Позначка: прапор

23 вересня в історії Харківщини: народився відомий футболіст та тренер

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Спорт, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня 23 вересня 1940 року у Чугуєві Харківської області у сім’ї військовослужбовця народився Аркадій Панов, майбутній футболіст та тренер.

В 1952 році його родина переїхала до Харкова. Навчався у 72-й середній школі, яка знаходиться поряд із стадіоном ХТЗ. Саме з цією ареною та з цим спортклубом були пов’язані його перші кроки у спорті.

Займався гімнастикою, боксом, хокеєм та футболом. Але у 1954 році остаточно обрав футбол.

Його першим тренером у групі підготовки за команди «Торпедо-ХТЗ» був Олександр Тихонович Москальов. Його команда вигравала першість міста серед школярів.

В 1958 після закінчення школи тренер харківських торпедівців Д. Н. Васильєв запросив Аркадія в дорослу команду – в харківське «Торпедо». Команда різко підвищила свій клас і почала виступати у першій лізі.

У 1959 році побував разом зі своєю командою у перших зарубіжних турне: відвідали Марокко, Відень, Югославію.

У 40-60 роки деякі спортсмени були універсалами, виступали на високому рівні у різних видах спорту. Аркадій Панов також грав у хокей із шайбою – у 1962 році взяв участь у першій зимовій Спартакіаді країни у складі української збірної з хокею.

У тому ж році Панова запросили до головної харківської футбольної команди «Авангард» (згодом команда називалася «Металіст»).

Також виступав за команди СКА (Києва та Одеси) і не лише…

Після закінчення кар’єри працював дитячим тренером. Серед його вихованців один із найкращих футболістів країни Володимир Безсонов.

У вищій лізі провів 117 матчів (забив 2 голи). Усього за кар’єру – 250 ігор (10 голів).

Помер 8 вересня 2015 року. Матч 7-го туру чемпіонату України 2015/16 між харківським «Металістом» та донецьким «Шахтарем» розпочався з хвилини мовчання на згадку про загиблого Панова.

У мирний час у Харкові проводився турнір пам’яті Аркадія Панова.

Згадаємо ще декілька цікавих фактів від 23 вересня в історії Харкова.

23 вересня 1995 року вперше було піднято сучасний прапор міста Харкова.
Рішення про затвердження герба і прапора Харкова було прийнято ІХ сесією Харківської міської ради ХХІІ скликання 14 вересня 1995 року.

Прапор українського міста Харків є символом міського самоврядування. Його полотно зеленого кольору, символізує достаток, радість, надію на краще. В центральній частині стягу розташований герб, зображення якого було також затверджено депутатами. Виразні символічні деталі оповідають, чим Харків вирізняється між інших міст України.
Герб міста Харкова створений за стандартами Українського геральдичного товариства. Він відображає історію та традиції міста. Герб Харкова являє собою чотирикутний, загострений до низу геральдичний щит. На зеленому полі якого зображені наповнений плодами та заквітчаний ріг достатку. Ріг достатку символізує природні багатства. Він перехрещений з кадуцеєм — золотим жезлом із срібними крилами, оповитим зміями срібного кольору. З міфології кадуцей — незмінний атрибут бога Меркурія, який в епоху античності вважався заступником торговців, мандрівників, парламентаріїв. Змії, що його обвивають, символізують мудрість. Зображення кадуцею та рогу достатку розміщуються на діагоналях умовного прямокутника геральдичного щита, перехрещуючись в його центрі.
Пропорції герба — висота до ширини 8:7, заокруглені частини герба являють собою 1/4 кола з радіусом окружності рівною 1/8 висоти герба. Еталонний зразок герба м. Харкова з описом має зберігатися у міському архіві.
Герб міста може розміщуватися на будинках міської ради та органів місцевої влади м. Харкова. Поміщатися на архітектурних спорудах й використовуватися в святкових оформленнях. Бути зображеним на бланках ділових паперів органів місцевої влади, також підприємств, закладів, організацій міста незалежно від форм власності за дозволом Головного управління з гуманітарних питань, вказано в «Положенні про герб міста Харкова».

Харківці високо цінують прапор і герб міста. Повномасштабна російська військова агресія змусила громадян відкласти мирні справи. Сьогодні вони зі зброєю в руках захищають свою Батьківщину. Місто–герой Харків у свідомості українців став уособленням хоробрості, героїзму та незламності. А символи Харкова — особливими символами свободи та незалежності.
(За матеріалом ІВЦ “Бузок”. Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України).

До речі, в 2025 році, до 30-річчя підняття сучасного прапора Харкова, в знакових місцях міста були встановлені прапори й тематичні інсталяції. Зокрема, на майдані Конституції та перед Харківським національним академічним театром опери та балету ім. М.В. Лисенка (до речі, Харків Опера відзначає в 2025 році 100-річчя).

23 вересня 2011 року в Харкові у Смородиновому в’їзді (сучасна назва) відкрилася перша галерея авторської ляльки.

У виставковому залі було представлено 35 унікальних робіт різних майстрів.

Вартість кожної роботи оцінювалася від 300 до 1500 доларів.
Наступні кілька років виставки авторської ляльки різних майстрів стали у Харкові традиційними.

Фото та матеріал: відкриті джерела, GX, Наталія Бойченко

14 вересня в історії Харківщини – минуле і сьогодення: яскраві особистості та цікві факти з життя міста й області (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 14.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

14 вересня 2022 року на Харківщині у звільненому місті Ізюм підняли державний прапор. На цій урочистій церемонії був присутній Президент України Володимир Зеленський.

В 2023 році, підписуючи Указ про “Про День танкових військ”, Президент України згадав про цей день, коли завершилася Харківська наступальна операція. Саме танкові підрозділи були одними з військ в основі ударного кулака ОСУВ «Хортиця». Українські танкісти подолали переважальну кількість бойових машин окупантів, знищили багато іншої ворожої техніки й затрофеїли 77 російських танків.
Тому саме 14 вересня після стабілізаційних заходів був піднятий український прапор у звільненому Ізюмі (докладніше в новині GX).

І тому саме 14 вересня Україна завжди відзначатиме професійну силу наших воїнів-танкістів.

Нагадаємо, вперше після окупації над Ізюмом український прапор замайорів 10 вересня 2022 року. Під час окупації росіяни вбили щонайменше 1 000 ізюмчан, 80% міста зруйновано.

Місто Ізюм російські війська окупували 1 квітня 2022 року. У цьому їм допомогли місцеві зрадники країни. Представник Ізюмської міськради Максим Стрельник: «26 березня 2022 року місцеві зрадники провели російських окупантів до Південної частини міста, що, у свою чергу, призвело до повного блокування шляху доставки гуманітарної допомоги до Ізюму та евакуації городян».

У квітні 2022 року в окупованому Ізюмі залишалося близько 20 тисяч людей.

16 вересня 2022 року розпочалася термінова ексгумація тіл. Президент України Володимир Зеленський заявив, що росія є найбільшим джерелом тероризму у світі, і зкликав світ визнати цей факт.

14 вересня 2016 року вулицю Механізаторську у Харкові перейменували на вулицю Василя Стуса (в сучасному Салтівському районі). Рішення про перейменування на сесії 14 вересня ухвалили депутати Харківської міської ради.
За словами першого віце-мера (на той час) Ігоря Терехова, потреба у перейменуванні вулиці виникла через те, що її назва втратила свою актуальність. Вулиця виникла на початку 1950-х років як шлях до дослідної бази Харківського інституту механізації сільського господарства. Нова назва вулиці обрана у зв’язку з тим, що низка громадських організацій та творчих спілок неодноразово порушувала питання про увічнення імені українського поета, громадського діяча та Героя України Василя Стуса у назві топонімів Харкова.

Василь Стус (1938–1985) – український поет-шістдесятник, перекладач, публіцист, прозаїк, мислитель, літературознавець, літературний критик, правозахисник, політв’язень СРСР (був засуджений, після арешту та ув’язнення Василь Стус працював на заводах Харкова, але загинув у в’язниці пермського краю, згодом його прах перепоховано у Києві), дисидент, член Української Гельсінської групи, борець за незалежність України у XX столітті.

Перейменування були актуальні для міста й сотню років тому.
Так 14 вересня 1916 року на пропозицію професора Дедюліна, вирішено було перейменувати Інструментальний провулок, що виходить до центрального входу “палацу медицини”, на вулицю імені Іллі Мечникова (сьогодні це провулок Мечникова).

14 вересня 1912 року харківські ЗМІ повідомляли про урочисте закладання нового лютеранського храму, спорудженого на місці старого. Також повідомлялося, що нова євангелічно-лютеранська церква відрізнятиметься своїми розмірами та стилем.

14 вересня 1910 року власник театру Муссурі вирішив пристосувати величезне фойє свого театру на Благовіщенській вулиці під скеттинг-ринг, (влаштований не на асфальтовій підлозі, а на паркеті, де використовувалися ковзани не на металевих колесах, а з особливого каучукового складу).

14 вересня. 1906 року народився Леонід Платов (справжнє прізвище — Ломакін; 1906-1979) – письменник та журналіст, один із відомих випускників Харківського університету.
Платов народився у Полтаві.

1927 року закінчив ХНУ ім. В Каразіна (сучасна назва ЗВО).
Працював у ЗМІ Харкова з 1926 по 1932 роки.
Під час Другої Світової війни, зокрема, з вересня 1941 – військовий кореспондент журналу “Прикордонник” та інших. У повоєнний час займався винятково белетристикою.
1947 року написав кіноповість «Птах Маук».
Серед найбільш відомих творів: «Дорога циклонів», «Трансарктичний пасажир», «Пан Бібабо», «Земля Савчука», «По річці Таємниць», дилогія «Повісті про Ветлугіна», книги військово-пригодницької тематики, роман «Секретний фарватер» (екранізованийв 1986 році), повісті «Бухта Потайна», «Кігті тигра», «Межі немає».

Факти про український прапор: на найбільшому вулкані, найвищому флагштоку, Донецькому аеропорті та рюкзаку вбитого футболіста (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 23.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Серце кожного українця завмирає при підйомі національного прапора. У ньому втілені віковічні прагнення до миру, праця, краса та багатство рідної землі. Вже сотні років синьо-блакитні та жовто-золоті кольори супроводжують українців у періоди труднощів, в епохи розквіту національної ідеї та під час боротьби за незалежність.

На картині “Запорожці пишуть листа турецькому султану” (1891 р.) над головами козаків Ілля Рєпін приховав на списах жовто-блакитні та червоно-чорні прапори. Консультантом художника, під час написання цієї картини, був знаний історик українського козацтва Дмитро Яворницький.

Перший прапор

Перші згадки об’єднання синього і жовтого кольору на офіційній символіці датовані 1256 роком — це був герб Львова із зображенням жовтого лева на блакитному тлі, який місту подарував князь Данило Галицький. Також золотий і синій кольори використовували на гербі Галицько-Волинського князівства.

Прапор з жовтою смугою вгорі

Офіційно синьо-жовту атрибутику почали використовувати у 1848 році, від початку українського національного відродження в Галичині та Буковині. Тоді головна Руська рада оголосила своїм гербом лева на блакитному тлі й синьо-жовтий прапор. Цей самий прапор, тільки з жовтою смугою вгорі, був державним стягом УНР.

Під синьо-жовтим прапором билася українська молодь та студентство на станції Крути, 1917-1918 рр.

Один стяг

Під синьо-жовтим відбулися три проголошення Української державності: 1917, 1941 та 1990 року.

Догори дриґом?

Існує міф, що прапор має бути не синьо-жовтим, а жовто-блакитним, і те, що його перевернули, — є головною причиною нещасть, які випадають на долю України.
Раніше можна було зустріти обидва варіанти використання кольорів, а після повалення Гетьманату в грудні 1918 уряд УНР затвердив теперішню послідовність смуг.

Пшениця чи Бог?

За однією версією, синій на прапорі символізує небо, а жовтий — колосся пшениці. За іншою, це символи двох головних стихій природи: води та вогню. З релігійного погляду, жовтий уособлює Творця, а блакитний — усе земне.

ХХ століття

Вперше після Лютневої революції 1917 року синьо-жовті прапори з’явилися в Києві, Одесі та Харкові. 17 березня того ж року було проголошено організацію Центральної ради. Відтоді у Києві публічно та на офіційному рівні з’являються символи української державності.

Після розпаду СРСР 18 вересня 1991 року, президія Верховної ради затвердила за синьо-жовтим поєднанням кольорів статус офіційного прапора країни.

16-річного Степана Чубенка, воротаря футбольного клубу «Авангард» (Краматорськ), розстріляли проросійські бойовики в Донецьку 28 червня 2014 року за те, що в нього на рюкзаку була жовто-блакитна стрічка. Він був спортсменом, патріотом, єдиним сином своєї матері.

Два роки у в’язниці

За радянських часів зберігання синьо-жовтого полотнища вважалося злочином, за який могли ув’язнити на два роки. Поява українського прапора у громадських місцях розцінювалась як надзвичайна подія.

Прапори-гіганти

• У 2014 році найбільший прапор розгорнули в Артемівську (з 2016 року місто перейменували в Бахмут) — 300-кілограмовий біколор площею 2400 м².
• Найдовший сягає 9,5 км і знаходиться на Тернопільщині.
• На центральній площі Житомира можна побачити найбільший прапор на фасаді будівлі.
• Дніпровський прапор у 2018 році встановив два рекорди: як найбільший прапор над містом і як прапор з найвищим флагштоком (його висота 72 метри).
• Державний Прапор розміром 22,5 м на 15 м підняли у 2021 році до 30-річчя Незалежності України на найвищий в Україні та Європі флагшток висотою 101 м, що встановлений на набережній річки Лопань у центральній частині Харкова. Право підняття Прапору України було надано Миколі Котляру, батькові загиблого Героя Небесної Сотні Євгена Котляра, та командиру групи курсантів факультету зенітно-ракетних військ Харківського національного університету Повітряних сил імені Івана Кожедуба, учаснику бойових дій на сході України, старшому сержанту Костянтину Вурсті.
• Ще один рекорд: у 2016 році українські альпіністи встановили синьо-жовтий прапор на висоті 6872 метри на вершині Охос-дель-Саладо в Андах, найвищого вулкана у світі.
23 серпня 2021 року в Харкові урочисто відкрили найвищий флагшток у Європі.
Він встановлений у сквері, розташованому біля перехрестя Соборного узвозу та вулиці Полтавський Шлях.
Церемонія відкриття відбулася 23 серпня у День Державного прапора України.
Висота флагштока становить 102 м. Розмір прапора – 22,5 х 15 метрів. Поряд з державним прапором пізніше встановили стелу Героїв України з піксельним монітором.

Футбол, прапор, гопак

27 липня 1976 року, під час футбольного матчу в Монреалі між збірними НДР і СРСР на поле у вишиванці та з прапором України в руках вибіг уболівальник Данило Мигаль та станцював гопак. Акція тривала 15 секунд, після чого втрутилась поліція. На самому стадіоні 150 українців вивісили плакат із написом «Свобода Україні!». Мигаль пояснив, що хотів своїм вчинком підтримати українських футболістів.

Стяг «кіборгів»

Під час захисту Донецького аеропорту «кіборги», попри постійні обстріли, знов і знов вивішували прапор над будівлями. Синьо-жовтий весь цей час майорів над диспетчерською вежею, аж поки ворог її не знищив. Нині двічі на рік цей стяг з Донецького летовища підіймають над військовою частиною у Кропивницькому.
Український Прапор сьогодні — це справжній символ боротьби і незламності країни, національної єдності, честі та гідності. Синьо-жовтий колір нашого стяга уособлює сміливість, незалежність, демократичні цінності й найкращі чесноти, властиві мужньому українському народові. І це, звичайно, ж колір нашої перемоги, яку впевнено наближають наші Збройні сили України, усі працівники на фронті й в тилу, та наші міжнародні партнери. І вона неодмінно буде за Україною!

Прапор, піднятий у Харкові на найвищий в Україні та Європі флагшток висотою 101 м.

Джерело – Харківський історичний музей ім. В.Ф. Сумцова

Наразі, під час війни, Державний Прапор України став символом любові країни до кожного українця. Кожного, хто повертається з полону огортає любов країни у вигляді прапора.

Нагадаємо, 14 серпня 2025 року в Україну повернулися 84 людини.

А ще ми разом сумуємо, коли бачимо спущений прапор в День жалоби…

Фото та відео: Президент України, GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

23 серпня в історії Харькова: місто згадує багато важливих дат й святкових подій (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

23 серпня.
Головна дата для Харкова – День звільнення від нацистських загарбників у 1943 році, також відзначається як День міста.

О 2 години ночі почався штурм Харькова. У місто війшли об’єднання 53-й, 69-й, а потім 7-й гвардійської армії.
Вже о 04.30 183-я дивізія зайняла площу Свободи (сучасна назва), а до ранку місто було майже звільнено.
Саме 23 серпня військові звітували про звільненя міста керівництву й відбувся салют на честь визволителів Харкова. Тому саме цю дату стали вважати днем звільнення.

Хоча історично, за документальними свідченнями, остаточна дата звільнення Харкова відбулася 29 серпня 1943 року (а в же 30 серпня з’явилися фото вітання захисників Харкова).
Ця дата для сучасних українцев дуже болюча, адже саме 29 серпня, в 2014 році армія росіян-окупантів розстріляла колони наших військових під час виходу з оточення під містом Іловайськ.
Тепер 29 серпня – ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЗАХИСНИКІВ УКРАЇНИ!
В сквері поблизу найбільшого в Україні флагштока (який було встановлено 23.08.2021 року) з державним прапором встановили стелу Героїв України з піксельним монітором.

І знову плачуть матері, знову гинуть героїчні сини України від нової навали – рашистських окупантів.

Немала кількість найбільш знакових для міста подій припадає на цю дату. Адже у минулі роки до знакових дат завжди призначали урочисті події та відкриття. Для Харкова такою датою стало саме 23 серпня.

Так 23 серпня 1968 року в Харкові відкрито «Палац казок» – Харківський театр ляльок (який у місті відкрився 1 липня 1939 року) було переведено до приміщення колишнього банку, збудованого за проєктом архітектора Бекетова на площі Конституції (сучасна назва), 24, та спеціально реконструйованого для театру.

У будівлі крім театру є унікальний музей ляльок.

Під час війни колектив театру не лише дав прихисток людям, а ще й постійно підтримував дух міста своїми виступами.

Їхні виступи у бомбосховищах та на станціях метро надихали та підтримували харків’ян. А ще під час війни артистами Харківського театру ляльок ім. В. Афанасьєва спільно колегами з Львівського театру ляльок було створено “Вертеп” – музичний перформанс-натяк на долю кожного ірода…

Віримо, як Син Божий на землю прийшов врятувати нас, загинув та воскрес захищаючи людство… Так і Україна не зламається, захищаючи людство, Переможе та Воскресне!

Саме, 23 серпня. в 1975 році відбулася одна з найбільш грандіозних подій в історії розвитку міської інфраструктури. Було відкрито харківське метро. На сьогодні діє 30 станцій на трьох лініях. Загальна довжина колій складає 38,45 кілометрів.

Саме метро стало найбільшм укриттям міста під час війни з рф.

В 2025 році Харківський метрополітен святкує своє 50-річчя.

“50 років тому у Харкові розпочав свій рух метрополітен — символ розвитку, сили та незламності нашого міста. На його станціях тисячі людей знаходили прихисток у найважчі дні війни, і сьогодні метро продовжує дарувати нам віру в майбутнє”, – наголошує колектив закладу.

Під час війни саме в підземці відбувається багато святкових подій. Ось і 23 та 24 серпня 2025 року святкові концерти проходитимуть на станціях «Історичний музей» (фото з подій надала наша читачка Наталія Юрченко), «Вокзальна», «Ярослава Мудрого», «Перемога» та «Імені О.С. Масельського».

