24 березня: день народження однієї з найвідоміших харків'янок

678
Ім'я Клавдії Шульженко, однієї з найулюбленіших народом співачок, золотими літерами вписано в історію української культури.

Клавдія Іванівна Шульженко народилася 24 березня 1906 року у Харкові. Про своє дитинство вона писала: «Перше мистецьке враження було пов'язане з батьком – від нього я вперше почула українські народні пісні. Бухгалтер управління залізниці, мій батько серйозно захоплювався музикою: він грав на духовому інструменті — як тоді казали, в аматорському оркестрі, а іноді співав соло в концертах».

Одне з яскравих вражень її дитинства було пов'язано з театром. У їхньому будинку мешкав студент Харківського університету Володимир Мазилевський. Він запропонував поставити дитячу виставу. На подвір'ї переграли багато п'єс. Найчастіше це були інсценування казок, музичні уявлення, у яких Клавдія завжди співала. Але в ті роки вона не думала про професійну кар'єру співачки. Клава Шульженко навчалася у гімназії, добре знала французьку мову, а до музики ставилася як до чогось несерйозного. І все-таки батьки помітили талант доньки та віддали її на навчання до професора Харківської консерваторії Чемезова. Талановитий педагог казав Клавдії: «Ти щаслива! У тебе голос поставлений від природи. Тобі потрібно лише розвивати та вдосконалювати його».

Дівчина, втім, якщо про щось мріяла, то про драматичний театр. Вона часто відвідувала кінотеатри, її кумирами були Віра Холодна, Іван Мозжухін, Володимир Максимов та інші зірки німого кіно. Любила Клавдія Шульженко і Харківський театр, переглянула у ньому майже весь репертуар. 1923 року вона з подругою прийшла до керівника театру Миколи Синельникова, і він влаштував дівчатам прослуховування. Клавдія Шульженко витримала іспит перед відомим режисером. Її прийняли в уславлену трупу.

Дні молодої артистки були насичені до краю. Вранці репетиції в театрі, а іноді після цього Синельников брав акторів на урок до себе додому. Вдень майбутня співачка навчалася нотної грамоти та займалася співом із професором консерваторії Микитою Чемезовим. Потім — уроки танцю в балетній школі Наталії Тальори і виступи разом з іншими ученицями в колишньому концертно-театральному залі купця Єнуровського, що знаходився по сусідству. Увечері — спектаклі, в яких Синельников доручав молодій артистці ролі, що давали змогу продемонструвати її неабиякі співочі можливості. Після — неодмінна участь у концертних відділеннях із виконанням старовинних романсів та народних пісень.

Влітку 1925 року театр Синельникова виїхав на гастролі в Ростов-на-Дону, а Клавдія Шульженко влаштувалася до Державного Червонозаводського театру імені Раковського (зараз на його місці стоїть будівля, де розміщується ДК ХЕМЗ). Актор цього театру та поет Євген Брейтігам познайомив її з молодим композитором Юлієм Мейтусом, який завідував музичною частиною Першого робочого театру Пролеткульту. Вони написали для молодої артистки дві ліричні пісні — «На санчатах» і «Силует», які започаткували її репертуар.

У ті роки Шульженко, яка вже мала популярність, часто виступала в Діловому клубі (його вже немає, на цьому місці збудовано ХНАТОБ імені М. В. Лисенка), а також у цирку-театрі Муссурі. Згодом співачка згадувала: "Ці концерти, як і пошуки свого репертуару, переконали мене в тому, що пісня почала займати все більше місця в моєму житті, поступово витісняючи всі інші інтереси".

Першим виступом поза Харковом став для неї концерт у Ленінграді навесні 1928 року. Клавдія Шульженко виступала на сцені Маріїнського театру у збірному концерті. Це був успіх, після якого перспективну співачку запросили до Ленінградського мюзик-холу. Головним його диригентом на той час був Ісаак Дунаєвський, а провідним актором - Леонід Утьосов. 1929 року Шульженко виступила на концерті в Москві у складі трупи Ленінградського мюзик-холу.

1939 року вона взяла участь у Першому Всесоюзному конкурсі артистів естради в Колонному залі Будинку союзів. У фінальному виступі Шульженко виконала обов'язкові три пісні. Зал вибухнув оплесками. Одразу після конкурсу їй та її чоловікові Володимиру Кораллі запропонували організувати власний джаз-ансамбль. Зібравши колектив, артисти розпочали репетиції. Коли розпочалася Друга світова війна, Клавдія Шульженко була у Єревані. Гастролі довелося перервати. Тепер колектив отримав назву Ленінградського фронтового джаз-ансамблю; співачці надали звання рядового, і джаз-ансамбль почав виступати на фронті. Справжнім її хітом у ті роки стала пісня «Синий платочек», яку написав польський композитор Єжи Петербурзький, автор знаменитого танго «Стомлене сонце». Композитор з'явився у Радянському Союзі після того, як у вересні 1939 року Польщу поділили між СРСР та Німеччиною. На одному з концертів у Москві Шульженко почула цю пісню та одразу включила її до свого репертуару. Але текст пісні спочатку був іншим. Відомий нам варіант народився так: у квітні 1942 року артистка «Дорогою життя» виїхала з блокадного Ленінграда до Волхова і там познайомилася зі співробітником газети 54-ї армії Волховського фронту лейтенантом Михайлом Максимовим. Він написав новий текст. 13 січня 1943 року в Москві пісню «Синий платочек» записали на платівку. Весь її тираж було відправлено на фронт.

У 50-х роках активну гастрольну діяльність продовжувала вже визнана зірка радянської естради. 1952 року було записано платівку «Голубка», яка розійшлася країною тиражем 2 млн екземплярів.

1980 року після п'ятирічної перерви Шульженко записала нову платівку, яка називалася «Портрет». Але вік все більше давав про себе знати, співачка страждала бронхітом і хворобою серця. У 1980-х років здоров'я різко погіршилося. Клавдія Шульженко померла 1984 року. Її поховали на Новодівочому цвинтарі в Москві.

У Харкові у вересні 1995 року в будівлі по Байкальському провулку, 1, було засновано меморіальний музей, присвячений співачці Клавдії Шульженко. Його засновником став чоловік племінниці Клавдії Шульженко – Борис Агафонов.

Ще трохи цікавих фактів і фото в пості на фейсбук-сторінці GX.



Читайте також: