З 1843 року навчався у Карла Брюллова. 1846 року отримав звання некласного художника історичного і портретного живопису.
Займався також релігійним живописом, розписував церкви на Слобідській Україні та в Криму.
У 1848 митець задумав серію малюнків до поеми Тараса Шевченка «Гайдамаки». Вплив поезії Шевченка помітний і у жанрових творах художника. Серед робіт:
30 жовтня в 1877 року в Харкові народився відомий психіатр та психоневролог, відомий своїми дослідженнями в галузі психотерапії та гіпнозу, учень Бехтерєва – Костянтин Платонов (1877-1969).
Закінчив Харківський університет у 1904 році. Тривалий час працював у Харкові в Українському науково-дослідному психоневрологічному інституті.
Автор оригінальної методики знеболювання гіпнозом під час пологів. Автор відомої монографії «Слово як фізіологічний та лікувальний фактор», що витримала кілька видань.
Помер 6 серпня 1969 року в Харкові.
У першій самостійній режисерській роботі «97» М. Куліша виразними стали основні риси власного режисерського почерку Л. Дубовика – глибинний аналіз драматургічного матеріалу, ретельна робота над створенням всіх персонажів, деталізація сценічних елементів і водночас прагнення до цілісності сценічного образу всієї вистави, потяг до епізації та романтичної піднесеності. Цими характеристиками будуть позначені його найкращі вистави – «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Дружина Клода» О. Дюма, «Тев’є-молочник» Шолом-Алейхема, «Талан» М. Старицького та ін.
30 жовтня в 1909 році в Умані народилася відома українська поетеса, журналістка Раїса Львівна Троянкер. Її батько був сторожем синагоги. Закінчила семирічну школу, вчилася в кооперативній профшколі, працювала в цирку. У 1922 р. втекла з мандрівним цирком, закохавшись в італійця, приборкувача тигрів, і стала виступати разом з ним. У 1925 р. кидає цирк, з’являється в Умані та дебютує віршами в уманській окружній газеті. Того ж року вступає до місцевої філії «Плуга» та одружується з журналістом і прозаїком Онопрієм Турганом. У 1926 р. обоє переїхали до Харкова, де Раїса навчалася в Інституті народної освіти.
Поетеса прославилася не тільки своїми еротичними віршами, але й бурхливими любовними романами, які викликали скандал за скандалом. У Києві вона закохалася у Володимира Сосюру під час його виступу і поїхала за ним до Харкова. Однак дружина Сосюри вигнала її. Потім у неї був роман з Валер’яном Поліщуком та багатьма іншими відомими письменниками.
Перша поетична збірка Троянкер «Повінь» (1928) мала присвяту Онопрію Тургану, а друга – «Горизонт» (1930) уже була присвячена «коханому Іллі Садоф’єву» – поетові, який перекладав її вірші. Незабаром Садоф’єв став її чоловіком, вони рік жили у Харкові, а потім переїхали. Сімейне життя не склалося і у 1935 р., коли арештували кількох українських літераторів, вона втікає на північ. Там працює відповідальним секретарем газети «Полярная правда», у якій опублікувала понад 100 віршів.
Перед війною одружилася з актором Євгеном Григор'євим, але шлюб не був тривалим. Під час Другої світової війни (1939‒1945) була військовим кореспондентом, нагороджена медаллю. 1942 року з'явилася її остання збірка «Суровая лирика».
Померла 29 грудня 1945 року від раку.
Інформація підготовлена на основі відкритих інтернет-джерел.
(За матеріалом НБ ДБТУ).
Вніч на 31 жовтня буде доречним її вірш "НІЧНА РОЗМОВА":
Почекай, Мефістофель,
почекай, Мефістофель,
Може бути, прийду уночі і продам
Свої кров’ю написані останнії строфи,
Свою мудрість прозору, мов у склянці вода.
Почекай, Мефістофель,
в тебе хиже обличчя,
А у мене рожевість ще зі щок не зійшла.
Я прийду уночі і постукаю тричі
І продам свою мудрість,
і продам свій талан.
Може рано прощатись?
О, ще рано прощатись!
Я прийду, Мефістофель,
Стерши муку з лиця.
Помінять свої скарби
На химернеє щастя,
На усмішку дитини,
На обійми самця.
Я страшенно стомилась.
Я страшенно стомилась.
Подивись на провалля
Біля смутку очей
Хочу чути банальне.
Я люблю тебе мила,
Хочу буть не самотня
В синій тузі ночей.
Почекай, Мефістофель,
в тебе хитра усмішка,
Твої очі зелені загадково мигтять.
Почекай, Мефістофель,
Тобі гірко і смішно,
Бо ти знаєш про щастя
І химери життя.
Почекай, Мефістофель,
Я не Гретхен білява.
Я рвучка і нервова,
Я жінка — поет.
Я шукаю незнане, ще не сказане слово,
Знаю спрагу надхнення,
Творчих запалів лет.
Легко бути коханкою,
Навіть матір’ю й жінкою.
Але як ув’язати це з призванням творця?
Ой, летять похоронно
Срібнодзвонні сніжинки.
Я прийду, Мефістофель,
Стерши муку з лиця.
Фото та матеріал: GX, відкриті джерела