Під час російської окупації Борівської громади Ізюмського району Харківщини загарбники чотири рази водили на розстріл директора Піско-Радьківського психоневрологічного інтернату Володимира Шерстюка.
Про те, як вижив, і як вдалося пережити окупацію мешканцям інтернату, Володимир Михайлович розповів Суспільному.
Психоневрологічний інтернат у селі Піски-Радьківські був в окупації п'ять місяців – з квітня по вересень. За словами директора інтернату, був період, коли в закладі жили понад 240 людей (з Оскільського психоневрологічного інтернату перевезли людей). Їм готували їжу на дров'яних селянських пічках - не було ні газу, ні світла. Одяг прали руками.
Вижити в ізоляції допомогло підсобне господарство, - розповідає Шерстюк. Він каже, що раніше при всіх інтернатських закладах були маленькі ферми з коровами, курами, свинями, вирощували свою городину. У більшості інтернатах їх ліквідували, але не у Піско-Радьківському. І це врятувало людей.
«Зараз за новими стандартами, підопічні інтернатів мають шити, булочки пекти, а не працювати у підсобних господарствах. Але у нас ще залишилося таке господарство. Ми й не думали, що воно ось так нам пригодиться», - розповідає керівники закладу.
В інтернаті під час окупації різали поросят: одного «розтягували» на тиждень. Молоко також було своє.
«У нас залишалося 12 корів, і цього вистачало. Трохи давали молока на тісто, щоб дівчата могли коржики попекти. Варили молоко, давали з кашею», - розповідає керівник установи.
Ще з осені в інтернатських погребах залишалися чималі запаси на зиму - овочі, консервація.
Росіяни чотири рази погрожували директору розстрілом, звинувачували його в тому, що він укривав українських військових.
«У погреби, де консервація, приїжджали окупанти і перевіряли. Казали, що ми ховаємо там українців. Вони відкривали погреби, складські приміщення. Шукали щось чи когось», - пригадує пережите Володимир Шерстюк.
«Спочатку вони в селі мене зупиняли: хотіли розстріляти біля магазину, але люди вибігли, захистили. Потім привезли сюди, до інтернату. Біля воріт закладу зупинилися. Двох сторожів, які були, роздягнули, поклали на землю і почали стріляти. А мене завели за приміщення, автомат «передьорнули»... Але вийшли співробітники, підопічні. Стали кричати. Побачили, що людей багато, і зупинилися», - додав Володимир Шерстюк.
Потім директора інтернату окупаційна влада викликала до місцевої адміністрації.
«Там стали погрожувати за те, що я підопічних набрав (ред. - з Оскільського психоневрологічного інтернату)», - каже Шерстюк.
Загарбники чинили на директора тиск та вимагали співпрацювати. Натомість чоловік написав заяву на звільнення. Однак ходу їй чомусь не дали. Шерстюк повернувся до своїх підопічних.
Володимир Михайлович каже, що був учасником бойових дій в Афганістані, але не бачив таких звірств над цивільним населенням.
«Навіть не міг уявити, що воно отаке може бути зараз… Тут усіх місцевих ображали, кожну сім'ю зачепило», - стверджує він.
Зараз у Піско-Радьківському психоневрологічному інтернаті залишилося 167 підопічних. У селі все ще не відновили електро- та газопостачання. І кухарі продовжують готувати нехитрі страви на дров’яній пічці. Світло "видобувають" за допомогою генератора.
«По селу стовпи електричні лежать, трансформатори розбиті. Місяць-півтора світла, швидше всього, не буде. Крім того, ще й досі стріляють – десь поруч», - розповідає керівник закладу.
Але евакуюватися на зиму не планують. Опалювати будуть твердопаливними котлами.
Як повідомили в Харківській ОВА, цієї весни на Харківщині в окупації опинилися 7 закладів інтернатного типу, де підопічні жили постійно. Усі вони мають інвалідність і потребують постійного догляду. Після деокупації евакуювали Вовчанський геріатричний пансіонат, Куп'янський і Липецький психоневрологічні інтернати. Раніше, навесні, евакуювали підопічних Оскільського психоневрологічного інтернату (в стіну закладу влетіла ракета і не розірвалася).
Піско-Радьківський і Безмятеженський психоневрологічні інтернати будуть зимувати вдома, на Харківщині, оскільки мають автономне забезпечення водою та теплом, а значить зможуть перезимувати в штатному режимі,- запевнили в ХОВА.
За матеріалами Суспільного
Нагадаємо, з 26 вересня 2022 року ЗСУ взяли під контроль село Піски-Радьківські - другий за розміром населений пункт Борівської громади, де до війни мешкало близько 2 000 людей.
Галина Половик
