На честь 250-річчя з дня народження засновника Харківського університету Василя Каразіна 10 лютого презентовано лімітовану поштову марку. Про це повідомили у пресслужбі Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна.
Замовити марку можна на сайті Karazin Shop: https://shop.karazin.ua/
Василь Каразін, один із найбільш освічених людей свого часу, зробив значний внесок у поширення прогресивних ідей, ініціював створення першого в Європі Міністерства народної освіти. Займався народними школами, жіночою освітою, надав своїм кріпакам у спадкове володіння землю.
Завдяки неординарній особистості В. Н. Каразіна у 1804 році у Харкові засновано університет, що послужило відправною точкою у становленні міста як великого наукового, промислового та культурного центру. Василь Назарович переконав місцеве дворянство пожертвувати 400 000 карбованців на відкриття харківського університету.
Знакове знайомство
Василь Назарович Каразін народився 10 лютого 1773 року у селі Кручик на Слобожанщині. Батько, офіцер російської армії, походив із грецького роду Караджі, мати – з козацької родини Ковалевських. До 10 років Василь навчався у маєтку батька, дружив із сільськими дітьми. Після смерті батька родина переїхала до Ольшан, де в будинку вітчима він часто зустрічався із Григорієм Савичем Сковородою. Це знайомство мало значний вплив в особистісному становленні Каразіна. Найважливішим фактором їхньої спорідненості була любов до України, до Харкова, якому вони пророкували велике майбутнє. Обидва надавали перевагу духовності, вважали, що людина має пізнавати світ і намагатися зробити його кращим; прагнули утвердити громадянські права та свободи, розповсюдити освіту. Певним чином Каразін продовжив справу Сковороди, але вже за інших історичних умов.
Життя та діяльність Василя Назаровича свідчать про те, що він випереджав свій час, завжди тягнувся до наук і великих звершень, розумів прогресивність народовладдя та користь вільнодумства. Його діяльна натура прагнула реалізовувати масштабні проєкти.
Василю Каразіну належить близько 40 винаходів, які стосувалися різних галузей виробництва та технологій. Чимало з них були новаторськими не лише в українському, але й у світовому масштабі. Наприклад, Василь Каразін першим у світі здійснив експеримент із синтезу штучних алмазів. У родовому маєтку Кручик у науковця була хімічна лабораторія та метеорологічна станція (перша в Україні), де він особисто вів спостереження протягом кількох десятків років.
Справа життя
Найбільшим здобутком Каразіна на ниві просвіти стало відкриття Харківського університету. Взагалі вибір цього невеликого провінційного міста (на початку XIX ст. Харків значно поступався таким містам, як Київ, Одеса, Таганрог, Катеринослав не лише за чисельністю населення, а й за рівнем їхньої готовності до здобуття вищої освіти) – це особиста заслуга Каразіна. «Незначний Харків не міг і сподіватися, що його удостоять вміщувати цей чудовий Інститут, якому, природно, належало розлити по сусідству нове життя для подарунків і промислів», - писав Василь Назарович в одному з листів.
Він не лише переконав уряд у доцільності такого кроку, а й провів дуже велику роботу з підготовки громадської думки, збирання коштів, необхідних для відкриття університету.
29 серпня 1802 року Каразін оприлюднив свої «Положення про Харківський університет», де у 46 пунктах докладно описав структуру майбутнього навчального закладу, його матеріальну базу, визначив джерела фінансування, шляхи набору студентів.
Структуру та профіль університету вчений розробив самостійно та оригінально, відкинувши схоластичні традиції німецьких університетів, які панували у тодішній Європі. На думку Каразіна, навчальний процес мав будуватися відповідно до практичних потреб країни. Передбачалося поетапно відкрити в університеті 9 відділень. Спочатку, на думку вченого, доцільно було б відкрити відділення загальних знань та приємних мистецтв. На відділенні загальних знань студенти мали вивчати мови, математику, географію, фізику, історію. Приємні мистецтва включали малювання, музику, танці, фехтування, верхову їзду і деякі види ручної праці.
Після трьох років роботи двох відділень планувалося розширити матеріальну базу та збільшити кількість викладачів, передбачалося відкриття ще п’яти відділень: цивільних (з підготовки чиновників усіх ланок державного управління), військових та лікарських знань, цивільних мистецтв (архітектура, механіка, землеробство), теології.
Таким чином, це мав бути цілий комплекс навчальних закладів із підготовки кадрів для державного апарату, вчителів, науковців, спеціалістів для промисловості та сільського господарства. Студентів планувалося набирати із молоді, яка закінчила Харківське, Чернігівське, Курське, Орловське, Полтавське та інші училища сусідніх губерній.
Відкриття університету без Каразіна
Тільки 24 січня 1803 року ціною величезних зусиль Каразіна уряд видав указ, яким дозволяв відкрити університет. Подолавши опір харківського губернатора та урядовців, Василь Назарович особисто зібрав (придбавши частково власним коштом) близько 3 000 екземплярів цінних книг, лабораторне обладнання, посібники, закупив за кордоном нову друкарню та виписав з-за кордону майстрів.
Однак у червні 1804 року, коли всі підготовчі роботи вже майже закінчувалися, Каразіна звинуватили у використанні державних коштів без дозволу начальства (йшлося про придбання гравюр для зразків та прийом на роботу 32 ремісників) і позбавили права втручатися у справи університету.
Вже без Каразіна, наполегливими зусиллями професорів І.С.Ризького та І.Ф.Тимковського, 17 січня 1805 року було відкрито університет. Пригнічений морально, Василь Назарович навіть не приїхав на церемонію. Однак про нього не забули: у серпні 1811 року Рада Харківського університету обрала його своїм почесним членом. Зараз університет має ім'я свого засновника.
Пам’ятник, якому не могли знайти місце
У 1907 році відбулося урочисте відкриття пам'ятника Василю Каразіну. Він був встановлений 1905-го – до сторіччя Університету. Але через революційні події відкриття відбулося значно пізніше. Понад рік скульптура простояла, закрита дошками.
Пам'ятник засновнику університету Василю Каразіну переміщався чотири рази. Спочатку його було встановлено на Сумській, у тому місці, де нині розташовується пам'ятник Тарасу Шевченку.
Але 1934 року Каразіна перенесли на Університетську вулицю та встановили навпроти тодішньої будівлі Харківського університету.
1937 року радянська влада вирішила пам'ятник демонтувати та відправити на перетоплювання на Харківський тракторний завод. Однак пам'ятник зберігся і протягом двадцяти років простояв на внутрішній території заводу.
У 1958-му пам'ятник знову був встановлений у саду Шевченка, ліворуч від колишньої будівлі Будинку проєктів, куди в ці роки переїхав університет.
У 2004-му, у рік 350-ліття Харкова, пам'ятник Каразіну було встановлено перед головним корпусом Університету, де він і стоїть і нині.
Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua
