Відкриття атому було важливим винаходом, але воно має не тільки користь, але й може завдати шкоди. Мирний атом — досить умовне поняття, що стало зрозумілим після аварій на Чорнобильській АЕС та на Фукусімі. Обережність і забезпечення максимальної безпеки, — ось ключові моменти, що супроводжували і дотепер супроводжують вчених у роботі з атомною енергією. Але так було не завжди. Наша історія, на жаль, знає і ті часи, коли політична доцільність, що живиться страхом і недовірою, штовхала людину на відверте нехтування елементарними людськими цінностями. Так сталося наприкінці першої половини XX ст. Так відбувається й сьогодні, коли світ знову знаходиться під загрозою застосування ядерної зброї диктаторськими режимами рф та КНДР. Ядерна зброя є найнебезпечнішою зброєю у світі, яка здатна знищити все людство та нашу планету. «Холодна війна» 50-70-х років XX ст. внесла остаточну ясність у цьому питанні й змусила людство замислитися про своє «примарне» майбутнє.
Ядерні випробування, підземні й атмосферні, підводні та навіть за межами нашої атмосфери, але в межах нашої планети, мають катастрофічні наслідки та наближають людство на вимирання. Тому на 64-й сесії Генеральної асамблеї ООН (резолюція № 64 /35 від 2 грудня 2009 р.) було проголошення 29 серпня Міжнародним днем дій проти ядерних випробувань.
Метою цього Дня є активізація зусилля ООН, світових держав, міжнародних та неурядових організацій щодо припинення ядерних випробувань. Ініціатором Дня став Казахстан, який після здобуття незалежності та виходу з СРСР, саме 29 серпня 1991 р. закрив головний ядерний полігон СРСР під Семипалатинськом.
Історія ядерних випробувань — це історія страждань багатьох звичайних людей, які стали жертвами цих випробувань. Руйнівні наслідки ядерних випробувань виходять за межі національних кордонів і мають вплив на навколишнє середовище, здоров’я людей, продовольчу безпеку та економічний розвиток країн.
З 1945 р. у світі було здійснено понад 2000 випробувань ядерної та термоядерної зброї.
Історія ядерних випробувань розпочалася ще наприкінці 1930-х років, коли одразу в кількох країнах Заходу виникла ідея створення ядерної зброї. Першими до її практичної реалізації приступила Німеччина в 1939 р., але, на щастя, так і не змогла довести до кінця. Американська ядерна програма, відома як «Мангеттенський проект», стартувала в 1942 р. і вже за три роки призвела до появи «Штучки» (англ. The Gadget) — першої у світі атомної бомби.
Перший ядерний вибух в історії відбувся 16 липня 1945 р. в пустелі Хорнада дель Муерто на полігоні Аламогордо. За своєю потужністю він дорівнював одномоментному вибуху 21 кілотонни (тобто тисячі тонн) тротилу. Це випробовування увійшло в історію під своєю кодовою назвою операція «Трініті» (англ. Trinity) та ознаменувала початок ядерної епохи.
Найтрагічніші ядерні вибухи — атомне бомбардування Хіросіми та Нагасакі (6 та 9 серпня 1945 р.).
Ядерні гриби над Хіросімою та Нагасакі
В 1949 р. СРСР провів перше успішне випробування атомної бомби. Після цього США та СРСР розпочали перегони зі створення найбільш потужної та смертоносної зброї. У результаті цих змагань «народилася» термоядерна (воднева) бомба.
1 листопада 1952 р. США на атолі Еніветок у Тихому океані під час операції «Айв Майка» (англ. Ivy Mike) випробували водневу бомбу, яка отримала назву «Сосиску» (англ. Sausage).Конструкція загальною вагою 73,8 т ззовні нагадувала невеличкий завод, а не бомбу. Проте розробники й не планували її скидати на противника, а хотіли перевірити принцип термоядерного вибуху. Випробування пройшли успішно. На місці вибуху утворився кратер завширшки 1,9 км та глибиною 50 м, а грибоподібна хмара піднялася на висоту 37 км. Потужність «Айві Майка» оцінили у 10,4 мегатонни (1 мегатонна = 1000 кілотонн).
Конструкція першої водневої бомби з кодовою назвою «Сосиска»
13 серпня 1953 р. СРСР провели успішне випробування власної термоядерної бомби — РДС-6с. Її потужність була набагато меншою за американський аналог, усього лише 400 кілотонн, проте на відміну від нього мала вигляд саме бомби.
У 1954 р. США на атолі Бікіні під час випробування «Касл Браво» (англ. Castle Bravo) підірвали бомбу «Креветка» (англ. Shrimp) потужністю 15 мегатонн — найпотужнішу в історії американських ядерних випробувань.
Випробування водневої бомби «Касл Браво»
30 жовтня 1961 р. СРСР у небі над островом Нова Земля у Північному Льодовитому океані підірвала створену за наказом М. С. Хрущова «Цар-бомбу» (офіційна назва АН602). Її заявлена потужність складала 51,5 мегатонни, проте на практиці сягнула 58,6 мегатонни. В порівнянні, потужність скинутої на Хіросіму бомби оцінюють у 13-18 кілотонн. Ядерний «гриб» піднявся на висоту у 67 км, спалах від вибуху спостерігали на Алясці та Гренландії, а вибухова хвиля обійшла земну кулю три рази.
Після цього перегони, хто створить найбільшу бомбу, зупинилися. Усі сторони зрозуміли, що зарядів потужністю у десятки та сотні кілотонн цілком достатньо для знищення супротивника, а при масовому використанні — і усього людства. Проте самі випробування ядерної зброї з високою інтенсивністю тривали аж до завершення «холодної війни».
Щоправда бомби здебільшого підривали під землею — в 1963 році СРСР, США та Велика Британія домовилися про заборону ядерних випробувань в атмосфері, космосі та під водою.
При цьому лише Північна Корея продовжує стрясати світ ядерними вибухами, усі інші держави зі списку припинили випробування в 1990-х роках (.
КНДР офіційно заявила про наявність ядерної зброї у 2005 році, а наступного року провела її перше випробовування. Усього за останні роки КНДР провела шість таких випробувань. Востаннє — 3 вересня 2017 року. Тоді Пхеньян заявив про підземний підрив водневої бомби, потужність вибуху якої можна регулювати від кількох десятків до кількох сотень кілотонн, та якою можна оснастити міжконтинентальну балістичну ракету.
Ядерна зброя в першу чергу має військове призначення, однак її намагалися використовувати і для мирних цілей.
З цією метою в 1957 році в США запустили проєкт «Плаушер» (англ. Plowshare). Він передбачав застосування ядерних вибухів малої потужності для вирішення промислових та будівельних завдань. Зокрема, таким чином пропонувалося прокласти Панамський канал. Цю ідею врешті відкинули, однак 27 експериментальних вибухів провести встигли. Проте в 1973 р. з економічних та екологічних міркувань проєкт згорнули.
В СРСР схожу програму під назвою «Ядерні вибухи для народного господарства» запустили в 1965 р. За допомогою атомних бомб будували канали, створювали водойми та розширювали нафтові чи газові свердловини.
Загалом до закриття програми в 1988 р. встигли провести 124 вибухи, серед них — два на території України. Перший — 9 липня 1972 р. поблизу села Хрестище на Харківщині. Тоді вибухом ядерного заряду у свердловині на глибині понад 2 км намагалися зупинити аварійний викид газу. Експеримент від кодовою назвою «Факел» бажаного результату не дав і полум’я зі свердловини довелося ще кілька місяців гасити стандартними методами.
16 вересня 1979 р. на Донеччині провели новий ядерний експеримент (кодова назва — «Об’єкт Кліваж»). На шахті «Юнком» на глибині 903 м підірвали урановий заряд потужністю 0,3 кілотонни з метою перевірки ефективності зниження напруги між пластами породи такими методами.
Формально експеримент завершився вдало (газоносність «Юнкома» була знижена майже втричі), однак більше його не повторювали. Низька рентабельність видобутку вугілля в СРСР не могла окупити колосальних витрат на застосування малих ядерних зарядів для усунення загазованості. У 2002 р. шахту закрили, а у 2018 р. російська окупаційна адміністрація вирішила її затопити. Що трапиться, якщо ґрунтові води знесуть залізобетонні перемички навколо місця вибуху, ніхто не знає.
Міжнародний день дій проти ядерних випробувань повинен ще раз нагадати всьому людству про необхідність тотальної заборони ядерних випробувань та знищення всієї ядерної зброї.
За матеріалами Харківського історичного музею ім. В.Ф. Сумцова