У застосунку "Дії" стартувало голосування з перейменування Південної залізниці. Про це повідомили у Міністерстві цифрової трансформації.
Українцям пропонується обрати нову назву з чотирьох варіантів:
- • Харківська залізниця
- • Слобожанська залізниця
- • Слобідська залізниця
- • Східна залізниця
Опитування триватиме з 10 до 17 березня.
Довідка. Південна залізниця охоплює території Харківської, Полтавської, Сумської, окремі райони Чернігівської та Луганської областей.
Історія Південної залізниці розпочинається у другій половині ХІХ століття, коли наприкінці лютого 1868 року було винесено на розгляд проект, а вже на початку березня на ім’я харківського міського голови М. Шатунова з Петербурга надійшла телеграма такого змісту: «Наше клопотання увінчалось успіхом. Відбулось Високе веління про побудову Курсько-Харково-Азовської залізниці. Роботи передбачається розпочати одночасно по всьому шляху. Поздоровляємо місто!». Будівництво магістралі розпочалось у травні 1868 року. Вже за рік у травні 1869-го харків’яни зустрічали перший поїзд. Регулярний рух за напрямком Курськ–Бєлгород–Харків протяжністю 229 верст було відкрито у липні 1869 року, а ще до кінця того ж 1869 року запрацював і напрямок від Харкова до Ростова протяжністю 538 верст.
Управління Курсько-Харково-Азовської залізниці знаходилось у Харкові. Його структура була такою: очолював залізницю управляючий, роботою служб керували контори руху, тяги, головного інженера, магазинного відділу, телеграфу. Важливе значення мали канцелярія та розрахунковий відділ. У 1875 році до початкових служб додались служби контролю складання та ремонту колії.
Друга частина, а особливо кінець XIX століття ознаменувались справжнім бумом залізничного будівництва на Слобожанщині: після Курсько-Харково-Азовської з’являються Харково-Миколаївська та Лозівсько-Севастопольська залізниці. 3 1896 року залізниця отримала назву Курсько-Харково-Севастопольської, а з 1 січня 1907 року на підставі відповідної постанови уряду Курсько-Харково-Севастопольська та Харково-Миколаївська залізниці були об’єднані в одну мережу під загальною назвою Південних залізниць. У 1913 році довжина залізниць, прокладених на укрaїнських землях, що на той час входили до складу Російської імперії, становила більше десяти тисяч кілометрів, при цьому майже половина з них належала Південним залізницям.
У лютому 1934 року згідно з наказом Наркома шляхів сполучення СРСР відбулось розгалуження Південних залізниць на дві самостійні — Південну та Донецьку.
У 1957 році від Харкова до Мерефи пішли перші приміські електропоїзди. Харківська електричка стала початком втілення у життя плану електрифікації Південної залізниці. У 1960–1961 роках було електрифіковано приміські дільниці Люботин–Харків, Харків–Лосєве, Основа–Красний Лиман (Донецької залізниці).
(Історична довідка з сайту Південної залізниці: https://www.pz.gov.ua/history)
