Великі державні свята волелюбних країн скріплено дружніми знаками підтримки в Харкові (фото, відео)

6537


Напередодні 15 липня, Дня української державності та Дня Хрещення Київської Русі-України (докладніше у новині GX), у Франції відзначають своє волелюбне світо - День взяття Бастилії (La Fête Nationale / Bastille Day) або День 14 липня (фр. Le Quatorze Juillet), встановлений ще 1880 року. Ця подія вважається початком Великої французької революції, а також символом повалення королівського деспотизму. Народ Франції виборов свою свободу, а народ України і зараз за неї бореться. Отож-бо з поваги до мужності та незламності українців Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Гаель Весьєр в цю визначну для француза дату прибув до України. Зокрема, до міста-героя Харкова!

«Сьогодні мій син на Єлисейських полях приймає участь в традиційному святкуванні Дня взяття Бастилії, а я приїхав з дарунками до незламних українців, - наголосив Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Гаель Весьєр в інтерв'ю журналістці GX. - Ваш опір та ваша мужність викликають захоплення, тому саме цього святкового для Франції дня ми з вами!»


Французська сторона передала Харкову 13 генераторів, які будуть використані КП «Харківські теплові мережі» для забезпечення теплом харків’ян під час опалювального сезону.

До того ж, згідно угоди Президента України Володимира Зеленського в Парижі 7 червня, створено французький фонд в розмірі 200 млн євро на підтримку України.

Крім цього Україна отримує від Франції і військову підтримку, а ще й низку проєктів у сфері освіти, облаштування харківських шкіл, а також постачання гуманітарної та медичної допомоги.

Візит Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Гаель Весьєр носив не лише офіційну сторону, але й творчу.

Зустріч з журналістами та концертна програма від колективу ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА відбулася вдень 14 липня на локації Українського АРТ-ХАБу «Мистецька ФОРТЕЦЯ».

Було багато цікавих питань, як до Посла Франції, так і до міського голови Ігора Терехова.

«Був гордий передати 13 генераторів для Харкова. А ще Франція передала Україні стрілецьку зброю (та понад мільйон набоїв до неї), засоби індивідуального захисту, системи ППО, артилерію, бронеавтомобілі (250 - VAB, 38 - AMX-10), морські човни, вантажівки, безпілотники (160), авіаційне паливо, системи для виявлення дронів (10) та багато іншого. Кількість переданих ракет Crotale, Aster та SCALP є засекреченою. В найближчих планах надання літаків, - розповідав мсьє Весьєр. - Саме зараз в Харкові працюють представники французьких банків, підтримуючи українців. А ще я був присутній на виступі Володимира Зеленського у Парижі і бачив, як йому аплодували у Франції… Президент Франції запевнив Президента України про подальшу підтримку. Що довів на саміті у Вашингтоні, де Україна отримала запевнення про "незворотний шлях" до членства в НАТО та 40 мільярдів євро (на 2025 рік). Адже треба голосно казати про протидію насильству та поневоленню в Європі».

«Дякую народу Франції та Президенту Макрону особисто за політичну позицію та потужну фінансову та військову допомогу, яку ви надаєте нам», - зі свого боку подякував Ігор Терехов.

Подякував Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Гаель Весьєр і незламним митцям Харкова. Зокрема, керівнику «Мистецькій фортеці», директору ХНАТОБ /СХІД ОПЕРА, заслуженому діячу мистецтв України Ігорю Тулузову та президенту міжнародного фестивалю класичної музики Kharkiv Music Fest Сергію Політучому, а ще висловив щиру вдячність команді оперного театру.

До речі, програму святкового концерту «Франція вітає незламний Харків» («La France salue Kharkiv l'invaincue») представники Франції та України планували разом.

Відкривали концерт державні гімни обох країн у виконанні оркестру (під орудою заслуженого діяча мистецтв України, диригента Юрія Яковенко) та хору (під керівництвом головного хормейстра театру, заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна) ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА.

А потім увесь зал застиг на хвилину в мовчанні, вшановуючи память про загиблих героїв.

Увесь цей час повний зал шанованих гостей стоячи подумки думав про свої волелюбні країни та їх героїв.

А потім лунали мелодії Франції! Перша - «Паризька симфонія» або Симфонія №31 Вольфганга Амадея Моцарта.

А ви знали? «Паризька симфонія» була написана Моцартом (1756-1791) у Парижі у 1778 році під час його другого перебування у французькій столиці. Ці два візити композитора до Парижа були дуже різними, як за своїми цілями, так і за результатами, х можна підсумувати так: під час першого візиту у 1763 році, коли Моцарту було лише шість років, барон де Грімм, впливова фігура серед французької знаті, описує маленького Вольфганга як «явище настільки надзвичайне, що важко повірити, що бачиш це на власні очі», Будучи винятково обдарованою дитиною, Моцарт зачарував королівський двір та усю французьку столицю. Наприкінці другого візиту у 1778 році на той час 22-річного Моцарта той самий Грімм, який був другом його батька, спонукав його якнайшвидше залишити Париж. Він майже примусив його сісти в найману карету найдешевшу найповільнішу, як пізніше згадував Моцарт і відправив його до Нансі, а далі - до Зальцбурга. Композитор, перебуваючи у пошуках роботи, у ситуації фактичного професійного занепаду та з наміром втекти від Зальцбурга і грізного роботодавця- князя-архієпископа, який знущався з нього, вирушив шукати кращої долі на дорогах Німеччини, спочатку у Мангеймі, а потім - у Франції, Парижі. Оскільки батько не зміг отримати дозвіл на виїзд, саме мати взяла на себе обов'язок супроводжувати його до столиці Франції, де вона і померла. Моцарт не мав необхідних навичок світського спілкування, щоб досягти там успіху. Хоча йому запропонували посаду органіста в королівській капелі у Версалі, Моцарт відмовився, вважаючи цю роботу низькооплачуваною та несумісною з його прагненнями як композитора. Під час цього другого візиту до Парижа Моцарт познайомився з відомим оркестром, l'orchestre du Concert spirituel, диригентом якого з 1777 року був Жозеф Легро. Саме він замовив композитору написання симфонії, яку ми почуємо цього вечора. Цей колишній співак Паризької опери включав до своїх концертів популярні серед паризької публіки музичні твори, з-поміж яких були симфонії Гайдна, а надто симфонії, які були написані так званою Мангеймською школою, зокрема, школою передкласичної музики (Frühklassik), яка об'єднувала музикантів і композиторів, що відіграли визначну роль у переході від барокової музики до віденського класицизму. Моцарт приїхав до Парижа з Мангейма, де він провів майже рік. Там він міг насолоджуватися чудовою музикою, яку грав оркестр при дворі пфальцського курфюрста, одного з найповажніших музичних колективів в Європі. Він писав батькові, вихваляючи талант музикантів оркестру та порівнюючи його з Зальцбурзьким, що навряд чи було втішним для музикантів його рідного міста. Щойно прибувши до Парижа, Жозеф Легро замовив Моцарту написати симфонію для концерту на честь свята Тіла і Крові Христових. Прем'єра цього твору відбулася 18 червня 1778 року. Таким чином, "Паризька симфонія" стала поворотним моментом не лише у творчості Моцарта, але й в історії музики, оскільки вона стала вирішальним фактором музичної еволюції, переходом від пізнього бароко до віденського класицизму, а згодом і до романтизму.

Доречними були уривки з опери «Кармен» Жоржа Бізе про волелюбну циганку (її нещодавно ставили в мистецький фортеці).

Адже «Кармен» Жоржа Бізе є на сьогоднішній день найпопулярнішим оперним твором у світі. Чудова винагорода для її автора, але винагорода посмертна, адже неуспіх перших вистав, які відбулися у Парижі в березні 1875 року, та одностайне засудження з боку тогочасних критиків вразили автора настільки, що він помер задовго до того, як став відомим. На думку музичних критиків тієї доби, Бізе був багатогранним, але загадковим композитором, який не дотримувався мелодійних та драматичних канонів, був одночасно послідовником Ріхарда Вагнера що у Франції, яка за декілька років то цього зазнала поразки від Пруссії, сприймалося як образа та вважався вульгарним. Лише після свого повернення з-за кордону - Лондона, Відня, Одеси "Кармен" здобула успіх, яким користується і донині. Як можна пояснити цей парадокс? Окрім своєї музичної цінності, цей оперний твір може багато розповісти нам і сьогодні. Драматичні лінії двох головних героїв поступовий моральний занепад дона Хозе, який проходить шлях від добропорядного сержанта до насильника та вбивці, і доля Кармен, яка ні на йоту не поступається своєю свободою людські універсалії, яким Бізе надав вселенського масштабу. Тож на погрози дона Хозе Кармен відповідає: "Кармен ніколи не здасться: вона народилася вільною і завжди буде вільною", під захопливі оплески глядачів. Надзвичайно актуальний посил, особливо в день 14 липня у незламному Харкові.

Зал оплесками дякував оркестру та солістам ХНАТОБ: лауреатці міжнародних конкурсів Юлії Піскун та заслуженому артисту України Володимиру Козлову.

Чуттєвою до сліз була українська частина концерту. Зокрема, лунала композиція «Мелодія» Мирослава Скорика, яка стала неофіційним гімном України під час війни.

Довідка. Мирослав Скорик (Львів, 1938- Київ, 2020), лауреат Національної премії імені Тараса Шевченка, Герой України, написав цей твір у 1981 році для кінофільму "Високий перевал" режисера Володимира Денисенка. Фільм розповідає про повоєнні роки в Галичині, одразу після Другої світової війни. "Мелодія" залишається найвідомішим твором композитора, який став дуже символічним для України. Протягом десятиліть цей шедевр утверджує стійкість духу та волелюбність українського народу, його здатність долати випробування та відроджуватися після трагедій. 12 квітня 2022 року відомий французький віолончеліст Готьє Капюсон блискуче виконав "Мелодію" Скорика у Львівській філармонії в одному з перших публічних концертів після повномасштабного вторгнення. Готьє Капюсон також виступав тут, у Харкові, 25 березня 2021 року в рамках фестивалю Kharkiv Music Fest.

Завершила виступ артистів «Молитва за Україну» Микола Лисенко - це урочистий спів, також відомий як «Боже великий, єдиний, нам Україну храни». Музику написав у 1885 році Микола Лисенко (Гриньки, 1842 - Київ, 1912), автор слів Олександр Кониський (Переходівка, 1836-Київ, 19001 Спів створювався спочатку як молитва за дітей. Незважаючи на «Емський указ», підписаний у 1876 році царем Олександром II, який суворо забороняв використання української мови у видавничій справі, театральному мистецтві та університетах по всій російській імперії, цей спів швидко набув популярності спочатку в західних регіонах України, а згодом і по всій країні. Тут також попри усі перешкоди стійкість та завзятість українського народу стали запорукою успіху.

Слова молитви багато хто знав в залі і співав пошепки разом з артистами. А потім довго аплодували незламним харківцям!

Колектив новинного порталу GX щиро вітає народи обох країн із святами!  

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА, Kharkiv Music Fest

Читайте також: