Кривава війна розділила наше життя на «До» та «Після»… «Як ти там?» - мільйони разів це питання лунало і лунає в кожній родині в Україні, в Харкові, від мене, від тебе...
У кожного свій біль, свій складний вибір, свої сумління і спогади… Вони такі різні, але й спільні для нас усіх!
С перших хвилин головні героїні вистави (заслужена артистка України Ольга Двойченкова, Вікторія Біла, Світлана Симоненко, Віра Михайленко) захопили увагу залу, лише сльози котилися по щоках, а дбайлива співорганізаторка проєкту Марина Мілованова роздавала паперові хустинки, адже вже знала… Без сліз не можливо дивитися виставу «Як ти там?» Андрія Лебедя, яку було створено за книгою харків'янки Анни Гiн (журналістки, психологині, блогерки з Харкова, яка щиро поділилася пережитим за перший рік повномасштабної війни росії проти України). Бо це наше життя – кожен впізнавав то себе, то події, які облетіли увесь світ.
Саме сьогодні особливо чуттєвими стають місця вистави, де доньки згадують своїх татусів. Чоловіків, які не плачуть! Які не опускають руки! Які після важкого дня знаходять час для своїх дітей і відправляються з ними в мандри, мандри своїм районом, який стає цілим світом поряд з ним, – Салтівкою, яку розстріляв ворог… Які дають лад у домі! Які цінують і вірять в своє «золотко» - свою дитину! Які до останнього подиху кохають свою дружину! Які попри біль посміхаються і кажуть – «Все добре!»
Вони навчать їздити на велосипеді та по-секрету пригостять тістечком… Саме тато навчив ніколи не здаватися!
А ще ця вистава про усіх мам! Які пекли нам пироги, поспішали до дому саме тоді, коли на годиннику 18.45. Для когось їх голоси кожного дня говорять і зараз, назавжди у цей час… Вони кохають своїх доньок, радо заспокоють тих, хто поїхав… Кохають і піклуються за своїх чоловіків і дітей...
Це історія про тих, хто заради своїх улюблених тварин залишаються вдома під час обстрілу… А вони їх люблять і гріють у холоди. Це історія про зооволонтерку Настю, яка сміливо рятувала тварин, у самих жахливих куточка. Адже вона – це чиста добро. Вона, як зараз наша Україна, більше того вона і є Україна…
Бо є ті, хто від горя опускають руки, залишають тварин і старих батьків, і це їм дуже болить, а комусь - ні…
Але є «Як ти там?» і світ перевертається – на мить єднає з найдорожчими, допомагає щось виправити, стати сильнішим…
А ще є кривава країна-терорист росія, яка загрузла у брехні фейках… Є знайомі, які там живуть, до яких багато питань без відповіді…
Ми з гордістю можемо подякувати нашим захисникам, рятувальникам, комунальникам, медикам, всім, хто, всупереч ворожим словам, кожен на своєму місці наближає перемогу!
Ми в храмах молимося за мир та перемогу! Кожного дня шепочемо про Царство Небесне загиблим… Ми вперше несемо квіти на цвинтар, а не до дому…
Хтось вже не боїться вибухів, а хтось мріє бути вдома…
Адже вдома добре тільки тому, що ти вдома!
Харків рідненький, тримайся!
Жодна війна не може перемогти любов, життя, нічого справжнього! Як підтвердження слів артистів - у Харкові знову сьогодні веселка на все небо!
"Пишу і знову пачу… Бо слова старенького тата, що прийшов до тями – «Що війна закінчилася?» - постійно в моїх думках! А вночі я відкрию, за порадою, усі заклеєні вікна, як у минулому житті … І буду дихати повною груддю і дивитися на зоряне небо. Адже там так багато добрих людей, чиї душі на разі шепочуть своїм рідним: «Не плач, доню, у нас все добре! Як ти там?»" - підсумувала авторка новини - харків'янка Наталія Бойченко, яка теж живе увесь цей час на Салтівці...
Чуттєво підсумували виставу своїм співом артисти хору ХОССП з твороми українського музичного етногурту «ДахаБраха» і Сергія Жадана «Птах».
Зараз про Україну і зокрема про Харків говорять по всьому світу. Отож-бо ця вистави, як наша обвинувальна промова перед судом в Гаазі - вона викриває усе зло скоєне ворогом! Її треба побачити всім і кожному!
Дякуємо усім причетним до створення цієї прем'єри! Успіхів і надалі! Повних залів у мирні часи! Адже ми віримо Богові та ЗСУ! Україна переможе!
Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, Театр для людей
