Кожен день має свою красу. Восени - це похмуре, але захоплююче небо і радість від променів соняця, дерева одягнені в яскраві шати.
Кажуть за похмурим днем обов'язково прийде сонячний, а за хмарами ховається веселка (ми її, до речі, нещодавно бачили).
Треба лише вірити і радіти кожному дню. Адже зранений, але нескорений Харків дивує своєю красою. Своїми парками і садами.
Дзеркальним струменем, куди освідчитися прилітають навіть голуби.
В останні теплі дні руденькі й чорняві господині центрального парку ховають свої запаси на зиму, а може це буде нове дерево.
Мешканці Саржиного Яру пірнають і грають в прозорій воді джерела.
В Саду Шевченка вітає дух Кобзаря розгоняючи хмари.
Поряд, як нагадка - ХНАТОБ, його колектив вже готує зустріч з Тарасом через віки...
На кожному кроці надихають надією яскраві клумби, на сходах кожному відкривається безмежний краєвид на зранене, але чарівне місто...
Адже навіть у віддаленому затишному дворику вам може підморгнути шпаківня....
А сліди вибухів засипає листя і лише з болем серед них помічаєш опалені аркуши з дитячих книжок...
А ще на шляху розстріляні паркани з казковими малюнками і вітер виє у розбитих вікнах в улюблених місцях...
Але віримо Богові та ЗСУ! Україна переможе і у нас ще буде час насолодитися красою рідного міста під мирним небом!
Більше фото та відео в пості на фейсбуці.
Фото та відео: Наталія Бойченко