У дощовий грудень зупинилося серце Еріки Нефьодової – однієї з перших дикторів Харківського обласного радіо і телебачення. Про смерть легенди харківських ефірів повідомили колеги з Українського радіо.
Еріка Нефьодова прийшла на телебачення через три роки після створення Харківської телевізійної студії - у 1958 році. Про те, як, маючи фах хіміка, наважилася піти на телебачення, як пройшла суворий конкурс відбору дикторів і паніку перед мікрофоном, Еріка Іванівна розповіла "GX" під час останньої зустрічі ветеранів харківського телебачення.
У листопаді 2019 року, на День радіо і телебачення вона, згадувала, як несподівано для себе потрапила на телебачення, і що тоді до ведучих були особливі вимоги: по той бік екрану повинна була бути дівчина з гарними зовнішніми даними, приємним голосом і чіткою дикцією. Із багатьох претенденток вибрали її.
«Я прийшла на телебачення у 1958 році – без жодного досвіду, з дипломом хімічного факультету університету. І я мала панічний страх перед камерою. Але оскільки я пройшла за конкурсом, а конкурс був дуже складний і претендентів було багато, я зрозуміла, що треба долати свій страх, інакше мене відрахують також, як відрахували решту охочих. Дякую Зої Катковій (ред. - перший диктор харківського телебачення). Вона вчила мене, як треба триматися перед камерою. Пам'ятаю, ми дуже боялися ляпів, чітко стежили за наголосами. Мене кілька разів викликав головний режисер і казав: чи ви у словник дивилися? З того часу усі слова, які викликали якісь сумніви, я дивилася у словнику», – розповідала Еріка Іванівна.
У 50-60-х роках минулого століття диктори були «інформаційними багатоверстатниками» - кожному випадало вести передачі абсолютно різної тематики. Тому, за словами дикторки, працювати було цікаво. «Вели театральні постановки, концерти, програми на сільськогосподарську та промислову тематику. Доводилося готуватися до кожної передачі, аби розуміти, про що говорити із запрошеними гостями. Звичайно, концертні передачі давалися простіше, а ось із промисловою темою було складніше. Але тут мені дуже допомогла моя університетська освіта, мені було легше, ніж іншим дикторам», - розповідала Еріка Нефьодова в колі своїх колег, ряди яких з кожним роком рідіють. Рік тому пішов із життя відомий диктор радіо Юрій Вірченко.
"Сумно. До сліз. Еріка Іванівна була для мене взірцем на радіо. У неї вчився перевіряти кожне слово в тексті, кожен наголос, розбивати інформації на мовні такти… Всі оператори і звукорежисери знали: непідготовленою Еріка в ефір не вийде. А яким чутливим і розуміючим партнером була, коли доводилося вести радіопрограми на два голоси! А як тактовно робила зауваження щодо вимови — ніхто не ображався. Розумна, інтелігентна, витончена… Гордий, що удостоїла мене своєю дружбою і, коли вже тяжко хворіла, ми з нею все одно спілкувалися телефоном. Боляче втратити такого друга, таку чисту і благородну людину…Світла пам'ять Колезі", - пригадує колега Еріки Нефьодової, актор, диктор, викладач в Каразінського університету Анатолій Подорожко
"Еріка Нефьодова - це взірець грамотного мовлення! Вона була максималісткою в ефірі. Дуже сумно", - каже радіожурналіст Володимир Носков.
"Еріка Іванівна була схвильована в ефірі за моєї пам'яті єдиний раз - коли читала некролог про нашу радіобабусю, випускову 1930 - 1990 х років Сусанну Геннадіївну Розову. Відчувалося, що ледве стримує сльози, коли називає улюблений "резерв" для новин - інструментальну п'єсу "Еліз тут була". Мелодія звучала, Еріка Іванівна з вічним редакційним словником наголосів ішла зі студії, а в очах - сльози. Лежить у моїй шухляді гребінець, вирізаний її чоловіком із абрикосового дерева. Якщо вдихнути глибше, запахне літом і розігрітою великою фонічною студією. Еріка тут була", - написала радіожурналістка Ірина Мироненко.
Колектив новинного порталу "GX" висловлює співчуття рідним та близьким Еріки Нефьодової.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua
Галина Половик
