13 серпня в історії Харкова: цікаві особистості та факти в житті міста (фото)
13 серпня 1898 року в селі Карань (нині у складі міста Переяслав, Київської області) народився Володимир Заболотний – видатний український архітектор.
Заболотний є співавтором однієї з найвідоміших будівель у Харкові – Будинку Кооперації, збудованого у 1930-х.
Нині – Північний корпус Харківського національного університету імені Каразіна. (На жаль, під час війни будівля зазнала руйнувань від ударів ращистів).
Творча діяльність Заболотного відзначена орденами та медалями.
1957 року він очолив відділ історії українського мистецтва при президії Академію архітектури і будівництва України. Так розпочався останній період його діяльності. Відділ визначив своїм завданням узагальнення та висвітлення багатовікового розвитку і здобутків українського мистецтва. Очолюваний В. Заболотним великий колектив українських мистецтвознавців розпочав роботу над «Програмою з історії українського мистецтва», що окремими розділами охоплювала всі його види.
3 липня 1962 року Володимир Заболотний помер в Києві. Володимира Гнатовича поховано на Байковому кладовищі столиці.
Праця його життя – шеститомник «Історії українського мистецтва» (з ілюстраціями) було високо оцінено культурно-мистецькою громадськістю, а український уряд 1971 року нагородив Володимира Заболотного (посмертно) та інших найактивніших авторів Державною премією ім. Т. Шевченка.
На будинку в Києві, де в 1945—1962 роках жив архітектор, розміщена меморіальна дошка.
На його могилі 1965 року споруджено монументальний пам’ятник, скульптори Ф. А. Коцюбинський, Ксанфій Кузнецов.
У Переяславі-Хмельницькому, в колишньому будинку його батька, створено Меморіальний музей архітектора В. Г. Заболотного.
Іменем архітектора названа Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека в Києві.
13 серпня 1907 року у селі Яганівка (нині Липоводолинський район, Сумська область) народився Антон Король – відомий український театральний актор.
Навчався у Київському театральному інституті.
1935–1940 – актор Київського ТЮГу.
Був репресований 1940 року, потім реабілітований в 1957 році.
У 1960-1967 роках – актор Харківського українського драматичного театру імені Шевченка.
Актор широкого творчого діапазону, який володів могутнім талантом за силою вияву внутрішнього світу героя і зовнішнього малюнку образу.
В його творчій скарбничці: Богдан, Кобза, Сом («Богдан Хмельницький», Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського) та багато інших ролей.
Окрім ролей у театрі знявся у к/ф «Кров людська — не водиця» (1960, режисера М. Макаренко, Київ. кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка).
Помер 11 серпня 1970 року в місті Бердянськ (Запорізська область).
13 серпня 1943 року було звільнено Рогань, яка того часу знаходилася за межею міста.
Того ж дня звільнено й селище ХТЗ й станція Лосєве.
Харків був звільнений менш як за два тижні – 23 серпня.
Наразі захисники України пишуть нову історію оборони міста й ще раз, й ше раз доводять Харків – це Україна! Зокрема, українські воїни восени 2022 року здивували увесь світ – на Харківщині ЗСУ вдалося вийти на держкордон та відігнати російських окупантів з понад 30 захоплених населених пунктів області. 10 вересня сталася подія, яку газета «Вашингтон пост» назвала «приголомшливою поразкою», тоді як російський військовий коментатор описав наступ як «катастрофу» і «найбільшу військову поразку москви з 1943 року». Інститут вивчення війни оцінив, що українські сили звільнили приблизно 2500 км2 під час Харківського прориву.
Ця новина облетіла усі світові ЗМІ… Успішне планування та реалізацію контрнаступу порівнюють як одну з найкращих військових операцій в історії воєн. Остання подібна була проведена більш ніж 50 років потому у Війні Судного дня між Ізраїлем і Єгиптом.
BBC з посиланням на військового експерта стверджує, що український контрнаступ є першим випадком, коли російська федерація втратила цілі підрозділи з часів Другої світової війни. У відомстві також зазначили, що успіх української армії в рамках міжнародних переговорів про військову підтримку є вирішальним свідченням того, що Україна здатна повернути окуповані території.
В два етапи з 6 вересня по 2 жовтня Україна визволила з-під окупації Липці, Ізюм, Балаклію, Шевченкове, Куп’янськ, Вовчанськ, Борову, Ківшарівку, Куп’янськ-Вузловий, Лиман, Святогірськ…
Загалом було звільнено понад 8500 кв. км української землі – визволено близько 500 населених пунктів у Харківській, Донецькій та Луганській областях. Врятовано понад 150000 мирних мешканців.
Віримо Богові та ЗСУ! Звільнилися від фашистів, виженемо й рашистів!
