Перейти до основного вмісту

Позначка: театр

Митці Харкова приєдналися до мирної акції: 16 березня світ вшановує вбитих росією в Драмтеатрі Маріуполя (фото)

Пам’ятаємо! 16 березня 2022-го російські окупанти скинули авіабомбу на Драмтеатр у Маріуполі.

Понад тисячу дорослих і дітей шукали там порятунку, але звірів у людському обличчі не зупинив навіть напис «Діти» («Дети») перед будівлею… Цей біль назавжди в серцях українців…

У день пам’яті жертв авіаудару Україна та весь світ згадують наслідки жахливого злочину країни-терористки  – росії… Світла пам’ять усім, кого вбили рашисти в Україні!

Митці Харкова єдині зі своєю країною і кожного року вшановують пам’ять загиблих! Сьогодні в центрі Харкова на різних локаціях біля театрів міста відбулися мирні акції.
Зокрема, журналістка GX зафільмувала майданчики:
Харківського національного академічного театру опери та балету ім. М. Лисенка,

Харківський академічний український драматичний театр ім. Т. Шевченка,

Харківського академічного драматичного театру ім. Г. Квітки-Основ’яненка.

До того ж в акції прийняли участь і Харківський академічний театр музичної комедії

та Харківський театр для дітей та юнацтва.

Нагадаємо, минулого року GX теж розповідав про події цього дня в Харкові, Україні та за її межами (в новині).

На 16 березня, за офіційною інформацією ювенальних прокурорів, загинуло 602 дитини та 1797 отримало поранення різного ступеня тяжкості.

На жаль, дані ще не остаточні…

І вдень, і вночі… Кожного дня біля підніжжя пам’ятника дітям, що загинули від рук рашистів квіти, іграшки, свічки, адже кривавий перелік вбитих росіянами дітей, на жаль, зростає…

Під час війни День захисту дітей став Днем захисту Пам’яті про тих, хто назавжди залишився дитиною (подробиці у новині GX).

Нагадаємо, до Дня вшанування пам’яті дітей, які загинули внаслідок збройної агресії російської федерації проти України, в саду Шевченка відкрили памʼятник з двома маленькими янголами. До його підніжжя майже щодня несуть іграшки, свічки та квіти.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

Цей день я ніколи не забуду. Спогади дітей України єднають країни (фото, відео)

Війна захопила кожного українця у різних куточках незламного Харкова, вільної України і навіть у інших країнах світу, але стала спільним болем на роки…

Народний художній колектив дитячий театр «Каламбур» до третіх роковин повномасштабного вторгнення російських окупантів в Україну підготував чуттєву виставу «Бо це мій дім».

Для харківців 24 лютого  її відтворили на сцені Харківського палацу дитячої та юнацької творчості артисти театру: Наталя, Валя, Єлизавета, Дар’я, Ксенія, Єлизавета, Світлана, Олександр, Антон та їх керівниця Світлана Гончарова.

«До речі, в 2025 році колектив відзначає своє 38-річчя. Тож ми маємо багату цікаву історію та досвід роботи – ми вже пройшли чимало фестивалів та випустили багато яскравих вистав. Вихованці театру є учасниками всесвітніх, міжнародних фестивалів та театральних шкіл. Вистави «Каламбуру» у мирні часи, і під час війни приносять задоволення глядачам у різних країнах: Литви, Латвії, Естонії, Угорщини, Болгарії, Англії, Італії, Німеччині, Фінляндії та Польщі», – наголосила художній керівник театру Світлана Гончарова.

Вони грали, а в місті знову вили сирени, затримуючи, заради захисту, але не зупиняючи… Бо нас не зламати – ми віримо в перемогу і крокуємо до неї.

Увесь жах кривавої війни діти відчули на собі… Це вразило і змінило їх назавжди.

«Цей день я ніколи не забуду!» – промовляє кожен з них.

24 лютого 2022 року усі діти України стали дорослими, бо росія вкрала в них дитинство.

Наталя, Валя, Єлизавета, Дар’я, Ксенія, Єлизавета, Світлана, Олександр, Антон, Аня, Веня, Максим, Єва, Давід, Марія, Даня, Маргарита, Григорій, Міша, Неля, Ніколь, Соф’я, Олександра, Софія, Олександра, Маша, Олександр, Тая, Юля… Хтось з них залишився в Харкові, когось прихистили на західній Україні, а комусь випала доля біженців… Ірландія, Німечана, Фінляндія, Чехія…

Але вони знайшли рішення – театр об’єднався онлайн і створив диво, яке наразі єднає країни за тисячі кілометрів – їх виставу побачили, як в Україні, так і за її межами!

«Я граю в виставі одночасно з подругою Анною, яка від мене за  2149 км», – промовляє Дар’я. Вона теж була в евакуації, але повернулась…

За задумом режисерок, Світлани Гончарової та Ольги Зубкової, у виставі глядач побачить очима дітей увесь жах, надію, віру і любов, які пережили та відчули багато родин в Україні. Ці спогади їх власні, близьких та історичні факти найжахливішої війни сьогодення та жахів минулого, коли знищувалося все українське і самі українці.

Пам’ятаємо! За приблизними підрахунками, в 1930-х роках більшовицькою владою було ліквідовано близько 80% творчої інтелігенції України. А знищене літературне покоління, отримало назву – «Розстріляне відродження»!

Внаслідок примусових переселень та депортацій, у 1944-1951 роках близько 750 тисяч українців було позбавлено рідних домівок.

У виставі є все – від колосків та Голодоморів, будинку «Слово» і «розстріляного відродження», перших хвилин війни, обстрілів, зруйнованої Салтівкі, ударів рашистів по Харкову і іншим містам України, опору, окупації, евакуації, підтримки і віри… Вони знищували Україну тоді, вони знищують нас і сьогодні… Але на заваді їм стоять наші захисники і кожен, хто на своєму місці власною справою наближає перемогу. Ми вже переможці – адже російським окупантам вже три роки не вдається зламати наш супротив.

На власному досвіді наші діти дізналися, що таке людяність. Вони не забудуть тепле ліжко і їжу в оселях, де їх прихистили. Шкарпетки з цуценятами і добрі слова й вчинки, які вони чули і відчували.

«Я хочу бути людиною!» – кажуть діти і це так важливо у наш час.

Ці думки наштовхують на питання і відповідні дії!

Що я можу? Можу бути волонтером, донором і донатити…

Треба змінюватися і впливати на оточення…. Щоб всі бачили, що робить рф… Адже байдужість небезпечна, треба плекати нашу культуру, нам жити в цій країні – нашій вільній Україні!

Ці слова лунають у різних куточках світу, бо нас об’єднує любов до нашої країни і наших людей.

Україна в серці у кожного з нас, ми мпіємо, щоб кожен з часом мав змогу сказати: «Нарешті я вдома! Мій дім – це залізобетонний Харків, це моя Україна!»

Більше фото з вистави в альбомі на фейсбук-сторінці GX.

Фото та відео: Наталія Бойченко, GX

Цілунок для Білосніжки і квіти для Королеви. Чарівна казка знову на сцені Харкова (фото, відео)

А ви знали? 21 грудня в 1937 році відбулася прем’єра першого повнометражного мультфільму Уолта Діснея «Білосніжка та сім гномів». До речі, саме в грудні світ двічі вшановує пам’ять про легендарного американського аніматора, письменника, актора озвучки та кінопродюсера – Уолта Дісней (повне ім’я Волтер Елайас Дісней). Він народився 05 грудня 1901 року, а залишив цей світ саме 15 грудня. Дісней став рекордсменом за кількістю нагород «Оскар», отриманих окремою людиною, вигравши 22 «Оскари» із 59 номінацій. Найчуттєвішою стала нагорода за стрічку «Білосніжка», адже Дісней отримав почесну премію «Оскар», яка складалася з однієї повнорозмірної та семи мініатюрних статуеток «Оскар». Успіх Білосніжки ознаменував одну з найпродуктивніших епох для студії, це був «Золотий вік анімації».

Що до самого твору, то казка братів Грімм «Білосніжка» була опублікована в 1812 і доповнена в 1854 роках. Отож бо в 2024 році оновленій казці виповнюється 170 років.

Саме цю неймовірну казку, про прекрасну дочку короля, яку прихистили в лісі семеро гномів, рятуючи від гніву злої мачухи, що володіє чарівним дзеркалом, на сцені у сховищі відтворили митці СХІД ОПЕРА. Її успіх на великій сцені в минулі роки можна порівняти з оплесками і сяючими очима дітей прифронтового міста, для яких ця подія стала справжнім зимовим дивом.

В середині грудня в повній залі Loft Stage артистам СХІД ОПЕРА двічі лунали оплески під час прем’єри адаптованої версії балету «Білосніжка та семеро гномів» на музику Б. Павловського.

Від першої миті до останньої історія захоплює увагу юного глядача та дорослих, вже котре століття поспіль любов, доброта та справжні чесноти її героїв вражають глядача. Багато дівчаток в залі навіть прийшли у костюмах Білосніжки, а ще мріяли би її зіграти на сцені.

Як от юна балерина Ада, яка була у захваті від усіх героїв вистави – особливо від Королеви і Білосніжки. Дівчина лише починає свій шлях танцівниці – вчиться 3 місяць, але вже відчуває і мріє, кого б хотіла втілити на сцені.

«Мені сподобалися усі герої. Але насамперед я дарую цілунок для Білосніжки та квіти Королеві», – наголосила дівчинка.

Саме ці дві головні жіночі ролі у виставі виконували неймовірні зірки театру, заслужені артистки України: Білосніжка – Антоніна Радієвська, а її зла мачуха – Королева – Альона Шевцова.

Той вечор став успішним дебютом для багатьох артистів, зокрема: Богдана Тетеріна (Принц), Назара Дурдиєва (Єгер, Мудрунчик), Бориса Вендеревських (Веселунчик), Олексія Мирошниченка (Стидунчик), Олександра Педченка (Вухастик), Олександра Гричаного (Дрімунчик), Антона Когана (Буркотунчик) та Романа Тараненка (Чхунчик).

Неймовірні у своїх ролях були і інші персонажі казки у виконанні артистів балету.

До того ж в театрі розповіли, що за ініціативою та при активній участі художньої керівниці балетної трупи, заслуженої артистки України Антоніни Радієвської, постановка отримала нове звучання ще й завдяки відеопроєкціям, створеним Кариною Мозир та Ліліаною Жемчуговою. Ці інноваційні елементи, разом із чудовою хореографією та яскравими костюмами, допомогли зробити виставу ще більш барвистою та цікавою.

Кожен артист додав своєї енергетики. Пристрасть і жагу владної Королеви до «мурашок по тілу» відчув кожен у залі. Сумніви і супротив злій волі відтворив Єгер. Справжню любов і вірність кожна лісова тваринка. Навіяли страху кажани. Кожен з семи гномів показав себе справжньою особистістю, спроможною на дружбу, повагу і відданість. Справжнім зимовим сяйвом, повним любові, ніжності і краси була головна героїня – Білосніжка, а її Принц виправдав усі сподівання.

Оплески, посмішки, квіти, дарунки, мить справжнього щастя для дітей серед жаху війни.

Глядач довго не відпускав героїв, кожен мріяв залишити фото на згадку про улюбленого героя казки, про цю яскраву мить.

Діти тулилися до Білосніжки і Принца, наче, їх власні малюки, а ще обіймали Чхунчика, адже він був найсмішнішим.

Ця прем’єра стала справжнім святом для усіх. Раді сповістити, що балет-казку «Білосніжка та семеро гномів» знову планують показати вже 17 січня о 12.00.

Дякуємо! Магія колективу СХІД ОПЕРА на свята дарує радість дітям і дорослим!

Нагадаємо, на Різдво усіх чекає сюрприз від колективу, який напередодні за фільмували артисти хору СХІД ОПЕРА (докладніше в новині GX).

Цей чуттєвий захід стане відеопривітанням від ХНАТОБ / СХІД ОПЕРА до Різдва.

До того ж в театрі триває неймовірна зимова програма: 27 та 28 грудня о 17.00 – прем’єра опери “Летюча миша”; 29 та 30 грудня о 17.00 – прем’єра “Штраус-концерту” під орудою головного диригента ХНАТОБ, заслуженого діяча мистецтв України Дмитра Морозова; 7 й 9 січня о 17.00 – знову в Харкові улюблена різдвяна музика в концертній програмі “Щедрик”.

А ще “Щедрик” ХНАТОБ можна буде почути в метро на станції «Історичний музей» (24 грудня в 17.00 та 25 грудня в 16.00) та в ТРЦ «Нікольский» (24 грудня в 15.00 та 25 грудня в 15.00).

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, ХНАТОБ, СХІД ОПЕРА

Зустрінемося в театрі «Квітки». Колектив відомого харківського театру починає оновлення з прем’єри (фото, відео)

За останні роки, а особливо під час війни колектив Харківський академічний драматичний театр (ХАДТ) переніс багато випробувань і змін. 

Але, кажуть, усі зміни – на краще… 
«Харківський академічний драматичний театр (ХАДТ) нині перебуває у процесі перезавантаження і під новим ім’ям «Театр Квітки»: оновлення концепту, неймінгу й візуальної концепції. «Театр Квітки» прагне перетворитися на значущий для міста сучасний центр української культури. Саме на це був спрямований проєкт театру «Театр Квітки – народження нового культурного бренду» за підтримки Українського культурного фонду, який Ви можете вже зараз побачити на сайті театру та на сторінках соц.мереж», – зазначив директор театру Олег Яцина.

Саме про це збираються розповісти ЗМІ в театрі на зустрічі 18 грудня о 16.00.

“Шановні журналісти, чекаємо на вас 18 грудня о 16.00 у Харківському Академічному Драматичному Театрі ім. Г. Квітки-Основ’яненка (вул. Гоголя 8. Мала сцена театру) з нагоди його перейменування та на показ прем’єрної вистави «Просто@Сільвія» за мотивами п’єси Альберта Рамсдела Генрі-молодшого”, – запрошує колектив театру.

До речі, прем’єрний показ вистави відбудеться 22 та 28 грудня о 17.00., вул. Гоголя 8. Мала сцена театру.

Ліричну комедію для сімейного перегляду – так визначено жанр вистави «Просто@Сільвія» – поставила у театрі режисерка та авторка інсценування – Світлана Луполчук.

«Просто@Сільвія» – це лірична комедія, яка нікого не залишить байдужим, адже вона про справжню любов… 

Коли у двох запитали “Що таке кохання?” Один відповів: “Задоволення!”, а інший: “Самопожертва!”.
Сільвія не просто бездомний собака. Вона відчуває більше, ніж здається. Її життя змінилося, коли вона зустріла Грега, який побачив у ній щось особливе. Але чи прийме її цей новий світ?
Сільвія шукає своє місце, своє кохання і своє щастя. Вона говорить, жартує, сумує, радіє і нагадує, що навіть у найскладніших обставинах завжди є надія.
Коли Грег знаходить Сільвію, його життя змінилося. Її зовнішність викликає сміх, сльози та роздуми про те, що означає справжнє кохання.
А чи всі готові вітати нового «члена сім’ї»? Це Ви зможете дізнатися, відвідав прем’єру вистави «Просто@Сільвія».

У виставі беруть участь: Сільвія – Єва Іванова; Грег – Олександр Куліш; Кейт – Ольга Солонецька (Ольга Єлізарова); Філліс – Інна Одноралець (Лера Григор’єва); Том – Філіп Гамаль  (Володимир Частников).

Тривалість вистави 1 г. 40 хв, з антрактом.

Довідка. На сесії Харківської обласної ради 28 листопада було ухвалено рішення офіційно надати Харківському академічному драматичному театру  ім’я українського письменника Григорія Квітки-Основ’яненка. 


«На пленарному засіданні від 28 листопада 2024 року нарешті відбулося важливе для нас питаннє – а саме: присвоєння імені Григорія Квітки-Основ’яненка, Харківському Академічному Драматичному Театру. Розпорядження вже підписала голова облради Тетяна Єгорова-Луценко. Громадське обговорення щодо присвоєння театру імені Григорія Квітки-Основ’яненка відбулось 29 жовтня 2024 року в будівлі Держпрому», – наголосив директор театру Олег Яцина.

Нагадаємо, ще наввесні 2024 року, напередодні Міжнародного дня театру, колектив ХАДТ провів важливе опитування.

Крівник театру Олег Яцина запропанував обрати нового покровителя театру, адже з 24 грудня 2022 року Харківський академічний драматичний театр не мав власного. Було запропоновано надати театру ім’я видатного українського письменника, драматурга та журналіста Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненко. До речі, його ім’я носить одна з центральних вулиць міста Харкова.

Ідею керівника театру було підтримано.



Сайт Харківського Академічного Драматичного Театру ім. Г. Квітки-Основ’яненка,
Театр «Квітки». https://kharkiv-theatre.com.ua
Адреса театру: Харків, вул. Чернишевська 11.
Акредитація: + 380996861012, Ніка Хворостенко, Завліт театру.
+80505980130 – Ольга, olyasoly@gmail.com
Директор театру – Яцина Олег Анатольович.

Фото, відео та матеріал: ХАДТ ім. Г. Квітки-Основ’яненка / Театр «Квітки», Ірина Деркач, GX, Наталія Бойченко

В Харкові можна побачити надзвичайне свято: вінок за букет, розмова з Богом і найдорожчий дарунок (фото, відео)

Жага до життя і віра в найкраще у прем’єрі театрів “Нова сцена” й “М. Основи” – “Помру всім на зло”. Так, так, попри назву, ця оптимістична вистава торкається серця і відкриває слабкі і сильні сторони людини, що досягла у цьому житті усього сама… Яка не чекає від долі поблажок, а все вирішує сама. Але саме такі сильні духом люди іноді виявляються вразливими і потребують поряд тих, хто їх просто любить, цінує і знає чого вони варті. 

Журналістка новинного порталу GX мала змогу на власні очі побачити і створити звіт цікавої події, яким ми радо з вами ділимося. Отож бо поринемо у світ цікавої вистави харківських митців, які і під час війни підтримують рідне місто своєю працею.

Іноді буває у житті, людина гріється у любові і увазі оточуючих до поки потрібна їм, а потім усі про неї забувають… Навіть про її ювілей… Ада Артурівна Тараховська багато років була оточена вчителями та учнямі, а ось на пенсії поряд залишилася лише племінниця.  

Перша реакція сильної людини, то гнів…

А потім бунтівний характер бере гору і зріє цікавий план, як звернути на себе увагу. А ще перевірити, хто насправді тебе любить…. Адже іноді – це можна дізнатися лише після смерті…

Ада Артурівна вирішує померти усім на зло… Щоб усі закрутилися, згадуючи її кращі часи.

І саме, коли всі починають вірити в її задум, до святкового столу збираються  саме ті, хто щось значив у її житті. Як ось її блудний чоловік. 

Їм є що згадати, а ще він вміє запалювати вогник у жінках…

Виявляється, її племінниця не сіра миша, а яскрава і бажана красуня.

Багато чого закрутилося і з’ясувалося, один день виявився довжиною у життя з його світлими і темними сторонами. Коли спокій зможе надати лише йога з її самоконтролем.

