14 вересня 2022 року на Харківщині у звільненому місті Ізюм підняли державний прапор. На цій урочистій церемонії був присутній Президент України Володимир Зеленський.
В 2023 році, підписуючи Указ про “Про День танкових військ”, Президент України згадав про цей день, коли завершилася Харківська наступальна операція. Саме танкові підрозділи були одними з військ в основі ударного кулака ОСУВ «Хортиця». Українські танкісти подолали переважальну кількість бойових машин окупантів, знищили багато іншої ворожої техніки й затрофеїли 77 російських танків.
Тому саме 14 вересня після стабілізаційних заходів був піднятий український прапор у звільненому Ізюмі (докладніше в
новині GX).
І тому саме 14 вересня Україна завжди відзначатиме професійну силу наших воїнів-танкістів.
Нагадаємо, вперше після окупації над Ізюмом український прапор замайорів 10 вересня 2022 року. Під час окупації росіяни вбили щонайменше 1 000 ізюмчан, 80% міста зруйновано.
Місто Ізюм російські війська окупували 1 квітня 2022 року. У цьому їм допомогли місцеві зрадники країни. Представник Ізюмської міськради Максим Стрельник: «26 березня 2022 року місцеві зрадники провели російських окупантів до Південної частини міста, що, у свою чергу, призвело до повного блокування шляху доставки гуманітарної допомоги до Ізюму та евакуації городян».
У квітні 2022 року в окупованому Ізюмі залишалося близько 20 тисяч людей.
16 вересня 2022 року розпочалася термінова ексгумація тіл. Президент України Володимир Зеленський заявив, що росія є найбільшим джерелом тероризму у світі, і зкликав світ визнати цей факт.
14 вересня 2016 року вулицю Механізаторську у Харкові перейменували на вулицю Василя Стуса (в сучасному Салтівському районі). Рішення про перейменування на сесії 14 вересня ухвалили депутати Харківської міської ради.
За словами першого віце-мера (на той час) Ігоря Терехова, потреба у перейменуванні вулиці виникла через те, що її назва втратила свою актуальність. Вулиця виникла на початку 1950-х років як шлях до дослідної бази Харківського інституту механізації сільського господарства. Нова назва вулиці обрана у зв’язку з тим, що низка громадських організацій та творчих спілок неодноразово порушувала питання про увічнення імені українського поета, громадського діяча та Героя України Василя Стуса у назві топонімів Харкова.
Василь Стус (1938–1985) – український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР (був засуджений, після арешту та ув’язнення Василь Стус працював на заводах Харкова, але загинув у в’язниці пермського краю, згодом його прах перепоховано у Києві), дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті.
Перейменування були актуальні для міста й сотню років тому.
Так 14 вересня 1916 року на пропозицію професора Дедюліна, вирішено було перейменувати Інструментальний провулок, що виходить до центрального входу “палацу медицини”, на вулицю імені Іллі Мечникова (сьогодні це провулок Мечникова).
14 вересня 1912 року харківські ЗМІ повідомляли про урочисте закладання нового лютеранського храму, спорудженого на місці старого. Також повідомлялося, що нова євангелічно-лютеранська церква відрізнятиметься своїми розмірами та стилем.
14 вересня 1910 року власник театру Муссурі вирішив пристосувати величезне фойє свого театру на Благовіщенській вулиці під скеттинг-ринг, (влаштований не на асфальтовій підлозі, а на паркеті, де використовувалися ковзани не на металевих колесах, а з особливого каучукового складу).
14 вересня. 1906 року народився Леонід Платов (справжнє прізвище — Ломакін; 1906-1979) – письменник та журналіст, один із відомих випускників Харківського університету.
Платов народився у Полтаві.
1927 року закінчив ХНУ ім. В Каразіна (сучасна назва ЗВО).
Працював у ЗМІ Харкова з 1926 по 1932 роки.
Під час Другої Світової війни, зокрема, з вересня 1941 – військовий кореспондент журналу “Прикордонник” та інших. У повоєнний час займався винятково белетристикою.
1947 року написав кіноповість «Птах Маук».
Серед найбільш відомих творів: «Дорога циклонів», «Трансарктичний пасажир», «Пан Бібабо», «Земля Савчука», «По річці Таємниць», дилогія «Повісті про Ветлугіна», книги військово-пригодницької тематики, роман «Секретний фарватер» (екранізованийв 1986 році), повісті «Бухта Потайна», «Кігті тигра», «Межі немає».
