX.

Чемпіонка світу за підсумками Паралімпійських ігор-2022 в Пекіні.

2023 рік – чемпіонка Європи (в одиночній та у командній грі) з паранастільного тенісу.

Нагадаємо, навесні 2022 року чемпіонка Паралімпіади-2020 Марина Литовченко виставила на аукціон свою золоту медаль, щоб допомогти відродити Харківський національний університет ім. В.М. Каразіна, який постраждав під час обстрілу російських окупантів. Докладніше в новині GX.



Тому ми розуміємо, як важко було Марині розділяти подіум із спортсменкою під нейтральним стягом…

Вітаємо Марину та усіх незламних спортсменів, що показують чого варта Україна на змаганнях світового рівня.

Віримо Богові та ЗСУ! Україна здобуде свою Перемогу!

Нагадаємо підсумки ХХХІІІ Літніх Олімпійськіх ігор, які проходили в Парижі, – Україна завершила виступи на Олімпіаді-2024 з 12 медалями: 3 золотих; 5 срібних; 4 бронзових (докладніше в пості на фейсбук-сторінці GX).

Фото, відео та матреіал: Вікторія Маренич, GX, Наталія Бойченко, архів Марини Литовченко, відкриті джерела

Представниця Харківщини стала прапороносцем. Яскрава подія закарбована на папері в Україні (фото)

Ось і стартували ХХХІІІ Літні Олімпійські ігри в Парижі (Франція). Представники українського телемарафону поспілкувалися з прапороносцями України на ХХХІІІ Олімпійських іграх плавцем Михайлом Романчуком та тенісисткою Еліною Світоліною. У Парижі Україну представлять 140 спортсменів, які змагатимуться у 23 видах спорту.

А ви знали? В 1924 році, рівно 100 років тому, Франція вперше прийняла Олімпіаду. Цьогоріч французи приймають представників 205 країн. На Олімпійських іграх будуть представлені 28 традиційних та 4 додаткові види спорту, з 45 спортивних дисциплін.

Човен з українцями плив 80-м, дощ і сутінки перевіряли спортсменів на міцність.

 

До речі, заслужений майстер спорту України з тенісу Еліна Світоліна – почесна громадянка міста Харків.


Довідка. Еліна народилася 12 вересня 1994 року і з 4 років присвятила своє життя тенісу. Вона відома своїми досягненнями, серед яких бронзова медаль на Олімпіаді 2020 року у Токіо та 19 титулів WTA, включаючи чемпіонство на підсумковому турнірі WTA.

Свій перший матч Еліна зіграє вже у неділю, 28 липня.

Докладніше про олімпійців-представників Харківщини в новині GX.

А ви знали? До Олімпійських ігор, головного мультиспортивного форуму чотириріччя, до якого прикута зараз увага мільйонів людей з усіх куточків світу, компанія “Укрпошта” випустила тематичний набір марок з конвертами та буклетом, як до першого дня та к і взагалі до події і учасників змагань.

Ще трохи про Олімпійські ігри…

Які види спорту будуть представлені: Стрільба з лука, художня гімнастика, художнє плавання, легка атлетика, бадмінтон, баскетбол, баскетбол 3 на 3, пляжний волейбол, бокс, веслувальний слалом, спринт на каное, велоспорт “BMX-фристайл”, велоспорт “BMX-перегони”, велоспорт МТБ, шосейний велоспорт, велоспорт на велотреку, пірнання, кінний спорт, фехтування, футбол, гольф, хокей, дзюдо, марафонське плавання, сучасний пентатлон, художня гімнастика, академічне веслування, регбі-7, вітрильний спорт, стрільба, скейтбординг, спортивне скелелазіння, серфінг, плавання, тейквондо, стрибки на батуті, теніс, тріатлон, волейбол, водне поло, важка атлетика, реслінг.

До того ж в програму Олімпіади внесено нові спортивні дисципліни: брейкін, відомий як спортивний брейкданс, та веслувальний слалом (крос на каяку). Крім того, другі змагання відбудуться зі скейтбордингу та серфінгу.

Нагадаємо, кращі спортсмени України засуджують російський терор.

Щиро підтримуємо та бажаємо перемоги на Олімпійських іграх усім українцям!

Фото та матеріал: трансляція “Суспільне”, “Укрпошта”


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.