Межою стала мить, коли рідна людина підірвала довіру і стала чужою, але страх втратити найдорожчого перевісив ваги і згуртував усіх.

А потім була відверта розмова з Богом і він, як завжди почув і підтримав…

А ще у важкі часи поряд сімейний лікар – справжній фахівець і друг, саме вона відкриває таємницю, заради якою варто жити.

І світ навколо знову заграв яскравими кольорами. Адже варто жити, коли ти потрібен іншим!

Перші оплески прем’єрі оптимістичної вистави “Помру всім на зло” театрів “Нова сцена” й “М. Основи”, квіти, подяка, обійми і світлини на пам’ять. Такий вечір надихає крокувати далі і вірити в найкраще. 

Після хвилин бурхливих овацій і вдячності глядача, режисер Олександр Драчов розповів про ідею, процес, час і мету створення яскравої вистави “Помру всім на зло”, а ще про мрію співпрацювати у цікавому творчому тандемі і далі.

В виставі задіяни зірки кращих театрів міста: Ада Артурівна Тараховська -Лариса Луніна. (актриса театру Шевченка), Тараховський – Олексій Бойко.(актор театру ляльок), Дора – Ольга Солонецька.(актриса театру Квітки-Основ’яненка, Нова сцена), Лікарка – Людмила Мельникова (актриса театру ляльок).

До речі, вже завтра 30 листопада о 17.00 (EVOhub), а ще 8 грудня о 17.00 (EVOhub), 20 грудня о 18.00 (Арт-Сховище культура), 26 грудня о 18.00 (EVOhub), усі охочі мають змогу побачити оптимістичну виставу режисера Олександра Драчова (митець ХАТМК та ХТДЮ).

Більше фото з прем’єри в альбомі на фейсбук-сторінці GX.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, театр “Нова сцена”, театр “М. Основи”

17 листопада в історії Харкова: відкрито три пам’ятника, театр та ВНЗ (фото)

А ви знали саме цього дня, 17 листопада, було відкрито одразу три пам’ятника видатним харків’янам!

Так 17 листопада у 2010 році біля входу до північного корпусу Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна громадському діячеві, харківському міському голові Дмитру Багалію було встановлено пам’ятник (автори пам’ятника – скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова).

Але, звичайно, головний пам’ятник Дмитро Багалій встановив сам собі у вигляді унікальної книги з історії Харкова.



Довідка. 7 листопада, в 1857 році народився Дмитро Багалій (1857-1932) – історик, один із найвідоміших харків’ян.
Він народився у Києві, але своїм його вважають саме харків’яни. Багалея називають «харківським Геродотом». Він у співавторстві із професором Міллером склав історію Харкова від заснування. Робота була присвячена 250-річчю міста та вийшла у 1905 році.
З 1906 до 1910 року – був ректором Харківського університету.
З 1914 до 1917 року – Харківський міський голова.
Займався науковою та викладацькою роботою. Помер 1932 року від запалення легень.
Сьогодні ім’ям Багалея у Харкові названо невелику вулицю, що примикає до Григорія Сковороди. На ній розташований колишній будинок Багалея. Дмитро Багалій був уродженцем Києва. У Харкові він проживав спочатку на орендованих квартирах. Зокрема, квартирував у знаменитому “готичному замку”, який належав родині відомого харківського професора Потебні на вулиці Дівочій. Коли Багалій отримав замовлення на створення історії Харкова, у нього з’явилася можливість взяти кредит, щоб звести будинок. Він купив ділянку для забудови, а потім ще купував землю навколо ділянки, розширив межі садиби. В 1899 році будинок був готовий. У цьому будинку Багалій жив понад тридцять років.
Помер видатний харків’янин 9 лютого 1932 року і був похований на Іоанно-усікновенському цвинтарі в Харкові (згодом прах професора перенесли на 13 цвинтар)).

Одночасно з пам’ятником Багалію біля північного корпусу ХНУ було відкрито пам’ятник видатному математику та механіку Олександру Ляпунову Математик Ляпунов викладав у Харківському університеті з 1885 по 1902 рік. Авторами пам’ятника також стали скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова.

Восени 2017 року (17.11.2017) біля стін ХНУ ім. В. Н. Каразіна у Саду імені Шевченка було відкрито пам’ятник ще одному нашому знаменитому земляку – ректору Харківського університету, педагогу та письменнику Петру Гулак-Артемовському (автори проекту – Олександр Рідний та Сергій Чечельницький). Журналісти GХ висвітлювали цю подію. Пропонуємо разом згадати той знаковий для міста день за матеріалами новини GX.



Перед початком заходу гостям показали пам’ятники та меморіальні дошки, встановлені на честь знаменитих “каразинців”.
Особливим гостем урочистостей був український політик, поет, прозаїк, драматург, критик і борець за незалежність України у ХХ сторіччі – Іван Драч (17.10.1936-19.06.2018. Перший голова Народного Руху України (з 10 березня 1989 по 28 лютого 1992), народний депутат України 3-го скликання; Герой України (2006); кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступення; лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1976) та Державної премії (1983); почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка та почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка; разом з Ліною Костенко та Павлом Тичиною був номінантом на Нобелівську премію з літератури).

Довідка. 27 січня у 1790 році народився Петро Гулак-Артемовський – один із найвідоміших харків’ян, літератор, викладач та ректор Харківського університету.

Гулак-Артемовський народився на Черкащині у сім’ї священика
У 1817 році Гулак-Артемовський переїхав до Харкова і вступив до Харківського університету, як вільний слухач словесного відділення філософського факультету. За клопотанням піклувальника Харківського навчального округу графа Северина Потоцького, Гулак-Артемовський був затверджений університетською радою лектором польської мови. В 1821 він захистив магістерську дисертацію: «Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної і про спосіб викладання останньої» і отримав ступінь магістра. Читав лекції з історії, естетики, історії словесності та порівняльного огляду слов’янських мов. З його ініціативи у Харківському університеті було засновано кафедру польської мови.
З 1841-го до 1849-го року Гулак-Артемовський — ректор Харківського університету.
Створив цикл байок та віршів українською мовою, вважається класиком української літератури ХІХ століття.
Могила Гулака-Артемовського знаходиться у Молодіжному парку, який раніше був цвинтарем).

Історія Харківського академічного академічного театру (ХАДТ, у минулому ім. О. Пушкіна) почалася в тиші тінистих алей Саду друкарів 17 листопада 1933 року.



Завдяки наявній у розпорядженні друкарні, що випускала буклети, книги та газету, театр за лічені місяці набуває широкої популярності серед інтелігенції міста та його передмість. Величезну популярність у культурних колах Слобожанщини йому додало відкриття театральної студії та проведення творчих вечорів як нової течії театрального мистецтва.
Однак після перенесення столиці України з Харкова до Києва 1934 року театр втратив друкарню та інші привілеї, покладені столичним сценам, внаслідок чого перший художній керівник його покинув. Місце директора та художнього керівника офіційно в 1936 році зайняв Олександр Крамов, який керував ним беззмінно протягом багатьох років і звел за півтора десятиліття своєї діяльності на цій посаді професійну сцену на такий рівень, що виступати на ній не цуралися знаменитості.
Коли бойові дії Другої світової війни (1939 – 1945) впритул підступили до міської межі, харківська театральна трупа була евакуйована далеко за лінію фронту, продовжуючи реалізовувати свій творчий потенціал, щоб відволікти і вселити оптимізм у застиглих від жахів війни людей.
1971 року театру було присвоєно звання “академічний”. Незважаючи на високий виконавський рівень на початку 70-х років, театр потребував оновлення. А з 1975-го театр очолив Олександра Барсегяна, близько 36 років він був його музою та покровителем. Його приналежність до реалістичної сценічної школи відповідала багаторічним традиціям театру, але водночас йому вдалося привнести до постановки почуття сучасності. Глядач радісно поспішав на його постановки: “Занадто одружений таксист” (Р. Куні), “Папа в павутині” (Р. Куні), “Номер тринадцять” (Р. Куні), “Поминальна молитва” (Шолом-Алейхем) та багато інших вистав примножили славу театру.
1978-й рік став для трупи та всіх шанувальників її творчості величезною трагедією – будівля на Чернишевській,11, практично вщент спопелила пожежа. Тож акторам, які залишилися без власного будинку, довелося на довгі роки перебратися до скромного Будинку культури працівників зв’язку (у минулому на вулиці Скрипника, 7), і задовольнятися його непрофесійною сценою.
Лише новий сезон 2003-2004 рр. , а саме 9 жовтня 2023 року, Харківський академічний драматичний театр зустрів своїх глядачів у оновлених рідних пенатах. Реконструкція будівлі була виконана за проектом архітекторів Олександра Другака та Михайла Рабіновича.

Слід зазначити, що спочатку зал зведеної для Клубу друкарів будівлі за проектом архітектора Олександра Молокіні був розрахований на тисячу не особливо комфортабельних місць. А сама споруда в архітектурному плані не відрізнялася від подібних до себе. Переживши Другу світову війну, вона була у своєму первісному вигляді практично до кінця 1970-х років.
Нині існуюча реконструйована будівля органічно поєднує в собі класику і модерн, при цьому візуально підкреслюючи наступність епох і невладність часу над вічністю мистецтва: центральний (східний) фасад прикрашений чотириколонним портиком доричного ордера, вершину кожної з колон якого вінчає скульптура музи, балконом за витонченими балками. широким профільованим карнизом на кронштейнах, пілястрами іонічного ордера та декорованим фільонками трикутним фронтон гармонійно поєднується із симетрією геометричних форм та обсягів західного фасаду, нагадуючи про високе призначення храму Мельпомени.

Під час останньої перебудови зазнали своїх змін сцена, фойє та зал для глядачів, місткість якого була зменшена до 472 місць, але при цьому набула характерного для театрів планування.

З 24 грудня 2022 року театр отримав сучасну назву –  Харківський академічний драматичний театр, а 27 березня 2024 року було запропоновано надати театру ім’я видатного українського письменника, драматурга та журналіста Григорія Федоровича Квітки-Основ’яненко. 

Колектив театру, попри всі труднощі, продовжує виступати і під час війни.

За ініціативою видатного українського інтелектуала та громадського діяча Василя Назаровича Каразіна 17 листопада у 1804 році засновано Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна.

17 листопада 2024 року Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна відзначив 220-річчя від дня заснування.

Університет пройшов шлях від невеликого навчального закладу до потужного науково-освітнього центру міжнародного рівня.
З моменту свого заснування університет став домівкою для численних дослідників, мислителів та діячів культури. Тут навчалися та працювали такі видатні особистості, як фізик Лев Ландау, історик Дмитро Багалій, фольклорист Микола Сумцов та багато інших. Сьогодні університет продовжує славні традиції, залишаючись осередком інновацій та наукових відкриттів.
Каразінський — кращий український університет десятиріччя за результатами більшості випусків рейтингу QS. Він є одним із найбільших наукових центрів України. У ньому представлені практично всі напрями сучасної фундаментальної науки. До складу університету входить 26 факультетів та навчально-наукових інститутів, а також три науково-дослідні інститути — хімії, біології, астрономії.
Університет щоденно докладає зусиль для збереження та підтримки каразінської спільноти. Наразі в університеті працюють 6 академіків та членів-кореспондентів НАН України, 296 докторів наук, 945 кандидатів наук, професорів і доцентів, які навчають близько 18 000 студентів.
“Університет завжди був і залишається місцем, де народжуються не тільки великі наукові ідеї, а й незламний дух інтелектуальної свободи. За кожним досягненням, за кожною перемогою стоять люди, наші каразінці. Це ваше свято, ваші здобутки!
Вітаємо всіх з цією визначною подією, бажаємо університетській родині нових досягнень, наукових проривів та успіхів на міжнародній арені. Нехай Каразінський залишається джерелом натхнення для наступних поколінь!” – йдеться в привітанні колективу ВНЗ.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

1 листопада Харків вітає видатний заклад культури міста (фото, відео)

Починаючи з 2007 року, з легкої руки  директора та режисера ХАТМК, заслуженого діяча мистецтв України Ігоря Коваля щорічно 1 листопада (або в першій декаді листопада) святкується «День харківської оперети», присвячений дню заснування театру – 1 листопада 1929 року.

Адже новий виток розвитку театру пов’язаний саме з роботою Ігоря Миколайовича Коваля, який не тільки є директором театру, а й головним режисером, чий талант і величезний досвід роботи – справжня удача для колективу. Саме з його ініціативи театр оновлює репертуар, декорації, костюми, і навіть будинок. Як у мирний період творчості колективу, так і в складні часи війни.

Зокрема, в 2022 році до дня народження театру навіть вибиті вибухами шибки стали картинами, що надихають… Докладніше в новині GX.

“Харківський академічний театр музичної комедії, як і багато інших закладів культури міста постраждав під час війни. Наприкінці літа, 23 серпня, вибухом було пошкоджено увесь фасад театру. Вибиті шибки друзі допомогли забити плитами OSB. Але театр завжди прикрашали світлини наших артистів та уривки з вистав, а тут така порожнеча, що навіює смуток. Було ухвалено рішення прикрасити пошкоджений фасад, розписавши його картинами, які будуть надихати харків’ян”, – розповідав Ігор Миколайович.

В 2023 незламний театр попри складні умови гідно відіграв ювілейний, 95-й, сезон (докладніше в новині GX).

Більше фото та відео в пості на фейсбук-сторінці GX.

А вже 7 та 9 листопада 2024 року до ювілею театру на глядача чекають два святкові дні з Grand concert, який підготував незламний колектив. 

Так приємно в цей святковий день знову бачити афішу театру і промовити слова вітання у стін храму мистецтва.

Довідка. На частку Ігоря Миколайовича Коваля випало відкрити нову сторінку в історії музичної комедії. За короткий час під його керівництвом в Харківському театрі музичної комедії було проведено ряд кардинальних змін. В першу чергу це пов’язано з оновленням творчого складу і успішними класичними та сучасними постановками. Незважаючи на інерцію стереотипів директор, головний режисер сміливо ввів неординарні заходи, запросив молодь і створив сприятливі умови для творчої самореалізації.

За вагомий вклад у розвиток українського музичного мистецтва і високий професіоналізм колектив театру в 2006 році був удостоєний статусу«Академічний».

У 2007 році Коваль Ігор Миколайович став ініціатором щорічного святкування, в першій декаді листопада, «Дня харківської оперети», присвяченого дню заснування театру – 1 листопада 1929 року, і заснував «Почесні знаки театру» двох ступенів. Срібні знаки вручаються за високий професіоналізм, а Золоті – за особливі заслуги перед театром. Знак має форму емблеми театру і реєструється в Книзі Пошани, про що видається посвідчення.

За вагомий внесок у розвиток українського театрального мистецтва, високу професійну майстерність та значний творчий доробок колектив театру, в 2009 році, нагороджений Почесною відзнакою Харківської обласної ради «Слобожанська Слава». І в цьому є величезна заслуга Коваля Ігоря Миколайовича.

Своє 80-річчя в листопаді 2009 року театр відзначив масштабним і видовищним, концептуально новим ґала-концертом, який користувався у глядача великим успіхом і пройшов багато разів з аншлагами. Цій події присвячено відкриття першої спільної виставки театру і Харківського художнього музею «Подорож в театральному просторі». В експозиції виставки ескізи і макети декорацій, костюми до вистав, афіші над якими працювали художники театру в різні роки. Різні за стилістикою і технікою виконання роботи художників показують еволюцію розвитку театрального мистецтва. Особливим доповненням виставки стали фотографії та рецензії про театр.

Після цієї події, в фойє театру відкрилася художня галерея «Погляд», де можна побачити роботи художників України. Починаючи з 2009 року, в театрі пройшло більше 20 виставок художньої галереї. У них беруть участь художники різних стилів живопису.

З 2009 року за ініціативою Коваля Ігоря Миколайовича на сцені театру почали проходити бенефіси заслужених артистів – Віри Харитонової, Володимира Федоренко, Віктора Робертова, Елеонори Климчук, Алли Хорольської, Віктора Побережця, Наталії Коваль та провідних солістів театру – Анатолія Буднія, Євгенія Суховерхова, Олексія Андренко, Елеонори Джулік, Олександра Бідило, Олексія Гавінського, Віктора Червонюка, Мілани Остонен, Юрія Костяниці, Олега Логвінєнко, Інги Васильєвої.

Саме Коваль Ігор Миколайович запропонував проводити дні пам’яті заслужених артистів Марії Свірської, Володимира Подсадного, Віри Харитонової, Віктора Робертова і відомого педагога з вокалу Маргарити Червонюк.

Після ювілею вперше на сцені театру з’явилися репертуарні ґала-концерти «Всі секрети оперети» «Віват, Кальман!» та ревю для дітей «В гостях у казки» – режисер-постановник Олександр Драчов.

Сезон 2008 – 2009 року театр завершив прем’єрою музичної комедії «Таємниця Дон Жуана» (режисер Ірина Ривіна). Ця яскрава і дотепнавистава підвела своєрідний підсумок 80 років. І знову довела, що наш складний жанр не стоїть на місці.

Останні театральні сезони ознаменувалися для театру музичної комедії значними змінами і позитивними зрушеннями в творчому житті. На сцені театру почали з’являтися осучаснені оперети, музичні комедії та вистави для дітей.

Коваль Ігор Миколайович – належить до плеяди талановитих театральних режисерів, які визначають сьогодні театральну славу України. Його творчість, як режисера сьогодні демонструє широту його художніх переваг: музична казка, класична оперета і музична комедія. Постійний творчий пошук нового слова в мистецтві і художня ненаситність проявилися вже в його першій постановці музичної казки «Обережно! Чарівний ліс» М. Мокієнко.

А в 2014 році вперше на території пострадянського простору герої знаменитої оперети Франца фон Зуппе «Прекрасна Галатея» в постановці Коваля Ігоря Миколайовича заговорили віршами.

У цій виставі втілився лірико-філософський талант театрального мислення режисера. Герої оперети перетворюються в візуальні метафори. Це дивовижна і найвишуканіша вистава. Поетична історія на межі реальності та казки, дійсності і уяви, достовірності й фантазії… Уяві Коваля Ігоря Миколайовича, здається, немає меж. Грецькі колони, скульптури, антична композиція усередині майстерні з невеликим реквізитом… Режисер відкриває в стародавньому міфі, звичаях, обрядах самобутній культурний ритуал, в рамках якого дійсність реаґує на пошуки Галатеї. Театр Коваля Ігоря Миколайовича, перш за все, орієнтований на національно-етичне осмислення буття, Всесвіту, своєї творчості. Прямуючи до праоснов національної етики, він намагається відновити пам’ять про цілісність зв’язку людини – космосу – творчості. Специфіка його театру: експеримент, спрямований на розкриття акторської індивідуальності.

Не менш популярною в 2015 році стала прем’єра репертуарного концерту «Музичні барви України» в постановці Аркадія Клейна. Це феєричне костюмоване шоу з барвистим оформленням сцени! Прекрасна хореографія, віртуозне виконання солістів, артистів хору та оркестру витримано в українському стилі.

Підкорюють серця публіки не тільки заслужені артисти і визнані зірки театру, а й молоді таланти. У програмі концерту ліричні, жартівливі і драматичні хіти улюблені кількома поколіннями. У перше відділення увійшли українські народні пісні, запальні танці і сцени з музичних комедій: «Сорочинський ярмарок» Олексія Рябова, «Сватання на Гончарівці» Кирила Стеценка, «Трембіта» Юрія Мілютіна. У другому відділенні – українські сучасні естрадні пісні.

У грудні 2015 року відбулася прем’єра музичної казки «Івасик-Телесик». Вистава створена за мотивами української народної казки, спеціально для Харківського академічного театру музичної комедії, композитором Ігорем Гайденко і лібреттистом Ігорем Факторовським.Захоплюючий сюжет, барвисті декорації, красиві костюми, виразна хореографія, прекрасна музика, легко запам’ятовується і чудовий ансамбль артистів, яких майстерно об’єднав режисер-постановник Олександр Драчов.

Справжньою культурною подією Харкова в 2016 році стала постановка Коваля Ігоря Миколайовича музичної комедії «Витівки Хануми» Гії Канчелі, яка показала, що постановник має потужний потенціал як режисер музичного театру, якому підвладна і оперета, і музична комедія, і експериментальні пошуки в будь-якому напрямку. Саме музична комедія «Витівки Хануми» Гії Канчелі, відкрила характерні особливості режисури Коваля Ігоря Миколайовича – віртуозне володіння сценічним простором, ритмами, об’ємом і звуком. Ця вистава відрізняється тонким ліризмом, яскравим ґротеском і розкриттям психологічних образів героїв.

Уміння створити злагоджений ансамбль з артистів різних шкіл – особливий дар Коваля Ігоря Миколайовича, як режисера. Сьогодні вистава «Витівки Хануми» має величезний успіх у публіки і відрізняється ориґінальністю постановки і яскравістю сценічного і режисерського рішення.

За сприяння та за участі Ігоря Миколайовича Коваля в 2010 році вперше на сцені музичної комедії відбувся ґала-концерт «Свято танцю» за участю артистів музичної комедії і театру народного танцю «Заповіт».

А в 2018 році з великим успіхом пройшли спільні концерти з артистами Харківського театру музичної комедії. У квітні разом з королем скрипки, лауреатом міжнародних конкурсів Остапом Шутко (м.Львів) відбувся «Концерт дружби». А в грудні спільно з леґендарним письменником, шоуменом і автором-виконавцем Валерієм Хаітом в програмі «Великий вечір одеського гумору».

Успішно пройшли прем’єри в постановці молодого режисера Олексія Серьогіна музична комедія Ігоря Гайденко «Авантюристи», музична комедія для дітей Ігоря Гайденко «Вождь червоношкірих» та музична казка Антоніо Спадавеккіа «Попелюшка».

Прем’єри в постановці заслуженої артистки України Валентини Подорловой – музична комедія Євгена Птічкіна «Бабин бунт», оперети Йоганна Штрауса «Циганський барон» та Імре Кальмана «Фіалка Монмартру» мають величезний успіх у глядачів.

Колектив театру під керівництвом Коваля Ігоря Миколайовича постійно бере участь в благодійних та шефських концертах і виставах міста і області. Вже стало традицією проводити тематичні концерти до Дня Перемоги в Харківському меморіальному комплексі «Висота маршала І.С. Конєва», госпіталі для інвалідів війни. В рамках Всеукраїнського проекту культурної інтеґрації «Український Донбас», колектив театру виїжджав з концертами в зону АТО, а наразі в прифронтову зону і шпиталі.

В мирні часи колектив вів активну ґастрольну діяльність – його кращим виставам аплодували глядачі Полтави, Кропивницького, Сум.

У 2018 році колектив театру брав участь у міжнародному фестивалі «ГогольFest» з виставою «Сорочинський ярмарок». 

Без перебільшення можна сказати, що Коваль Ігор Миколайович став символом відродження класичної оперети, як жанру, перетворивши найстаріший театр музичної комедії в Україні в елітарний театр, який має власний бренд. Безумовно, це велика заслуга натхненної праці всього творчого колективу та активної діяльності директора, головного режисера.

Як і 90 років тому, ми залишаємося «творчою лабораторією сучасної музичної комедії», на нашій сцені йдуть вистави для дорослих і дітей. Це – найкращі зразки оперети, мюзиклу, музичної комедії та рок-оперита незвичайні бенефіси і яскраві концерти.

Артисти театру лауреати міжнародних конкурсів і фестивалів США, Китаю, Італії, Португалії, Австрії, Казахстану, Німеччини, України і не тільки…

Коваль Ігор Миколайович, як директор і головний режисер надає великого значення популяризації мистецтва серед підростаючого покоління. Сьогодні він перетворив колектив Харківського академічного театру музичної комедії в театрально-музичний центр, на базі якого працюють Оперна студія Харківського національного університету мистецтв імені І.П. Котляревського та дитяча театральна студія «Арісто».

Активна творча і культурно-просвітницька діяльність, духовний розвиток молоді, давно стали візитною карткою колективу Харківського академічного театру музичної комедії, який не тільки зберігає, але і розвиває кращі національні та світові традиції музичного театру.

Підсумовуючи пройдений шлях, тетр в мирні часи почав готувати до випуску книгу про історію Харківського академічного театру музичної комедії.

Докладніше про кожен крок створення театру на офіційній сторінці ХАТМК. 

Новинний портал GX щиро вітає колектив Харківського академічного театру музичної комедії з прийденшнім Днем народження! Щоб створити святковий настрій іменинникам та на згадку про свято, яке створюють в цьому храмі мистецтва, ми даруємо відеоспогад з фінальних акордів ювілейних концертів ХАТМК від 1-2 листопада 2019 року.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК 

Він віддав душу й серце, а тепер і життя театру ляльок. Харків прощається з видатним митцем

Сумна новина приголомшила Харків-культурний – 10 вересня 2024 року, у віці сімдесят три роки, помер Володимир Вікторович Решетняк, заслужений працівник культури, директор Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва, який очолював колектив понад тридцять років.

Колеги з рідного театру і творчих колективів міста на своїх офіційних сторінках висловили слова співчуття рідним та близьким Володимира Вікторовича, а ще згадали найсвітліші події, пов’язні з видатною людиною нашого міста.

Кожен пост зібрав десятки чуттєвих коментарів…. 

“Світла пам’ять, світлій людині, професіоналу, керівнику, – який все своє життя віддав мистецтву міста Харкова, а останні 33 роки ще й душу і серце, а тепер вже і життя театру ляльок. Колись дуже і дуже давно. мені випала честь представляти Володимира Вікторовича колективу театру, як директора.
Царство тобі небесне, друже…” – написав його колега з ХТДЮ Леонід Космін.

Колектив новинного порталу GX приєднується до слів співчуття! Світла пам’ять! На одну зірку творчого небосхилу стало більше… 

“Царство небесне! Світла пам’ять! Тепер вони з Володимиром разом…” – написала Дубовик Екатерина під постом пам’яті «Легендарному Адміністратору» Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва – В’ячеславу Миколайовичу Панченко. Тепер дві легендарні постаті театру ляльок разом на небесах… 

Довідка. Решетняк Володимир Вікторович народився в місті Харків 28 лютого 1951 року. В 1982 році закінчив Харківський інститут мистецтв за фахом мистецтвознавець.
Його трудова діяльність налічує понад 40 років стажу. Вона була сповнена кропіткої праці. 
З вересня 1968 року по грудень 1969 року працював слюсарем-інструментальником електромеханічного заводу.
З вересня 1970 по листопад 1971 років – составитель кінопрограм обласної контори по прокату кінофільмів.
З березня 1972 по грудень 1974 – монтер спецосвітлення Харківського радіотелецентру.
З грудня 1974 по серпень 1977 – завідуючий фільмотекою Харківського облтелерадіокомітету.
З серпня 1982 по січень 1988 – старший інспектор управлінния культури.
З січня 1988 по  березень 1989 – директор кінотеатру “Парк”.
З березня 1989 року і до останньої хвилини життя – директор Харківського державного академічного театру ляльок ім. В.А. Афанасьєва. 

Його колектив дарував радість дітям і дорослим у мирні часи, він вистояв під обстрілами рашистів… Вони не забудуть свого керманича і добрий спогад про Володимира Вікторовича назавжди залишиться в серцях і душах колективу Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, Харківського державного академічного театру ляльок ім. В. А. Афанасьєва 

Мрії повинні здійснюватись. Харківські митці створюють нові театри і дарують чуттєві вистави (фото, відео)

У наш буремний час мистецтво в прифронтовому краї виборює можливість дарувати свій дивовижний світ людям, надихати та підтримувати… Деякі театри зникли на певний час з культурної мапи Харкова, але є ентузіасти, які створюють нове.

Зокрема, в травні 2024 року з’явився новий театр – “Театр для людей”! До його створення долучилися режисери, актори та адміністрація багатьох театрів Харкова.

Я ще досі не можу повірити, що ми створили власний театр. Намріяний. Вимолений. Щирий. І такий рідний. Вдячна цим неймовірним людям, творити разом то щастя! – наголосила Марина Мілованова і додала історичні світлини створення театру. – Хто казав, що я не зможу довго без театру? Повертаюсь! Мрії повинні здійснюватись!

Їхня перша вистава стала щоденником першого року повномасштабного вторгнення рф в Україну.

“Як ти там? ” – лунало у слухавку та особисто від мільйонів українців і їх близьких по усьому світу.

І ось сьогодні, 15 червня, о 15.00 відбудеться прем’єра вистави режисером-постановником якої став Андрій Лебедь.

“Сьогодні прем’єра вистави “Як ти там?” Вітаю всіх причетних! Чесно, пронизливо, на прикінці – дуже щемко, це про кожного з тих, хто залишився у Харкові. І ще дуже висока оцінка авторки текстів – Анни Гін. І за участі хору одиноких сердець сержанта Пеппера – Ви прекрасні !” – додала чуттєвий пост Ольга Солонецька, яка теж долучилася до підтримки новаторів.

Колектив новинного порталу GX щиро бажає новому театру і їх першій виставі удачі!

Фото та матеріал: архів Театру для людей та його учасників 

У незламному місті харківці згадали минуле і замислились над майбутнім (фото, відео)

На початку квітня колектив Харківського академічного драматичного театру подарував харківцям ще одну прем’єру – еротичну радіовиставу “Місто” за романом Валер’яна Підмогильного. Над постановкою працювала режисерка та сценографка Ольга Турутя-Прасолова, яка попри жахи війни не забуває про рідне місто.

Під вибухами й у темряві, ексклюзивно, під дотепні та цікаві коментарі режисерки, музику з портативного носія та справжнє дійство від артистів, 4 квітня відбулася генеральна репетиція вистави. А вже 5 та 12 квітня постановку мав змогу оцінити глядач.

Ми разом перетинаємо кордон майбутнього, а наше минуле й теперішнє – це пункт відправки і саме від наших вчинків залежить те, що нас чекатиме попереду.

Саме на прикладі юного митця з 1927 року Степана Радченка, який з села їде підкорювати місто, ми бачимо злети й падіння особистості. Його кохання — це лише захоплення і якась мить в його житті. Степан метеликом пурхає по життю, є що згадати, але немає з ким поділитися спогадами…

Адже правильно кажуть: треба цінувати при житті тих, хто наповнює твоє життя любов’ю та сенсом…

Степан пізнав любов багатьох цікавих і таких різних жінок – Надійка, Тамара Василівна, Фуксія і навіть балерина з Харкова освітлювали його життя.

Він відчув смак слави й грошей…

Циніки кажуть: “Вогонь любові лише мить горить, а потім на ньому борщі варять…” Але, це не так… Любов — то шлях від твору про бритву до повісті про людей.

“Людина не розкладається на так зване добро та зло, на плюс і мінус, хоч би й як це зручно було для громадського вжитку”, – казав Валер’ян Підмогильний. Саме такими словами можна описати життя героїв вистави… А далі вирішувати тим, хто вже побачив і ще побачить виставу…

Головні ролі у постановці виконують: Віктор Єрмоленко, Дарія Ждан, Єлизавета Дубровська.

Журналістка GX і в темряві побачила, що артисти ХАТД вміють та хочуть грати (фото та відео з репетиції вистави у пості на фейсбуці). Нагородою за творчу підтримку у цей час стали квіти й оплески, а ще віра і мрія.

Мрія про перемогу та мир, щоб мистецтво вийшло нарешті з підвалів і дарувало радість людям.

А наразі дякуємо Богові та ЗСУ за можливість насолоджуватися творчістю наших артистів.

Докладніше про квітневі вистави ХАДТ на фото та в пості.

Фото та відео: Наталія Бойченко, GX


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.