Позначка: руйнування

Сьогодні, 28 серпня, у всіх православних храмах відбуваються богослужіння, присвячені святу Успіння Пресвятої Владичиці нашої Богородиці та Приснодіви Марії. Ця дата значиться однією із дванадцяти головних свят Православної церкви та святкується після суворого Успенського посту. 

Кончину Богородиці Церква називає Успіням, а не смертю, тому що смерть як повернення землі її пороху, а душі – Богу, не торкнулася Благодатної Заступниці нашої.

Вона лише заснула, щоб в ту ж мить прокинутися для життя вічно блаженного і після трьох днів з нетлінним тілом вселитися в небесне нетлінне життя.

Марія спочила солодким сном після важкого страждального життя. І відійшла до Джерела Життя, як Матір Життя, позбавляючи молитвами Своїми від смерті душі земнородних, вселяючи в них Своїм Успіням передчуття життя вічного.

Успіння Богородиці – свято, присвячене події, яка не описується в Біблії, але про яку відомо завдяки Переданню Церкви.

Пресвята Матір Божа після Вознесіння Ісуса, залишилася під опікою апостола Іоанна Богослова. Коли цар Ірод піддав гонінню християн, Богородиця пішла разом з Іоанном в Ефес і жила там в будинку його батьків.

Там вона постійно молилася про те, щоб Господь скоріше взяв її до себе. Під час однієї з таких молитов, яку Богородиця здійснювала на місці вознесіння Ісуса Христа, їй явився архангел Гавриїл і сповістив, що через три дні закінчиться її земне життя і Господь візьме її до себе.

Не дивлячись на це, бажання Богоматері виповнилося: Святий Дух чудесним чином зібрав апостолів біля смертного ложа Пресвятої Богородиці, на якому вона молилася і чекала своєї кончини.
Раптом засяяло неймовірне яскраве світло, покрівля світлиці відкрилася, і зійшов Сам Христос з безліччю ангелів. Пресвята Богородиця звернулася до Господа з молитвою подяки і просила благословити всіх шанувати Її пам’ять.

Вона також молила Сина Свого захистити Її від темної сатанинської сили, від повітряних митарств. Потім Богоматір радісно віддала Свою душу в руки Господа, і відразу ж пролунав ангельський спів.
Апостол Петро розпочав спів урочистих псалмів. Над труною з’явилася хмара у вигляді вінця, осяяна неймовірним світлом. Цей вінець плив над процесією до самого місця поховання.
За процесією йшли й іудеї, які не вірили в Ісуса Христа. А первосвященики послали своїх служників, щоб ті розігнали процесію, вбили апостолів і спалили тіло Богоматері. Проте це зробити їм не вдалося. Ангели вразили всіх їх сліпотою.

Труну з тілом Пречистої Діви було віднесено апостолами в Гефсиманію і там поховано в печері, вхід якої завалили каменем. Після похорону апостоли ще три дні залишалися у печери і молилися.
З усіх апостолів лише апостол Фома запізнився на похорон і був дуже засмучений тим, що не встиг поклонитися праху Богородиці. Апостоли дозволили відкрити вхід до печери і могилу, щоб він міг вклонитися святим останкам.

Відкривши труну, вони виявили, що там немає тіла Богородиці і, таким чином, переконалися в її чудесному вознесінні на Небо. Увечері того ж дня присутнім за вечерею апостолам з’явилася Сама Матір Божа і сказала: «Радійте! Я з вами – в усі дні».

У Харкові Собор Успіння Пресвятої Богородиці на вулиці Університетській, 11 — один із найстаріших православних храмів міста. П’ятий із дванадцяти офіційних символів Першої столиці.

Трохи з історії міста та храму.

2 листопада в 1990 році відбулося перше богослужіння у відреставрованому Успенському соборі. Богослужіння провів митрополит Харківський та Богодухівський Никодим.

Реставраційні роботи було розпочато у 1973 році. До 1986-го – у значній частині завершено. Цього ж року у соборі було відкрито органну залу.

Але війна нещадна навіть до святинь: 2 березня 2022 року внаслідок обстрілу рашистами міста було пошкоджено Успенський собор Харкова (вибиті вікна та вітражі, пошкоджено церковне начиння та оздоблення).

Згідно з легендою, під час його зведення мер Харкова Василь Ламакін вимагав переробити проєкт і зменшити висоту дзвіниці. Однак архітектор Євген Васильєв його перехитрив. Замість загальної висоти він поставив на кресленні розміри кожного ярусу. Складати ж їх мер не став. Завдяки цьому Харків став володарем унікальної дзвіниці заввишки 89,5 метра, яка до 2006 року була найвищою будівлею Першої столиці.

Її будівництво тривало двадцять три роки. На будівництво витратили 3,5 млн штук цегли. Товщина стін в основі перевищує чотири метри. На ній було встановлено дванадцять дзвонів вагою від шістнадцяти тонн до восьми кілограмів. У 1862 році на дзвіниці був встановлений годинник з боєм, замовлений у Парижі у фірми «Борель».

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела