Наталії Шевченко було 46 років. На Південну залізницю вона прийшла у 1995-му році, відразу після закінчення Харківського електромеханічного технікуму транспортного будівництва. З того часу працювала електромонтером тягової підстанцій ЕЧЕ-Новоселівка, Лосєве Харківської дистанції електропостачання.
У ту трагічну ніч на 4 жовтня 2022 року, коли російський агресор вчергове обстріляв інфраструктуру Харкова, Наталія була на чергуванні на своїй Новоселівській елетропідстанції (Новобаварський район міста).
Електропідстанція Південної залізниці у Новобаварському районі Харкова, 4 жовтня 2022 року
«Безстрашна, тендітна, залізна, загинула від куска металу, який прилетів від нелюдів та зрівняв з землею будиночок підстанції, в якому знаходилась залізничниця», - розповідають колеги регіональної філії «Південна залізниця» про свою Наталю.
Кажуть, що вона з особливим трепетом механіка відносилася до машин, любила ліс, гриби, на який цей воєнний рік дуже виявився щедрим.
Наталія Шевченко. Електромонтер Південної залізниці.
У роботі була відчайдухою і ніколи не пасувала перед труднощами. За це її поважали, любили, їй довіряли.
«З початку війни ніколи не відмовлялася від нічних змін, хоча й було страшно», - розповідають залізничники про Наталку.
Але це нічне чергування стало для неї фатальним.
Електропідстанція Південної залізниці у Новобаварському районі Харкова, 4 жовтня 2022 року
У той ранок після ракетного удару по підстанції усі знеструмлені електропотяги продовжували прямувати до станції Харків-Пасажирський. Їх «витягували» маневрові локомотиви.
«Вони, безсилі, більше не могли рухатись, ніби знаючи про втрату нашої Наташі – залізної Героїні, яка назавжди залишиться в історії Південної залізниці та в наших серцях», - з сумом кажуть її колеги-залізничники.
У Наталки залишилися старенькі батьки та її люблячий колектив.
Галина Половик
