У грудні 2016 року Генеральна асамблея ООН проголосила 26 квітня Міжнародним днем пам’яті про Чорнобильську катастрофу та Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій та катастроф. Щороку в цей день проходять пам’ятні заходи, виставки та інформаційні хвилинки про Чорнобильську трагедію.
У ніч на 26 квітня 1986 року сталася страшна аварія — вибухнув реактор четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС. Масштаб найтяжчої за всю історію людства техногенної катастрофи добре відомий як вченим, так і політикам всього світу. В навколишнє середовище надійшло близько 3% радіонуклідів, які на момент катастрофи були накопичені в енергоблоці. Викид радіоактивних речовин у довкілля за підрахунками різних авторів, становив до 13 Ексабекерелів (1018) радіонуклідів. Близько 200 радіоактивних ізотопів елементів переміщувались на великі відстані й у травні 1986 року спостерігались в усіх країнах північної півкулі, на акваторіях Тихого, Атлантичного та Північного Льодовитого океанів. Аварія принесла в сто разів більше радіації, ніж атомні бомби, скинуті на Хіросіму і Нагасакі. Як сказала Нобелівська лауреатка Світлана Алексієвич: «Земля виявилась такою маленькою, це вже не та Земля, що була у часи Колумба».
Екологічні наслідки Чорнобильської катастрофи визначаються двома головними факторами — опроміненням природних об’єктів та їх радіоактивним забрудненням. Під час аварії зовнішнє опромінення сягало небезпечних рівнів практично в межах 30-км зони, яка умовно визначена на місцевості межами зони відчуження (радіус 10 та 30-км). За минулі після аварії 38 років короткоживучі та середньоживучі радіонукліди повністю розпались. Потужність дози зовнішнього опромінення значно зменшилася. В навколишньому середовищі залишилися практично тільки довго — та над довгоживучі радіонукліди. Наприклад, період напіврозпаду Урана-245 становить 0,7 млрд років, а плутонійю-239 — більше ніж 24 тис. років. Але концентрація токсичного, дуже рухомого ізотопу америцію (продукт напіврозпаду інших ізотопів) за 38 років виросла більше чим у 20 разів. Він має період напіврозпаду від 400 років. Сьогодні Чорнобильська 30-кілометрова зона відчуження потрапила в десятку найбільш екологічно небезпечних місць планети.
З 24 лютого по 31 березня 2022 року Чорнобильська АЕС була захоплена російськими військами. На території ЧАЕС стояли ворожі військові та техніка, підривались боєприпаси. Певний час унаслідок бойових дій електростанція не отримувала зовнішнього живлення, необхідного для безпечного зберігання відпрацьованого палива. Вперше з 1986 року зона відчуження була переведена в режим аварійної готовності. Під час руху російської важкої техніки зріс рівень радіації. Генеральний директор Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаель Гроссі назвав захоплення території російськими збройними силами «абсолютно ненормальним і дуже, дуже небезпечним».
Економічним наслідком Чорнобильська катастрофа є насамперед вповільнення розвитку атомної енергетики. Але скорочення видобутку атомної енергії не скорочує ризиків. Загроза в атомній енергетиці — це не загроза від атома, а загроза від людського фактора. Атомна енергетика має багато шанувальників і супротивників. Перевагами атомних електростанцій є відсутність шкідливих викидів та невеликий обсяг використовуваного палива і можливість його повторного використання після перероблення. Але опромінене паливо є дуже небезпечним, вимагає складних і дорогих заходів з перероблення та зберігання. Але людство не може тут і зараз відмовитися від атома! Україна й досі понад 50% енергії видобуває з ядерних реакторів.
Головний урок, який нам потрібно засвоїти — мусимо жити з усвідомленням реальних ризиків і робити все можливе для їх зменшення. Ризики не можна нівелювати повністю. Однак можна навчитись ефективного ними управляти. Це можливо лише тоді, коли ми тримаємо фокус на безпеці як на інституційному, так і технологічному рівнях. Атомну енергетику може дозволити собі тільки високоосвічене та високоорганізоване суспільство.
За матеріалами Харківського історичного музею імені М.Ф.Сумцова
Довідка. 26 квітня 1986 року сталася одна з найбільших аварій на атомних об'єктах – вибух 4-го енергоблоку Чорнобильської АЕС. У ліквідації наслідків аварії взяло участь понад 350 тис. українців, зокрема харків'яни. У травні 1986 року з 30-кілометрової зони було евакуйовано понад 116 тис. осіб.
Вибух стався у 4-му енергоблоці, розташованому за 120 км від Києва. На той момент Чорнобильська атомна станція була однією з найбільших у світі.
Тієї ночі проводився експеримент із вимірювання інерційного обертання турбогенератора. Перегрів палива спричинив руйнування поверхні генераторів. О 1:24 за місцевим часом сталися два великі вибухи (через 40-60 секунд після початку експерименту).
На думку деяких експертів, не вистачило лише кількох секунд до включення системи безпеки, яка б запобігла перегріву турбогенератора. Пара, випущена внаслідок першого вибуху, зруйнувала 1000-тонний дах реактора. Другий вибух стався через 2-5 секунд після першого. Внаслідок аварії стався викид у довкілля радіоактивних речовин, у тому числі ізотопів урану, плутонію, йоду-131, цезію-134, цезію-137, стронцію-90.
Безпосередньо під час вибуху на 4-му енергоблоці загинула лише одна людина, ще одна померла вранці від отриманих травм. Згодом у 134 співробітників ЧАЕС та членів рятувальних команд, які перебували на станції під час вибуху, розвинулася променева хвороба, 28 із них померли протягом наступних кількох місяців.
