Дем’ян – четвертий малюк, якого Марія взяла із харківських лікарень під час війни. Загалом він уже шоста прийомна дитина у родині Чупініної за 16 років. Усього у неї наразі семеро дітей разом з найстаршим Яном, біологічним сином Марії.
«З квітня цього року почалася наша історія з найменшими. Зараз у нас чотири малюка до року: три дівчинки та хлопчик. У трьох з них буде інвалідність. Старші троє також з інвалідністю», - розповіла «GX» Марія Чупініна.
Ще до війни Марія була мамою багатодітної прийомної родини і головою ради громадської організації «Добро Так». Допомагала дітям із паліативним статусом. Разом з чоловіком виховували двох синів та доньку: 22-річного Яна (біологічний син), 17-річну Марію та 12-річного Дениса. Усі – з інвалідністю.
Марія планувала на базі своєї родини створити дитячий будинок сімейного типу. Зібрала купу документів, але... не встигла.
Коли почалася війна, жінка допомагала евакуювати паліативних дітей і дорослих. На захід України відправила і трьох своїх. У перші тижні виїхали двоє старших – Ян і Марія. Наймолодший Денис залишався у Харкові - через захворюваність хлопцю потрібна була особлива стерильність в дорозі. Тому чекали, коли у Харкові спаде евакуаційний ажіотаж на потяги. У квітні викупили ціле купе, вимили його перед від’їздом, і відправила сина з небезпечного Харкова.
Сама ж Марія залишилася у прифронтовому Харкові, продовжувала допомагати паліативним дітям, волонтерила... та невдовзі знову стала мамою.
Навесні вона забрала з лікарні тримісячну Мрію, яку біологічна мати залишила в пологовому будинку. Ім’я дівчинці дала її нова, справжня мама Марія.
А вже у липні жінка тримала на руках в перинатальному центрі свою кнопку Мію, народжену у воєнному Харкові наркозалежною жінкою. Потім у свій дім приїхала з Алісою. Від немовляти із синдромом Дауна відмовилися ще в пологовому будинку.
Тепер у сестричок з'явився маленький братик – тримісячний Дем’ян. Його біологічна мати також наркозалежна, у хлопчика –невиліковно хвороба, розповідає Марія.
Малюку ім’я дала Марія - на честь гетьмана Лівобережжя України опального Дем'яна Мирного, відомого ще як Многогрішний, - розповіла «GX» Марія.
Рішення забрати хлопчика з перинатального центру – це суто її вибір.
«Я не раджуся ні з ким...всі рішення ухвалюю самостійно», - каже Марія.
Вона переконана — будь-яка установа не замінить дітям родини. Саме це змушує її брати додому дитину укотре.
«Чому так вирішила? Тому що знаю, яка доля б спіткала Дем’яна у державному спецзакладі... Життя серед рідних - це те, що я можу дати усім своїм прийомним дітям і не пошкодувати про свої рішення», - продовжує мати семи дітей.
В її планах – і надалі забирати у свою родину покинутих малюків
«На війну мене не беруть, тому роблю те, що виходить найкраще - няньчу», - каже Марія.
Справлятися з непростим щоденними материнськими клопотами допомагають такі ж небайдужі і сильні люди, як вона.
«Допомагають друзі. А ще, я, як голова ради громадської організації «Добро Так», маю зв'язки з людьми, які пропонують гуманітарну підтримку», - розповідає Марія.
Якось у розмові з журналістами вона зізналася: якби сиділа вдома, а не допомагала іншим з самого початку війни, не шукала шляхів порятунку дітей з інших родин, то не змогла б зарадити і своїм дітям.
Серед її друзів– медики, юристи, педагоги... На фото з Дем’яном - чоловік, один із таких, які не можуть бути остронь чужої біди, харків’янин Ігор Зубарєв.
«Він - нотаріус. Але весь свій вільний час витрачає на роботу в нашій громадській організації та на прогулянки з моїми дітьми. Допомагає доглядати дівчаток, а тепер ще й мого найменшого хлопчика», - розповідає Марія.
Завдяки тому, що вона довгий час опікувалася паліативною малечею, у неї збереглися контакти лікарів. Тому її малюки навіть у війну перебувають під наглядом фахівців. Лікар УЗД вищої категорії і засновниця клініки SonoMed Лілія Янишевська наразі готується стати хрещеною мамою маленького Дем'яна.
Лікар Лілія Янишевська, майбутня хресна Дем'яна
Марія ніколи не просить про допомогу. Вона просто знаходить людей таких, як вона - здатних помічати чужу біду, приймати на себе чужий біль і допомагати, як можуть.
І зараз Марія Чупініна разом з друзями-однодумцяим шукають будинок для великої родини. У війну ій довелося зі своєї квартири переїхати у більш безпечний район, до друзів.
«Нам потрібна власна велика оселя, мікроавтобус і безліч різних допоміжних речей», - каже Марія.
Вона вірить, що її ще довоєнна мрія створити дитячий будинок сімейного типу (ДБСТ) обов’язково здійсниться.
«Я подала заяву на створення ДБСТ. Буду сподіватися, що запропонують щось від міста. А якщо ні, то буду вирішувати питання самостійно», - каже прийомна мати.
Фото з фейсбуку Марії Чупініної.
Галина Половик
