Перейти до основного вмісту

Позначка: пам’ятник

Історичний факт: 20 березня у Харкові встановлено новий пам’ятник (фото)

А ви знали? Цього дня, 20 березня, 1909 року в Харкові було відкрито пам’ятник Миколі Гоголю.

Бронзове погруддя встановили на Театральній площі навпроти Харківського театру (нині – Харківський державний академічний український драматичний театр ім. Т.Г. Шевченка).

Пам’ятник створив відомий межі XIX-XX століть скульптор Борис Едуардс.

Під час Другої світової війни до пам’ятника потрапила куля, що пробила плече та кисть погруддя. Під час реставрації скверу на площі Поезії влітку 2009 року було вирішено залишити пошкодження пам’ятника незайманими для історії.

У дні війни з рф пам’ятник Миколі Гоголю від обстрілів захистили мішками з піском.

11 березня в історії Харкова: видатний лікар-офтальмолог отримав почесне звання (фото)

Саме 11 березня в 1914 році на засіданні Міської думи професора Гіршмана за виняткові заслуги було обрано Почесним громадянином Харкова.

Довідка. Леонард Леопольдович Гіршман – видатний український вчений, лікар-офтальмолог, педагог, заслужений професор медичного факультету Харківського університету, Почесний громадянин міста Харкова, засновник офтальмологічної клініки Харківського університету.

Гіршман народився 25 березня в 1839 році в єврейській купецькій сім’ї в Курляндській губернії. В 1839 році родина переїхала до Харкова.

Леонард із золотою медаллю закінчив 1-у Харківську гімназію та вступив на медичний факультет Харківського університету.

Працював і навчався за кордоном: у Вісбадені та Гейдельберзі.

З 1868 року викладав у Харківському університеті.

У 1872 році Гіршман заснував першу в Харкові та в Україні клініку для лікування очей — всього на 10 ліжок.

У 1912 році на зібрані жителями міста кошти було збудовано офтальмологічну клініку. В 1914 році в цій клініці одночасно могли лікуватися до 100 осіб.

На засіданні Міської думи 11 березня 1914 року професора Гіршмана за виняткові заслуги було обрано Почесним громадянином Харкова.

У Харкові міська офтальмологічна клініка має ім’я Гіршмана. На її фасаді розміщено меморіальну дошку Л. Л. Гіршману.

Одна з вулиць також названа його ім’ям.

15 жовтня в 2009 році в Харкові було відкрито пам’ятник видатному вченому-офтальмологу, професору Леонарду Гіршману, який все життя працював у Харкові та створив знамениту клініку ока.

Встановлення пам’ятника було присвячене 100-річному ювілею найстарішої офтальмологічної клініки на території України.

Ще трохи цікавого від читача GX.

“У мене в колекції є портрети і самого офтальмолога, і його трьох синів, а також невістки Марійки, подружжя старшого сина Миколи. Марійка Блюм була дочкою фотографа Германа Петровича Блюма, який тримав у Харкові одне з найпрестижніших фотоательє “Брати Блюм”. Портрет Л.Л.Гіршмана виконаний у його ательє”, – поділився своїми надбаннями з GX відомий харківський колекціонер та поціновувач мистецтецтва Сергій Володарський.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Сергій Володарський, відкриті джерела

20 лютого вшановують мудреця, чия постать важлива для України й Харкова (фото)

В центрі Харкова розташован майдан Ярослава Мудрого, на якому встановлено пам’ятник видатному київському князю. Один з найвпливовіших університетів України та світу, Харківський Національний юридичний університет, обрав собі за покровителя саме Ярослава Мудрого.
До речі, його ім’ям 26 квітня 2024 року було названо 16-ту станції Харківського метрополітену (докладніше в нвині GX).

А ви знали? Саме 20 лютого вшановують пам՚ять про великого благовірного князя Київського Ярослава Володимировича, названого Мудрим. Якщо його батька, святого князя Володимира Великого, іменують Хрестителем Руси, то Ярослав Мудрий – шанований усіма Просвітитель нашої могутньої держави.
Він керував найбільшою на той час країною Європи понад 35 років, і ніколи (ні до, ні після нього) Русь-Україна не знала такої могутності й розквіту.

Трохи цікавих фактів про здобутки цього видатного правителя Київської держави, який жив десять століть тому.

1. Ярослав успішно продовжив розпочату Володимиром Великим розбудову держави на засадах Христової віри. По суті, він завершив християнізацію Руси, хоча навернення деяких племен до Христової віри ще довго тривало після смерті князя (наприклад, плем’я карелів із новгородсько-псковської землі прийняло хрещення в 1227 році).

2. Благовірний князь Ярослав був великим будівничим храмів Божих. Його стараннями в Києві були зведені та багато прикрашені собор Святої Софії, храми святого Георгія і святої Ірини, храм Благовіщення на Золотих воротах й інші. Святий митрополит Іларіон, який був свідком будівництва й завершення Святої Софії, писав про неї: «Церква дивна і славна всім навколишнім країнам, як жодна інша не знайдеться на півночі земній від сходу до заходу».

3. Київський правитель надавав великої уваги поширенню освіти й писемності в державі. Стараннями князя Ярослава монастирі стали осередками культури, писемності та освіти. При Софії Київській було започатковано першу школу та бібліотеку, де переписували та перекладали книги з грецької мови на слов’янську, а також вели літопис. Та перша книгозбірня у Святій Софії налічувала понад 500 книг!

4. Одним із видатних досягнень правління Ярослава Мудрого був перший письмовий кодекс законів – «Правда Ярослава», що стала основою відомої «Руської правди». Це була перша збірка законів, де Ярослав Мудрий закріпив милосердя й повагу до людини, замінивши прийняті раніше тілесні покарання, кровну помсту і страту на грошові штрафи та інші легші кари.

5. Князь Ярослав дбав також про канонізацію шанованих вітчизняних святих: княгині Ольги, Федора та Івана, вбитих язичниками у Києві 988 року, а також свого батька, рівноапостольного князя Володимира, братів князів-страстотерпців Бориса і Гліба.

6. Не лише храми засновував князь Ярослав Мудрий, а й міста: за його правління було засновано Корсунь, Юр’їв (сучасна Біла Церква), Ярославль, Новгород-Сіверський. А про виняткову повагу до нього з боку інших державних правителів свідчать шлюби його дітей та онуків з поважними королівськими родинами Європи: Київська держава поріднилася через династійні шлюби з Візантією, Польщею, Швецією, Норвегією, Францією, Угорщиною і Німеччиною.

7. Ярослав Мудрий звершив першу спробу встановити автокефалію Церкви в Київській державі. У 1051 році він скликав у Києві Собор єпископів, на якому обрали митрополитом Київським пропонованого ним кандидата. Це був священник церкви Спаса із с. Берестова Іларіон (там тепер знаходиться Києво-Печерський монастир) — щирий патріот, «муж благ, книжен і постник». Тоді Собор єпископів не лише обрав Іларіона, він поставив його, інтронізувавши на митрополита, що і було звершене в Святій Софії Київській.

Упокоївся благовірний князь Київський Ярослав Мудрий у Вишгороді 20 лютого 1054 року, в суботу першого тижня Великого посту. Його тіло спочивало в саркофазі у Святій Софії Київській, який він, за звичаєм Царгородських імператорів, заздалегідь собі приготував.

Вшанування князя Ярослава Мудрого як подвижника благочестя розпочалося одразу після його смерті. Зокрема, у «Діяннях первосвященників церкви Гамбурзької» Адама Бременського (1075 р.) великий князь Ярослав Володимирович названий святим. З плином віків його вшановування потьмяніло, але відновилося з поновленням його імені у святцях у 2008 році Помісним Собором Української Церкви.

Про це розповів на своїй сторінці у фейсбуці ігумен Саватій Собко.

Харків’янка торкнулася історії святого (фото)

30 листопада – День пам’яті святого апостола Андрія Першозваного.

Святий Андрій був простим рибалкою із Вифсаїди – містечка на узбережжі Галілейського озера. На відміну від свого брата Симона (якого пізніше Господь Ісус Христос назвав Петром), він не мав власної сім’ї, а цікавився духовними питаннями, через що став учнем Іоана Предтечі. А коли Сам Христос прийшов на Йордан, щоб охреститися від Іоана, тоді Андрій разом зі своїм земляком Іоаном Зеведеєвим (майбутнім апостолом Іоаном Богословом) послідували за Месією. Пізніше до них приєднався і брат Андріїв Петро.

Першозваним називають апостола Андрія за те, що він раніше від інших пішов за Христом, невідступно був поруч із Ним упродовж всього Його земного служіння. Разом з іншими учениками святий Андрій удостоївся бачити Господа після воскресіння і бути присутнім на Єлеонській горі, коли Господь, благословивши учнів, вознісся. Після зішестя Святого Духа на апостолів святий апостол Андрій пішов із проповіддю у північні країни.

На своєму шляху святий Андрій зазнавав багато знущань, мук і скорбот від язичників, але він невтомно ніс людям слово Боже, проповідуючи істину. Багато чудес звершив Господь через Свого відданого учня, заснував церкви. Останнім місцем, куди прийшов святий апостол і де прийняв свою мученицьку смерть, стало грецьке місто Патри. Там його розіп’яли на хресті, який мав вигляд літери «X». Тому і до нашого часу такий хрест називається «андріївським».
Особливе значення для нашої Церкви має святий Андрій Першозваний, пам’ять якого ми вшановуємо. Після зішестя Святого Духа на апостолів він пішов із проповіддю у Скіфію – землі, на яких пізніше виникне наша Русь-Україна. Сучасні дослідники дійшли висновку, що святий апостол Андрій мандрував Скіфією впродовж 10 – 20 років. І було це у другій половині І століття після Різдва Христового.

Про благовістя апостола Андрія у Скіфії свідчать давні християнські письменники, зокрема Іполит Римський (III ст.), церковний історик Євсевій Кесарійський (IV ст.) та інші. А стародавній літопис «Повість минулих літ» оповідає про подорож апостола Андрія так: «І прибув він до гирла Дніпрового, а звідти вирушив угору по Дніпру. І сталося, що він прибув і зупинився під горами на березі. А ранком, уставши, промовив він до учнів, що були з ним: «Бачите ви гори ці? На горах цих засяє благодать Божа, буде місто велике і багато церков здвигне тут Бог». І піднявся він на гори ці, поблагословив їх, помолився Богу і зійшов з гори цієї, де пізніше виріс Київ».

Здавна наші славні предки шанували пам’ять апостола Андрія. Молодший син князя Ярослава Мудрого, Всеволод, у хрещенні отримав ім’я Андрій. У 1086 році він заснував у Києві Андріївський монастир. У 1215 році на тому місці, де за переказом апостол поставив перший хрест, було споруджено дерев’яну Хрестовоздвиженську церкву.

А у XVIII столітті там за проектом архітектора Бартоломео Франческо Растреллі звели кам’яний храм святого Андрія Першозваного, який і донині височіє на Андріївському узвозі столиці.

Особливо цю дату вшановують в Шотландії, адже Святого Андрія (St Andrew’s Day) вважають її захисником.

День Святого Андрія відзначається християнами 30 листопада кожного року. У цей день у Шотландії відбуваються чисельні фестивалі, ярмарки, а також чисельні культурні події. Цей день у Шотландії є Банківським вихідним днем (Bank Holiday). Цей день також активно святкують шотландці в усьому світі.

Прапор Святого Андрія є прапором Шотландії, який має загальну назву The Saltire.

Святий Андрій був одним з апостолів Ісуса і братом Святого Петра. Його було розіп’ято римлянами на діагональному хресті, який називають Хрест Святого Андрія (який зображено на шотландському прапорі).

День Святого Андрія символізує початок періоду Адвент (Різдвяний Піст). Саме від цього дня християни починають готуватись до приходу Різдва, адже «адвент» перекладається з латинської, як «прихід».

Як написав на своїй картині харківський митець Гамлет – “ВІЙНА КРАДЕ БАГАТО ЧАСУ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ! ВІЙНА ДАЄ БАГАТО ЧАСУ ТА МОЖЛИВОСТЕЙ!”. Багато хто з харків’ян, що вимушено залишили рідне місто, побачили світ і показали, на що ми спроможні. Ось і Ольга Чуб завдяки своїм талантам спромоглася відвідати багато країн в цей буремний час, дізналася і розповіла багато цікавого.

“Святого Андрія в Шотландії дуже шанують. Він є невіддільною частиною шотландської культури та традицій. Святий Андрій вважається покровителем Шотландії, шотландський прапор — це Андріївський хрест, а стародавнє містечко Сент-Ендрюс отримало таку назву, бо стало місцем останнього спочинку святого”, – розповідала Ольга Чуб, якій пощастило відвідати це місто.

До речі, сердечно вітаємо всіх іменинників з Днем Ангела!

А ще хочемо нагадати, що 18 липня, у 2013 році у Харкові було відкрито пам’ятник апостолу Андрію Андрій Першозваному.

Скульптура встановлена у сквері “Стрілка” на перетині річок Лопань та Харків.

Постамент із граніту заввишки півтора метри зобразили у вигляді хвилі, на якій спускається Андрій Андрій Першозваний, оскільки апостол вважається покровителем моряків. Заснування постаменту виконано у вигляді кіл на воді, а малюнок на ньому символізує Андріївський хрест.

У лівій руці святий тримає хрест, ніби благословляючи землю.

На постаменті встановлено табличку з написом «Благослови, Господи, землю сію».

Трохи фактів: в основу пам’ятника закладено постамент із 25-тонного цільного каменю; висота пам’ятника складає 4,3 метри; висота всього монумента – майже 8 м; основа постаменту – коло з темного та світлого граніту; малюнок із темного граніту символізує Андріївський хрест.

Автори пам’ятника – скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

Відкриття пам’ятника було присвячене 1025-річчю Хрещення Київської Русі-України. Саме Андрія Андрій Першозваного вважають першим проповідником християнства в Україні.

В інших містах України, зокрема, Києві та Херсонесі також є пам’ятники святому апостолу, але там Первозванного зображено у похилому віці, незадовго до того, як він прийняв мученицьку смерть. У Харкові представники духовенства порекомендували скульпторам увічнити апостола у розквіті сил, коли він багато подорожував та проповідував християнство на українських землях, розповідав кореспондентам автор монумента скульптор Олександр Рідний.

Працював над пам’ятником він разом із скульптором Ганною Івановою, а керував процесом головний архітектор міста Сергій Чечельницький. Олександр Рідний розповідав, що образ Андрія Первозванного канонічний, тож перед створенням ескізу група скульпторів вивчала ікони, а також пам’ятники апостолу, встановлені в Європі.

Виготовлено чотириметрову скульптуру було за три місяці.

Нехай цього дня лунають слова молитви до святого апостола Андрія Первозванного:

Первозданний Апостоле Господа і Спаса нашого, верховний Будівничий Церкви Христової – всехвальний Андрію!
Заклик Христа іти за Ним Ти сприйняв з гарячістю й покинув свої сіті – все майно своє – та за Христом пішов навіки. Прославляємо і величаємо Апостольські труди Твої; зворушливо згадуємо Благословенний Твій прихід до нас та чесні страждання, які за Христа перетерпів; в розчуленні цілуємо Ікону твою ; шануємо святу пам’ять Твою і непохитно віруємо, що Господь Бог є живий, жива також і душа твоя.
З Ним, Господом, Ти перебуваєш на Небесах і не перестаєш любити нас любов’ю, якою полюбив раніше, коли Духом Святим передбачив наше навернення до Христа Спасителя. Люблячи ж і тепер, підносиш свої молитви до Господа про потреби всіх нас – недостойних твоїх нащадків.
Святий Апостоле Андрію! Так ми віруємо і повсякчас ісповідуємо, та з цією вірою Благаємо Господа Бога Спасителя Нашого Ісуса Христа, щоб твоїми молитвами він обдарував нас усім потрібним для спасіння й життя вічного.
Благай же, Андрію, Господа, щоб і кожний із нас нині шукав не земних вигод, але турбувався про ближніх своїх і скерував до Небесного, вічного.
Святий Апостоле Андрію! Маючи тебе за свого Опікуна й Молитовника, тішимо себе надією, що молитви твої завжди допомагатимуть нам перед Господом, Спасителем нашим Ісусом Христом, Якому належить слава, честь і поклоніння з Отцем і Святим Духом навіки вічні.
АМІНЬ

Фото та матеріал: ігумен Саватій Собко, Наталія Бойченко, GX, Ольга Чуб, відкриті джерела

Їх імена викарбувані у серцях: Харків згадує вбитих росією дітей (фото, відео)

Сьогодні, 20 листопада, Україна разом із усіма країнами Земної кулі відзначає Всесвітній день дитини. На жаль, наразі кожне свято в нашій країні відлунює болем… Адже дитинство в Україні під прицілом російської зброї (це фіксують прокурори, митці і усі, кого торкається біда).

Про важке дитинство в Україні і один із найважливіших документів XX століття (Конвенцію ООН про права дитини) згадала в своєму привітанні і Перша леді України – Олена Зеленська.

Адже з початку повномасштабної війни рф проти України російські окупанти вбили – 667 дітей, близько 2250 отримали поранення.

Зокрема, жертвами повномасштабної війни стали 106 дітей на Харківщині (ще 618 — постраждали). Біля підніжжя скульптури з маленькими янголами в Харкові з’явилися кубики з іменами маленьких янголів.

Про це повідомив начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов. Харківці вшанували пам’ять дітей, які загинули внаслідок збройної агресії росії – поклали квіти та іграшки до памʼятника загиблим дітям.

На жаль, список імен за час війни зростає… А саме в ніч на 18 листопада армія рф своїм ракетним ударом по Берестину вбила 17-річну Карину Бахур. Дівчина була чемпіонкою України та Європи з кікбоксингу і козацького двобою, 19 листопада вона мала б вирушити на кубок світу, а 5 грудня — святкувати своє 18-річчя.

Пам’ятає Харків і 9 лютого 2024, коли від ворожого обстрілу у вогні згоріла ціла родина – мати тримала дітей, обіймаючи та притискаючи до грудей… Біль втрат не забути…

Найменшим з вбитих на Харківщині було лише два місяці, найстаршим – 17 років…

Нагадаємо, в червні 2023 року в Харкові була встановлена скульптура з маленькими янголами в пам’ять про вбитих росією дітей в Україні.

Вони так рано зустрілись з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими… Слова, вибиті на камені, лунають болем у серці кожного українця і не тільки…

Кожного дня біля скульптури з маленькими янголами зупиняються люди – вони не ховають сліз і фіксують пам’ятку про тяжкий злочин росіян на світлинах. зроблених на свої телефони та фотоапарати. Старі та зовсім юні, військові та матері з дітьми – люди йдуть і йдуть…

Цей біль тепер назавжди з нами. Дівчата-подруги принесли червоні, як кров, квіти та застигли в сумному мовчанні.

Мати з маленькою донечкою принесли іграшку.

Емоції через край – зі сльозами на очах мати пояснює дитині, що це за янголи, а малеча бере свою іграшку і несе до підніжжя пам’ятника.
Біль…

Символічно, що монумент розташований біля постраждалої від ракетного удару росіян будівлі Палацу дитячої та юнацької творчості.

Монумент зображує дітей, які злітають на крилах над вибухом. Один з маленьких янголів зворушливо тримає у руці ведмежа…

Над створенням пам’ятника працював харківський скульптор Михайло Ятченко.

Відкривала монументальну пам’ятку у Харкові 4 червня 2023 року Перша леді України – Олена Зеленська (вона теж не стримала сліз). Подробиці з сюжетів телевізійних новин у пості GX.

Нагадаємо, у Харкові у вестибюлі станції метро «Майдан Конституції» в червні 2023 року було відкрито фотовиставку «Втрачене дитинство». 


Експозиція, була присвячена дітям, які загинули через війну, не залишає байдужими навіть найстриманіших (фото та відео у новині GX). 

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, ХОВА, начальник Харківської обласної військової адміністрації Олег Синєгубов

17 листопада в історії Харкова: відкрито три пам’ятника, театр та ВНЗ (фото)

А ви знали саме цього дня, 17 листопада, було відкрито одразу три пам’ятника видатним харків’янам!

Так 17 листопада у 2010 році біля входу до північного корпусу Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна громадському діячеві, харківському міському голові Дмитру Багалію було встановлено пам’ятник (автори пам’ятника – скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова).

Але, звичайно, головний пам’ятник Дмитро Багалій встановив сам собі у вигляді унікальної книги з історії Харкова.

Довідка. 7 листопада, в 1857 році народився Дмитро Багалій (1857-1932) – історик, один із найвідоміших харків’ян.
Він народився у Києві, але своїм його вважають саме харків’яни. Багалея називають «харківським Геродотом». Він у співавторстві із професором Міллером склав історію Харкова від заснування. Робота була присвячена 250-річчю міста та вийшла у 1905 році.
З 1906 до 1910 року – був ректором Харківського університету.
З 1914 до 1917 року – Харківський міський голова.
Займався науковою та викладацькою роботою. Помер 1932 року від запалення легень.
Сьогодні ім’ям Багалея у Харкові названо невелику вулицю, що примикає до Григорія Сковороди. На ній розташований колишній будинок Багалея. Дмитро Багалій був уродженцем Києва. У Харкові він проживав спочатку на орендованих квартирах. Зокрема, квартирував у знаменитому “готичному замку”, який належав родині відомого харківського професора Потебні на вулиці Дівочій. Коли Багалій отримав замовлення на створення історії Харкова, у нього з’явилася можливість взяти кредит, щоб звести будинок. Він купив ділянку для забудови, а потім ще купував землю навколо ділянки, розширив межі садиби. В 1899 році будинок був готовий. У цьому будинку Багалій жив понад тридцять років.
Помер видатний харків’янин 9 лютого 1932 року і був похований на Іоанно-усікновенському цвинтарі в Харкові (згодом прах професора перенесли на 13 цвинтар)).

Одночасно з пам’ятником Багалію біля північного корпусу ХНУ було відкрито пам’ятник видатному математику та механіку Олександру Ляпунову Математик Ляпунов викладав у Харківському університеті з 1885 по 1902 рік. Авторами пам’ятника також стали скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

Восени 2017 року (17.11.2017) біля стін ХНУ ім. В. Н. Каразіна у Саду імені Шевченка було відкрито пам’ятник ще одному нашому знаменитому земляку – ректору Харківського університету, педагогу та письменнику Петру Гулак-Артемовському (автори проекту – Олександр Рідний та Сергій Чечельницький). Журналісти GХ висвітлювали цю подію. Пропонуємо разом згадати той знаковий для міста день за матеріалами новини GX.

Перед початком заходу гостям показали пам’ятники та меморіальні дошки, встановлені на честь знаменитих “каразинців”.
Особливим гостем урочистостей був український політик, поет, прозаїк, драматург, критик і борець за незалежність України у ХХ сторіччі – Іван Драч (17.10.1936-19.06.2018. Перший голова Народного Руху України (з 10 березня 1989 по 28 лютого 1992), народний депутат України 3-го скликання; Герой України (2006); кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступення; лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1976) та Державної премії (1983); почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка та почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка; разом з Ліною Костенко та Павлом Тичиною був номінантом на Нобелівську премію з літератури).

Довідка. 27 січня у 1790 році народився Петро Гулак-Артемовський – один із найвідоміших харків’ян, літератор, викладач та ректор Харківського університету.
Гулак-Артемовський народився на Черкащині у сім’ї священика
У 1817 році Гулак-Артемовський переїхав до Харкова і вступив до Харківського університету, як вільний слухач словесного відділення філософського факультету. За клопотанням піклувальника Харківського навчального округу графа Северина Потоцького, Гулак-Артемовський був затверджений університетською радою лектором польської мови. В 1821 він захистив магістерську дисертацію: «Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної і про спосіб викладання останньої» і отримав ступінь магістра. Читав лекції з історії, естетики, історії словесності та порівняльного огляду слов’янських мов. З його ініціативи у Харківському університеті було засновано кафедру польської мови.
З 1841-го до 1849-го року Гулак-Артемовський — ректор Харківського університету.
Створив цикл байок та віршів українською мовою, вважається класиком української літератури ХІХ століття.
Могила Гулака-Артемовського знаходиться у Молодіжному парку, який раніше був цвинтарем).

Історія Харківського академічного академічного театру (ХАДТ, у минулому ім. О. Пушкіна) почалася в тиші тінистих алей Саду друкарів 17 листопада 1933 року.

Завдяки наявній у розпорядженні друкарні, що випускала буклети, книги та газету, театр за лічені місяці набуває широкої популярності серед інтелігенції міста та його передмість. Величезну популярність у культурних колах Слобожанщини йому додало відкриття театральної студії та проведення творчих вечорів як нової течії театрального мистецтва.
Однак після перенесення столиці України з Харкова до Києва 1934 року театр втратив друкарню та інші привілеї, покладені столичним сценам, внаслідок чого перший художній керівник його покинув. Місце директора та художнього керівника офіційно в 1936 році зайняв Олександр Крамов, який керував ним беззмінно протягом багатьох років і звел за півтора десятиліття своєї діяльності на цій посаді професійну сцену на такий рівень, що виступати на ній не цуралися знаменитості.
Коли бойові дії Другої світової війни (1939 – 1945) впритул підступили до міської межі, харківська театральна трупа була евакуйована далеко за лінію фронту, продовжуючи реалізовувати свій творчий потенціал, щоб відволікти і вселити оптимізм у застиглих від жахів війни людей.
1971 року театру було присвоєно звання “академічний”. Незважаючи на високий виконавський рівень на початку 70-х років, театр потребував оновлення. А з 1975-го театр очолив Олександра Барсегяна, близько 36 років він був його музою та покровителем. Його приналежність до реалістичної сценічної школи відповідала багаторічним традиціям театру, але водночас йому вдалося привнести до постановки почуття сучасності. Глядач радісно поспішав на його постановки: “Занадто одружений таксист” (Р. Куні), “Папа в павутині” (Р. Куні), “Номер тринадцять” (Р. Куні), “Поминальна молитва” (Шолом-Алейхем) та багато інших вистав примножили славу театру.
1978-й рік став для трупи та всіх шанувальників її творчості величезною трагедією – будівля на Чернишевській,11, практично вщент спопелила пожежа. Тож акторам, які залишилися без власного будинку, довелося на довгі роки перебратися до скромного Будинку культури працівників зв’язку (у минулому на вулиці Скрипника, 7), і задовольнятися його непрофесійною сценою.
Лише новий сезон 2003-2004 рр. , а саме 9 жовтня 2023 року, Харківський академічний драматичний театр зустрів своїх глядачів у оновлених рідних пенатах. Реконструкція будівлі була виконана за проектом архітекторів Олександра Другака та Михайла Рабіновича.

Слід зазначити, що спочатку зал зведеної для Клубу друкарів будівлі за проектом архітектора Олександра Молокіні був розрахований на тисячу не особливо комфортабельних місць. А сама споруда в архітектурному плані не відрізнялася від подібних до себе. Переживши Другу світову війну, вона була у своєму первісному вигляді практично до кінця 1970-х років.
Нині існуюча реконструйована будівля органічно поєднує в собі класику і модерн, при цьому візуально підкреслюючи наступність епох і невладність часу над вічністю мистецтва: центральний (східний) фасад прикрашений чотириколонним портиком доричного ордера, вершину кожної з колон якого вінчає скульптура музи, балконом за витонченими балками. широким профільованим карнизом на кронштейнах, пілястрами іонічного ордера та декорованим фільонками трикутним фронтон гармонійно поєднується із симетрією геометричних форм та обсягів західного фасаду, нагадуючи про високе призначення храму Мельпомени.

Під час останньої перебудови зазнали своїх змін сцена, фойє та зал для глядачів, місткість якого була зменшена до 472 місць, але при цьому набула характерного для театрів планування.

З 24 грудня 2022 року театр отримав сучасну назву –  Харківський академічний драматичний театр, а 27 березня 2024 року було запропоновано надати театру ім’я видатного українського письменника, драматурга та журналіста Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненко.

Колектив театру, попри всі труднощі, продовжує виступати і під час війни.

За ініціативою видатного українського інтелектуала та громадського діяча Василя Назаровича Каразіна 17 листопада у 1804 році засновано Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

17 листопада 2024 року Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна відзначив 220-річчя від дня заснування.

