Перейти до основного вмісту

Позначка: окупанти

Мешканці Харкова та області отримали смс із пропозицією інформувати про ЗСУ (фото)

Окупанти розсилають смс із пропозицією інформувати про ЗСУ в обмін на гроші. Про це повідомили в Харківській обласній військовій адміністрації. 

“Закликаємо в жодному разі не переходити за посиланнями, вказаними в цих смс! Також наголошуємо, що нікому не можна повідомляти про місця розташування українських воїнів або військової техніки. Дотримуйтеся інформаційної гігієни. Не піддавайтеся на ворожі провокації!” – підкреслили у ХОВА.

Фото: GX, Наталія Бойченко

Район болю, незламності та надії: фоторепортаж з Північної Салтівки

Скільки горя, болю, руйнувань і смертей принесла страшна війна. Місто-герой Харків одним з перших прийняв на себе навалу окупантів з росії. Міцним кордоном міста, який не змогли перейти рашисти, стала Окружна дорога в районі Північної Салтівки. Мабуть, через це військовослужбовці країни-терориста виміщали свою злість та ненависть  на тихому і мирному спальному районі Харкова. Як після жахливої чорнобильської катастрофи Прип’ять стала містом легенд та сумних спогадів, так і Північна Салтівка є зараз уособленням страждань харків’ян та інших українців. Світлини зруйнованих осель з цього району облетіли весь світ. Люди йдуть і йдуть, щоб на власні очі побачити жахливий злочин солдатів рф… 

Ми довго збиралися і нарешті завітали у район болю, незламності та надії Харкова. На його території жили, творили, народжували дітей, мріяли про щасливе майбутнє тисячі харків’ян.

Свій шлях ми почали від кінцевої зупинки Салтівської лінії метро, де під час лютих обстрілів ховалися тисячі людей.

На перетині вулиць Академіка Павлова та Леся Сердюка вціліла капличка Божої Матері, де так символічно лежали дві гвоздики: біла (як надія) та червона (як кров загиблих).


Кожен крок по вулицях Північної Салтівки (Леся Сердюка, Дружби народів, Наталії Ужвій, Гвардійців Широнінців) давався з болем.

Зруйновані дитячі садки та школи.

Розбиті багатоповерхівки.


Дірки від снарядів і дивом вцілілі речі…




Ми дивилися на обвалені стіни, зруйновані в середині та зовні домівки, викинуті вибухом на вулицю дитячі іграшки, написи на стінах “Діти”, “Люди”… Страшно згадувати, як нелюди-росіяни не зважали на те, що тут живуть люди, били й били протягом кількох місяців…


Увесь цей жах розумом не обійняти та через фото не передати… Але це відповідь на запитання мешканців країни-терориста: “Хотят ли русские войны? За что нас ненавидит весь мир?”

“За підступний напад, за тисячі вбитих і залишених без житла, за цинізм, з яким росіяни напали й вбивають – саме за це росію та всіх, хто підтримує її кровожерливе керівництво, ненавидимо ми та увесь розумний світ!” – прокоментувала свій допис Наталія Бойченко.


Понівеченим серцем Північної Салтівки можна назвати шістнадцятиповерхівку на вулиці Наталії Ужвій, 82, яку побачив увесь світ. Люди йдуть до неї, як до Мекки…


Напередодні війни у бібліотеці, що розміщена в цій шістнадцятиповерхівці, відбулася перша виставка робіт відважної художниці Олександри Суфіянової. Роботи було втрачено, але згодом відновлено небайдужими людьми. І саму Північну Салтівку наразі відновлюють будівельники, волонтери та її мешканці…

Містичний трепет охоплює на місці – зі сторони входу у бібліотеку здається, що все не так вже погано і підлягає відновленню.

Потім пробита стіна будинку.

І суцільний жах з іншого боку шістнадцятиповерхівки, коли бачиш повністю зруйновані вибухом плити, які камінням засипали залу, де проходила виставка, де були книжки, де посміхалися діти.

Через зруйновані квартири харків’ян удень пробиваються промені сонця, як з серця Ісуса Христа на іконі у храмі Святого Сімейства (вулиця Клочківська, 319), де часто грав головний диригент ХНАТОБ, залужений діяч мистецтв України Дмитро Морозов.



Багато хто прийшов сфотографувати для нащадків сумну пам’ятку злочину рашистів, але справжнім дивом було бачити таксі й людей з валізами, яки поверталися в рідні домівки. Нехай зруйновані, але такі рідні. Люди подолали тисячі кілометрів з вірою, що все відбудується, а на майданчики та в парки (які за рік війни поросли травою) повернуться усміхнені діти.  

З надією нам посміхалося вціліле Сонечко на вулиці Гвардійців Широнінців.


“Це в’їзд на мій район. С-4”, – напише харківська журналістка Оксана Якушко.

“Нестерпний біль…. Дякую за Сонечко. Воно дійсно дарує надію”, – підкреслить педагог і екскурсовод Ольга Висоцька.

“Я дуже люблю це Сонечко. Ще до війни його примітила, коли переможцям призи вручала. Приємно було його знову побачити неушкодженим, – замріялась і журналістка GX Наталія Бойченко. – Справді, Ольго Жальгіріс? Я пам’ятаю вас з донечкою на руках. Вашу турботливу матусю, яка завжди приходила на допомогу”.

Ми побачили, як відновлюють Північну Салтівку. Віримо: Україна Переможе, повстане з попелу! Дякуємо Богові, ЗСУ, медикам, рятувальникам, волонтерам, всім, хто нас підтримує!

Під фото рядки від наших земляків, які з далеких країн (що прихистили їх в ці страшні часи) з болем впізнають свої домівки.


Більше фото та відео у пості на фейсбук-сторінці GX. 

Нагадаємо, Північну Салтівку окупанти обстрілювали постійно протягом кількох місяців, поки українські військові не вигнали якомога далі від Харкова. Вулиці району найбільше у місті постраждали від війни. Зокрема, на Північній Салтівці, на вулиці Наталії Ужвій розташований один з найбільш зруйнованих будинків у Харкові. Відстань звідси до Окружної дороги, за якою стояли російські війська, не більше кілометра. 

Зараз у районі поступово відновлюють будинки. Частину із пошкоджених будинків відновити вже неможливо. Загалом у Харкові пів тисячі будинків не підлягають відновленню. Більш ніж половина з них розташовані на Північній Салтівці. 

Фото та відео: GX, автора новини Наталії Бойченко

Російські військові заселяються у будинки та грабують: ситуація на лівобережній Борівщині

Частина Борівської громади по лівий берег річки Оскіл все ще залишається під окупацією, в тому числі селище Борова. Як повідомили у селищній раді, російські військові заселяються у будинки борівчан і грабують їх.

«Окупанти знову масово заселяються у будинки місцевих жителів та інші будівлі. Відомі випадки, що у людей забирають транспортні засоби та інше майно. В деяких місцях загарбники окопуються і вибудовують лінію оборони», – йдеться у повідомленні.

За інформацією селищної ради, річка Оскіл знову почала міліти.

«Ймовірно, через повторне пошкодження дамби», – припускають у громаді.

Також повідомляється, що на окупованих територіях немає електрики та мобільного зв’язку. Вода подається на короткий проміжок часу за графіком. Газопостачання, здебільшого, збережене.

«Продуктові магазини працюють по кілька годин на добу. Асортимент товарів обмежений через неможливість підвозу продукції у зв’язку з бойовими діями. У великому дефіциті бензин та інше пальне. Школи так і не розпочали навчальний процес», – розповіли у Борівській селищній раді.

Нагадаємо,  80% населення Борівської громади, яка окупована росіянами 14 квітня 2022 року, все ще чекають звільнення. Лише правий берег ріки Оскол, а це близько 20% території ОТГ, на 12 вересня знаходиться під контролем ЗСУ.

Раніше “GX” повідомляло, що  в окупованій  Борівській громаді вороги частково відновили зруйновану греблю та ремонтують залізничні колії.

На окупованій Борівщині люди виживають у надскладних умовах.

В окупованій росіянами Боровській ОТГ «нова влада» загрожує фермерам експропріацією майна у разі відмови від співпраці з ними.

На захопленій території Борівської ОТГ окупанти видають фейкові «російські документи».

Галина Половик

Таємна катівня в окупованій Балаклії: «найлегше» – коли били струмом (фото)

У Балаклії на Харківщині, яка з початку березня 2022 року перебувала під окупацією росіян, правоохоронці фіксують численні злочини проти мирного населення – викрадення, катування, вбивства.

Сотні людей пройшли через катівню та тюрму, влаштовані окупантами центрі міста, – стверджує начальник слідчого управління Головного управління Нацполіції у Харківській області Сергій Болвінов.

«У відділу поліції рашисти організували штаб. Але це не найгірше – там же, в підвальних приміщеннях відділу та у будівлі навпроти – БалДруку, рашисти зробили тюрму та катувальню для місцевих жителів», – розповідає Болвінов.

За його словами, окупанти завжди тримали у полоні і нелюдських умовах не менше 40 людей. Годували їх двічі на день пустими кашами.

У катівню потрапляли в першу чергу ті, хто служив або мав родичів в АТО. Їх рашисти вишукували через місцевих колаборантів. Також вони полювали на людей, які допомагали українській армії знищувати ворога. Хапали просто перехожих на вулиці.

Один чоловік просидів у рашистській тюрмі 46 днів. Його затримали, бо знайшли фото його брата у військовій українській формі.

«За словами свідків, їх катували по-різному. Усі тортури описувати не буду, скажу лише, що «найлегше» – коли били струмом», – розповів Болвінов.

Також у слідчих є інформація про двох вбитих жителів міста.

«Відомо, що їх розстріляли на блокпосту росіяни в останній день окупації – усі деталі події ще з’ясовуються», – повідомив головний слідчий області.

Журналіст Андрій Цаплієнко опублікував фотографії катівні, виявленої після визволення Балаклії. У приміщенні знайшли листівки і методички про так званих «українских нацистів», стілець із молотком, скотч та сліди від крові.

Методички про «укронацизм» на стінах

На стіні один із ув’язнених на стіні вицарапав молитву «Отче Наш». «Доля людини, яка зробила цей напис, поки що невідома», – стверджує Цаплієнко.

Нагадаємо, що 28 лютого 2022 року Балаклія зазнала ворожих авіаударів, а на початку березня у місто зайшли російські війська.

Через 7 місяців, 8 вересня 2022 року в місто Балаклія зайшли ЗСУ. Із 30 тисяч довоєнного населення у місті залишилася тільки третина.

10 вересня 2022 року ворог здійснив масований обстріл звільненої Балаклії.

Галина Половик


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.