Напередодні нового року в університетській типографії Харківського гуманітарного університету «Народна українська академія» вийшла друком колективна праця вчених України та зарубіжжя – монографія «Генеалогічний конкурс: "Історія моєї сім’ї": аналіз соціально-культурних можливостей».
Унікальність праці в тому, що вона створена на основі багаторічних досліджень академічного конкурсу «Історія моєї сім’ї», який майже 30 років поспіль проводиться в НУА. І цього навчального року - також. Його учасники – учні, студенти, аспіранти, докторанти, батьки школярів – досліджують свій родовід, роблять відкриття в учорашньому дні, прокладаючи мости пам’яті між поколіннями.
Автори монографії дають відповіді на актуальні питання, зокрема, як познайомити людину із самою собою і підготувати її до зустрічі зі світом, створивши для цього умови, за яких сформується творча особистість, готова до життя у новій нормальності, де наразі єдиною константою залишаються зміни, тощо.
«В умовах, коли стабільність перетворюється на нову розкіш, постійні зміни – на нову стабільність, а непередбачуваність – на новий контекст, що може зіграти роль системи координат (такої собі «системи світу Птолемея»), яка дозволяє зорієнтуватися, опертися на неперехідні цінності? Питання далеко не риторичне, адже придбання головної навички майбутнього – розуміти й використовувати свою людяність – може відбуватися лише в певному середовищі», - йдеться у передмові до праці доктора історичних наук, професорки, ректорки ХГУ «НУА» Катерини Астахової,
Створення такого середовища є завданням не лише батьків, а й школи, вишу. В НУА цю місію частково покладено на щорічний загальноакадемічний конкурс «Історія моєї сім’ї». Його головна мета – набуття поваги і знань з історії власного роду, а через неї – з історії країни, міста, навчального закладу.
За 28-річну історію проведення конкурсу з’явилось чимало цікавих досліджень, родинних відкриттів, багатопоколінних генеалогічних дерев. Вони зберігаються у родинах учасників, а копії – у фондах музею історії НУА та Центру науково-гуманітарної інформації.
За словами Катерини Астахової, ідея монографії як дослідження, що виходить за рамки звичайного опису сімейного родоводу та формування поваги до інституту сім’ї, стала оформлюватись і викристалізовуватись із особистого листування у 2015-2016 роках з відомою польською соціологинею, доктором Оксаною Козловою з Інституту соціології Щецинського університету (Польща).
«Саме вона підказала нові грані й аспекти проєкту «Історія моєї сім’ї», побачила надзвичайне у звичайному», - наголошує Катерина Астахова.
Зокрема, польська колега стверджує, що вузівський генеалогічний конкурс – це не просто змагання між юними і досвідченими складачами своїх родових дерев. На практиці такі конкурси відіграють ключову роль у розвитку культурно-освітнього середовища навчального закладу, який сповідує принципи поваги до людини, родини, країни.
«По суті, головне значення при створенні родоводів має навіть не результат, а саме процес пошуку й переживання знахідок, переживання минулого як підстави власної ідентичності – розширення рефлексії й емоційне збагачення пам’яті», – зазначає польська науковиця.
Більше того, на думку авторів праці, звернення до родинної пам’яті, до цінностей сім’ї як інституту є найважливішою опорою, орієнтиром формування особистості і пошуку свого «я».
«Украй важливо сьогодні зловити та зрозуміти виклики, які ми поки що не розуміємо й десь навіть не готові до їхнього розуміння. Але технології щоденних невеликих змін, позитивних зрушень здатні пом’якшити депресивне сприйняття дійсності та майбутнього. Сімейна історія, цінності, знання родоводу, тих історичних подій і процесів, у яких брали участь попередні покоління та які на них вплинули, створює основу для самоідентифікації людини, дозволяє певною мірою співвіднести себе зі світом, знайти історії, зокрема й історії свого роду, сім’ї, місце в собі. Безумовно, потрібні складні форми знайомства з історією взагалі та з історією сім’ї зокрема. Створення генеалогічного дерева, родоводу без літератури, кінематографа, екскурсій, вивчення епістолярної спадщини тощо неможливо», – зазначає Астахова.
У дослідженні також аналізується зміна ставлення до пам’яті й традиції в сучасному суспільстві. Досліджується роль молоді, яка на основі свого унікального технічного і технологічного вміння радикально редукує структуру традиційних практик і створює свою.
Фото: ХГУ "НУА"
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua
Галина Половик
