А ви знали? 20 листопада 2015 року на сесії Харківської міської ради ухвалили рішення назвати ім'ям Амвросія Бучми вулицю в Харкові. Вона
пролягає від вулиці Академіка Павлова до вулиці Світлої.
Вулицю Бучми перетинають вулиця Гвардійців-Широнінців та проспект Тракторобудівників. Саме ця вулиця на північному сході міста була однією з тих, що стала майже зруйнованим кордоном міста... Скільки загиблих, скільки зруйновано (і навіть не підлягає відновленню)... Злочин рашистів викарбовано в наших серцях...
А вулиця, що носить ім'я видатного українського актора та режисера, ще буде відновлена! Початок вже є...
Довідка (за матеріалом Олега Вергеліса). 14 березня в 1891 році народився Амвросій Бучма (1891-1957).
Амвросій Бучма у першій половині ХХ століття в українському театрі - це теж саме, що і Богдан Ступка у другій половині ХХ століття в українському театрі - великий, перший актор свого часу.
Він геніально грав літнього батька-шахтаря, що втратив сина на фронті й веде німу розмову з прошитим кулями піджаком своєї дитини (актор на свій розсуд вимарав пафосний корнійчуківський текст і обмежився у виставі, в основному, трагічними зонами мовчання, що приголомшували зал значно більше, ніж будь які слова (О. Є. Корнійчука "Макар Діброва"). Його згодом просили писати для українського радіо, бо він був здатний на живі емоції та щирі почуття.
В період Першої світової А. Бучма воював у австрійській армії. Він був пацифістом, тому частенько сперечався з військовим керівництвом (за це відбував жорстоке покарання у карцері), потім він потрапив в облогу в районі Перемишля, підхопив там холеру, пух з голоду (від безвиході "харчуватися" доводилося щурами, котами, гайворонням...), його тіло втрачало сили. Бучма був за крок від загибелі, часто втрачав свідомість, тоді ж він потрапив і у російський військовий полон, опинився на Турксибі, на каторзі, а вже звідти різними хитрощами втік та потрапив потягом в Україну, а потім темні часи... приходилося навіть рятуватися посеред ночі від переслідувань, ховатися у будинку для божевільних, імітуючи безумство, щоб врятувати розум...
Курбас, Юра, Ужвій, найкращі театри України і престижні державні премії - все це буде тільки потім. А тоді, у сполохах Першої світової війни, коли життя людини вартує одну копійку і теліпається на волосині, йому потрібно було просто вижити, щоб жити далі.
Страх перед трагічним воєнним минулим для великого українського актора був значно сильнішим за страх перед жорстокою і зовні гламурною сталінською дійсністю, коли майже кожен другий митець тоді грався у конформізм, отримуючи у винагороду мандати депутата та премії, квартири в центрі та головні ролі в п'єсах всемогутнього драматурга і політика О. Є. Корнійчука.
Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Олег Вергеліс, відкриті джерела
