Кожна мить нашого життя прекрасна, адже дарована Богом. Митці вміють вихопити найкраще і залишити для нащадків. Вже сьогодні, 6 липня, у великій залі галереї «Бузок» (вулиця Сумська, 25, праве крило ХНАТОБ) знову відкриваєтья виставки незламного живопису. Кожен знайде світлини для себе: квіти, море, доли, наше місто в минулому і сучасне, чуттєві миті дитинства... Все те, що змушує забитися серце від радості.
Журналістка GX потрапила до галерії, коли робти саме розміщували по великій залі.
Більше фото в альбомі на фейсбук сторінці GX.
Запрошуємо разом з журналісткою GX зазирнути на виставку, подивившись фото та відео з галереї.
Довідка. Групова виставка художньої студії «ART-PEOPLE» - «МИТТЄВОСТІ» працюватиме з 06 по 16 липня у великій залі ІВЦ "Бузок".
Ми, група художниць – Людмила Корнілова, Олександра Торяник, Оксана Помазуновська, Людмила Жорняк, Оксана Єна, Алла Глущенко, Наталя Большуткіна – вітаємо всіх на нашій виставці!
Ми всі дуже різні за віком, за фахом, за характером, але здатність бачити та відчувати красоту навколо та бажання творити привело нас до студії Світлани Юдіної «ART-PEOPLE». Світлана – чарівна, завзята, талановита. Ми завжди відчували ії любов до своєї роботи, до нас, учнів. Чого ми тільки не створювали в студії: малювали олівцями, пастелью, робили батік, декупаж, вітражі! І, звісно, писали олією. Це було так цікаво та душевно! Кілька років (багато) ми відвідували «ART-PEOPLE», сдружилися, і вже навіть не уявляли себе без цієї атмосфери творчості, один без одного.
З різних куточків міста ми зліталися в студію, як «бджоли на мед», і так от ми й стали «бджілками».
А оскільки ми не обмежувалися лише малюванням, а в студії та за ії межами валяли, в’язали, шили іграшки, робили прикраси, пекли тістечка, варили мило, співали, танцювали, читали вірші, займалися йогою, мандрували, то стали «шаленими». Наша група «Шалені бджілки» існує вже біля десяти років. Дуже вдячні нашим вчителям Світлані Юдіній та Станіславу Іляшенко за труд та терпіння!
Після повномасшабного вторгнення оскаженілого сусіда багато хто поїхав, і не тільки з Харкова. Ті, хто залишився з нас, деякий час були розгублені, налякані, але дуже підтримувало «Як ти?», «Що у вас?». Турбота про близьких, волонтерство, намагання хоч чимось бути корисними допомогало втримати рівновагу. Згодом, щоб не втратити здоровий глузд, ми почали зустрічатися в когось вдома, по черзі малювати та смакувати.
Такі зустрічі — справжнє щастя! Після двох років великої війни нас вже більше. Дякуючи ЗСУ ми продовжуємо жити у рідному місті, зустрічатися, радіти та цінувати всі миттєвості нашого швидкоплинного життя!
Фото та відео: GX, Наталія Бойченко