Програма святкового концерту до Дня міста Харкова колективу СХІД ОПЕРА: 1. Гімн України; 2. Чорна рілля (хор); 3. М. Лисенко – Увертюра до опери “Тарас Бульба”; 4. М. Лисенко – Пісня Андрія з опери “Тарас Бульба” (лауреат міжнародних конкурсів Олександр Золотаренко); 5. М. Лисенко – Арія Остапа з опери “Тарас Бульба” (заслужений артист України Володимир Козлов); 6. Українська народна пісня “Ніч яка місячна” (лауреат міжнародних конкурсів Євгеній Лисицький); 7. С. Гулак-Артемовський – “Пісня Карася” з опери “Запорожець за Дунаєм” (соліст СХІД ОПЕРА Юрій Кудрявцев); 8. С. Гулак-Артемовський – Дует Андрія та Оксани з опери “Запорожець за Дунаєм” (лауреати міжнародних конкурсів Олексій Коноров та Вероніка Мостова); 9. А. Хачатурян – Гопак з балету “Гаяне” (оркестр); 10.Ю. Мейтус – Арія Анни з опери “Украдене щастя” (заслужена артистка України Юлія Піскун); 11. М. Лисенко – Пісня Петра з опери “Наталка-Полтавка” (лауреат міжнародних конкурсів Віталій Манченко); 12. Українська народна пісня в обробці М. Стецюна – “Ой, я знаю, що гріх маю” (дипломант міжнародних конкурсів Юлія Форсюк); 13. З. Алмаші – “Борітеся, поборете” з опери ТГШ (Андрій Панчишко); 14.А. Кос-Анатольський – “Ой, піду я межи гори” (заслужена артистка України Олена Старикова); 15. Українська народна пісня – “Ой, чий то кінь стоїть” (хор); 16. музика – М. Некрасова, слова – Б. Гриньова “Dear Kharkiv” (заслужений артист України Володимир Козлов, хор, оркестр); 17. М. Лисенко – “Молитва за Україну”.

Виступали артисти й напередодні.

У святкові дні для харків’ян виступатимуть військовий оркестр 5-ї слобожанської бригади «Скіф», артисти Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. В. Лисенка, Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва, а також колективи Палацу дитячої та юнацької творчості «Істок».

З повним графіком заходів можна ознайомитися за посиланням.

До того 23 серпня 1977 року було здано в експлуатацію харківський Палац спорту (розташований на проспекті Незалежності (сучасна назва) в районі станції метро «Палац спорту»). Палац розрахований на 6300 місць. У ньому в мирні часи виступали харківські команди майстрів з хокею («Динамо») та волейболу («Локомотив»), проводились концерти естрадних виконавців.

До до 350-річчя міста в 2004 році було приурочене й відкриття Палацу спорту “Локомотив”.

Хоча Президент України прийняв забудову ще 21 серпня 2004 року у Харкові до 350-річчя приурочили відкриття низки об’єктів та пам’ятників.

Довідка: палац спорту «Локомотив» – 3-поверхова будівля загальною площею споруди понад 7 тис. кв. метрів; вміщує 2190 глядачів (але офіційною датою відкриття вказується 23 серпня 2004-го – саме День міста). Це жахливо і дуже сумно, 2 вересня 2022 року російські окупанти ракетними ударами зруйнувала в приміщення палацу спорту Локомотив…

Того ж дня, 21 серпня, 2004 року було відкрито Культурно-просвітницький центр (Палац студентів) Національної юридичної академії ім. Ярослава Мудрого на вулиці Григорія Сковороди (у минулому Пушкінська).

Будівництво велося із червня 2001 року. Культурно-просвітницький центр являє собою дві зони – глядацьку та приміщення для проведення репетицій. За сценічним приміщенням розташовано 7-поверховий блок допоміжних приміщень. Культурно-просвітницький центр здатний вмістити 1300 глядачів.

23 серпня 2004 року у сквері Перемога відкрито пам’ятник Олексію Алчевському – відомому промисловцю, банкіру, мільйонеру, меценату та благодійнику.

Пам’ятник подаровано мешканцями міста Алчевськ (Луганської області) до святкування 350-річчя від дня заснування Харкова.

23 серпня 2021 року в Харкові урочисто відкрили найвищий флагшток у Європі.
Він встановлений у сквері, розташованому біля перехрестя Соборного узвозу та вулиці Полтавський Шлях.

Церемонія відкриття відбулася 23 серпня у День Державного прапора України.
Висота флагштока становить 102 м. Розмір прапора – 22,5 х 15 метрів.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела

Неподільність та цілісність України й духовна єдність: Харків знову відчував це з кожною нотою, з кожним словом митців (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 25.01.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

В День Собо‌рності України, 22 січня, наша країна відзначила свято своєї неподільності й цілісності та духовної єдності свого народу. Це день проголошення Акту Злуки УНР й ЗНР, що відбулося в 1919 році на Софійському майдані в Києві.

«А ви думали, що Україна так просто. Україна — це супер. Україна — це ексклюзив. По ній пройшли всі катки історії. На ній відпрацьовані всі види випробувань. Вона загартована найвищим гартом. В умовах сучасного світу їй немає ціни», – саме так про нашу неньку Україну пише велика українська поетеса Ліна Костенко.

А ось митці Харкова щорічно готують музичний дарунок. В музичному салоні ХНАТОБ лунали голоси солістів (заслужені артисти України – Олена Ширяєва, Тамара Гармаш та Дмитро Маклюк, лауреати міжнародних конкурсів – Вероніка Коваль, Анна Данич та Євген Лисицький) та хору (під керівництвом головного хормейстра театру, заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна), під акомпанемент концертмейстрів Анни Леонової та Максима Чуб. Цьогоріч святковий концерт до Дня Соборності України в СХІД ОПЕРА почався з Гімну України під вий сирен… А як чуттєво лунала «Мелодія» Скорика…

А ще в програмі заходу лунали українські пісні та мелодії: О. Литвинов – «Фантазія» (хор); українська народна пісня в обробці О. Юнек – «Ой чий- то кінь стоїть» (соло- Кирило Тіщенко та Олександр Сергієні, хор); М. Скорик – «Мелодія» (соло Наталія Сальнікова, хор); Г. Жуковський – арія Насті з опери ” Чудосія та й годі” (Г. Данич, А. Леонова); українська народна пісня в обробці Г. Веревки – “Тихо над річкою” (Т. Гармаш, Г.Данич, А.Леонова); українська народна пісня в обробці Л. Ященко – “Глибока кирниця” (Т. Гармаш, А. Леонова); Л. Александрова – “Дивлюсь я на небо” (Д. Маклюк, А. Леонова); Г. Майборода – “Запливай же роженька весела” (Олена Ширяєва, А. Леонова); українська народна пісня в обробці Н. Шульмана – “Там де ятрань круто в’єтья” (Віталій Манченко, А. Леонова); арія Варвари з опери «Богдан Хмельницький» (В. Коваль, М. Чуб); С. Подельський – «Згадую Україну» (Є. Лисицький, М. Чуб).

Відео уривки та фото з виступу артистів ХНАТОБ можна побачити в пості та відеотрансляціях на офіційних сторінках GX в соцмережах.

До того ж в холі театру, мабуть не випадково, цього дня відкрито виставку театрального плаката, яка присвячена Тарасу Бульбі – символу нескореного духу українців.

Адже сезон 1924/25 років став для Харківської опери переломним, оскільки на його відкриття за ініціативою славетної співачки Марії Литвиненко-Вольгемут пішла опера Миколи Лисенка “Тарас Бульба”. Це було перше її сценічне прочитання – те, що ми сьогодні називаємо “світовою прем’єрою”. З оперного кону щиро й вільно зазвучала українська мова, що свідчило: в театрі вже сконцентрувалися творчі сили, здатні сформувати істинно національний колектив. І менш, як за рік, після великої організаційної і творчої роботи, у Харкові, тодішній столиці України, був відкритий перший національний театр опери та балету. Ця подія радикально змінила вектор розвитку цього виду мистецтва в нашій державі й поклала початок інтенсивному розвитку української оперно-балетної культури.

“Через 100 років потому, напередодні святкування ювілею театру і після відзначення століття прем’єри “Тараса Бульби”, студенти Харківської державної академії дизайну та мистецтв створили свої варіації на тему плаката до лисенківської опери, продемонструвавши творчу фантазію, оригінальне бачення предмету, знайомство з історією театру, його артистами. Автором ідеї проєкту став керівник художньо-музичної частини Тарас Селіхов, його кураторами – професор, член-кореспондент НАМУ Володимир Лесняк та керівниця літературно-драматургічної частини ХНАТОБ Інга Лобанова. До експозиції виставки увійшли також копії трьох історичних афіш – 1933, 1968 та 2004 років. Ця акція важлива ще й тим, що вона є кроком до відродження кращих традицій школи харківського театрального плакату, розквіт якої припадає на 1970-80-ті”, – наголошують в театрі.

А ще, саме у цей час біля театру десятки харківців вперше з початку повномасштабного вторгнення росії в Україну розгорнули величезний прапор синьо-жовтий країни.Віримо Богові та ЗСУ! Україна переможе!

Нагадаємо, до святкової дати Президент України нагородив науковців, митців, працівників освіти та донорів, зокрема, 7 з Харкова (докладніше в новині GX).

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНАТОБ, відкриті джерела

Захоплюючий світ мистецтва під вибухами. Кольори України в картинах майстрів (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.09.2024. Опубліковано в Культура.

Мистецтво – то їх життя, не вагаючись вони вирішили, що ворогу їх не зупинити – мистецтво в Харкові буде завжди і в їх творчому просторі раді кожному. Попри те, що багато хто каже – «Не наразі!» «Навіть, коли люди покидали місто, ми вирішили працювати, – наголошує директор галереї “Майстерня на 23 серпня” Геннадій Мироненко. – А ще захотілося створити ювілейну виставку до ювілею міста».

Свої слова митці підтверджують реальними справами. Так в художніх майстернях цього річ відбулася навіть виставка робіт юних митців – «Мистецькі бруньки».

На цей час, з початку війни, відбулось вже 20 виставок, остання була присвячена Дню Харкова та Дню Українського Прапора. До цих важливих дат міста та країни в галереї відбулася експозиція, на яку роботи зібрали поважні митці, як ті, що живуть і працюють у Харкові, так і ті, хто вимушено виїхав за кордон. Майже всі вони члени харківської спілки художників, окрім митця-самоучки Владислава Мокана. Зокрема, представлено 32 роботи від 12 авторів: Народний художник України, академик Віктор Ковтун (8 робіт), Владислав Мокан (3 роботи), Віктор Курсін (2 роботи), Дмитро Чурсін (2роботи), Олександр Гладкий (3 роботи), Вадим Петров (3 роботи), Олена Горбаль-Сохацька (2роботи), Олександр Смородін (2 роботи), Геннадій Мироненко (2 роботи), Олександр Брагін (1 робота – графіка), Володимир Бондаренко (1 робота), Таріель Чекурішвілі (1 робота). Виставка запланована до 23 вересня, але роботи цікаві і можливо буде подовжена.

Кожен митець у своїй картини закладає якийсь потайний зміст, який можна відкрити лише поринувши у світ картин, а ще цікаво послухати самих авторів і дізнатися трохи про них і їх творчість. Пропонуємо доторкнутися до світу митців, переглянувши фото та відео журналістки GX з творчої майстерні.

Кожна з 8 робіт Віктора Ковтуна, як і планували організатори виставки про рідний Харків.

Але не тільки рідне місто було в роботах, кожен надав щось найдорожче, чим хотів поділитися…

Зокрема, Таріель Чекурішвілі брав участь ще в першій виставці галереї часів війни і для нього важливо, щоб люди бачили, що він працює. Отож бо він представив одну з улюблених робіт.
«Мої роботи кажуть самі за себе… Але, нажаль, наразі важко працювати – натхнення немає… Бо я люблю мир, добро, світло! Чекаю на перемогу! А ще планую нову виставку! – із сумом та гумором ділився Таріель з журналісткою GX. – На ювілейній виставці представив роботу, на якій зображено святого Мамаса Кіпрського, якого дуже шанують мешканці острова. Адже він виборов собі право не платити податки (докладно в сюжеті від автора)».

До речі, роботи Таріеля Чекурішвілі під час війни ще виставлялися в недільній школі храму Відродження.

Це фортепіано, теж робота Таріеля…

А ось Володимир Бондаренко представив роботу юності, якій майже півстоліття. Автор розкрив таємниці її створення і свої думки, які вирували у голові того часу. Його «Картина маслом!» – це справжнє відчуття єдності великого колективу. Того часу були в моді квартирники не лише у музикантів, а й художників. Погляд митця після творчої зустрічі впав на звичайну попільничку і він побачив у кожному недопалку людину… Потім творча робота, як підкреслити те, що розгледів… Підпалив газету, зробивши рамку, а в середину висипав зміст попільнички – «До суду і після»! Захопило… Став малювати акриловими фарбами, вони більш легкі. Так із захопленням згадував автор… А потім додав про своє життя зараз.

«Наразі живу і працюю в місті Дюсельдорф (Німеччині,) але заради виставки приїхав в Харків. Я люблю малювати добі світлі картини, я не можу малювати біль, – із сльозами на очах розповідав Володимир Бондаренко. – За кордоном працюю із дітьми, а ще розмальовую будівлі інфраструктури міста».

До того ж в галереї багато неймовірних декоративних речей створених Бондаренко. Він підкорює інтер’єру річ, кажуть його колеги.

А ще на виставці є работи митця-самородка – боксера Владислава Мокана, який малює красу, яку бачить навколо…

Краєвиди з вікна любить малювати Віктор Курсін – «Синагога», «Гольдбергівська церква», а ще квіти Харкова.

Продовжувач династії художників Олександр Гладкий, чий батько Андрій відомий харківський митець, малює чудову графіку.

Його технікою захоплюються навіть його колеги.

А ось Геннадій Мироненко в сутність своїх роботи закладає провокатативність мистецтва, а ще створює вишукані вітражі.

«Я теж міг би малювати натюрморти та природу, але це не моє… Я люблю провокатативні картини – із запитаннями, – наголосив директор галереї Геннадій Мироненко. – Він докладно розповів про картину, яку сам вважає щоденником подій 2022 року… На якій новорічний настрій перетинається з жахом початку війни, а ще є біль трагедії у родині малюка, який зображений в його роботі…»

Інша його картина більш агресивна – на тлі териконів присутні – прапор УПА та тризуб – можна уявити, як країна горить… Адже прапор – то чорне та червоне – вугілля, що горить…

З першого погляду здається, що хлопчик на ній біжіть від біди, але картина має назву «Переможець» і ми віримо в перемогу. Віримо, виставки потрібні і митцям, і глядачам… Це, як ковток свіжого повітря!

В майстерні ніколи не буває порожньо, адже номер телефону на вході до галереї “Майстерня на 23 серпня” ( за адресою Харків, вулиця 23 серпня, 27) відкритий кожному – дзвінок, зустріч на «мистецькому балконі» і нові картини на стінах галереї вже дарують радість відвідувачам.

