Перейти до основного вмісту

Позначка: Харьківський бузок

У перший день зими харків’яни з сумом згадують чарівну французьку актрису (фото)

Саме 1 грудня в 2022 році пішла в засвіти знаменита французька акторка і письменниця з харківським корінням, відома кіноманам своєю роллю у фільмі «Фантомас», Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо.

Вона померла у Парижі, про це повідомила радіостанція France Bleu Mayenne з посиланням на прессекретаря актриси.

«З глибокими переживаннями та великим сумом повідомляємо вам про смерть актриси Мілен Демонжо, яка сталася 1 грудня у віці 87 років», — було написано у пресреліз, поширеному від імені рідних покійної.

Мілен Демонжо – це найбільш французька харків’янка. Саме її любов до Харкова, звідки її коріння, подарувала місту Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок». Саме книга Мілен Демонжо «Харківський бузок», яку акторка присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій, і дала назву харківському фестивалю, народженому у 2009 році. Саме ця історія лягла в основу ідеї фестивалю — щороку збирати у Харкові знаменитостей світового кінематографа, чиє коріння пов’язане з Харковом. 

Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо

і голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич. Париж. 2017 р. 

«Вона увійшла до кімнати, окинула всіх поглядом і одразу підійшла до мене зі словами: «Це ви з Харкова? Ми з вами схожі!». Її мама, Клавдія Трубнікова, була харків’янкою. Свого часу сім’я перебралася до Франції і з матір’ю у Мілен були складні стосунки. У 13 років вона пішла з батьківського дому – стала улюбленою музою Крістіана Діора та почала будувати кар’єру у сфері моди та кіноіндустрії. А коли її мама захворіла (у неї була онкологія), Мілен все покинула і повернулася додому, щоб доглядати її. Проводячи з матір’ю багато часу, актриса почала записувати її спогади про життя у Харкові. Так народилася книга Демонжо про Клавдію Трубникову, яку вона назвала “Харківський бузок”. У розмові Мілен зізналася мені: пообіцяла матері перед смертю, що обов’язково відвідає її рідне місто. Повертаючись до Харкова, я вже точно знала, що привезу сюди Мілен Демонжо, і просто в літаку почала продумувати програму, а потім зрозуміла, що потрібно робити щось масштабніше – фестиваль кіно», – згадує першу зустріч із Мілен Демонжо в Парижі голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич.

Для самої Мілен Демонжо цей фестиваль став поверненням до своїх витоків і виконанням обіцянок, які вона дала своїй матері. Тому з великим задоволенням щороку приїздила до Харкова на відкриття кінофестивалю “Харківський бузок”, що проводився у 2009-2013 роках.

«Мені хочеться сказати одну дуже важливу річ. Щоразу, коли я приїжджаю на «Харківський бузок», я почуваюся не Мілен Демонжо, а дочкою харків’янки Клавдії Трубникової. Довгого життя фестивалю, і нехай у Харкові завжди цвіте бузок», – сказала Мілен Демонжо під час чергового візиту до Харкова у 2013 році.

Улітку 2017 року в Українському культурному центрі в Парижі відбулася презентація книги французької актриси про Харків і його бузковий фестиваль «Adieu, Kharkov!». У ній Мілен Демонжо зібрала всі цікаві ситуації, що відбувалися у ній під час перебування у Харкові — на батьківщині її мами.

У Мілен Демонжо було чимало творчих планів, пов’язаних з Харковом. Зокрема, вона мріяла привезти до Харкова свою виставу. Актриса по-справжньому любила місто, яке вважала своє малою батьківщиною.

У Харкові на Алеї зірок у саду Шевченка французька харків’янка залишила  частинку себе – відбиток долоні.  

Алея зірок у саду Шевченка

Довідка. Мілен Демонжо (справжнє ім’я Марі-Елен Демонжо) народилася в Ніцці 29 вересня 1935 року. У ранні роки брала уроки гри на фортепіано і вільно розмовляла італійською, французькою та англійською. В юності Мілен закохалася в актора Жерара Філіпа і почала мріяти про те, щоб самій потрапити на екран. Була студенткою акторських курсів. Дівчину помітив представник модельної агенції, яка запропонувала їй контракт. Працювала у модному будинку Крістіана Діора, ательє П’єра Кардена.

Зніматися у кіно почала з 1954 року. Дебютувала у фільмі «Майбутні зірки». Потім зіграла головні ролі в картинах «Жебрак і красуня» (Єва), «Ця ніч» (Сільві), «Слабкі жінки» (Сабіна), «Кохання в Римі» (Анна Падоан), «Викрадення сабінянок» (Реа) та ін. 

В 1961 році Демонжо отримала роль міледі в «Трьох мушкетерах» Бернара Бордері, а потім зіграла безстрашну дівчину-фотографа Елен – наречену журналіста Фандора (Жан Маре) в трилогії «Фантомас» (1964, 195, 1967).

У 1966 році Мілен познайомилася з Марком Сіменоном — старшим сином письменника Жоржа Сіменона, вони одружилися, і цей шлюб тривав 31 рік. Згодом зайнялася кіновиробництвом, продовжуючи іноді грати у власних фільмах. Останньою її роботою в кіно стала драма «Я і ти» (2017), де Демонжо грала з Катрін Фро та Катрін Денєв.

 

Галина Половик

Життя як кіно, кіно як життя. Харків’яни згадують видатного митця (фото, відео)

Колектив Харківської державної наукової бібліотеки ім. В. Г. Короленка запрошує на онлайн-зустріч до 100-річчя від дня народження Сергія Параджанова, режисера-новатора, мислителя, художника. Вона відбудеться 17 січня о 14.00 на платформі ZOOM.

На зустрічі будуть презентовані наступні доповіді: 

  • «Сергій Параджанов: як “розмовляє” колаж? Колаж “Орфей” із колекції родини Гриньових» (Володимир Тарасов, доцент кафедри методологій кроскультурних практик Харківської державної академії дизайну і мистецтв, кандидат історичних наук; 
  • «Сергій Параджанов у Карпатах: як знімався фільм “Тіні забутих предків”» (Лариса Козоріз, завідувачка сектору відділу наукової систематизації, предметизації та організації систематичних каталогів ХДНБ ім. В. Г. Короленка).

Доєднатися до на онлайн-зустрічі можна за посиланням.
Ідентифікатор заходу: 882 1219 0054
Код доступу: 3AbHMe

Докладно про життя митця GX писав у новині до його 100-річчя.

Фото та матеріал: GX, Харківська державна наукова бібліотека ім. В. Г. Короленка, YURI MECHITOV, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Світ згадує видатного режисера. Частина його слави торкнулася Харкова (фото, відео)

А ви знали? За рішенням ЮНЕСКО, 2024 рік – рік Сергія Параджанова, 100 років з дня народження якого відзначать саме сьогодні.

Цього дня, 9 січня, в 1924 році у Тифлісі, у вірменській родині народився майбутній видатний режисер, сценарист і композитор Саркіс (Сергій) Параджанов. З дитинства він захоплювався фольклором. Тому з вибором професії він не вагався. Коли Сергій Параджанов закінчив ВДІК, він міг поїхати знімати у будь-який куточок країни, але обрав Київ.

Його фільми стали шедеврами всесвітнього кінематографа. Саме він зняв картину про невмирущий дух українського народу, яку побачили мільйони (фільм переглянули 8,5 млн глядачів).

Фільм «Тіні забутих предків» (за повістю українського письменника Михайла Коцюбинського) досі є картиною. яку вивчають майбутні режисери та кінознавці. До речі, Гарвардський університет додав стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентами, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.

«Тіні забутих предків» у прокат вийшла українською мовою та ще й було збережено гуцульську говірку.

Успіх картини зробив відомим у всьому світі не лише видатного режисера, але й оператора Юрія Іллєнка, композитора Мирослава Скорика та акторів Івана Миколайчука та Ларису Кадочникову. Картина займає 1-шу позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Стрічка зібрала багато нагород, як в Україні (спеціальна премія журі на Всесоюзному кінофестивалі у Києві за талановитий художній пошук та новаторство режисеру С. Параджанову, оператору Ю. Іллєнку, художникам Г. Якутовичу, М. Раковському, Л. Байковій, композитору М. Скорику (1966р.); оператору Юрію Іллєнку, акторці Ларисі Кадочниковій, художнику Григорію Якутовичу і покійному на той час Сергію Параджанову присудили за Стрічку Шевченківську премію (1991 р.)), так і за її межами (в аргентинському місті Мар-дель-Платі – «Південний хрест», а також приз ФІПРЕССІ за колір, світло та спецефекти (1965р.); кубок фестивалю — МКФ у Римі (1965р.); золота медаль Сергію Параджанову — Міжнародний кінофестиваль у Салоніках (Греція, 1966р.).

До того ж у Верховині в хаті, де мешкав Сергій Параджанов під час зйомок, облаштовано музей фільму «Тіні забутих предків».

З ініціативи представників Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок” доторкнувся до історії великого митця й Харків. У самому серці міста в інформаційно-виставковому центрі «Бузок» 2019 року у рамках унікального проєкту – серії лекцій на тему «Заборонене українське кіно» – відбувся кінопоказ та розповідь про фільми, які свого часу перебували під забороною влади.

Про Сергія Параджанова та його творчість можна розповідати годинами, днями…

Він дружив з Лілею Брік і Федеріко Фелліні, у нього вдома бували Марчелло Мастроянні, Тоніно Гуерра, Андрій Тарковський, Володимир Висоцький та Марина Владі.
Він міг би створити набагато більше… Але…

За свою щирість, відвертість та волелюбність потрапив на 5 років до радянської в’язниці, де не лише вижив, а ще й не зламався у тих жахливих умовах.

Незламний дух Сергія Параджанова передає світлина “Символ свободи”, яку зробив фотограф YURI MECHITOV. Той стрибок у провулку поряд зі своїм будинком Параджанов називав “кадром століття”. До речі, у 2004 році, до 80-річчя режисера, у Тбілісі відкрили пам’ятник (скульптор Важа Мікаберідзе), створений за цією фотографією.

На жаль, у в’язниці режисер захворів на діабет, а потім запалення легень переросло в рак, який й став причиною його смерті у 1990 році у віці 66 років.

Фото, відео та матеріал: GX, YURI MECHITOV, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Бузок і світ зірок. На алеї в Саду Шевченка збираються мрійники (фото, відео)

Цього дня, 16 травня, у 2010 році у Саду Шевченка відбулося відкриття Алеї почесних гостей кінофестивалю “Харківський бузок“, який зустрічав іменитих гостей з 2009-го до 2013 року.

Того ж дня відбулися творчі вечори французького кіноактора, почесного гостя кінофестивалю П’єра Рішара в Оперному театрі та зустріч студентів Харківського університету мистецтв імені Котляревського зі знаменитими артистами кінофестивалю.

Нагадаємо, у 2009 році в Харкові в кіноцентрі імені Довженка відбулося урочисте відкриття першого міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок”. Назву фестивалю подарувала книга французької актриси Мілен Демонжо “Харківський бузок”, яку вона присвятила матері – уродженці Харкова Клавдії Трубніковій. Докладніше про Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок» у новині GХ.

Під час війни вогні алеї не сяють, лише зірки дивляться з неба на долоньки видатних артистів і режисерів, та романтики прикладають свої руки до відтисків долонь знаменитостей.

Більше фото та відео з алеї зірок у пості на фейсбук-сторінці GX.

Фото та відео: GX, Харківський бузок, Наталія Бойченко 

Пішла з життя відома французька актриса, хрещена харківського кінофестивалю

Пішла за світанки знаменита французька акторка і письменниця з харківським корінням, відома кіноманам своєю роллю у фільмі «Фантомас», Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харьковская сирень» Мілен Демонжо. Про це стало відомо у четверг, 1 грудня.

Вона померла у Парижі, повідомляє радіостанція France Bleu Mayenne з посиланням на прессекретаря актриси.

«З глибокими переживаннями та великим сумом повідомляємо вам про смерть актриси Мілен Демонжо, яка сталася 1 грудня у віці 87 років», — йдеться у прес-релізі, поширеному від імені рідних покійної.

Мілен Демонжо – це найбільш французька харків’янка. Саме її любов до Харкова, звідки її коріння, подарувала місту Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харьковская сирень». Саме книга Мілен Демонжо «Харьковская сирень», яку акторка присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій, і дала назву харківському фестивалю, народженому у 2009 році. Саме ця історія лягла в основу ідеї фестивалю – щороку збирати у Харкові знаменитостей світового кінематографа, чиє коріння пов’язане з Харковом. 

Париж. 2017 р. Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харьковская сирень» Мілен Демонжо і

голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харьковская сирень”» Вікторія Маренич 

«Вона увійшла до кімнати, окинула всіх поглядом і одразу підійшла до мене зі словами: «Це ви з Харкова? Ми з вами схожі!». Її мама, Клавдія Трубнікова, була харків’янкою. Свого часу сім’я перебралася до Франції і з матір’ю у Мілен були складні стосунки. У 13 років вона пішла з батьківського дому – стала улюбленою музою Крістіана Діора та почала будувати кар’єру у сфері моди та кіноіндустрії. А коли її мама захворіла (у неї була онкологія), Мілен все покинула і повернулася додому, щоб доглядати її. Проводячи з матір’ю багато часу, актриса почала записувати її спогади про життя у Харкові. Так народилася книга Демонжо про Клавдію Трубникову, яку вона назвала «Харьковская сирень”. У розмові Мілен зізналася мені: пообіцяла матері перед смертю, що обов’язково відвідає її рідне місто. Повертаючись до Харкова, я вже точно знала, що привезу сюди Мілен Демонжо, і просто в літаку почала продумувати програму, а потім зрозуміла, що потрібно робити щось масштабніше – фестиваль кіно», – згадує першу зустріч із Мілен Демонжо в Парижі голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харьковская сирень”» Вікторія Маренич.

Для самої Мілен Демонжо цей фестиваль став поверненням до своїх витоків та виконанням обіцянок, які вона дала своїй матері. Тому з великим задоволенням щороку приїздила до Харкова на відкриття “Харьковской сирени”, що проводилася у 2009-2013 роках.

«Мені хочеться сказати одну дуже важливу річ. Щоразу, коли я приїжджаю на «Харьковскую сирень», я почуваюся не Мілен Демонжо, а дочкою харків’янки Клавдії Трубникової. Довгого життя фестивалю, і нехай у Харкові завжди цвіте бузок», – сказала Мілен Демонжо під час чергового візиту до Харкова у 2013 році.

Улітку 2017 року в Українському культурному центрі в Парижі відбулася презентація книги французької актриси про Харків і його бузковий фестиваль «Adieu, Kharkov!». У ній Мілен Демонжо зібрала всі цікаві ситуації, що відбувалися у ній під час перебування у Харкові – на батьківщині її мами.

У Мілен Демонжо  було чимало творчих планів, пов’язаних з Харковом. Зокрема, вона мріяла привезти до Харкова свою виставу. Актриса по-справжньому любила місто, яке вважала своє малою батьківщиною.

У Харкові на Алеї зірок у саду Шевченка французька харків’янка залишила  частинку себе – відбиток долоні.  

Алея зірок у саду Шевченка

Колектив новинного порталу GX висловлює співчуття рідним та близьким Мілен Демонжо.

Довідка. Мілен Демонжо (справжнє ім’я Марі-Елен Демонжо) народилася в Ніцці 29 вересня 1935 року. У ранні роки брала уроки гри на фортепіано і вільно розмовляла італійською, французькою та англійською. В юності Мілен закохалася в актора Жерара Філіпа і почала мріяти про те, щоб самій потрапити на екран. Була студенткою акторських курсів. Дівчину помітив представник модельної агенції, яка запропонувала їй контракт. Працювала у модному будинку Крістіана Діора, ательє П’єра Кардена.

Зніматися у кіно почала з 1954 року. Дебютувала у фільмі «Майбутні зірки». Потім зіграла головні ролі в картинах «Жебрак і красуня» (Єва), «Ця ніч» (Сільві), «Слабкі жінки» (Сабіна), «Кохання в Римі» (Анна Падоан), «Викрадення сабінянок» (Реа) та ін. 

В 1961 році Демонжо отримала роль міледі в «Трьох мушкетерах» Бернара Бордері, а потім зіграла безстрашну дівчину-фотографа Елен – наречену журналіста Фандора (Жан Маре) в трилогії «Фантомас» (1964, 195, 1967).

У 1966 році Мілен познайомилася з Марком Сіменоном — старшим сином письменника Жоржа Сіменона, вони одружилися, і цей шлюб тривав 31 рік. Згодом зайнялася кіновиробництвом, продовжуючи іноді грати у власних фільмах. Останньою її роботою в кіно стала драма «Я і ти» (2017), де Демонжо грала з Катрін Фро та Катрін Денєв.

 

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua

 

Галина Половик


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.