10 листопада в 1903 році в селі Глодоси на Кіровоградщині у незаможній селянській родині народився Терень (Терентій) Германович Масенко. В автобіографічному вірші „Родословна” герой говорить, що його прадід був кріпаком, діда поглинули води Цусіми, батько поліг під Перемишлем у роки Першої світової війни, а мати ходила росяними стернями, дбаючи про долю своїх дітей...
Дід майбутнього письменника керував церковним хором, хата стояла біля сільського храму. Великим авторитетом і, можна сказати, першим учителем Терентія був його старший брат Степан, що закінчив Херсонську вчительську семінарію. Брат привозив з міста українські книги, які Терентій захоплено читав. Він і учитися пішов в українську гімназію, одну з перших у краї.
Навчався на робітфаку Кам'янець-Подільського сільськогосподарського інституту, а пізніше в Харківському інституті народної освіти (так у 1930-і роки називався Харківський національний університет ім. В.Н. Каразіна). В 1930 році закінчив факультет журналістики університету.
Працював у редакціях журналів „Молодняк” і „Перець”, а в роки Другої світової війни на радіостанції імені Тараса Шевченка та у редакції газети «Соціалістична Харківщина».
Терентій Германович - автор численних віршованих збірок. Багато віршів Масенка покладено на музику.
Перша збірка поезій „Степова мідь” вийшла 1927 року. Працював письменник також як нарисовець та автор книжок для дітей. Чимало віршів Т. Масенка покладено на музику композиторами Георгієм та Платоном Майбородами, А. Філіппенком, М. Дремлюгою, К. Домінченим, І. Шамо, Я. Цеглярем та іншими. Значне місце у творчості поета належить епічному жанру (роман у віршах „Степ”). Останні, видані за життя, прозові твори — есе та спогади про митців-побратимів Павла Тичину, Максима Рильського, Анатолія Петрицького, братів Майбородів, Джамбула та Янку Купалу, Андрія Малишка „Роман пам'яті”.
Помер автор уславленої „Пісні про Дніпро” 6 серпня 1970 року. Похований у Києві.
Пропонуємо разом почитати або послухати його вірш про осінь...
Знову осінь над гаями,
Жовтий лист сади встеля.
За далекими полями
Ти живеш, любов моя!
Де летять ключі під небесами,
Де в прозорім сяєві земля -
За далекими полями
Ти живеш, любов моя!
Ще недавно ми ходили
По зарошених стежкaх,
А тепер тумани вкрили
Шлях дніпровський, дальній шлях.
Чом же ми тоді не дорожили
Тим, що квітне тільки раз в серцях?
А тепер тумани вкрили
Шлях дніпровський, дальній шлях.
Над лугами хмари-тучі,
Я один іду в сади.
Кожну мить ми нерозлучні
І розлучені завжди.
Чи удвох почуємо із кручі
Тихий плин дніпровської води?
Кожну мить ми нерозлучні
І розлучені завжди.
Прийде май - і квітка кожна
Нагада тебе мені.
Пісня, тиха і тривожна,
Знайде друга вдалині.
Нам в розлуці, в самоті не можна
Зустрічать весни і щастя дні.
Пісня, тиха і тривожна,
Знайде друга вдалині.
10 листопада в 1915 році народився Григорій Томенко (1915-1994) - харківський художник.
В 1942 році він закінчив Харківський художній інститут. Працював у галузі станкового живопису та станкової графіки.
1966 року отримав звання «Народний художник України».
Помер 24 жовтня 1994 року в Харкові.
Помер 24 жовтня 1994 року в Харкові.
