Його музика лунає в Харкові і під час війни, а вибиті шибки його будинку прикрасили картини (фото, відео)

746

Пам'ятаємо! Цього дня, 28 лютого, в 1877 році у Харкові народився Сергій Борткевич (1877-1952) – знаменитий піаніст та композитор. Борткевичі жили в Харкові на розі вулиці Сумської та Мироносицької площі. Також вони мали невеликий маєток у Мерефі.

Мати Софія Казимирівна Борткевич закінчила у Харкові музичне училище. Вона організувала Товариство піклування про нужденних учнів Харківського музичного училища і стала його головою. Саме Софія Казимирівна і дала початкову музичну освіту своїм чотирьом дітям: Володимиру, Євгенії, Сергію та Вірі. Композитор згадував: «Ще дитиною мене водили на симфонічні концерти, і я мав можливість знайомитися з деякими видатними творами музичного мистецтва, які потім виконували в нас вдома на роялі у чотири руки".



Борткевич почав навчатися в 3-й гімназії та Харківському музичному училищі в Іллі Слатіна, продовжив музичну освіту в Німеччині у Лейпцизькій консерваторії у Альфреда Рейзенауера, учня Ференца Ліста.

З 1902 року виступав з концертами, гастролював. Цього ж року отримав премію Шумана після закінчення навчання. Одружився (1904 р.) і жив у Берліні, де у впродовж 1904–1914 рр. викладав у Консерваторії Клінворта-Шарвенка. В Берліні він познайомився з дордрехтським піаністом і композитором Гуго ван Даленом (1888–1967), з яким товаришував до самої смерті.

У 1914 році, на початку Першої світової війни, був висланий із Німеччини та повернувся до рідного Харкова, де давав приватні курси гри на фортепіано та концертував у дуеті зі скрипалем Францішеком Шміттом (Франк Сміт). Після приходу до влади більшовиків заарештований моряками, як представник «буржуазії». Сімейні заводи та батьківський будинок за адресою вул. Сумська, 28, що служив композиторові домівкою понад 40 років, були націоналізовані, маєток — пограбований. У листопаді 1920 року заради безпеки сім'ї був змушений виїхати через Крим у Константинополь.

Попри хороші умови життя в Константинополі Борткевич прагнув жити в Європі. Завдяки допомозі посла Югославії композитор і його дружина отримали нансенівський паспорт і змогли отримати візу до Югославії. Борткевич з дружиною прибули до Софії через Белград, де їм довелося чекати деякий час, перш ніж отримати австрійську візу. З 1922 року замешкав у Відні. Завдяки Паулю де Кону знайомиться з віденським музичним середовищем та видавцями, а у 1925 році подружжя отримало австрійське громадянство.

Помер у Відні у жовтні 1952 року, а його дружина Єлизавета Гераклітова-Борткевич — 9 березня 1960 року. Обидвоє поховані на Віденському центральному кладовищі.



На могилі Сергія Борткевича вигравірувано такі слова Ганса Анквіча-Клеєховена: «Якщо, згідно з Гете, найбільше щастя дітей Землі – бути особистістю, то саме це щастя було задоволене для Борткевича найвищою мірою. Бо Борткевич був визначною особистістю і як музикант, і як людина. Це було помітно навіть у його зовнішності, у його профілі, що нагадує чудово виліплені голови скульптур римських імператорів, у його прямій поставі та в його зовнішній суворості, яку він міг приховати лише доброзичливою усмішкою, але навряд чи колись гучним веселим сміхом».

Як стверджують музикознавці, стиль Борткевича-композитора типовий для романтичної традиції фортепіанної школи: він ґрунтується на мистецтві Ліста та Шопена.
Творчий доробок Сергія Борткевича становить 74 твори, з яких збереглося лише 58, зокрема – опера «Акробати», дві симфонії, три оркестрові сюїти та твори для інструментальних концертів, а також камерної та вокальної музики. Багато творів були віднайдені, зокрема, завдяки зусиллям Мелкома Баллана (Велика Британія), доктора філософії Бомбейського університету Багвана Тадані (Bhagwan Nebhraj Thadani), який проживає зараз у Вінніпегу і понад 30 років вивчає творчість Сергія Борткевича та Валтера Калктмана (Нідерланди). Доречі, під час бомбардування Берліну в 1945 році в будинок Борткевича влучила бомба, і відтоді вважали, що разом із багатьма творами були втрачені обидві його симфонії, проте їхні рукописи згодом віднайшов у каліфорнійській бібліотеці англійський ентузіаст Мелком Баллан. Ще трохи цікавого: другий фортепіанний концерт Борткевича для лівої руки був написаний для австрійського піаніста Поля Віттгенштейна, що втратив праву руку в Першій світовій війні (прем'єра відбулася у 1923 у Відні); у 2018 році український піаніст Павло Гінтов зробив запис камерних творів Борткевича; з милого - подружжя Борткевич мали собаку Бобі породи шелті.



До речі, під час війни відома харківська художниця Карина Жернова розмалювала вибиті та забиті OSB шибки своїми картинами (докладніше в новині GX).



А ще в наш важкий час на багатьох заходах лунає музика Борткевича.

Нагадаємо, композиції Сергія Борткевича нещодавно лунали в незламному Харкові під час фестивалю Kharkiv Music Fest-2023 (подробиці у новині GX).



Лунали його твори й цього року, коли ввечері 20 лютого харківці вшанували загиблих Героїв Небесної Сотні та Захисників України концертом "МУЗИКА ГІДНОСТІ І СВОБОДИ"



До речі, Вероніка Івоніна не лише вразила грою на дивовижному музичному інструменті (цимбали), а ще й вміло, до речі вперше в Україні, зіграла на ньому твір Борткевича (відомого харківського композитора), який автор писав лише для фортепіано.



Пам'ятаємо! Шануємо!

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко. відкриті джерела   

Читайте також: