Відомий в Харкові козак має відношення до цікавої дати (фото)

561
Сила слова велика: "Словом можна вбити і словом можна зцілити". Цікаві факти, як словом володіли козаки-характерники.

А ви знали? Сьогодні, 1 березня, відзначають одне дуже цікаве неофіційне свято – Всесвітній день компліменту!

Сила слова велика: "Словом можна вбити і словом можна зцілити".

Це свято ні до чого не зобов'язує: ні до подарунків, ні до спеціальної підготовки, ні до накриття святкового столу. Просто воно зайвий раз нагадує нам про велику силу слова, сказаного від щирого серця! Адже повсякденна метушня часто призводить до того, що ми просто не помічаємо або забуваємо сказати людині, яка поряд, добрі, теплі слова – не проґавте сьогоднішній шанс!

Трохи цікавого... про дію слова!



Серед запорізького козацтва існувало таємниче, овіяне легендами явище – характерництво. Характерниками були козаки, які, за сучасним визначенням, володіли екстрасенсорними і паранормальними здібностями: гіпнозом, телекінезом, телепатією, цілительством, а ще вміли словом впливали на свідомість людей і тварин.

Сама назва "характерник" є дуже давньою. Походить від санскритського слова "ХАРА", що означає - енергетичний центр, пуповина, джерело енергії, "харіхара" у індусів - "злиття з божественним".

Характерники не були поодиноким явищем. Вони були етнічним феноменом української культури. За подібною звичаєвою системою у світі виховувалися і зростали культурні феномени інших народів, наприклад воїни Тибету (Шао-Лінь), кшатрії Індії (сікхи-раджпути), Японії (Самураї), Скандинавії (берсерки) тощо.

Козаками-характерниками були такі відомі представники нашої історії: Іван Сірко (до речі, він провів 65 успішних військових походів та 15 разів обирався ватажком, в Харкові йому встановлено пам'ятник - докладніше в новині GX), Семен Палій, Іван Богун, Іван Вода (Підкова), Максим Кривоніс, Данило Нечай, Іван Золотаренко, Мамай, Максим Залізняк, Петро Сагайдачний та багато інших. А ще кажуть, що першими козаками-характерниками були жінки-амазонки (Косачі, Косачки). В Україні їх називали — «Поляниці» або «Паляниці», як і назва ритуальної хлібини, що її пекли господині на визначні свята… Адже багатьом добре відомий образ самодостатньої української жінки – господині, в якої «руки в боки і байдуже, на якому боці в чоловіка шапка» – має не лише фольклорне, а й історичне підґрунтя.

Українська жінка традиційно і в сім’ї, і в громаді мала більше свободи, ніж це було в сусідніх народів. Це віддзеркалилося і в мові. Так, українське слово «дружина» означає, що жінка є подругою своєму чоловікові, рівня йому, а не підлегла. Українці кажуть «одружитися з нею», а не «жениться на ней», як у росіян.

Читайте також: