Ось і минає серпень... Він був багатий на свята на честь Ісуса Христа-Спасителя та Пресвятої Богородиці. По завершенні Успенського посту, який тривав з 14 по 28 серпня, у всіх православних храмах 28.08 відбулися богослужіння, присвячені святу Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії.
Нагадаємо, основні віхи Успенського посту – три свята, три Спаси: Всемилостивого Спасителя (Медовий Спас), Преображення Господнє (Яблучний Спас) та перенесення Нерукотворного образу Господа Ісуса Христа з Едесси до Константинополя (Горіховий або Хлібний Спас). До речі, саме сьогодні, 29 серпня, відзначають останній Спас.
Горіховий (або Хлібний) Спас міцно пов'язаний із православним святом, яке відзначається церквою на честь Нерукотворного образу Христа Спасителя. Сьогодні у церквах лунали святкові дзвони.
Останній Спас збігається зі святом нового врожаю. У народі він одержав особливі назви: Горіховий Спас, Хлібний Спас, Третій Спас, Спас на полотнах, Спас на полотні, Полотневий спас.
І ось чому...
Згідно з переказами за часів життя на землі Ісуса Христа в сирійському місті Едесса жив цар Авгар. Він страждав від прокази й одного разу почув про чудесні зцілення Спасителя. Недовго думаючи, цар послав до Єрусалима писаря з проханням до Ісуса Христа прийти вилікувати його - сам цар рухатися не міг. Крім цього, писареві було велено написати портрет Сина Божого. Але, на жаль, намалювати Спасителя писар не зміг - риси Ісуса постійно змінювалися через "невимовну благодать", яка виходила від нього. Але Ісус знав, чим допомогти: попросив принести посудину з водою, вмився і витерся складеним вчетверо полотном. На тканині в той момент проступили риси Спасителя. Полотно відвезли цареві Авгарю, і коли той простягнувся перед божественним ликом, то одразу зцілився. Потім це полотно розкинули на вежі, щоб й інші люди могли повірити в справжнє диво. Вважається, що цей нерукотворний образ - перша в історії ікона.
630 року Едессу захопили араби й заборонили поклоніння Нерукотворному Образу. Але 944 року імператор Костянтин Багрянородний викупив його в еміра (правителя) і переніс до Константинополя. Тоді образ і став головною святинею міста. У XIII столітті під час хрестового походу був загублений.
А ще за народними традиціями в кінці серпня дозрівали лісові та волоські горіхи, їх збирали й святили в церкві (навіть є вірші-підтвердження: "Ти жменьку горіхів швидше святи, щоб в дім свій добро і любов принести..."), після чого частину вживали в їжу, а іншу частину запасали на зиму. Ще одна назва — Хлібний Спас — день отримав на честь закінчення жнив, початку посіву та випікання першого хліба із зерна нового врожаю. Наразі, під час війни, новий врожай дістається не лише потом, а ще й кров'ю, як наших захисників, так і працівників у полі, які ризикують підірватися на ворожих мінах...
Це свято поєднує у собі й повагу до православних, і данину народним традиціям.
Колектив новинного порталу GX приєднується до вітань зі святом. Нехай цей день принесе сильну й міцну, як горіх, віру у вашу родину, нехай у домі вашому панує добробут та мир. Бажаємо здоров’я, благодіяння, чистоти душі та радості серця.
Фото, відео та матеріал: GX, Михайло САМ, Алина Цимбалюк, Наталія Бойченко, відкриті джерела
