Відкриття інсуліну понад століття тому стало проривом у медицині і подарувало мільйонам людей з діабетом не лише саму можливість жити, а жити повноцінно. Однак постійні гуманітарні кризи, обумовлені збройними конфліктами, зводять нанівець успіхи вчених та медиків-практиків.
Війна, яка триває в Україні дев'ятий місяць, спричинила серйозні проблеми і для хворих на цукровий діабет, і для медиків, які їх лікують, - стверджує заступниця директора Інституту проблем ендокринної патології імені В.Я. Данилевського, доктор медичних наук професор Мирослава Микитюк.
За її словами, система охорони здоров’я України вперше за останні 70 років зіткнулася з необхідністю функціонування в умовах такого потужного і масивного збройного конфлікту.
"Навіть у звичайних умовах лікування хворого на цукровий діабет є складним завданням: потрібні цукрознижувальні засоби, глюкометрив і витратні матеріали до них, дієта, навчання принципам самоконтролю та регулярні візити до лікаря. А в умовах гуманітарної кризи, коли війна змусила близько 4,8 мільйонів українців виїхати за кордон і ще близько 10 мільйонів стати внутрішніми переселенцями, лікування значно ускладнилося", - каже доктор Микитюк.
За її даними, під час гуманітарних криз люди, що переїхали, і ті, що знаходяться безпосередньо в зоні конфлікту, стикаються з безліччю перешкод, коли справа доходить до лікування цукрового діабету: продовольча безпека, обмежений доступ до медичних установ та ліків, економічні труднощі тощо.
Зокрема, неможливість дотримуватися дієт - один з сильних ризиків, з якими зіштовхнулися українці в умовах гуманітарної кризи.
"Якість їжі і терміни її прийому стають непередбачуваними, оскільки продукти з високим вмістом вуглеводів стають основою раціону. Фізична активність також знижується, частково через обмежений простір і проблеми безпеки", - каже доктор медичних наук.
Однак, стверджує ендокринолог, найбільшим бар'єром, з яким стикаються люди, є психосоціальна травма, яка робить піклування про здоров'я низькою в їх списку пріоритетів. Причому, на переконання Мирослави Микитюк, жінки менше всього опікуються своїм здоров'ям.
"Під час збройного конфлікту жінки особливо вразливі, тому що на них покладаються як на первинних опікунів для своїх родин, і вони не можуть надавати пріоритет власному здоров'ю", - стверджує заступник директора Інституту.
Крім того, за спостереженням медиків, у звичайних ситуаціях пацієнти з цукровим діабетом мають до чотирьох разів більш високу поширеність депресії і тривоги в порівнянні з однолітками без цього недугу, а відтак - до більш високого ризику самогубства.
Під час війни до цієї вразливості додається ще й занепокоєння з приводу потенційного дефіциту ліків.
"Доступ до ліків є серйозною проблемою для хворих на цукровий діабет, які є переміщеними особами. Підраховано, що більшість таких людей з хронічними захворюваннями були змушені перервати прийом препаратів. До того ж через завантаження системи охорони здоров'я великим напливом людей під час гуманітарної кризи, знижує доступ до якісної медичної допомоги хворим на цукровий діабет. А несвоєчасне втручання і лікування цього недугу призводить до серйозних довгострокових наслідків для здоров'я, і навіть летального результату", - зазначила доктор медичних наук.
Крім того, за кордном додаються мовні бар'єри, які утруднюють спілкування пацієнтів з лікарями, що також має небажані наслідки під час лікування.
"Оскільки гуманітарні кризи в світі стають більш затяжними, лікарі намагаються вийти за рамки безпосередньої базової первинної медичної допомоги та вирішувати проблеми довгострокових наслідків для стану здоров'я постраждалих хворих на цукровий діабет.
За даними Міжнародної діабетичної федерації, зараз до пів мільярда дорослих живуть з цукровим діабетом - практично кожна десята доросла людина. І за прогнозами, до 2030 року їх кількість може зрости до 700 мільйонів.
До війни, за інформацією доктора медичних наук, в Україні було зареєстровано майже 1,3 млн. хворих на цукровий діабет, практично кожен 8-й українець з діагнозом діабету 2 типу. Скільки зараз таких хворих - наразі даних немає. Однак немає сумніву, що війна, постійні стреси додадуть до цього списку нових пацієнтів.
Проте варто пам'ятати, що цукровий діабет не є вироком, якщо вчасно його розпізнати і отримати рекомендації з лікування, наголошує ендокринолог.
Мирослава Микитюк каже, що саме у харків'яни унікальні можливості не "пропутити" хворобу навіть у війну. У Харкові у клінічному містечку Помірки (вул. Михайла Гуревича) на початку жовтня повністю відновила роботу клініка Інституту проблем ендокринної патології ім. В.Я. Данилевського НАМН України. Ще раніше, у червні почала приймати хворих консультативна поліклініка з денним стаціонаром на вул. Римарська, 28.
Попередню інформацію про умови госпіталізації можна отримати за телефонами: (057) 315-11-88, (099) 015-79-78, (068) 387-83-63.
За змінами, важливими повідомленнями та останніми новинами слідкуйте на офіційній фейсбук-сторінці клініки та на сайті Інституту.
Лікарі діагностували «цукровий діабет другого типу». Що робити?
Нагадаємо, у 1923 році у Харкові – в Органотерапевтичний інститут (нині – Інститут проблем ендокринної патології ім. В. Данилевського) вперше в країні був виділений інсулін (із підшлункової залози тварини) та застосований у клінічній практиці.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua
Галина Половик