Університет пройшов шлях від невеликого навчального закладу до потужного науково-освітнього центру міжнародного рівня.
З моменту свого заснування університет став домівкою для численних дослідників, мислителів та діячів культури. Тут навчалися та працювали такі видатні особистості, як фізик Лев Ландау, історик Дмитро Багалій, фольклорист Микола Сумцов та багато інших. Сьогодні університет продовжує славні традиції, залишаючись осередком інновацій та наукових відкриттів.
Каразінський — кращий український університет десятиріччя за результатами більшості випусків рейтингу QS. Він є одним із найбільших наукових центрів України. У ньому представлені практично всі напрями сучасної фундаментальної науки. До складу університету входить 26 факультетів та навчально-наукових інститутів, а також три науково-дослідні інститути — хімії, біології, астрономії.
Університет щоденно докладає зусиль для збереження та підтримки каразінської спільноти. Наразі в університеті працюють 6 академіків та членів-кореспондентів НАН України, 296 докторів наук, 945 кандидатів наук, професорів і доцентів, які навчають близько 18 000 студентів.
“Університет завжди був і залишається місцем, де народжуються не тільки великі наукові ідеї, а й незламний дух інтелектуальної свободи. За кожним досягненням, за кожною перемогою стоять люди, наші каразінці. Це ваше свято, ваші здобутки!
Вітаємо всіх з цією визначною подією, бажаємо університетській родині нових досягнень, наукових проривів та успіхів на міжнародній арені. Нехай Каразінський залишається джерелом натхнення для наступних поколінь!” – йдеться в привітанні колективу ВНЗ.

17 листопада 2024 року ЗМІ повідомляли – професор з Харкова отримав посаду голови Держспецзв’язку.
Харків вітав з новим призначенням голову Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України – Потія Олександра Володимировича.

Олександр Володимирович віддано викладав одразу в трьох ВНЗ міста: Харківському військовому університеті, Харківському національному університеті радіоелектроніки та Харківському національному університеті ім. В.Н. Каразіна.


Довідка.
 Потій Олександр Володимирович народився 29 квітня 1971 року у місті Кривий Ріг.  У 1993 році закінчив Харківське вище військове командно-інженерне училище ракетних військ (“Автоматизовані системи управління”). 1993-2014 – служба в ЗС України. 

1997-1999 – доцент кафедри ЕОМ Харківського державного технічного університету радіоелектроніки (за сумісництвом).

1999-2000 – старший викладач кафедри систем бойового управління та зв’язку Харківського військового університету.

1999–2007 – доцент кафедри безпеки інформаційних технологій Харківського національного університету радіоелектроніки (за сумісництвом).

2005-2008 – докторантура Харківського університету Повітряних Сил (доктор технічних наук з 2008 року).

2009 – начальник кафедри радіоелектронних систем пунктів управління Харківського університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба.

2008-2015 – професор (2012 року) кафедри безпеки інформаційних технологій Харківського національного університету радіоелектроніки (за сумісництвом).

2014-2019 – професор катедри безпеки інформаційних систем і технологій факультету комп’ютерних наук Харківського національного університету.

2016 – професор кафедри безпеки інформаційних систем і технологій Харківського національного університету ім. В.Н. Каразіна.

2019-2020 – заступник головного конструктора з систем та засобів КЗІ ПАТ “Інститут інформаційних технологій”.

2022-2024 – бригадний генерал.

2020-2024 – заступник голови Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України, доктор технічних наук, професор.

З 15 листопада 2024 року – голова Державної служби спеціального зв’язку та захисту інформації України.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Вона була яскрава та з бурхливим характером. Харків-культурний вшанував видатну землячку (фото, відео)

Пам’ятаємо! 12 листопада 1935 року в Харкові народилася Людмила Гурченко – одна з найзнаменитіших кіноакторок нашого міста.

У своєму житті актриса зробила дуже багато — не дарма її порівнювали із Марлен Дітріх. Вона справжня легенда нашого кіно, Людмила Гурченко жила та померла улюбленою актрисою мільйонів глядачів.

Про її зовнішність ходили легенди. І в 60, і в 70 років вона була витончена та легка. Секрет її молодості, мабуть, полягав у її невгамовній енергії, бурхливому характері та яскравій вдачі. Людмила Марківна завжди хотіла отримувати все по максимуму. І тому встигла так багато.

Сьогодні, у річницю від дня її народження, навіть погода співзвучна її характеру — бурхлива (з хмарами та шквальним вітром), але і яскрава, повна різноколірних веселок.

https://gx.net.ua/news_images/1699787983.jpg

Гурченко провела у Харкові дитячі та шкільні роки, пережила німецьку окупацію.

«Усього п’ять із половиною років я прожила “до війни”, — написала актриса у своїх мемуарах. — Ще вранці ми були на прогулянці в лісі. Нарвали ромашок та бузкових дзвіночків… Все обірвалося миттєво, несподівано».

Її книга «Моє доросле дитинство» стала одним із найяскравіших свідчень часів німецької окупації Харкова.

1953 року Гурченко закінчила десятирічку і поїхала вступати до вишу.

Славу актрисі принесла участь у картині Ельдара Рязаова «Карнавальна ніч» 1956 року. У фільмографії актриси – близько 120 фільмів.

У 2016 році у Харкові було створено мурал знаменитої актриси. Він зайняв площу приблизно 250 кв. м. Над портретом працювали три художники та два дизайнери.

2018 року в Харкові у сквері на вул. Трінклера, 6, встановили пам’ятник Людмилі Гурченко. Монумент зроблено так, що біля його підніжжя можна посидіти та поспілкуватися. Висота монумента – майже 8 метрів. На постаменті скульптура Людмили Гурченко на повний зріст. На колоні під нею розташовано композицію, до якої увійшли 15 персонажів із шести знаменитих фільмів за участю актриси. Зокрема, “Вокзал для двох”, “Кохання та голуби”, “Карнавальна ніч” та інших. Автор монумента – видатний харківський скульптор Катіб Мамедов.

