Глаголиця та кирилиця. День слов’янської писемності та культури

890
В Україні День слов’янської писемності та культури встановлено відповідно до Указу Президента України від 17 вересня 2004 року № 1096/2004 і відзначається щорічно 24 травня.

Кожного року, саме в цей день у всіх слов’янських країнах урочисто прославляють святих Кирила та Мефодія — творців слов’янської писемності. Православна церква згадує святих рівноапостольних братів Кирила та Мефодія.

Слов’янська писемність має глибокі коріння, які сягають ІХ століття. У 863 році відбулася велика подія, яка назавжди вплинула на розвиток писемності в тому числі і українського народу. Це було тоді, коли візантійський священник Кирило (Костянтин) та його брат Мефодій прибули на територію Великої Моравії з метою поширення християнства та створення нового алфавіту для перекладу релігійних текстів на місцеву мову.

Брати Кирило та Мефодій розробили алфавіт, який отримав назву глаголиця. Цей алфавіт складався з 39 символів і відображав звуки слов’янських мов. Завдяки внеску Кирила та Мефодія, Велика Моравія стала центром освіти та культури, а нова писемність забезпечувала можливість писати тексти рідною мовою. Глаголиця стала першим писемним засобом, який дозволяв людям вести писемну комунікацію.

Пізніше, внаслідок розвитку глаголиці та потреби у більш простому та зручному алфавіті, було створено нову систему писемності — кирилицю. Цей алфавіт, який названий на честь Кирила, брата Мефодія, став поширеним серед слов’янських народів, включаючи українців. Кирилиця мала 43 літери і відображала звуки української мови з великою точністю.

Українська писемність заснована на кирилиці продовжувала розвиватися протягом наступних століть. Одним з найвідоміших діячів був Іван Федоров, який у 1574 році заснував у Львові першу друкарню та видав першу друковану книгу в Україні — «Апостол», яка включала тексти релігійного змісту. Це був важливий крок у поширенні писемності серед українського народу.

В сучасний час, українська писемність продовжує свій розвиток. Завдяки розвитку технологій і поширенню Інтернету, українська мова отримала нові можливості для комунікації та вираження думок. Крім того, українська література та письменники продовжують створювати нові твори, які відображають сучасну українську дійсність і сприяють збереженню та розвитку мови.

Слов’янська писемність з 863 року і до сьогодення є невід’ємною частиною культурного спадку українського народу. Внесок Кирила і Мефодія у розвиток писемності був надзвичайно важливим, оскільки вони створили алфавіт, який став основою для подальшого розвитку української писемності. Їхня праця забезпечила можливість писати рідною мовою та зберегти українську культуру та ідентичність.

За матеріалами Харківського історичного музею ім. Сумцова