Позначка: ювілей

Незламний ювіляр готує святкові сюрпризи Харкову (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 31.01.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Цього року на місто очікує низка святкових подій у стінах Харківського національного академічного театру опери та балету імені Миколи Лисенка. Зокрема, незламний колектив святкує 100-літній ювілей театру, 245 років проведення у нашому місті першої музично-театральної постановки (1780) та 150 років появи першої будівлі для музично-театральних постановок (1875).

Вже сьогодні, 31 січня, керівничі театру поділяться планами святкових подій. В брифінгу візьмуть участь: Ігор Тулузов, генеральний директор – художній керівник, заслужений діяч мистецтв України; Дмитро Морозов, головний диригент, заслужений діяч мистецтв України; Армен Калоян, головний режисер, заслужений діяч мистецтв України; Антоніна Радієвська, художня керівниця балетної трупи, заслужена артистка України.

“Цей день «Гала Балетом» відкриває серію концертів, присвячених 100-літньому ювілею ХНАТОБ імені М.В. Лисенка, першого національного театру опери та балету, що був заснований у Харкові 3 жовтня 1925 року. Відзначаємо і ще кілька пам’ятних дат – 245 років проведення у нашому місті першої музично-театральної постановки (1780) та 150 років появи першої будівлі для музично-театральних постановок (1875)”, – наголошують в театрі.

А ось юні глядачи вже побачили святкову виставу до 100-річчя театру – в повній залі Loft Stage артистам СХІД ОПЕРА лунали оплески під час прем’єри адаптованої версії балету «Білосніжка та семеро гномів» на музику Б. Павловського.

Саме цю неймовірну казку, про прекрасну дочку короля, яку прихистили в лісі семеро гномів, рятуючи від гніву злої мачухи, що володіє чарівним дзеркалом, на сцені у сховищі відтворили митці СХІД ОПЕРА. Її успіх на великій сцені в минулі роки можна порівняти з оплесками і сяючими очима дітей прифронтового міста, для яких ця подія стала справжнім зимовим дивом.

Докладніше про виставу в новині GX та альбомі з фото та відео на фейсбу-сторінці новинного порталу.

Від першої миті до останньої історія захоплює увагу юного глядача та дорослих, вже котре століття поспіль любов, доброта та справжні чесноти її героїв вражають глядача. Багато дівчаток в залі навіть прийшли у костюмах Білосніжки, а ще мріяли би її зіграти на сцені.

А ще харківський глядач насолодився оперним мистецтвом артистів театру й побачів виставу «Мадам Баттерфляй» Дж.Пуччіні та STRAUSS CHRISTMAS CONCERT, але це лише початок…

В одному з найяскравіших номерів святкового «Штраус-концерту» ХНАТОБ (полька «Зозуля») прийняв участь увесь зал: диригент керував оркестром й глядачами, які весело кукували; на сцені разом із артистами балету з’явився головний режисер театру, заслужений діяч мистецтв України Армен Калоян, який не лише весело підтанцьовував балеринам, а й долучив до дійства присутніх у залі (повне відео на ютуб-каналі GX).

Афіша лютого вражає.

І це не все, чим може дивувати Харків незламний ювіляр!

Довідка про ювілей:
Перші згадки про музично-театральне видовище у місті датуються останньою третиною 18 століття. З 29 вересня до 7 жовтня 1780 року граф Петро Румянцев-Задунайський, місцевий генерал-губернатор, до юрисдикції якого входили харківська та курська області, проводив пишні святкування з приводу заснування у Харкові намісництва. Саме в ці дні в місті і була показана перша вистава – причому саме балетна. Видатний театральний діяч Григорій Квітка-Основ’яненко наводив розповіді про відставного соліста імператорського балету Іваницького, який зібрав трупу з 12 артистів. «Згадували про цей веселий для Харкова час, – зазначав класик, – із захопленням розповідали про одну з танцівниць, «малярівну» (дочку маляра), яка полонила всіх відвідувачів спритністю та легкістю в танці».
До другої половини ХІХ століття Харків неодноразово відвідували оперні трупи, зокрема й італійські. І до середини 1870-х років інтерес харків’ян до музичного театру зріс настільки, що вони захотіли насолоджуватися постановками не час від часу, а більш-менш постійно. І в грудні 1874-го (за новим стилем – у січні 1875-го) відомий оперний артист, режисер та антрепренер Фердинанд Бергер за підтримки мецената Володимира Пащенка відкриває першу стаціонарну будівлю, спеціально призначену для музичних постановок. Проіснувала вона, на жаль, недовго, але відтоді в місті з’являється постійний потік оперних антреприз. Оперні вистави доповнювалися танцювальними дивертисментами, хоча постійної балетної трупи у ті часи не існувало.
Музичний театр харків’яни відвідували охоче, і невипадково, що саме тут проходили гучні прем’єри творів фундатора українського професійного музичного мистецтва Миколи Лисенка – «Утопленої», «Чорноморців», «Різдвяної ночі»…
З балетом впродовж певного часу справа була трохи гірша – але й тут на обрії з’являлися і цікаві виконавці, і колективи, як оце варшавська трупа Моріса Піона. На початку XX-го століття ситуація поступово починає налагоджуватися. У Харкові неодноразово бував, влаштовуючи неординарні, ефектні балетні видовища батько всесвітньо відомого танцівника Вацлава Ніжинського Томаш Ніжинський, сам відомий танцівник і хореограф. Щоразу поставлені ним балети й дивертисменти задавали високу планку, підштовхуючи містян дбати про розвиток хореографічного мистецтва. А те, що градус інтересу до нього значно підвищився, підтверджує і той факт, що у цей період завдяки танцівниці, балетмейстерці та викладачці Наталії Дудинській-Тальорі в Харкові з’являється перша балетна школа.
Деякі її вихованці увійшли і до трупи першого національного театру опери та балету – як його називали, Столичної опери. В перші роки тут побувало чимало неординарних постановників – Микола Фореггер, Касьян Голейзовський, Євген Вігільов, Павло Вірський та багато інших. Театр став потужним центром українського авангарду та, незважаючи на ідеологічний диктат, сміливо вписав свої постановки в європейський контекст. Спочатку яскравого національного матеріалу для постановок у театру не було – написання масштабних оперно-балетних творів потребує певного часу. Але вже до кінця 1920-х такими авторами, як Михайло Вериківський, Борис Яновський були створені перші українські балети «Пан Каньовський», «Ференджі», які швидко потрапили на сцену.
З перенесенням столиці до Києва і значним погіршенням політичної ситуації ера балетних експериментів завершилася. На довгі роки класичний напрямок став домінуючим. Тим не менш, театр намагався ніколи не втрачати орієнтації на високий професіоналізм творчого складу, на яскраву образність вистав, на пошук і експеримент.
Новий сплеск творчої активності відбувся в балетній трупі в 1960 роки, коли на зміну досвідченим майстрам Ользі Байковій, Віктору Литвиненку до театру прийшла плеяда яскравої балетної молоді, переважно випускників Київського хореографічного училища – Світлана Коливанова і Теодор Попеску, Любов і Леонід Маркови… Відтоді рівень харківського балету починає стрімко зростати, імена провідних солістів стають відомими усій країні. А невдовзі завдяки Світлані Коливановій, Теодору Попеску, Наталії Ржевській у Харкові починають формуватися структури різнорівневої професійної хореографічної освіти, виникає і починає стрімко розвиватися харківська балетна школа. Сьогодні на сцені театру працюють в основному її вихованці.
Останнє десятиліття ознаменоване новим злетом театру взагалі та його балетної трупи зокрема. Наш колектив став членом Європейської оперної асоціації – «Opera Europe» (2019), розвивав перспективні методи роботи з глядачами, приваблював публіку неординарними постановками. Великий резонанс викликали балети «Містерії Пандори» на музику Ріхарда Вагнера (2019), створений Антоніною Радієвською, «Спартак» Арама Хачатуряна у постановці Георгія Ковтуна (2020).
Від початку повномасштабного вторгнення балет розділився – дехто залишався у Харкові, інші разом з частиною трупи виїхали в гуманітарний тур «Європейський шлях», що тривав понад два роки. Де б не побували харківські танцівники, всюди їх приймали із захватом. У Франції, країнах Балтії глядачі стоячи аплодували балетній трупі нашого театру. Завдяки туру балетним артистам вдалося зберегти хорошу творчу форму в найскладніші часи, коли у прифронтовому Харкові театрально-концертна діяльність була заборонена.
Влітку 2024 року, коли у будівлі ХНАТОБ вже кілька місяців працювала нова безпечна сцена Loft Stage, трупа знову об’єдналася. І першою прем’єрою, випущеною вже у жовтні, став балет-притча «Драконячі пісні» М. Коломійця у постановці Антоніни Радієвської. Вистава зацікавила глядачів незвичною сучасною хореографічною лексикою, своєрідним сюжетом, нетрадиційним оформленням сцени. Тиждень тому під час стріму з харківської Loft Stage на паризький Reid Hall нашім танцівникам стоячи аплодували і мешканці французької столиці. Проведення стріму стало свідченням того, що, незважаючи на випробування війни і складну ситуацію в місті, де тривають постійні обстріли, колектив Харківської опери продовжує працювати над новими постановками та просувати український культурний продукт на міжнародному рівні. Українське мистецтво вкотре довело свою життєздатність і уміння знаходить відгук у серцях людей в усьому світі.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНАТОБ, СХІД ОПЕРА

В містичний день в Харкові стартував чуттєвий проєкт (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 14.09.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Захід стартував саме в Харкові, де і народилася ідея проєкту. З перших днів існування фестиваль збирає поціновувачів гри на арфі і не тільки…

Дата першого виступу припала на містичну дату – п’ятницю 13-те. Захід і справді був містичним, адже в кульмінаційний момент під час виконання фінального твору, «Ніч яка місячна» в аранжуванні композитора Їржі Тртіка (Чехія), наче від болю за війну сучасну, гучним вибухом розірвалася струна арфи. Але це не завадило справжнім майстрам дограти композицію під вибух оплесків глядача.

Квіти і подяку за чуттєву музику отримали виконавці та організатори заходу.

Кажуть, арфа – то душа поета… А ви знали? Більшість дослідників старої музики вважає Єгипет батьківщиною арфи. Але з ними сперечаються греки, адже саме на арфі грав Орфей – син річкового бога, фракійського царя Еагра (за іншими міфами — Аполлона), та музи Калліопи. Орфей довів, що цей інструмент чарами своєї музики може повернути душу до життя… Саме це відбувалося на відкриті Х фестивалю “Арфові Барви” (у рамках проєкту B.R.A.N.D. New за підтримки «Креативної Європи»).

Чуттєві композиції лунали у виконанні Лариси Клевцової (арфа), Веронікі Лемішенко (арфа) та Станіслава Калініна (рояль). Їх гру доповнювали цікаві розповіді про авторів музичних творів і самі композиції від ведедучої заходу Ольги Губко.

Приємно було особисто побачити на виступі й Євгена Андрєєва – талановитого музиканта, який створював аранжування для акустичних інструментів та звукової доріжки творів.

Цього вечора лунали: фантазія «Ой у вишневому саду» (Діана Шпильова), соната C-major, 1частина (Максим Березовський (ар. М. Топоровський)), Catrin Finch Hiraeth, «Harp’n’voice» (Євген Андрєєв, для арфи та звукової доріжки), Philip Glass Metamorphosis Two, Етюд (Сергій Борткевич), Ноктюрн (Валерій Антонюк), «Ніч яка місячна» (Jiri Trtik, в аранжуванні для акустичних інструментів та звукової доріжки).

Останній твір став найчуттєвішим… Біль сучасної реальності рве струни арфи, коли музика лунає під вий сирен…

«Я обрав для аранжування мелодію «Ніч яка місячна», тому що це проста і водночас наповнена змістом пісня про любов. Я висловлюю свою підтримку Україні у часи війни цим музичним посланням про людяність, любов та небайдужість”, – наголосив Іржи Тртік.

До речі, ця композиція чеського композитора Іржи Тртіка була написана раніше і виконувалася наживо в Празі.

Наступні заходи фестивалю заплановано провести в Києві та Львові.

Дякуємо за підтримку і чуттєву музику! Чекаємо на нові зустрічі в вільній та мирній Україні!

Окрема дяка за волонтерську підтримку воїнів ЗСУ!

Разом ми сильні! Україна переможе! І ми ще почуємо ноти премоги зіграні на арфі!

Детальний розклад, квитки та подробиці про учасників на офіційній сторінці фестивалю “Арфові Барви” (за посиланням).

До речі, новинний портал GX майже з перших кроків слідкує за яскравим дійством (докладніше в новинах GX).

Ми пам’ятаємо, як чуттєво завершився ІІ фестиваль і Вероніка Лемішенко запросила усіх чекати на нові зустрічі…

Отож бо до зустрічі на найкращих та найбезпечніших майданчиках України!

Довідка. “Арфові Барви” — це міжнародний арфовий проект заснований у Харкові, Україна. Проект містить у собі конкурс, фестиваль, майстер-класи, концерти та інші музичні заходи.

Конкурс проводиться у різних вікових категоріях – від юних початківців до професійних арфістів.
У репертуарі – твори композиторів різних періодів*. Обов’язковими є твори українських авторів у кожній з вікових категорій.
Конкурс проводиться у два тури, фінал супроводжується оркестром*.

Майстер-класи мають два напрямки — робота з сольними творами та з оркестровими партіями. Уроки є відкритими для усіх бажаючих арфістів незалежно від того, беруть вони участь у конкурсі чи є учасниками інших заходів проекту “Арфові Барви”.

Концерти арфової музики є обов’язковою та найбільш важливою частиною “Арфових Барв”. Саме ці концерти дають змогу молодим арфістам показати себе, послухати інших учасників, розширити свої знання арфового репертуару, знайти нових друзів. До цього проекту належать і сольні концерти досвідчених виконавців, і загальні концерти юних учасників.

Арфа та орган – постійний абонемент Вероніки Лемішенко (арфа) та Станіслава Калініна (орган). Музиканти представляють слухачам як оригінальні твори, так і власні редакціі, створені спеціально для цього абонементу.

Концерт з оркестром – найбільш масштабний захід «Арфових Барв». Симфонічний оркестр Харківської обласної філармонії під керівництвом маестро Юрія Янка супроводжує фінал конкурсу та Гала-концерти фестивалів.

З архіву. Ідея започаткування проекту належала двом арфісткам, харків’янкам — Вероніці Лемішенко та Ларисі Клєвцовій. Ця ідея стала реальністю завдяки підтримці Валерія Алтухова – директора Харківської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату та Юрія Янка – директора та художнього керівника Харківської обласної філармонії.

У 2006 році було проведено Перший відкритий конкурс арфістів, а до 2014 року сформувався багатонапрямковий проект, що вже мав власне ім’я – “Арфові Барви”. У 2017 році в рамках проекту відбувся I Міжнародний арфовий конкурс «Арфові Барви», заявки на участь у якому було надіслано з 9 країн світу.

* Крім категорії “Дебют” та I категорії

Фото, відео та матеріал: організаторів фестивалю, GX, Наталія Бойченко

Ювілеїв багато не буває. Незламні артисти дарують радість і відзначають поважні дати (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.09.2024. Опубліковано в Культура.

Вже позаду ювілейний, 95-й, сезон, а попереду – 9 листопада ювілей театру… І все це в 370 річницю рідного і незламного міста Харків.

А вже 11 вересня колектив Харківського академічного театру музичної комедії відкрив свій 96-й сезон святковим гала-концертом.

В програмі найкращі уривки з улюблених оперет, музичних комедій і мюзиклів. Кожен їх виступ – свято музики і ліки для душі.

“Попри жахи війни, минулий ювілейний сезон був плідним. Ми знайшли дві безпечні локації («Артсховищі Культура» та FAT GOOSE PUB), де можемо дарувати радість людям. А ще виступи для наших захисників з перших днів вторгнення… Радію, що вдалося повернути до початку 96-го сезону більшість провідних солістів театру. Отож бо готуємо сюрпризи для шанувальників нашої творчості, адже 9 листопада святкуємо ювілей театру. Запрошуємо всіх розділити свято з нашим колективом”, – наголосив директор та режисер ХАТМК, заслужений діяч мистецтв України Ігор Коваль.

Репертуар вересня 96-го театрального сезону на афіші ХАТМК.

Кажуть, що минуле – це початок нового! Отож бо згадаємо, як завершився ювілейний сезон (чари дивовижних голосів, чуттєві рухи, ніжність, й квіти…) і помріємо про ювілей театру.

В програмі лунали: «Карамболіна» (Наталія Коваль, балет); «Дует Боні та Стасі» (Олеся Непомняша, Олексій Андренко); «Чардаш Сільви» (Елеонора Джулік, балет); «Дует Фоми та Філіпа» (Олексій Гавінський, Ігор Арнаутов); «Куплети Ескамільйо» (Володимир Козлов); «Чардаш Ілони» (Наталія Коваль, балет); «Дует Теодори та Містера Х» (Елеонора Джулік, Іван Орлов); «Дует Мадам Арно та Франсуа» (Мілана Остонен, Юрій Костяниця); «Funiculi Funicular» (Віталій Манченко); «Голос» (Наталія Коваль, Олексій Гавінський); «Зорро» (Світлана Тимченко, Артем Кочергін, балет); «Нью-Йорк» (Олексій Гавінський, жіночий балет); «Мама Мортон» (Мілана Остонен, чоловічий балет); «Bell» (Олег Жемчужин, Іван Орлов, Віталій Манченко); «Моя чарівна леді» (Наталія Коваль, балет); «Grand amore» (Альона Поважна); «Time to say goodbye» (Елеонора Джулік, Віталій Манченко); «The writing on the wall» (Світлана Тимченко, Артем Кочергін); «Voila» (Олеся Непомняща); «Привид опери» (Елеонора Джулік, Володимир Козлов); «Собори» (Віталій Манченко, Артем Кочергін, Сергій Міненко); «Верона» (Іван Орлов, балет); «Le hain» (Мілана Остонен, Світлана Тимченко, балет); «Арія Лоренцо» (Володимир Козлов); «Дует Ромео та Джульєтти» (Олеся Непомняща, Віталій Манченко) та чуттєва фінальна пісня (у виконанні всього колективу під оплески залу).

В концерті брали участь: заслужені артисти України Елеонора Джулік, Наталія Коваль, Ігор Арнаутов, Володимир Козлов, Олексій Гавінський; солісти театру Іван Орлов, Світлана Тимченко, Олеся Непомняща, Віталій Манченко, Олег Жемчужин, Артем Кочергін, Олексій Андренко, Юрій Костяниця, Альона Поважна та балет театру.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК

Харків першим зустрічатиме ювілейний фестиваль арфистів в Україні (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.09.2024. Опубліковано в Культура.

З 13 по 17 вересня 2024 року, вперше за час повномасштабного вторгнення рф, в Україні відбудеться ювілейний, десятий, фестиваль «Арфові Барви».

Це інноваційний проєкт, спрямований на революцію в класичній музиці шляхом поєднання академічних інструментів із цифровими технологіями.

На концертах фестивалю музикантами будуть представлені оригінальні композиції та спеціальні аранжування у новому концертному форматі, який інтегрує технології та залучає молоду аудиторію.

Протягом 5-денного фестивалю відбудуться концерти, лекції та воркшопи, поєднані з тренінгами з цифрових технологій, PR та маркетингових стратегій.

Заходи фестивалю заплановано провести в Харкові, Києві та Львові.

Саме незламне-місто герой, Харків, першим зустріне учасників, які сміливо підтримали ідею проведення фестивалю в Україні.

Відкриття заплановане на п’ятницю – 13 вересня. Віримо, така дата для незламних українців символічна…
День розпочнеться з воркшопу з Євгеном Андрєєвим, а вже о 17.00 лунатиме концерт (беспечний простір «A-Sho» на Квітки-Основʼяненко, 12). Солісти: Вероніка Лемішенко, Лариса Клєвцова, Станіслав Калінін.

До речі, новинний портал GX майже з перших кроків слідкує за яскравим дійством (докладніше в новинах GX).

Отож бо до зустрічі на найкращих та найбезпечніших майданчиках України!

* Крім категорії “Дебют” та I категорії

Фото, відео та матеріал: організаторів фестивалю, GX, Наталія Бойченко

Харківській зірці підвладно бути як Діоклетіан (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.07.2024. Опубліковано в Культура.

Колись давно в римській імперії був імператор, якого звали Цезар Гай Аврелій Валерій Діоклетіан Август (Діоклетіан).
Незважаючи на усі його недоліки, Діоклетіан був дуже демократичним правителем – налагодивши справи та ще більше зміцнив римську імперію, він зняв із себе повноваження правителя і оселився у своєму маєтку у Салоні, де усамітнено і жив як звичайний громадянин, займаючись філософією та сільським господарством.
Але сталося так, що країна знову потребувала його управління. І римляни прийшли кликати його назад на царство. У відповідь почули відмову.
– Ну чому?! – заридали співгромадяни.
– Ах, якби ви бачили, яку капусту я виростив, ви не питали б, – відповів колишній імператор.
Саме з цією фразою він і увійшов до історії.

Так приємно, що і в наш час є відомі люди, які вміють сяяти на сцені разом з рідним колективом ХАТМК у Харкові, виступати з підтримкою України за межами міста і країни, робити волонтерський вклад у перемогу, а ще й встигати дивувати рідних та близьких своїм власним господарством. Саме така заслужена артистка України Елеонора Джулік.

Зокрема, новинний портал GX висвітлював святковий концерт до Дня Конституції України Харківського академічного театру музичної комедії, в якому зірка приймала участь (докладніше у новині від 18 червня).

А потім були “Магію мюзиклу” та “Від оперети до мюзиклу”.

І виступ в місті Кельці Свентокшиського воєводства республіки Польща. Де глядач гаряче вітав артистів незламної України аплодисментами!

“Хотіли після концертів швидко поїхати додому, але поки перефотографувалися з усіма бажаючими глядачами, нас не відпускали…Не відпускав довго зі сцени і глядач у залі, як завжди, співали фінал з нами разом,стоячи! Підходили й українці! Підтримуємо своє-українське і своїх- українців, які вимушено опинилися за кордоном! Концерт починала я піснею Нінон принципово на рідній м ові, вже с першої пісні зал аплодував в приспівах! Несем свою культуру в світ та гордо називаємося українцями! Окрема подяка директору театру Ковалю І. М. за підтримку та надані костюми для номеру «Привид опери»”, – поділилася враженнями з GX співачка.

Трохи чуттєвих моментів з виступу.

А між усіма яскравими та вагомими подіями був затишок рідної оселі – улюблені садочок та город…

Бажаємо успіху і радості у кожній справі харківській зірці, а її незламнму колектву ХАТМК зустрічі з глядачем на рідній сцені в мирні часи, а ще яскравого завершення сезону і вітань на ювілей театру.

Нагадаємо, вже 29 та 30 липня артисти ХАТМК готують два яскраві виступи до завершеня 95 театрального сезону, але й увесь липень незламний Харків відчував підтрмку колективу.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, архів Елеонори Джулік та Олени Мірошнікової

Вона могла обрати будь-яку сцену світу, але Харків завжди у її серці. Чуттєве свято подарували харківській легенді (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 29.01.2024. Опубліковано в Культура.

Харків-культурний 27 січня святкував схід зірки. Адже саме 27 січня 60 років тому почалася кар’єра балерини Світлани Коливанової-Попеску. За тихим поступом її пуантів вже тоді відчувалася хода майбутньої королеви харківської сцени. Справжня легенда Харкова мала змогу виступати на багатьох сценах світу (Канади, Америки, Італії, Бразилії, Польщі, Чехословаччини, Німеччини), але обрала рідне місто та рідний театр. Сценічна біографія славетної прими-балерини охоплює понад 50 партій в різних виставах. Вона вміло поєднувала на сцені витончений ліризм і палку характерність: волелюбну Кармен і тендітну Панночку, пристрасну Есмеральду та натхненну Жізель, полум’яну Лауренсію та чарівну Попелюшку, ніжну Одетту та жорстоку Оділію…

Кажуть, зірка яскраво сяє, коли закохана і щаслива. Саме такою в колі друзів та колег була наша легендарна балерина, почесна громадянка міста Харкова, кавалер ордену Княгині Ольги, педагог і балетмейстер, народна артистка України Світлана Коливанова-Попеску на святковій зустрічі до 60-річчя її творчої діяльності.

Вона закохана в саме життя, в улюблену справу, у творчий процес вихоання нових зірок балету, яким вона передає увесь свій досвід. А ще… Вона й досі закохана в свого чоловіка – Теодора Попеску, він назавжди в її серці. “Він народився 28 січня”, – тихо з любов’ю прошепотіла Світлана Іванівна, коли зі сцени згадали про їхній неймовірний дует (мабуть, не випадково 28 січня оркестр театру грав мелодії кохання).

В архіві ХНАТОБ є стрічка, на якій танцюють Світлана Коливанова та Теодор Попеску.

“Відома і її “легенда про кохання” – про те, як в училищі зустріла свою людину, свого Теодора, з яким танцювала першу головну партію в балеті з символічною назвою “Берег щастя”. Вони доповнювали одне одного, адже були дуже різними і в житті, і на сцені: він – експресивний, мужній, азартний, вона – саме втілення жіночності, спокою, витончено-невагома і водночас дуже земна, що давало змогу розкривати абсолютно полярні за характером образи. Обидва – Теодор 1957-го, Світлана 1959-го – розпочали хореографічну кар’єру в Києві, де були запрошені до театру як найкращі студенти курсу. Пізніше Теодор Попеску став солістом Державного театру опери та балету імені Алішера Навої, а за два роки до Ташкенту приїхала за ним і Світлана Коливанова”, – такі цікаві подробиці про початок їхнього кохання розповів краєзнавець Володимир Дятков.

Існує легенда, що кожна душа має змогу зрідка опинитися знову на цьому світі та через очі доброї людини побачити кохання усього свого життя. Віримо, Теодор Попеску очима усіх, хто був у залі 27 січня, з помноженим десятикратно коханням бачив свою Світлану.

Неймовірно чуттєво була зрежисована програма ювілею. Її відкрила зовсім юна балерина, яка надихалася відеоспогадами з виступів Світлани Іванівни.

А потім на сцену вийшла головна героїня дійства – справжня харківська легенда Світлана Коливанова-Попеску. В цю мить в голові одразу промайнув вислів – “Зійшла зірка – гасіть світло!”

Як відомо, кожна зірка має свою таємну кімнату у театрі, де відбуваються дива перетворення.

Саме таку чарівну гримерку з афішами та вбраннями легендарної балерини було відтворено на сцені, саме в ній Світлана Іванівна приймала вітання від керівництва театрів, міста, області, колег та своїх випускників, шанувальників її творчості й навіть з-за кордону від трупи ХНАТОБ, що в рамках гуманітарного туру «Європейський шлях» дарує світ мистецтва України і розповідає про війну в країні нашим іноземним сусідам.

Нагороди, подяки, квіти, дарунки, теплі слова, танці, музика та співи… Світлана Іванівна аплодувала, посміхалась, згадувала, дякувала, раділа і пишалася, пишалася своїми учнями. Адже вона відіграла важливу роль у формуванні харківської балетної школи. Її вихованці всюди, де б не були, демонструють високий рівень харківської школи.

Глядач був у захваті від яскравих танцювальних номерів учнів Харківської хореографічної школи та фахового коледжу мистецтв, аматорського танцювального колективу “Джерельце”, запального виступу артистів оперети (ХАТМК), гумору театру драми (ХАТД) та заслуженого артиста України, голови правління Харківського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, керівника Будинку актора Ігора Арнаутова (який на знак підтримки артистів балету показав танцювальні па).

А ще Світлана Іванівна несподівано отримала власного дракона, символ її року народження, який буде керувати у 2024-му.

Увесь зал навіть зробив перші па на уроці директора Харківської хореографічної школи Наталії Ржевської.

До сліз всіх розчулили виступи колег Світлани Іванівни – солістів, хору та оркестру ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА. Пролунав бренд цього року, майже маленька вистава “Щедрик” М.Леонтовича у виконанні оркестру, Наталії Бабарук (скрипка) та артистів балету; вальс з опери «Фауст» Ш. Гуно; за традицією театру артисти хору заспівали “Многая літа” під керуванням головного хормейстера, заслуженого діяча мистецтв України Олексія Чернікіна; під звуки та рухи танцю “Фламенко” у виконанні артистів балету та оркестру ноги винуватиці свята, мабуть, мріяли теж понестися в танок; оркестр під орудою заслуженого діяча мистецтв України Юрія Яковенка зіграв запальний канкан Ж. Оффенбаха; а у фіналі солісти театру заспівали Застільну пісню з опери Дж.Верді “Травіата”.

Останні акорди свята… і в імпровізовану гримерку потягнулася черга з прихильників зірки, як в найкращі та мирні часи. Якби усі, хто любить і цінує Світлану Іванівну могли потрапити на свято, ми б святкували ще й досі…

Журналістка Наталія Бойченко від себе особисто та колективу новинного порталу GX висловила слова вітання і вдячності зірці, що своїм світлом об’єднує ціле місто. Многая літа, здоров’я та довгих років творчості!

Дякуємо Богові та ЗСУ, що видалася можливість подарувати свято цій неймовірній жінці-легенді!

Фото, відео та матеріали: GX, Наталія Бойченко, ХНАТОБ

Зірковий ювіляр з Харкова отримав нагороду (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 29.11.2023. Опубліковано в Культура.

Останні дні листопада для Харкова-культурного були освітлені сяйвом улюбленої зірки – 23 листопада святкував свій ювілей заслужений артист України Олексій Гавінський.

Навіть в ці буремні часи артисти ХАТМК підтримують жагу до життя харків’ян, а ще дарують радість нашим захисникам у шпиталях і не тільки.

Колектив GX ще раз щиро вітає заслуженого артиста України Олексія Гавінського з ювілеєм.

Своє свято артист зустрів в колі друзів на сцені — з радістю поділимося з читачами матеріалами театру, які були відзняти під час бенефісу зірки.

Більше фото в альбомі на офіційній сторінці ХАТМК за посиланням.

Багато теплих слів написали шанувальники під чуттєвим постом до дня народження на офіційній фейсбук-сторінці ХАТМК.

Багато хто з друзів привітав ювіляра особисто.

А колеги дарували прем’єрні номери з зіркою. Відома шанувальниця мистецтва Олена Мірошникова поділилася відео виступу заслужених артистів України Олексія Гавінського та Елеонори Джулік.

Був спільний номер у ювіляра і з заслуженим артистом України, головою правління Харківського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України Ігорем Арнаутовим (якого нещодавно було призначено художнім керівником Харківського академічного драматичного театру).

Головними дарунками на свято стали відзнаки від керівництва театру, вручені особисто директором, заслуженим діячем України Ігорем Ковалем, та найвища нагорода від Харківської обласної ради – «Слобожанська слава».

Наостанок, трохи подробиць про ювіляра з його особистої сторінки на сайті ХАТМК і уривки з вистав, які відзняла у мирні часи журналістка новинного порталу GX.

Олексій Гавінський народився 23 листопада 1958 року в місті Харкові. У 1987 році був запрошений в Харківський академічний театр музичної комедії. Олексій яскраво і безпосередньо виконує ролі як простаків, так і героїв. Лауреат Міжнародного фестивалю “Middfest International” (США 2000), IV Міжнародного конкурсу-фестивалю “Екологія і духовність” (Україна 2004).

Ролі в театрі:

Граф Омонай – І. Штраус, І. Шніцер, В. Шкваркина “ЦИГАНСЬКИЙ БАРОН” – оперета на 2 дії.

Князь Вано Пантіашвілі – Г. Канчелі “ВИТІВКИ ХАНУМИ” – музична комедія на 2 дії.

Мідас – Ф. Зуппе “ПРЕКРАСНА ГАЛАТЕЯ” – оперета у 2-х діях.

Князь Орловський – Штраус, М. Ердман, М. Вольпин “ЛЕТЮЧА МИША” – оперета на 2 дії (уривок з оперети став справжньою візитівкою театру).

Захар Олексійович – О.Фельцман, Г. Голубенко, В. Хаїт, Л. Сущенко “ВСЕ ПОЧИНАЄТЬСЯ З КОХАННЯ” (“Старі будинки”) – музична комедія на 2-х дії.

Феррі – І. Кальман, Л. Штейн, Б. Йенбах, В. Михайлов, Д. Толмачов “СІЛЬВА” – оперета на 2 дії.

Фраскатті – Імре Кальман “ФІАЛКА МОНМАРТРУ” – оперета на 2 дії.

Панталоне – Музика О. Колкера Лібрето В. Воробйова, К. Рижова,в перекладі М. Гальперіна “ТРУФФАЛЬДІНО З БЕРҐАМО” – музична комедія на 2 діїЇ

Барон Зета – Ф. Легар, Ф. Легар В. Леон, Л. Штейн, В. Мас, М. Червінський “ВЕСЕЛА ВДОВА” – оперета на 2 дії, за мотивами комедії А. Мельяка «Аташе посольства».

І це ше не повний перелік…

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК, Микола Нюкін, Олена Мірошник, Сергій Володарський, архив Олексія Гавінського

Харків’яни, що підкорюють реальність, відсвяткували ювілей (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 18.11.2023. Опубліковано в Культура.

Віримо! Навіть одна незламна людина може змінити хід подій у найважчі часи… День минулий був насичений яскравими датами та спогадами. Одна з найважливіших – 90-річчя Харківського академічного драматичного театру. Щирі вітання і подяка незламному колективу. Майже за століття вони створили та представили глядачу багато цікавих вистав. Журналістці GX пощастило неодноразово відвідувати постанови та розповідати про них читачам GX.

Останніми роками театр сміливо виборював своє місце під сонцем, чого тільки не випало їм… Найжахливіших коректив додала війна…

Але й тут вони не спасували. Кажуть, квіти, коли відчувають небезпеку для свого існування, починають яскраво квітнути, щоб світ встигнув побачити їхню красу. Так і Харківський академічний драматичний театр в ці важкі часи дарував глядачу його улюблені вистави й навіть прем’єри. Одна з них так співзвучна часу – “Політ над зозулиним гніздом” за мотивами роману Кена Кізі.

Іноді здається, що ми зараз усі герої цього роману. Країна-сусідка поводиться, як ота деспотична Мілдред Ретчед. Там навіть добрі справи роблять із поганим наміром. Вони вбивають найкращих. Більша частина її підданих, як і герої роману, вважають себе нормальними, але їм вигідно бути дурниками! Адже не мають вони сміловості визнати дійсність – агресію проти українців, вбивства, катування, навіть свої втрати… Може вони й хочуть на волю, але немає поряд тієї людини, що надихне, а самі вони неспроможні. Переплетення вигаданого та реального є й у виставі…

Це був відступ, а щодо вистави, її можна описати так: «Лише той є гідним, хто світ робить кращім!» Цей вислів стосується і колективу театру, адже кожна постанова, що дає людям змогу замислитися і виправитися – це добра справа! Уривки з постанови та фото – в пості на фейсбук-сторінці GX.

Головний герой роману зовсім не ідеальний, але він зміг заразити усіх навколо себе жагою до справжнього життя. Адже, навіть, коли тіло за ґратами — мозок ні! Рендл Патрік Макмерфі — це людина-Прометей, яка освітлює та зігріває усіх навколо себе. У кожного з героїв є вади, але він зміг показати й кращі сторони кожної особистості. Але люди, що мислять і знають ціну життю, не потрібні диктаторам… І вони їх знищують… Так сталося і в цьому оповіданні, але усі злодії світу не знають, що запалені іскри вже не згасити!

Трохи сюжету й уривки вистави доповнять картину цієї чуттєвої вистави.

Це сталося у психіатричному відділенні сестри Ретчет, де все завжди добре: пацієнти слухняні та задоволені, персонал відповідальний та дбайливий, а терапія завжди дає очікуваний та позитивний результат.

Але одного чудового осіннього ранку, життя всіх учасників цієї ідилії зміниться назавжди.

“Світ, у якому всі беззаперечно виконують свої ролі, перестане працювати, як налагоджений механізм, тому що до нього потрапить справжній гравець, який не звик приймати правила чужої гри”, — Р. П. Макмерфі.

Яка ціна свободи духу, волі, совісті? На що здатна людина, щоб знайти корінь свого страху та стати вільною? Та чи готова вона до цього насправді? Чи готова йти до останнього?

Саме з такими питаннями зустрічаються герої роману, та чи знайдуть вони відповіді на них?

Саме з такими питаннями зустрічаються зараз багато людей, що живуть в ці важкі часи, та чи вистачить їм духу шукати відповіді?

Згадуючи той вечір в ТКЦ, приємно було чути оплески залу, який дякував стоячи, а ще були квіти та сльози…

А потім, потім театр ще й встигнув показати свою виставу в інших містах країни, навіть у столиці.

Над виставою працювали: режисер Володимир Давиденко, сценографія – Віктор Ермоленко, хормейстер Катерина Літвінова.

Ролі виконують: Рендл Патрік Макмерфі – Юрій Мережко, Мілдред Ретчед – заслужена артистка України Олександра Богатирьова (заслужена артистка України Тітова Тетяна), Вождь Бромден – Антон Ковальов, Дейл Гардинг – заслужений артист України Олександр Вірченко ( Олег Власов), Біллі Біббіт – Володимир Частніков, Чезвік – Олександр Куліш, Мартіні – заслужений артист України Олександр Дербас, Раклі та Кенді – Ктерина Чепела, Міс Флін – Катерина Літвінова, Доктор Спайві – народний артист України Юрій Головін, Вільямс – Філіп Гамаль.

Віримо! Саме надія допомагає вижити! Саме надія допоможе перемогти! Ми ще зустрінемося у залах театру на нових чудових прем’єрах та улюблених виставах.

Наостанок пропонуємо подивитися ще й чуттєве відео, яким колектив театру поділився в день свого ювілею.

А ще бунтарі поставили питання глядачу: :Чи потрібен наразі театр?“

Сміливу відповідь на пропозицію про створення онлайн-театрів надали харківські студенти у своє свято, яке теж відзначалося 17 листопада.

Незламні, ми віримо, що театр має майбутнє!

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, Харківський академічний драматичний театр

Харків’яни у серці міста привітали зіркову ювілярку (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 19.02.2023. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

На сцені музичного салону ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА сьогодні, 19 лютого, свій ювілейний концерт-бенефіс представила заслужена артистка України Олена Старікова.

Її неймовірне сопрано, артистичність та почуття гумору зривали овації залів у Іспанії, Італії, Німеччині, Австрії, Швеції, Швейцарії, Туреччині, але серце її назавжди в Україні – в її рідному Харкові.

Навіть у складні часи війни вона спроможна, як Фігаро, і за кордоном брати участь у гастрольному турі ХНАТОБ на підтримку ЗСУ, і виступати для співвітчизників у місті-герої Харкові.

Олена Старікова зустрічала свій ювілей з друзями та шанувальниками на сцені Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка.

Олену Петрівну з особистим ювілеєм та 25-річчям на сцені привітали керівник театру Ігор Тулузов, керівництво міста, колеги та шанувальники творчості харківської зірки.

В цей святковий день разом з заслуженою артисткою України Оленою Старіковою на сцені музичного салону Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка виступала та привітали Олену Петрівну: заслужені артисти України Алла Мишакова та Володимир Козлов, дипломанти міжнародних конкурсів – Юлія Форсюк та Олеся Мішаріна, лауреати міжнародних конкурсів – Юлія Антонова, Олександр Золотаренко та Євген Лисицький.

А ви знали? Улюблений музичний уривок, який є у репертуарі Олени, пов’язаний з її ім’ям – “Болеро Олени” з опери “Сицилійська вечірня” (Дж. Верді). Про це харківська зірка розповіла журналістці GX напередодні першого концерту після карантину у липні 2020 року.

А ви знали? Олена заради друзів навіть виставу переписати згодна. Подробиці привітання ювілярки для Юлії Форсюк з архіву GX.

Ще трохи спогадів…

Про неймовірну харківську зірку можна говорити годинами, але краще почути та побачити, як вона сяє на сцені.

Довідка: Заслужена артистка України Олена Старікова – випускниця Харківського державного університету мистецтв ім. І. Котляревського (клас М.І. Червонюк).

В театрі працює з 1998 року, провідний майстер сцени.

Дипломант Міжнародного конкурсу вокалістів ім. М. Лисенка (1998 р.).

Лауреат Всеукраїнського конкурсу вокалістів у номінації «Золотий голос України» (2001р.).

Партії в репертуарі:

Віолетта («Травіата» Дж. Верді);
Джильда («Ріголетто» Дж. Верді);
Розіна («Севільський цирульник» Дж. Россіні);
Цариця ночі («Чарівна флейта» В.-А. Моцарта);
Сюзанна («Весілля Фігаро» В.-А. Моцарта);
Мюзетта («Богема» Дж. Пуччіні);
Марфа («Царева наречена» М. Римського-Корсакова);
Лючія («Лючія ді Ламмермур» Г. Доніцетті);
Партія сопрано («Реквієм» В.-А.Моцарта);
Партія сопрано («Карміна Бурана» К. Орфа);
Мадам Герц («Директор театру» В.-А.Моцарта);
Фанні («Шлюбний вексель») Дж. Пуччіні.

Брала участь у гастролях по містах Іспанії, Італії, Німеччини, Австрії, Швеції, Швейцарії, Туреччини.