Трохи спогадів у цей день…

“Це вже стало доброю традицією. У день народження актриси, 12 листопада, ми збираємось та покладаємо квіти до пам’ятника видатній землячці”, – наголосив заслужений артист України, голова правління Харківського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, керівник Будинку актора Ігор Арнаутов.

“Сьогодні культурна спільнота Харкова вшанувала пам’ять нашої славетної землячки, визначної актриси театру та кіно — Людмили Марківни Гурченко, — поділилася значущою подією сьогоднішнього дня відома харківська діячка мистецтва Олена Старостенко. — Разом з друзями, Ігорем Ковалем та Ігорем Арноутовим, навіть під час війни не зрадили традиції та прийшли вшанувати улюблену актрису”.

Вийшло дуже чуттєво.

Приємно бачити на світлині ще й директора Харківського академічного драматичного театру Олега Яцину, який у важкі часи обійняв нову посаду і очолив театр.

Ігор Арнаутов навіть проспівав композицію, яка грає в його  душі під час спогадів про Людмилу Марківну…

До речі, директор Харківського академічного театру музичної комедії, заслужений діяч мистецтв України Ігор Коваль також нещодавно святкував день народження – 9 листопада, саме в день, коли відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва!

Нагадаємо, вітав Харків митців і у 2025 (докладніше у новині GX).

Харків-творчий — живий і незламний, він тримає культурний фронт увесь цей час.

Світла пам’ять, Людмилі Марківні! Колектив новинного порталу GX приєднується до світлих спогадів і дарує свою новину-спогад усім шанувальникам творчості нашої землячки!

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, Олена Старостенко, Ігор Коваль, Ігор Арнаутов, Олег Яцина

Харків у XXI столітті. 19 жовтня – цікаві факти та яскраві особистості в житті міста (фото)

19 жовтня в 1991 році був заснований Харківський приватний ліцей «Народна українська академія» Харківської області (вул. Майка Йогансена (Лермонтовська), 27, ХГУ «НУА»).
Колектив ліцею створює умови становлення особистості дитини, цілеспрямований розвиток її здібностей, необхідних для адаптації в мінливому світі: уміння вчитися все життя: приймати і породжувати зміни; критично мислити і вміти здійснювати вибір; спілкуватися з однолітками і працювати в колективі; дбати про суспільство, країну, навколишнє середовище.
В ліцеї діти оточені любов’ю, адже окрім навчання мають власні традиції і спільні свята.
Зокрема, до Дня ліцєю поряд з ліцеєм першокласники щороку висаджують традиційну берізку.

В 2025 році до свята в академії відбувся захопливий турнір з настільного тенісу, який об’єднав студентів, ліцеїстів, випускників та співробітників академії.

Атмосфера була дружньою, але по-спортивному напруженою — кожен боровся за перемогу до останньої гри!

Усі учасники грали до двох перемог, а переможці були відзначені згідно з турнірною таблицею, яка допомогла відстежувати хід змагань.

А ще в дарунок ліцеїсти отримали нову лінію одягу – 2025.

“Моделями” виступтли члени учнівського самоврядування: Влад Впргеліс, Нікіта Шеїн, Вплерія Штець.

“Офіційна форма незмінна – ми зберігаємо свій стиль. А ось повсякденну “лінійку моделей” в 2025 році було оновилено: худі, бомбери, світшоти”, – розповіла GX ректорка Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” Катерина Астахова.

Довідка. Ліцей здійснює підготовку дітей з 1-го по 11-й клас, відповідно до програм Міністерства освіти і науки України. Працює в 5-денному режимі, наповнюваність класів до 25 осіб. Випускники отримують свідоцтва про повну загальну середню освіту державного зразка.

А ще, нагадуємо,  Харків незламний, бо його тримають незламні люди. Саме такий колектив Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія” (“НУА”). Попри всі складнощі  часу вони не припиняють навчати дітей, даруючи світло знань.

Навчальний рік 2025/2026 стане ювілейним для незламного колективу.  “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (докладніше про відкриття навчального року в новині GX).


Цього ювілейного року для “НУА” новинний портал GX спільно із незламним колективом ЗВО буде згадувати пам’ятні сторінки історії Харкова та Харківського гуманітарного університету “Народна українська академія”. Адже “НУА” та Харків вже 35 років разом пишуть спільну історію (посилання на проєкт).

Отож бо й сьогодні ми згадаємо, що цікавого відбувалося у незламному Харкові 19 жовтня і до чого доклав руку колектив НУА і його учні й випускники.

19 жовтня 1993 року в Харкові було встановлено пам’ятник українському письменнику Григорію Квітці-Основ’яненку.

Бронзову фігуру, зображену з пером та папером у руках, створили скульптор Семен Якубович та архітектор Юрій Шкодовський.

Григорій Квітка-Основ’яненко (1778-1843) – один із найвідоміших харків’ян. Прославився як автор п’єс та громадський діяч.

Його стараннями у Харкові було відкрито Інститут шляхетних дівчат.

Перший харківський журнал «Український вісник» з 1816 по 1821 виходив під редакцією Квітки.

Найбільш відомі твори Квітки-Основ’яненка – «Конотопська відьма», «Пан Халявський», «Шельменко-денщик».

А ще в Харкові є парк імені Квітки-Основ’яненка, розташований в історичному районі Стара Основа.

З 28 листопада 2024 року Харківському академічному драматичному театру  офіційно надано  ім’я українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка.

19 жовтня 2007 року в Харкові відбулася унікальна виставка «Kharkiv Deluxe Festival – Найкращі українські коштовності». На виставці були представлені не просто золото та срібло, смарагди та діаманти, а найкращі коштовності з усієї України.

Наприклад, унікальна, єдине у світі кільце «Джемма» – витвір столичних майстрів. Три місяці майстер робив математичні розрахунки, щоб створити діамант зі 156 гранями. У класичній ограновуванні у діаманту 57 граней і, якщо дивитися на камінь, посередині можна побачити коло. У «Джеми» у серці чітко видно зірку. Одеські ювеліри представляли Кольє «Снігова Королева» із золота та діамантів.

19 жовтня 2009 року регіональні ЗМІ повідомляли про чергову перемогу харківських красунь. Цього разу 11-річна Анастасія Ткач стала володаркою титулу та золотої корони 9-го Міжнародного дитячого фестивалю культури та мистецтв Little Miss World 2009. Фестиваль проходив у Туреччині. У ньому брало участь 45 конкурсанток із 17 країн.

Конкурсна програма фестивалю включала шоу талантів, інтерв’ю з членами журі, дефіле в національних костюмах, презентацію в арт-костюмах «Космос» та «Морський світ». Анастасія Ткач набрала максимальну кількість балів за всіма позиціями.

19 жовтня 2015 року історичний день для Харківського метро – у підземці запрацював бездротовий інтернет. Wi-Fi з’явився на станціях «Майдан Конституції» та «Історичний музей».

Фото та матеріал: НУА, відкриті джерела, Наталія Бойченко, GX

Історичний факт. 15 жовтня в Харкові встановлено пам’ятник видатному лікарю-офтальмологу (фото)

Саме 15 жовтня в 2009 році в Харкові було відкрито пам’ятник видатному вченому-офтальмологу, професору Леонарду Гіршману, який все життя працював у Харкові та створив знамениту клініку ока.



Встановлення пам’ятника було присвячене 100-річному ювілею найстарішої офтальмологічної клініки на території України.


Довідка. Леонард Леопольдович Гіршман – видатний український вчений, лікар-офтальмолог, педагог, заслужений професор медичного факультету Харківського університету, Почесний громадянин міста Харкова, засновник офтальмологічної клініки Харківського університету.

Гіршман народився 25 березня в 1839 році в єврейській купецькій сім’ї в Курляндській губернії. В 1839 році родина переїхала до Харкова.

Леонард із золотою медаллю закінчив 1-у Харківську гімназію та вступив на медичний факультет Харківського університету.

Працював і навчався за кордоном: у Вісбадені та Гейдельберзі.

З 1868 року викладав у Харківському університеті.

У 1872 році Гіршман заснував першу в Харкові та в Україні клініку для лікування очей — всього на 10 ліжок.

У 1912 році на зібрані жителями міста кошти було збудовано офтальмологічну клініку. В 1914 році в цій клініці одночасно могли лікуватися до 100 осіб.

На засіданні Міської думи 11 березня 1914 року професора Гіршмана за виняткові заслуги було обрано Почесним громадянином Харкова.

У Харкові міська офтальмологічна клініка має ім’я Гіршмана. На її фасаді розміщено меморіальну дошку Л. Л. Гіршману.

Одна з вулиць також названа його ім’ям.

15 жовтня 2009 року було відкрито пам’ятник Леонарду Гіршману.

Ще трохи цікавого від читача GX.

“У мене в колекції є портрети і самого офтальмолога, і його трьох синів, а також невістки Марійки, подружжя старшого сина Миколи. Марійка Блюм була дочкою фотографа Германа Петровича Блюма, який тримав у Харкові одне з найпрестижніших фотоательє “Брати Блюм”. Портрет Л.Л.Гіршмана виконаний у його ательє”, – поділився своїми надбаннями з GX відомий харківський колекціонер та поціновувач мистецтецтва Сергій Володарський.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Сергій Володарський, відкриті джерела

Історичний факт. 7 жовтня в Харкові було відкрито пам’ятник засновниці першого в Україні мистецького навчального закладу (фото)

Пам’ятаємо, з нагоди 100-річчя вузу, 7 жовтня 2021 року, у Харківській державній академії дизайну та мистецтв (біля головного корпусу ХДАДМ (корпус «Теремок», вул. Мистецтв, 8)) відкрили пам’ятник Марії Раєвській-Івановій, засновниці першого в Україні мистецького навчального закладу – Харківської художньо-промислової школи.

До знаменної дати відомий харківський мистецький діяч Сергій Володарський поділився фото та його історією зі своєї колекції з GХ.

“Марія Раєвська-Іванова, перша жінка в нашій країні, якій було надано звання художника (1868). На портреті роботи Альфреда Костянтиновича Федецького (з моєї особистої колекції), серед інших атрибутованих осіб, внизу справа, поряд з дівчинкою, сидить син Марії Дмитрівни, Олександр Сергійович Раєвський”, – розповів Сергій Володарський.
(Докладніше про цю подію у новині GX).

Довідка. 21 лютого, в 1869 році було відкрито першу приватну художню школу Марії Дмитрівни Раєвської-Іванової.

Школа працювала в будинку Карпової у Капелюшному провулку (зараз провулок Соборний, що з’єднує вулиці Квітки-Основ’яненка та площу Конституції). Це була перша у країні приватна художня школа.

В 1878 році навчальний заклад переїхав до будинку Раєвських по вулиці Чернишевській.

Плата в школі була практично символічною – 15 рублів на рік (це половина місячної платні).

Школа працювала майже 30 років. Її закінчили близько 100 учнів.

Увесь час свого існування школа перебувала у дуже стиснутому фінансовому становищі. Плати за навчання та дотації з міського бюджету в сумі 200 рублів на рік не вистачало для покриття всіх витрат. Оплата викладачів складала 1,5 рубля за двогодинний урок.

1896 року школу передали місту. На базі школи того ж року було створено міську школу малювання та живопису, а у 1912 році – художнє училище. Пізніше училище стало технікумом, а згодом Художнім інститутом, зараз це — Харківська державна академія дизайну та мистецтв.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Сергій Володарський, відкриті джерела


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.