Одна секунда і – вибух. Поранена лозівчанка врятувала місто від затяжного блекаута (фото)

1295
22 грудня в Україні відзначають День енергетика.

Олена Цвященко - лозівчанка. Вона любить своє місто, в якому народилася і куди повернулася 10 років тому дипломованим інженером-електриком. Навесні 2022 року під час масованого ракетного обстрілу електропідстанції жінка, ризикуючи життям, врятувала місто від затяжного блекауту.

Хотіла сховатися

Квітень 2022 року, вихідний. Олена заступила на зміну. Вона – електромонтерка на підстанції «Лозова-районна».

«Як зазвичай, зробила огляд обладнання. Зайшла у приміщення пульту керування. А о пів на п’яту вечора стався цей вибух. Ми не чули звуку ракети. Одна секунда і – вибух. Я була саме за столом. Пригнулася — боялася, що на голову щось впаде.  Потім вибігла разом зі слюсарем на вулицю: а раптом ще одна ракета. Трансформатор  загорівся. Вікон не було», - пригадує Олена.

Олена Цвященко, підстанція «Лозова-районна». Грудень 2023 р.

У той момент, зізнається мама шестирічної доньки, їй було страшно.

«Я ж не робот. Хотілося просто сховатися і не повертатися на робоче місце», - пояснює співрозмовниця.

Олена відразу і не зрозуміла, що вона поранена, якби не кров і відчуття, що у неї немає вуха.

«Кров дуже текла. Думала спершу — скло застрягло у голові. Це вже потім, у «швидкій» сказали, що кров текла з вуха – від контузії. А тоді я попросила диспетчера викликати «швидку» і пожежну. Сама разом зі слюсарем повернулася на пульт оперативного реагування. Дала йому ключі, щоб відкрив ворота. А сама, поки він бігав, відключала обладнання. Звісно, я туди не хотіла повертатися. Але розуміла, якщо вогонь піде далі, то наслідки будуть жахливішими — Лозова надовго залишиться буз світла, без води... Пересилила страх. Згадала  інструкцію з ліквідації аварійної ситуації. Це все відбувалося автоматично. Потім з’явилася наша тероборона і мене вивели приміщення», - розповіла електромонтерка.

Підстанція «Лозова-районна». Після масованого обстрілу. Квітень 2022 р. 

Тим часом чоловік Олени, який розумів, де прогриміло, мчав за «швидкою» для дружини. Лікарі дістали осколки. Обійшлося без швів. Але правий контужений бік опух. Потім були три дні у лікарні, категоричне чоловікове: «Більше не підеш на роботу». І не менш категоричне її рішення.

«Сказала – буду працювати, бо люблю свою роботу», - каже Олена.

За словами жінки,  від початку війни  нікуди її родина не виїздила. Весь час були у рідній Лозовій. Хоча, зізнається, у перший день російської нападу були думки – виїхати у безпечне місце.

Допрацювала до кінця зміни

24 лютого 2022 року застало Цвященко на роботі. Саме заступила в ніч. О пів на п’яту ранку диспетчер сказав, що бомблять Харків, обстрілюють регіони. Жінка не відразу повірила.

«Потім зайшла в новини у телефоні… В чатах, месенджерах друзі писали про постріли, вибухи, відео присилали. Диспетчер сказав: хочеш — іди додому, бо небезпечно і незрозуміло, куди ще влучать. Але я залишилася до кінця своєї зміни», - пригадує співрозмовниця.

Вдома на неї чекали чоловік і донька.

«Коли йшла зі зміни, усяке передумала. На вулиці такий ажіотаж був: усі машини кудись їхали, перевантажені речами, люди поспішали. Я також почала збирати речі, готуватися. Ми не розуміли, що нас чекає. Чоловік тоді сказав: «Давай, поки залишимося. Подивимося, як воно далі буде, і тоді ухвалимо рішення – виїжджати з міста чи ні». Так ми й залишилися», - пригадує Олена свій перший день війни.

Олена продовжувала ходити на роботу.  Але тоді їй не вірилося, чи не хотілося вірити, що росіяни будуть стріляти по мирних енергетичних об’єктах. Невдовзі довелося повірити.

Несподівана нагорода 

За мужність, помножену на професіоналізм, Указом Президента України Олену нагородили орденом «За мужність» ІІІ ступеня.

«Для мене це було несподівано. Зателефонував начальник, сказав їхати до столиці для вручення нагороди», - каже Олена.

Олена Цвященко, підстанція «Лозова-районна». Грудень 2023 р.

Жінка каже, що не вважає свій вчинок героїчним, а себе геройкою. Каже, що виконувала і виконує свою роботу, яку любить і знає. Однак її чоловік іншої думки про свою дружину. 

 «Чоловік каже, що поступок мужній. Можливо – так. Не знаю», - посміхається інженер-електрик. 

Київ. Грудень 2022 р.

Від поїздки до столиці з групою харківських енергетиків залишилися фото на пам'ять і нагорода за мужність, на яку спроможні  українки. 

 

Фото: пресслжба АТ "Харківобленерго".

Марія Купрієнко 

 

 

Читайте також: