Цього дня, 2 грудня, в 1902 році в Харкові народилася Варвара Маслюченко (1902-1983) - українська актриса театру та кіно. Дружина українського письменника Остапа Вишні (Губенко)
Навчалася у Київському музично-драматичному інституті імені Лисенка. У 1920-1923 роках – актриса театрів Києва, Харкова і не тільки.
Остап Вишня познайомився із майбутньою дружиною на початку 1920-х років у Харкові, побачивши вперше її на сцені театру. Спочатку винаймали житло на вулиці Сумській неподалік редакції газети «Вісті ВУЦВК», потім жили у письменницькому будинку «Слово», а пізніше — у київському «Роліті» (письменницький будинок по вулиці Богдана Хмельницького).
Саме Варвара Олексіївна повернула Остапа Вишню до життя після десятирічних мук ГУЛАГу, адже в 1933 році проти Остапа Вишні було сфабриковане звинувачення у замаху на державного діяча... Як це наразі нам усім знайомо - успішного літератора, маляра, актора 25 грудня 1933 року безглуздо звинуватили в контрреволюційній діяльності, тероризмі та спробі… під час жовтневої демонстрації в Києві вбити секретаря ЦК КПУ П.Постишева. "Ви – член Української фашистської націоналістичної терористичної організації..." То було стандартизоване кліше, під яке оперативники гребли популярних діячів культури та науки, аби ті не сміли підіймати голови та мати власну думку. А далі ув'язненя на десять років. Остапа Вишня зміг повернутися до літературної діяльності лише 1943 року.
Варвара Олексіївна домоглася права жити поряд із чоловіком. Вона оселилася у маленькому містечку біля табору на Кольському півострові. Але бачитися з чоловіком практично не могла, лише переписувалася.
Почала зніматися ще й в німому кіно з 1927 року. У кінематографі працювала понад п'ятдесят років. Знялася у 18 картинах. В її очах було стільки любові та суму, що їй часто випадало грати ролі матерів ("Лісова пісня", "Віра, Надія, Любов", "Я - Водолаз-2", "Вавілон XX"). Остання робота за участю актриси вийшла на екрани 1980 року.
Варвара Маслюченко - автор книги «Про Остапа Вишню. Спогади».
Померла 21 січня 1983 року в Києві.
