Перейти до основного вмісту

Позначка: історія

5 грудня в історії Харкова та Харківщини: загадують цікаві події пов’язані з містом і його видатними діячами (фото, відео)

5 грудня 1824 року народився Вілем Душан Ламбль (1824-1895) – відомий медик-анатом, професор Харківського університету.
Він народився у Летнянах поблизу Плзня у Чехії.
Вивчав медицину у Празі, викладав у Празькому університеті.
З 1860 працював професором Харківського університету, на кафедрі анатомії.

Ім’я Ламбля пов’язується з описаними ним вперше збудниками лямбліозу, які були названі його ім’ям (у науковому світі назва відкриття ім’ям вченого вважається найвищою формою покликання).

Помер 12 лютого 1895 року у Варшаві.

5 грудня 1859 року у місті Ніжин (нині Чернігівської області) народився Микола Клобуков (1859-1900) – вчений, спеціаліст у галузі електрохімії.
Після навчання у Мюнхені, з 1891 року почав працювати у Харківському технологічному інституті.
Вивчав проблеми теорії електрики. Розробив перші в Україні програми теоретичного курсу та практичних занять. Викладав курси «Електротехніка» та «Теорія електрики», в яких висвітлював зв’язок електроенергетики та електрохімії.

Помер 27 жовтня 1900 року в Харкові.

5 грудня 1886 року народився Микола Шаповал – український військовий, громадський та політичний діяч, генерал-хорунжий, відомий випускник Чугуївського юнкерського училища.

Народився у селі Сріблянка (нині Бахмутський район Донецької області).

Закінчив філологічний факультет Київського університету.
В 1910 році Микола після закінчення Чугуївського юнкерського піхотного училища отримав офіцерське звання підпоручик.

Брав участь у Першій світовій війні.
Один із організаторів 1-ї Дивізії синежупанників (командир Запорізького полку імені Шевченка). 1919 року командував різними підрозділами армії УНР.
Згодом емігрував до Польщі, потім – до Франції.
Під час Другої світової перебував у німецькому концтаборі, з якого був звільнений після залишення німцями Франції в 1944 році.
Шаповал був редактором видань «Вісник Української Громади у Франції» та «Українська Воля» в Парижі.
Помер 1948 року, похований у Сошо (Франція).

5 грудня 2009 року в Харкові відбулася визначна подія початку XXI століття – відкриття реконструйованого стадіону «Металіст».

Головною подією свята став плановий матч харків’ян із київською «Оболонню». Щоправда, футболісти підкинули ложку дьогтю в бочку меду, програвши 0:1.

Стадіон реконструювали для проведення матчів Євро-2012. Було добудовано Південну та Східну трибуни, всі трибуни були накриті козирком.

5 грудня у 2011 році в саду Шевченка на «Алеї зірок» кінофестивалю «Харківський бузок» встановили нові таблички із бронзовими відбитками долонь акторів, які приїжджали на фестиваль.

Зокрема, алею поповнили пам’ятні дошки з відбитками долонь народного артиста України Остапа Ступки, а ще французьких акторів Жана-Поля Бельмондо та Шарля Жерара.


“Я з величезним задоволенням повернуся до вас ще раз”, – щиро вірив французький актор понад десять років тому.


17 листопада в історії Харкова: відкрито три пам’ятника, театр та ВНЗ (фото)

А ви знали саме цього дня, 17 листопада, було відкрито одразу три пам’ятника видатним харків’янам!

Так 17 листопада у 2010 році біля входу до північного корпусу Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна громадському діячеві, харківському міському голові Дмитру Багалію було встановлено пам’ятник (автори пам’ятника – скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова).

Але, звичайно, головний пам’ятник Дмитро Багалій встановив сам собі у вигляді унікальної книги з історії Харкова.



Довідка. 7 листопада, в 1857 році народився Дмитро Багалій (1857-1932) – історик, один із найвідоміших харків’ян.
Він народився у Києві, але своїм його вважають саме харків’яни. Багалея називають «харківським Геродотом». Він у співавторстві із професором Міллером склав історію Харкова від заснування. Робота була присвячена 250-річчю міста та вийшла у 1905 році.
З 1906 до 1910 року – був ректором Харківського університету.
З 1914 до 1917 року – Харківський міський голова.
Займався науковою та викладацькою роботою. Помер 1932 року від запалення легень.
Сьогодні ім’ям Багалея у Харкові названо невелику вулицю, що примикає до Григорія Сковороди. На ній розташований колишній будинок Багалея. Дмитро Багалій був уродженцем Києва. У Харкові він проживав спочатку на орендованих квартирах. Зокрема, квартирував у знаменитому “готичному замку”, який належав родині відомого харківського професора Потебні на вулиці Дівочій. Коли Багалій отримав замовлення на створення історії Харкова, у нього з’явилася можливість взяти кредит, щоб звести будинок. Він купив ділянку для забудови, а потім ще купував землю навколо ділянки, розширив межі садиби. В 1899 році будинок був готовий. У цьому будинку Багалій жив понад тридцять років.
Помер видатний харків’янин 9 лютого 1932 року і був похований на Іоанно-усікновенському цвинтарі в Харкові (згодом прах професора перенесли на 13 цвинтар)).

Одночасно з пам’ятником Багалію біля північного корпусу ХНУ було відкрито пам’ятник видатному математику та механіку Олександру Ляпунову Математик Ляпунов викладав у Харківському університеті з 1885 по 1902 рік. Авторами пам’ятника також стали скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

Восени 2017 року (17.11.2017) біля стін ХНУ ім. В. Н. Каразіна у Саду імені Шевченка було відкрито пам’ятник ще одному нашому знаменитому земляку – ректору Харківського університету, педагогу та письменнику Петру Гулак-Артемовському (автори проекту – Олександр Рідний та Сергій Чечельницький). Журналісти GХ висвітлювали цю подію. Пропонуємо разом згадати той знаковий для міста день за матеріалами новини GX.



Перед початком заходу гостям показали пам’ятники та меморіальні дошки, встановлені на честь знаменитих “каразинців”.
Особливим гостем урочистостей був український політик, поет, прозаїк, драматург, критик і борець за незалежність України у ХХ сторіччі – Іван Драч (17.10.1936-19.06.2018. Перший голова Народного Руху України (з 10 березня 1989 по 28 лютого 1992), народний депутат України 3-го скликання; Герой України (2006); кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступення; лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1976) та Державної премії (1983); почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка та почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка; разом з Ліною Костенко та Павлом Тичиною був номінантом на Нобелівську премію з літератури).

Довідка. 27 січня у 1790 році народився Петро Гулак-Артемовський – один із найвідоміших харків’ян, літератор, викладач та ректор Харківського університету.

Гулак-Артемовський народився на Черкащині у сім’ї священика
У 1817 році Гулак-Артемовський переїхав до Харкова і вступив до Харківського університету, як вільний слухач словесного відділення філософського факультету. За клопотанням піклувальника Харківського навчального округу графа Северина Потоцького, Гулак-Артемовський був затверджений університетською радою лектором польської мови. В 1821 він захистив магістерську дисертацію: «Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної і про спосіб викладання останньої» і отримав ступінь магістра. Читав лекції з історії, естетики, історії словесності та порівняльного огляду слов’янських мов. З його ініціативи у Харківському університеті було засновано кафедру польської мови.
З 1841-го до 1849-го року Гулак-Артемовський — ректор Харківського університету.
Створив цикл байок та віршів українською мовою, вважається класиком української літератури ХІХ століття.
Могила Гулака-Артемовського знаходиться у Молодіжному парку, який раніше був цвинтарем).

Історія Харківського академічного академічного театру (ХАДТ, у минулому ім. О. Пушкіна) почалася в тиші тінистих алей Саду друкарів 17 листопада 1933 року.



Завдяки наявній у розпорядженні друкарні, що випускала буклети, книги та газету, театр за лічені місяці набуває широкої популярності серед інтелігенції міста та його передмість. Величезну популярність у культурних колах Слобожанщини йому додало відкриття театральної студії та проведення творчих вечорів як нової течії театрального мистецтва.
Однак після перенесення столиці України з Харкова до Києва 1934 року театр втратив друкарню та інші привілеї, покладені столичним сценам, внаслідок чого перший художній керівник його покинув. Місце директора та художнього керівника офіційно в 1936 році зайняв Олександр Крамов, який керував ним беззмінно протягом багатьох років і звел за півтора десятиліття своєї діяльності на цій посаді професійну сцену на такий рівень, що виступати на ній не цуралися знаменитості.
Коли бойові дії Другої світової війни (1939 – 1945) впритул підступили до міської межі, харківська театральна трупа була евакуйована далеко за лінію фронту, продовжуючи реалізовувати свій творчий потенціал, щоб відволікти і вселити оптимізм у застиглих від жахів війни людей.
1971 року театру було присвоєно звання “академічний”. Незважаючи на високий виконавський рівень на початку 70-х років, театр потребував оновлення. А з 1975-го театр очолив Олександра Барсегяна, близько 36 років він був його музою та покровителем. Його приналежність до реалістичної сценічної школи відповідала багаторічним традиціям театру, але водночас йому вдалося привнести до постановки почуття сучасності. Глядач радісно поспішав на його постановки: “Занадто одружений таксист” (Р. Куні), “Папа в павутині” (Р. Куні), “Номер тринадцять” (Р. Куні), “Поминальна молитва” (Шолом-Алейхем) та багато інших вистав примножили славу театру.
1978-й рік став для трупи та всіх шанувальників її творчості величезною трагедією – будівля на Чернишевській,11, практично вщент спопелила пожежа. Тож акторам, які залишилися без власного будинку, довелося на довгі роки перебратися до скромного Будинку культури працівників зв’язку (у минулому на вулиці Скрипника, 7), і задовольнятися його непрофесійною сценою.
Лише новий сезон 2003-2004 рр. , а саме 9 жовтня 2023 року, Харківський академічний драматичний театр зустрів своїх глядачів у оновлених рідних пенатах. Реконструкція будівлі була виконана за проектом архітекторів Олександра Другака та Михайла Рабіновича.

Слід зазначити, що спочатку зал зведеної для Клубу друкарів будівлі за проектом архітектора Олександра Молокіні був розрахований на тисячу не особливо комфортабельних місць. А сама споруда в архітектурному плані не відрізнялася від подібних до себе. Переживши Другу світову війну, вона була у своєму первісному вигляді практично до кінця 1970-х років.
Нині існуюча реконструйована будівля органічно поєднує в собі класику і модерн, при цьому візуально підкреслюючи наступність епох і невладність часу над вічністю мистецтва: центральний (східний) фасад прикрашений чотириколонним портиком доричного ордера, вершину кожної з колон якого вінчає скульптура музи, балконом за витонченими балками. широким профільованим карнизом на кронштейнах, пілястрами іонічного ордера та декорованим фільонками трикутним фронтон гармонійно поєднується із симетрією геометричних форм та обсягів західного фасаду, нагадуючи про високе призначення храму Мельпомени.

Під час останньої перебудови зазнали своїх змін сцена, фойє та зал для глядачів, місткість якого була зменшена до 472 місць, але при цьому набула характерного для театрів планування.

З 24 грудня 2022 року театр отримав сучасну назву –  Харківський академічний драматичний театр, а 27 березня 2024 року було запропоновано надати театру ім’я видатного українського письменника, драматурга та журналіста Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненко. 

Колектив театру, попри всі труднощі, продовжує виступати і під час війни.

За ініціативою видатного українського інтелектуала та громадського діяча Василя Назаровича Каразіна 17 листопада у 1804 році засновано Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

17 листопада 2024 року Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна відзначив 220-річчя від дня заснування.

Університет пройшов шлях від невеликого навчального закладу до потужного науково-освітнього центру міжнародного рівня.
З моменту свого заснування університет став домівкою для численних дослідників, мислителів та діячів культури. Тут навчалися та працювали такі видатні особистості, як фізик Лев Ландау, історик Дмитро Багалій, фольклорист Микола Сумцов та багато інших. Сьогодні університет продовжує славні традиції, залишаючись осередком інновацій та наукових відкриттів.
Каразінський — кращий український університет десятиріччя за результатами більшості випусків рейтингу QS. Він є одним із найбільших наукових центрів України. У ньому представлені практично всі напрями сучасної фундаментальної науки. До складу університету входить 26 факультетів та навчально-наукових інститутів, а також три науково-дослідні інститути — хімії, біології, астрономії.
Університет щоденно докладає зусиль для збереження та підтримки каразінської спільноти. Наразі в університеті працюють 6 академіків та членів-кореспондентів НАН України, 296 докторів наук, 945 кандидатів наук, професорів і доцентів, які навчають близько 18 000 студентів.
“Університет завжди був і залишається місцем, де народжуються не тільки великі наукові ідеї, а й незламний дух інтелектуальної свободи. За кожним досягненням, за кожною перемогою стоять люди, наші каразінці. Це ваше свято, ваші здобутки!
Вітаємо всіх з цією визначною подією, бажаємо університетській родині нових досягнень, наукових проривів та успіхів на міжнародній арені. Нехай Каразінський залишається джерелом натхнення для наступних поколінь!” – йдеться в привітанні колективу ВНЗ.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Народжений переможець. 9 листопада в історії міста: вітають харківського велетня (фото, відео)

Сьогодні, 9 листопада, святкує свій день народження слон Аун, який мешкає у Харківському зоопарку. Цьогоріч йому виповнилося 27 років. Для слона це вік молодий. Але пару для такого дорослого слона знайти не так просто. Особливо зараз – під час війни…

Він народився в голландському зоопарку. До Харкова ж переїхав у п’ятирічному віціУ міському звіринці кажуть, що ім’я слона – Аун Нейн Лей – перекладається як «Народжений переможець».

До речі, він став першим слоном у європейському зоопарку, який народився у череді без втручання людей.

Нагадаємо, у 2021 році слони перейшли до найбільшої будівлі на території зоосаду. Її площа складає 1737 м2.

“Зимові вольєри для слонів – це чотири зоотехнічні вольєри та один експозиційний. В останньому знаходиться басейн, у розпорядженні слонів водоспад, колони оброблені дерев’яним брусом для чесання, автоматичні напувалки, в стінах вбудовані годівниці. Також є спеціальні верхні годівниці для підвішування кормів як елементів збагачення середовища. На підлозі – пісок. До речі, в Україні піщане покриття застосовується вперше”, – наголошували у Харківському зоопарку.

Відео 2021 року з святкування Ауна зібрало багато перегледів свого часу.

Більше про харківських слонів в новині GX (“Сьогодні світ вітає справжніх велетнів. Один з них мешкає у Харкові”).

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Харківський зоопарк 

9 жовтня в історії Харкова: відкрито незвичайний пам’ятний знак

Саме 9 жовтня в 2010 році в центрі Харкова у саду Шевченка відкрили пам’ятний знак «50 паралель». Він складається з 20 табличок з бронзи та міді, які витяглися алеєю у переривчасту лінію. У центрі встановлено коло діаметром 2 метри із зображенням земної кулі.

Харків вважається найбільшим містом у світі, розташованим на 50-й паралелі.

Фото: Наталія Бойченко

Історичний факт: 30 вересня в Харкові випробовано літак та встановлено пам’ятну дошку (фото)

30 вересня в 2004 році 12-річна харків’янка стала дипломованою Попелюшкою на конкурсі у Лас-Вегасі.

Юна харків’янка Злата Гладковська посіла друге місце на міжнародному конкурсі краси та таланту Cinderella International, який пройшов у американському місті Лас-Вегас. Спеціальний приз конкурсу за талант та чарівність отримала ще одна харків’янка – Катаріна Глобенко. За тридцять років проведення конкурсу у Лас-Вегасі це був найуспішніший виступ представниць Східної Європи.

30 вересня в 2004 році в Харкові відкрили перший у місті пам’ятний знак загиблим військовополоненим. Пам’ятник встановили на Холодній горі біля стадіону, де був цвинтар, куди в роки війни фашисти звозили померлих полонених солдатів та офіцерів. У роки окупації Харкова фашисти утримували полонених солдатів та офіцерів у Холодногірській в’язниці. Трупи загиблих звозили на територію колишнього цвинтаря.

30 вересня в 2005 році у Єгипті пройшли випробування Ан-74 Т-200А, виготовленого на ХАЗі. Ан-74 Т-200А – модель, виконана на спеціальне замовлення міністерства оборони Єгипту.

Новий Ан-74 був призначений для перевезення людей та вантажів, висадки десантників та евакуації поранених. Міг використовуватися в гірських районах, на ґрунтових, засніжених чи піщаних злітних смугах. Коштував літак близько 16 мільйонів доларів.

Нажаль, підчас війни рашисти, як свого часу фашисти, неодноразово обстрілювали завод, руйнуючи, гордість Харкова…

Докладніше про авіаційний завод Харкова в пості на фейсбук-сторінці GX та в новині порталу.

30 вересня в 2011 році в Харкові на території заводу ХТЗ встановили пам’ятну дошку для почесного громадянина міста Валентина Бібліка.

Меморіальний знак колишньому директору Харківського тракторного заводу відкрили у день 80-річчя підприємства-гіганта.

2008 року вийшла книга Валентина Бібліка, в якій він виклав історію заводу з початку 30-х років.

Валентин Васильович Біблік керував ХТЗ понад чверть століття, з 1969 до 1996 року.

1947 року прийшов працювати на Харківський тракторний завод. За його безпосередньої участі запустили до серії трактори Т-150.

Ім’ям Валентина Бібліка названо одну з вулиць незламного Харкова, яка, нажаль, як і багато інших зазнала жорстоких обстрілів від рук російських окупантів.
Зокрема, 30 серпня ворогом було зруйновано під’їзд будинку на вулиці Біблика, 2д.

Того дня рашисти вбили – 7 людей (з них 1 дитина 2009 р.н. та юна художниця Вероніка Кожушко), поранили – 99 людей (серед них – 22 неповнолітні).

Фото та матеріал; відкриті джерела, GX, Наталія Бойченко

17 серпня в історії Харкова: відкрили жіночий інститут

Цього дня, 17 серпня, в 1910 році на засіданні правління Харківського медичного товариства було ухвалено проект статуту жіночого медичного інституту.

Того ж року у листопаді вже розпочалися заняття в інституті.

У перший рік існування інституту в ньому налічувалося близько 1000 слухачок, зарахованих на різні курси відповідно до рівня підготовленості.

Директором ВНЗ був призначений професор Василь Данилевський.

Після початку Першої світової війни восени 1914 року було зроблено прискорений випуск – інститут закінчили 268 слухачок, більшість з яких вирушила до земських госпіталів і лазаретів, відкритих для поранених і хворих солдатів.

Інститут існував до 1920 року.

За кілька років його закінчили 2000 жінок-лікарів.

6 серпня Харків вшановує видатного інженера-фізика

Пам’ятаємо! Цього дня, 6 серпня, в 1927 році в Одесі народився Леонід Полянський (1927-2004) – інженер-фізик (секретний фізик), відомий випускник Харківського державного університету.

Він вчився саме на тій секретній кафедрі № 12 (довідка: у 1947 році з міркувань секретності слова «ядерна фізика» зникли з назви кафедри, і вона стала називатися просто «кафедра електронних процесів», а в багатьох документах того періоду фігурувала як кафедра № 12).

В 1950 році Полянський закінчив Харківський університет.

Займався науковими розробками на таємних об’єктах.

Полянський був організатором проведення експериментів щодо вивчення властивостей деталей та виробів після впливу рентгенівського випромінювання.

Автор значної кількості наукових праць та 3 винаходів. Нагороджен одними з вищих заохочувань выд держави тих часів – орденами та премією.

З 1989 року вийшов на пенсію і жив у Києві.

Помер 6 лютого 2004 року після тяжкої та тривалої хвороби.

До речі, під час війни рашисти завдали удару і по будівлі навчального корпусу ННІ “Фізико-технічний факультет” (вул. Курчатова, 31), де вчатся майбутні фізики-ядерники.

Нагадаємо, журналістка GX мала змогу дізнатися таємниці вчених ХФТІ (подробиці в новині GX від 18.05.2024  – “До Дня науки. GX дозволили доторкнутися до таємниць харківських вчених“).

Харків у XXI столітті. 28 червня – гравцям харківського «Металіста» вручили срібні медалі чемпіонату

Саме цього дня, 28 червня, в 2013 році на майдані Свободи гравцям харківського «Металіста» вручили срібні медалі чемпіонату України з футболу.

У 2013 році «Металіст» перший і єдиний раз у своїй історії посів друге місце у чемпіонаті країни.

Через три роки, 2016-го, нажаль, команда припинила своє існування. 

Але в 2021 році клуб був відновлено і з цього року візьме участь у турнірі першої ліги та побореться за вихід до вищого дивізіону – Прем’єр-лігу.

В Харкові з’явилася романтична фото зона для молодят (фото, відео)


А ви вже бачили? У Харкові біля Палацу одруження з’явилася нова інсталяція для молодят і не тільки… 

Рожеві кролики та незвичайний транспорт для закоханих тепер красуються на галявині зовсім поруч із входом до будівлі, яка теж має романтичну історію.

За однією з історичних версій, будівлю сучасного Центрального Палацу одруження (вул. Сумська, 61) архитектор А. Горохов створив на замовлення видавця газети і власник друкарні “Південний край” Олександра Юзефовича для його коханої дружини в 1913 році.

Це був справжній храм богині кохання – Афродіти. Палац у стилі ампір з чарівним нальотом еклектики мав білосніжні колони, купольний звід, витончену ліпнини і пілястри.
Навколо нього був зведений масивний металевий паркан, а вхід охороняли античні скульптури чотирьох мармурових левів, яких так любили і люблять діти.


Шлюби тут стали реєструвати тільки з 1963 року. А ось свої теперешні біло-бірюзові кольори палац отримав у 2013 році під час реконструкції до 100-річного ювілею.

Нагадаємо, минулого року біля Палацу одруження з’явилися незвичайні закохані. 


Адже над головою фігурок з квітів та дзеркал були серця-думки… Докладніше в новині GX від 23 червня 2023 року – “Харківські молодята тепер можуть читати думки коханих“.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Аліна Цимбалюк, відкриті джерела

Їх вбила росія. Нова історія Харкова пишеться кров’ю (фото, відео, доповнено)

Сьогодні біля ніг маленьких янголів — свічки і іграшки, а ще слова: “Їх вбила росія”! Кожного дня люди зупиняються біля підніжжя пам’ятника і з сумом завмирають…

А поряд на гілках бузку – дзвоники-пам’яті…

Станом на ранок 4 червня 2024 року за офіційною інформацією ювенальних прокурорів 551 дитина загинула та 1368 отримали поранення різного ступеня тяжкості.

З 24 лютого 2022 року на Харківщині російська армія забрала життя 93 дітей, ще 332 — отримали поранення.

Нагадаємо, 4 червня 2023 року, до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в саду Шевченка відкрили памʼятник з двома маленькими янголам. Вони так рано зустрілись з людською жорстокістю та, на жаль, ніколи не стануть дорослими.

За офіційною інформацією ювенальних прокурорів, на той час, 4 червня 2023 року, в Україні загинуло 486 дітей (з них 76 на Харківщині)… Було поранено майже 1000 дітей (з них 220 на Харківщині).

Під час війни День захисту дітей став Днем захисту Пам’яті про тих, хто назавжди залишився дитиною (подробиці у новині GX).

Митці свій біль відображають у картинах і малюнках.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела 

 


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.