Свято має стародавнє коріння, а основні традиції його з’явилися на території сучасної України ще в дохристиянські часи. Назва Масниця пов'язана з тим, що в давнину цього тижня їли тільки «масні» продукти: масло, сир, вареники з домашнім сиром. У деяких регіонах України навіть до сьогодні збереглися інші назви: Сиропуст, Сирний тиждень, Колодій (через традицію прив’язувати дерев’яну колодку до руки хлопця, який не одружився за рік).
Улюбленою обрядовою стравою в Україні були вареники з сиром, які вживали з маслом чи сметаною, в деяких регіонах пекли також гречані млинці, приправлені смальцем. Часто молодь збиралася на складчину, як і на зимові святки: варили на всіх вареники, і деякі з них мали особливу начинку – солому, попіл або сіль. Кому такий дістанеться – на щастя й на сміх.
Масляний тиждень – час забав, розваг, гостин: зять їхав у гості до тещі, молоді подружні пари навіщали батьків та інших родичів. Неодруженим хлопцям (іноді дівчатам, що засиділися у дівках) в'язали колодку. Найчастіше це робили заміжні жінки у перший день Масниці. У селі Токарівка Харківської області неодруженим хлопцям чіпляли на шию гарбуза.
На Харківщині в ці дні «водили козла». Рядили молодого хлопця, чіпляли йому роги. Чоловік водив «козла», а жінки бігали з паляницями, варениками і вигукували: «Ой, скочив козел». Заможні господарі пригощали «козла», заводили його у двір, у хату, щоб багатство прибувало.
Праслов'янська Масниця відзначалася на початку весни — у день весняного рівнодення, коли день остаточно відвойовував у ночі перевагу. За сучасним календарем це приблизно 21 чи 22 березня. У географічній зоні, до якої належить Україна, останні дні першого весняного місяця завжди були непередбачувані. То відлига прийде, то морози вдарять. «Весна із зимою борються», — говорили наші предки. І ось саме на Масницю проводили певний рубіж, до якого у світі панував холод, а потім остаточно приходило тепло, що дарувало нове життя.
Церква не внесла це свято до свого календаря, але воно зазнало багатовікового впливу християнства. Масниця втратила колишнє сакральне значення і стала просто періодом відпочинку перед Великим постом.