Отож бо, хто не встиг відвідати святкову виставку, за нею буде наступна… До речі, вже 1 жовтня Україна вітає своїх захисників, а 21 листопада відзначає 10 річницю початку Євромайдану та Революції Гідності, які змінили хід історії країни і усього світу. Митці обов’язково творчо відреагують на ці події…

Ми віримо – зараз виставки для нашої спільноти важливі, як снаряди для наших захисників. Вони підтримують і надихають крокувати далі.

Що до Харкова-культурного, на головній вулиці міста з’явилися Прапор України та Герб Харкова.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко

Буремний харківський день із яскравим вечором вплинув на державний символ (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.06.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Сьогодні, 12 червня, з самого ранку метеорологи прогнозували по області та місту грози (I рівень небезпечності, жовтий).

Близько четвертої години дня негода дісталася Харкова.

Наші читачі надіслали фотографії кудлатих хмар (Віра Каптанна).

Місто накрила злива з блискавками та громом.

Комунальні служби міста підготувалися до негоди. До того ж державний прапор на головному флагштоку міста замінили на менший, щоб забезпечити його цілісність.

Але негода була недовгою. Захід сонця був неймовірний… І навіть веселка визирнула з-поміж хмар.

Отож-бо, віримо в краще!

Наші оптимістичні читачі одразу поділилися яскравими кадрами.

Ось такий захід і веселку зафільмувала Марина Торська.

А це кадри від Тетяни з іншого кутка міста.

Дякуємо усім, хто долучився до фоторепортажу.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко

Жах і смерть. Харківщина оплакує загиблих (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 06.10.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Сумував і плакав дощ… Вітер розвивав приспущений Державний Прапор України на найбільшому флагштоці в Україні. Його було спущено на знак скорботи за вбитими.

Важкі хмари та дощ… Погода гнівалася на росіян також… А вітер розвивав приспущений стяг і над будівлею міськради…

А майже поряд в серці міста рятувальники продовжували розбирати завали…

До жаху і вбивств дня вчорашнього в селі Гроза додалися вбиті (бабуся і її 10-річний онук) і поранені (26 осіб, серед них 11-місячний хлопчик, брат загиблої дитини) і в Харкові сьогодні, 6 жовтня.

Жах… Біль… Сьогодні плаче навіть небо…

Нагадаємо, у Харківській області оголосили триденну жалобу — з 6 по 8 жовтня — за загиблими внаслідок удару по селу Гроза Шевченківської громади Куп’янського району.

Світла пам’ять всім вбитим російськими окупантами! Герої не вмирають! Вони назавжди в наших серцях! Пам’ятаємо кожного!

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

Митець з понівеченої ворогом Салтівки створив патріотичний мурал (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 26.07.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

На Салтівці серед ушкоджених домівок, поряд з укриттям містян радують квітучі клумби та веселий дитячий майданчик. Тепер тут з’явився ще й милий патріотичний мурал, на якому зображено котика-захисника.

Журналістка GX з задоволенням відвідала нову яскраву локацію та почула від місцевих мешканців багато добрих слів про малюнок та автора.

Автор муралу працює неподалік. Цей малюнок – дарунок рідному місту. Гроші знадобилися лише на матеріали, а збирали їх місцеві комунальники – його друзі.

Художник з Салтівки Станіслав Ляшенко поділився з GX тонкощами створення нового муралу. Його було створено усього за три дні. Погода та сирени не завадили.

“Я малюю все життя: спочатку була художня школа, потім Худпром (Харківська державна академія дизайну та мистецтв), наразі і малюю, і роблю татуювання. Цю картину малював на громадських засадах для мешканців району. Починав з прикраси дерев у кольори райдуги поряд з дитячим майданчиком та яскравими клумбами, які прикрашають місцеві комунальники. А потім з’явилася ідея намалювати велику картину. Спочатку хотів намалювати Тараса Шевченка, але такий мурал в Харкові вже є. До мене за татуюваннями заходять військові – хотів намалювати хлопців… Але навколо діти та жінки, які засмучені війною. Вирішив подарувати їм котика-захисника, щоб на обличчях були посмішки. Радіють не лише мами з дітьми, а і мої друзі-військові – мурал сподобався. Хто б там що не казав… Наше місто – найкраще! Хочеться в ньому творити та дарувати радість!” – підкреслив та додав поза камерою Станіслав.

Наостанок автор пообіцяв, що цей мурал не буде останнім.

Більше фото яскравого куточка Харкова у пості на фейсбук сторінці GX.

До речі, як повідомили в КП «Харківблагоустрій», окрім клумб та дитячого майданчика у затишному дворику встановлять колодязь і вітряк.

Віримо, що кожен добрий вчинок наближає нас до перемоги!

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

На харківському флагштоці замінять прапор

Опублікував(ла) новина GX , 10.03.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

На харківському флагштоці, який є найвищим в Україні, сьогодні, 10 березня, планово мінятимуть полотнище державного прапору. Про це повідомили у пресслужбі Харківської міської ради.

Також фахівці СКП «Харківзеленбуд» проведуть регламентну ревізію флагштока.

Нагадаємо, у Харкові 23 серпня 2021 року урочисто відкрили найвищий флагшток у Європі. Він встановлений у сквері, розташованому біля перехрестя Соборного узвозу та вулиці Полтавський Шлях.