«Світло в мені» – так називається виставка картин 10-річної харківської художниці Насті Лактіонової, яка відкрилася в інформаційно-виставковому залі «Бузок» всього лише на три дні. У неділю, 25 грудня – останній день роботи унікальної експозиції.
Це перша персональна виставка вихованки гуртка «Образотворче мистецтво» Обласного палацу дитячої та юнацької творчості. І вона, на жаль, про війну. Ранок 24 лютого застав Настю вдома, у затишній квартирі в Харкові, в районі Північної Салтівки. Потім було Дніпро, Кіпр і довгоочікуване повернення до Харкова.
Усі картини написані з березня по грудень 2022 року. Дивитися і читати їх потрібно разом з юною художницею, щоб зрозуміти глибокі філософські і зовсім недитячі сюжети, де в фарбах застигли біль, страх, і, водночас, світло майбутнього.
«Я хочу, щоб кожен своє побачив у моїх картинах, а можливо, і відкрив собі двері у мистецтво. І пам’ятайте: Fortes fortuna adiuvat - Фортуна любить сміливих», - сказала Настя на відкритті своєї виставки 23 грудня.
Настя Лактіонова
Сміливості і позитиву дівчинці не займати. Але, як зізнається вона, напередодні відкриття трохи було лячно. Настя дуже хотіла, щоб на цьому святі її першої виставки разом з батьками, першою учителькою з гімназії та друзями поруч були і її мистецькі наставники - Зінаїда Соловйова з дитячої ізостудії, яка відкрила 4-річній дівчинці двері у дивовижний мистецький світ, і Ганна Воловик - педагог образотворчого гуртка Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості, де досі в онлайн займається Настя. Але через війну вони зараз не у Харкові.
«Я дуже вдячна своїй першій вчительці, яка сказала мені в 4 роки: «Можем спробувати». На жаль, вона не змогла сьогодні бути тут. Але у мене є надія, що ми ще зустрінемося. Дуже хочу також подякувати Ганні Валеріївні за ту фантастичну атмосферу на її уроках, за те, що вона щось в мені побачила», - щиро зізналася дівчинка на презентації.
По-дитячому довірлива, відкрита Настя заганяє в глухий кут своїми простими запитаннями і неочікуваними висновками. До війни дівчинка ходила в гімназію, у художню студію, захоплювалася коміксами, фентезі, ліпила, вчила англійську... На своїй інстаграм-сторінці вона ділилася книжковими новинками, розповідала про свої враження від прочитаного.
Саме напередодні війни, 23 лютого, Настя записала свій черговий відеоогляд книжкових новинок для своїх друзів. Захоплено розповідала, чому обов'язково треба прочитати щоденник котячих мандрів Лани Ра "Моя країна Україна". Вона уже малювала нові маршрути своєї подорожі з батьками. Але на ранок дитина прокинулася від грому, після якого вона змушена була покинути свій дім, змінити плани і заново вчитися сміятися.
«Я ще ніколи так багато не сміялася, як сьогодні, - зізналася щаслива Настя відразу після відкриття виставки. - Так круто було. Не очікувала, що стільки прийде людей. Знала, що танцюватимуть, співатимуть. Але що прийдуть підтримати мене із гурту «Оккей» - це сюрприз. А ще прийшли мої однокласниці і дорослі друзі, яких я не бачила від початку війни. Зустрілися вперше за 10 місяців».
Гурт «Оккей»
Їй варто би забути той лютневий ранок, щоб повернутися до інших сюжетів з мирного дитинства. Але у неї він не викреслюється з пам'яті.
До війни: Mickey or Minnie? 20.05.2021
До війни: З Різдвяним подарунком. 24.12.2022
До війни: Красива старість. 10.01.2022
«24 лютого я прокинулася о 5-й ранку від вибуху. Подумала: «Та гаразд – грім». Потім повторилося. «Ні, не грім». Я дуже сильно боялася за себе, за батьків. І за кота Чіллера. А ще з нам був щур Зефір», - згадує Настя.
Перший тиждень пройшов, як у тумані, згадуються лише уривки.
«Мені на руці батьки написали маркером номери телефону хрещеної, бабусі, яка була під обстрілами у Чугуєві. Ми сиділи у ванній. Було чути, як бомблять. Було реально страшно», - зізнається художниця.
Мама Юля дуже переживала, що дитяча психіка не витримає. Жити поруч з Північною Салтівкою було дуже небезпечно.
«Уся житлова частина Харкова під обстрілами. Росіяни просто нас знищують, людей, які спокійно говорили російською мовою і нас Ніхто ніколи не чіпав. Моя дитина психологічно сховалась у малюванні в Мікеланджело «Створення Адама», їй так легше, я не знаю кому вже молитися», - не писала, а кричала в соцмережах Юля 1 березня 2022 року.
"Створення Адама". м. Харків. Салтівка. 1.03.2022.
«У мене є книга Мікеланджело. Сидячи у ванні на книжці, малювала на величезному аркуші паперу «Створення Адама». Потім передумала. Перевернула лист і написала "Мадонну"», - пригадує Настя.
Родина 4 березня виїхала до Дніпра разом з тваринами. Був період, коли донька малювала лише чорними фарбами, але творча робота відволікала Настю.
Із серії "Залізні". 10.10.2022
«Мистецтво її рятує, нехай чорно-біле, але воно є, і вона будує плани, як повернеться до Харкова і малюватиме яскраво», - нотувала мама на сторінці доньки в соцмережах 10 березня 2022 року.
Юлія каже, що донька дуже сумувала за Харковом.
«Вона просилася до Харкова десь уже з квітня. Їй було тяжко у Дніпрі. Настя казала батькові, який мотався між Харьковом та Дніпром: "Тату, привези мені в пляшечці повітря з Харкова"», - розповіла Юлія Лактіонова.
«Я цього не розумію. Мені або вдома, або ніде. У Дніпрі було відчуття, що я там не своя», - зізнається дівчинка.
І на Кіпрі, куди вони поїхали восени на запрошення однієї з галеристок, Настя часто питала маму, коли додому.
«І коли поверталися додому, було дуже круто», - усміхається дівчинка.
Але два місяці на Кіпрі подарували дівчинці неабиякі враження, трохи емоційного спокою і перезавантаження. Там вона зустріла нових друзів. Продовжувала писати картини. Частину творів з кіпрського періоду роздарила, деякі перейшли до приватних колекцій.
Кіпр. Аргака (Кіпр). У гостях у галеристки Віки. 29.09.2022
"Від Кіпру, куди мене запросила галеристка, у мене залишилися дуже теплі враження. Подружилася ще з однією галеристкою. Познайомилась із художниками під час виставки. Там було багато художників з України, з Африки, інших, країн. Багато національностей. Проблем зі спілкуванням не було - я розмовляю англійською. А ще там я познайомилася з фантастичними українцями, дізналася багато їхніх історій", - розповідає про своє закордонне творче відрядження Настя.
На виставці в ІВЦ "Бузок" експонується лише одна картина, написана на віллі в Аргаці (Кіпр) - "Вічна любов".
"Вічна любов"
Холст, акріл, масляна пастель. Кіпр. Жовтень 2022
Більшість картин з виставки Настя писала під час канікул. Часу було вдосталь і художниця повністю занурювалася у творчість. Малювала зранку до вечора. Теми черпала з почутого у новинах, з побаченого за вікном.
«Я, коли приходжу до мами і кажу - "є ідея", вона каже "Що це страшно звучить"», - щиро по-дитячому сміється Настя.
На «Повернення до дому» юну художницю надихнуло фото з лелекою на машині.
«Лелеці сказали, що він скоро повернеться додому. Я зрозуміла, що я буду малювати. На крилах птаха зобразила те, що зараз відбувається, що ми переживаємо. Тому крила стікають кров'ю. Внизу - квіти, там все добре. І на руках стоять українці. Вони тримають своє бажання – повернутися додому», - пояснює гостям виставки дівчинка, яка в простих речах бачить те, що непідвладне іншим.
Повернення до дому. Папір, акріл. 2.08.2022
Ідея іншої картини - "Вічна краса"- народилася, коли Настя переглядала відео з волонтерами, які допомагали стареньким у Харкові.
"Знаєте таку організацію волонтерів «Людям від людей»? Коли була в Дніпрі, я переглядала їхню галерею і бачу бабусю. Вона з пакетом стоїть. У неї таке, знаєте, таке щасливе обличчя, яке світиться надією і вірою, що добрі люди є. І мені дуже захотілося його намалювати. Зробила скрін-шот. Пакет і все, що на кухні було у бабусі, я залишила на картині. Я її не одразу намалювала. Спершу спалахнула, а потім з тиждень не підходила до картини. Останніми дописувала руки і щось на фоні домальовувала. А коли закінчила, було справді приємно", - каже художниця.
"Вічна краса". Травень 2022
Втім, дівчинка не лише присвячувала свої твори волонтерам, а й сама донатила. Під час війни один із благодійних фондів у Києві викупив дві її картини. Кошти художниця вирішила направити на благодійність - частину віддала притулку для тварин у Дніпрі, частину - українським військовим.
"Настя не просто талановита. У неї дуже добре сердце, тому і віддала гроші до притулку, - розповідає її учителька з гімназії Людмила Курдюкова. - У третьому класі на мій день народження подарувала картину - жінку з котом. Знала ж, що у мене вдома котик. Було дуже приємно. Вона і зараз присилає мені свої роботи. Я рада за Настю. Успіхи дітей - це наші крила. Добре, що вдалося навіть у такий час здійснити мрію дівчинки. Що прийшли на відкриття виставки її однокласниці. З 28 дітей мого 5-б лише 8 зараз у Харкові. Але ми їх зібрали, щоб підтримати нашу Настю. Її картини просто вражають".
Людмила Курдюкова зі своїм 5-Б Харківскої гімназії №1
Настя Лактіонова. Автопортрет. 2022.
Автопортрет мені здався трохи сумним, але Настя так не вважає.
«А що? Це - я. Це фотографія мого черепа, це мої зуби. Мені, коли брекети ставили, робили рентгенівський знімок. Ще до війни. В той день ми були в ортодонта на прийомі. І я просила маму дати мені знімок. На картині намальовано як рік тигра, що уже проходить, ніби з'їдає 2022 рік. А тут я показую, що довелося пережити цього року. Рік \весь такий порваний. І я намагаюся прибрати його з моєї шиї. "Ну піди з моєї шиї", - кажу я йому. А внизу у кутку - останнє, що я малювала. Це я: сиджу в тій позі, в якій закінчувала картину. Сиджу і думаю: що я робила не так у цьому році?», - пояснює художниця.
Берегиня. 2022
"Берегині дали землю України. Вона її тримає, а руки тремтять. І вона думає – лише б не впустити. Бо якщо земля впаде, то станеться щось жахливе. Але вона не знає, що станеться. І це лише додає страху. Незнання – то страх. Тому у Берегині сльози. Звірів я тут поселила, щоб вони додали емоційної підтримки - вони надають притулок людям, які покинули домівки. Фантазійні істоти я взяла від Марії Приймаченко. Я натрапила на неї у Гуглі та зрозуміла: це саме те, що мені потрібно, саме такі незвичайні звірята", - розповідає авторка полотна.
100 днів війни. 2022
Тиран - без назви. Папір, акрил. 29.05.2022
"Кожен з нас повинен бути на своєму фронті. Митці своєю творчістю показувати світу, що в нас війна і ворог - не людина, а орк - темна і бездушна нечисть. Інші мають показувати, що в нас сильні і красиві традиції, мистецтво, люди, Країна. Ми не повинні мовчати..." - таким є авторський допис до сюжету картини "Тиран", написаної на початку четвертого місяця війни.
Харків назавжди в серці. Папір, акрил. 16.08.2022
"А це Ніка, що на площі Конституції - сьогоднішня і в майбутньому. Зліва - красива, екстравагантна, але вона стікає. Тримає прапор та дивиться у своє світле красиве майбутнє. Вона відстоює право України", - продовжує екскурсію Настя Лактіонова.
Сила
«Це рука всіх художників, які через свої руки передають свою силу. І вона збирається в таку потужну енергетичну кулю, яку кинули у ворога", - пояснює Настя сюжет останньої картини в експозиційному ряду - "Сила".
Із серії "Залізні"
Із серії "Залізні"
Міфічні українки. Полотно, олія. 2022
Відчай, 2022
Творчий процес
Наразі з Настею у домі, крім 12-річного Чіллера і криси Зефіра, живуть ще одна кицька і лабрадор Нікі, які раніше були у бабусі. Дівчинка рада такому поповненню, особливо Нікі, яка уже встигла стати учасником її робіт. Їй подобається, що Настя не дуже полюбляє мольберти. Тому творять разом на підлозі - велика лабрадор і маленька 10-річна дівчинка. Вони малюють у стилі сюрреалізм, використовуючи техніки аплікації та графіті. Люблять акрилові фарби, гуаш, акварель, пастель. Обожнюють писати картини в техніці графіки олівцем, чорною ручкою та лайнерами. Їм обом потрібен мир і впевненість у світле завтра.
Добвідка. Анастасія Лактіонова (10 років) - вихованка гуртка «Образотворче мистецтво» Комунального закладу «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості». Навчається у педагога Ганни Воловик. У жовтні 2022 року відбувся перший майстер-клас від талановитої художниці з Харкова «Дітям України «Автопортрет». Роботи Анастасії знаходяться в приватних колекціях в Америці та на Кіпрі.
Фото: "GX" Г. Половик та А. Лактіонова
Докладніше про відкриття виставки у репортажі GX (Наталія Бойченко).
Нагадаємо, з 23 по 25 грудня в ІВЦ "Бузок" (праве крило ХНАТОБа, вул. Сумська, 25, вхід вільний) триває виставка "Світло в мені" 10-річної Насті Лактіонової.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua
Галина Половик
