В 2024 році святкування Дня української державності, Дня Хрещення Київської Русі - України та День пам‘яті рівноапостольного князя Володимира вперше проводяться 15 липня.
Кожного року до війни у це свято у Свято-Володимирському храмі (Героїв Праці, 43а) з самого ранку лунали дзвони та відбувалася служба у головній залі храму.
Під час війни у двір храму прилетіла ворожа ракета, вітражі у верхньому храмі й досі пошкоджено, тому служби навіть у великі свята відбуваються у нижньому храмі, щоб скло не зашкодило людям.
Але храм працює, і люди приходять за вірою в мир та перемогу.
Церква називає святого Володимира рівноапостольним, адже саме з його ініціативи давня Русь-Україна прийняла Хрещення близько 988 року.
Спочатку Володимир був людиною неприборканою, пристрасною і, мабуть, навіть страшною — мстивою, жорстокою... Він зі зброєю в руках змагався за київський престол з власним братом і радів його смерті. Він не посоромився взяти за дружину полоцьку княжну Рогніду, батька якої вбив. Він наказав зарізати двох варягів-християн, Феодора та його сина Іоанна, щоб «віддячити» язичницьким богам за успішний військовий похід.
Але було у Володимирі щось таке, що змушувало його шукати істинного Бога. І коли він Його знайшов, наче народився заново. "Був звір, а стала людина", - говорив він згодом сам про себе.
Пошук істинної віри Володимир почав із спроби реформувати язичництво: він хотів скласти єдиний пантеон «богів» і поширити їх шанування по всій Русі-Україні. Але реформувати язичництво не вийшло. Тоді Володимир звернув увагу на релігії сусідів: іслам, іудаїзм та християнство. Спочатку князь особисто зустрівся з представниками кожної з цих релігій. Потім направив послів до різних країн. Найбільше вражень привезли ті з них, хто побував у Константинополі: опинившись у Святій Софії — головному соборі візантійської столиці, кияни втратили мову!
Вибору Православ'я сприяла політичні обставини. Візантійські імператори скористалися допомогою дружин київського князя для придушення військового заколоту і обіцяли за це князю Володимиру за дружину свою сестру Ганну. Але не поспішали з виконанням обіцянки. А Володимир не хотів хреститися під тиском Візантії. Він вирішив отримати обіцяне силою, захопивши Херсонес — і тоді втрутився Господь. Князь, який відчував швидку перемогу, раптом осліп. Слабкий і безпорадний, він погодився хреститися. А з купелі вийшла зовсім інша людина — зряча і фізично, і духовно.
Євангеліє князь Володимир сприйняв серйозно. Він скинув у Дніпро статуї язичницьких «богів», скасував криваві жертви; він повністю змінив своє життя і намагався змінити життя своєї держави: відкривав школи та будував церкви; на княжому дворі регулярно роздавали продовольство та милостиню. Він навіть думав скасувати смертну кару — відмовили грецькі єпископи. Хрещення для князя було не лише актом політичного самовизначення. Це був його релігійний та моральний вибір.
Розповідь про життєвий шлях Володимира по-особливому переконливий. Перед нами жива людина з плоті та крові, яка «була мертвою і ожила» (Лк. 15:24), впустив у своє життя Христа і дозволив Христу перетворити його.
І як би ворог не намагався переписати історію, але як казав Голова СБУ Василь Малюк: «У Києві Русь хрестилася в 988 році. Що було в московії? Там жаби кумкали!»
Отож-бо невипадково саме цей день було обрано Днем української державності!
Сьогодні ми вшановуємо всіх, хто доклав зусиль, щоб Україна відбулась як держава; героїв, які боронили й нині боронять її незалежність; тих, хто віддав своє життя заради вільної та незалежної країни, щоб після Перемоги наша Україна відновилася і процвітала!
Ми обов’язково переможемо і збережемо нашу державу! Україна буде єдиною, сильною, вільною!
Слава Україні! Героям Слава! Разом до перемоги!
Фото: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела
