Позначка: Харьківський бузок

Харків у XXI столітті. 22 травня відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок»

Опублікував(ла) новина GX , 22.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

22 травня 2011 року відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок». Фестиваль тривав до 25 травня. У ньому брали участь понад сто режисерів із шести країн світу.

У фестивалі взяла участь Почесний Президент «Харківського бузку» Мілен Демонжо. А крім цього до Харкова приїхали відомі французькі актори Жан-Поль Бельмондо та П’єр Рішар.

Свого часу Бельмондо був одним із найпопулярніших іноземних акторів серед кіноглядачів Харкова та України. Картини за його участю – «Чудовисько», «Хто є хто», «Приватний детектив», «Професіонал» та багато інших незмінно ставали хітами кінопрокату.

Не менш відомим був один із найкращих коміків світового кінематографу – Рішар, картини, за участю якого – “Іграшка”, “Високий блондин у чорному черевику”, “Укол парасолькою” та інші – стали класикою комедійного кіно.

22 травня 2013 року Харків став місцем проведення фінального матчу чергового розіграшу Кубку України. На поле вийшли донецький «Шахтар» та одеський «Чорноморець».

Стадіон був заповнений повністю. Глядачі розкупили усі 40 тисяч квитків.

Поєдинок завершився впевненою перемогою донеччан.
Відзначилися Фернандіньо, Тейшейра та колишній гравець харківського “Металіста” Тайсон.

Харків у XXI столітті. 18 травня яскраві події з життя міста (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 18.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

18 травня 2004 року в Харкові завершилася унікальна культурна подія – перший міжнародний фестиваль лялькових театрів та сценічної анімації Anima.

До харківських лялькарів в гості приїхали театри з різних країн світу.

Перше місце виборов театр з Нідерландів «Magisch Theaterje».

Друге місце журі присудило театру з Італії, який виступив із виставою «Pulcinella e l’organetto».

А на третьому місці опинився харківський «San-San-театр» із постановкою «Щедрий вечір».

18 травня 2004 року в Харкові презентували бойовий модуль «Грім», створений у Харківському конструкторському бюро з машинобудування ім. Морозова. Модуль «ГРІМ» був призначений для поразки живої сили, боротьби з броньованою технікою, вогневими точками і низькошвидкісними цілями противника. Модуль встановлюється на легкі бойові броньовані машини (БТР-60/70/80, БТР-3Е, МТ-ЛБ, М-113, БМП-2 та інші) підвищення вогневої мощи.

Модуль «ГРІМ» був оснащений гарматою калібром 30 мм, кулеметом калібром 7,62, протитанковим ракетним комплексом та гранатометом.

18 травня 2005 року в Харкові на площі Свободи встановили пластмасове серце – у формі логотипу «Євробачення». Неонову конструкцію розміром два на чотири метри привезли із Києва.

Раніше ювілейний – 50-й – пісенний конкурс офіційно відкрився на столичному майдані Незалежності.
Усього країною було встановлено 6 таких постатей.
Кульмінацією шоу у Харкові та ще 5-ти містах країни стало синхронне запалювання символічних сердець.

До речі, в 2025 році 18 травня стали відомі переможці “Євробачення-2025”. Перемогу здобули артисти з Австрії – JJ отримали 436 балів від журі та глядачів у фіналі конкурсу.
Україна посіла 9 місце.
Нагадаємо, цьогоріч у конкурсі Україну представляв гурт Ziferblat із піснею Bird of Pray.

18 травня 2010 року відбулося закриття ІІ Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок».

Призи кінофестивалю «Харківський бузок» отримали роботи українських, французьких та інших кіномайстрів. Але гран-прі фестивалю залишилось у Харкові.
Гран-прі отримав фільм «Человечкин» режисера Руслана Нікуліна, місто Харків.
Приз симпатій глядачів також отримав харків’янин Ілля Довгаль за фільм «Ми з тобою схожі».

18 травня 2014 року в футбольній команді “Металіст” з’явився новий головний тренер.
18 травня відбулася остання гра «Металіста» цього сезону. Перемігши полтавську “Ворсклу”, команда остаточно посіла третє місце у чемпіонаті України. Після матчу керівництво клубу представило постійного тренера – Ігоря Рахаєва.

За фактом у харківському футболі завершилася доба Мирона Маркевича.

18 травня 2022 року у місті Канни (Франція) кіт-блогер Степан із Харкова отримав нагороду World Influencers and Bloggers Awards.

На заході Степан, як справжній джентльмен, був у метелику. Вона була виконана у патріотичних синьо-жовтих тонах. Фотографії з церемонії розміщені на сторінці харківського кота-блогера в Instagram. На нього зараз підписано понад 1,3 млн осіб.

Степана на нагороду номінували ще 30 березня 2022 року, зазначивши, що він зібрав понад 10 тис. доларів допомоги для тварин, які постраждали через війну в Україні.

World Influencers and Bloggers Awards – це церемонія, де відзначають успішних блогерів з усього світу. 2022 року захід був присвячений збору допомоги для України.

Раніше GХ інформував, що відома співачка Брітні Спірс опублікувала на своїй сторінці в Instagram фото харківського кота Степана. Також смугастий харківський блогер знявся у рекламі сумочок бренду Valentino.

Через тиждень після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Степан та його господиня Ганна евакуювалися з району Північної Салтівки до Франції.

Бузок і світ зірок. На алеї в Саду Шевченка збираються мрійники (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 16.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура.

Цього дня, 16 травня, у 2010 році у Саду Шевченка відбулося відкриття Алеї почесних гостей кінофестивалю “Харківський бузок“, який зустрічав іменитих гостей з 2009-го до 2013 року.

Того ж дня відбулися творчі вечори французького кіноактора, почесного гостя кінофестивалю П’єра Рішара в Оперному театрі та зустріч студентів Харківського університету мистецтв імені Котляревського зі знаменитими артистами кінофестивалю.

Нагадаємо, у 2009 році в Харкові в кіноцентрі імені Довженка відбулося урочисте відкриття першого міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок”. Назву фестивалю подарувала книга французької актриси Мілен Демонжо “Харківський бузок”, яку вона присвятила матері – уродженці Харкова Клавдії Трубніковій.

Під час війни вогні алеї не сяють, лише зірки дивляться з неба на долоньки видатних артистів і режисерів, та романтики прикладають свої руки до відтисків долонь знаменитостей.

Більше фото та відео з алеї зірок у пості на фейсбук-сторінці GX.

Фото та відео: GX, Харківський бузок, Наталія Бойченко

16 травня в історії Харкова: народилися видатний історик, громадський діяч і зірка театру (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 16.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 16 травня, в 1817 році народився Микола Костомаров (1817-1885) – відомий історик, публіцист, педагог та громадський діяч.

В 1833 році Костомаров вступив на історико-філологічний факультет Харківського університету. Є одним із найвідоміших випускників вузу.

Переслідувався владою за участь у діяльності Кирило-Мефодіївського братства.

Автор робіт про відомих історичних особистостей: Павла Полуботка (український військовий та політичний діяч. Чернігівський полковник, наказний гетьман Війська Запорозького Лівобережної України), Івана Мазепи (український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави на Лівобережній і всій Наддніпрянській Україні), Юрія Хмельницького (сина видатного гетьмана), Івана Виговського (український військовий, політичний і державний діяч, гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні).

До того ж 16 травня 1838 року народився Макс Мандельштам (1838-1912) – лікар-офтальмолог, доктор медицини, один із відомих випускників Харківського університету. Народився у Ковенській губернії.

У 1860 році закінчив Харківський університет, після чого практикував у Чернігові. У 1864 році вирушив для завершення освіти за кордон.

У 1879 році Мандельштам організував у Києві очну клініку.

Мандельштам – автор безлічі праць, написаних здебільшого німецькою мовою. У 1888-89 роках було видано цілу низку його лекцій про очні хвороби в п’яти томах.

Саме 16 травня в 1889 році народилася Поліна Самійленко (1889-1984) – актриса знаменитого театру “Березіль”, який працював у Харкові у 20-30-х роках минулого століття.

У 1915-1917 роках навчалася у Київській музично-драматичній школі імені М. Лисенка. Разом із чоловіком актором Іоною Шевченком у 1916 році стала однією із засновниць “Молодого театру” у Києві, на сцені якого грала до 1919 року.

У 1922 році подружжя вступило у творче об’єднання Леся Курбаса “Березіль”. В 1926 році переїхали разом із театром до Харкова.

У 30-х актриса грала у театрах Одеси, Кам’янця-Подільського, потім повернулася до Києва.

У 1971 році було видано мемуари актриси “Незабутні дні горіння”.

А ще день 16 травня став визначним для міста через яскраву подію. Цього дня, 16 травня, у 2010 році у Саду Шевченка відбулося відкриття Алеї почесних гостей кінофестивалю “Харківський бузок“. Того ж дня відбулися творчі вечори французького кіноактора, почесного гостя кінофестивалю П’єра Рішара в Оперному театрі та зустріч студентів Харківського університету мистецтв імені Котляревського зі знаменитими артистами кінофестивалю.

Коли в Харкові зацвітає бузок, ноги містян самі ведуть їх до саду Шевченка за спогадами (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 15.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура.

Назву фестивалю подарувала книга французької актриси Мілен Демонжо “Харківський бузок”, яку вона присвятила матері – уродженці Харкова Клавдії Трубніковій.

Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок” зустрічав іменитих гостей з 2009-го до 2013 рік. Нагадуванням про події фестивалю є стели з відбитками долонь знаменитостей у саду ім. Шевченка. Це внесок в історію міста. Кожен харків’янин та гість міста-героя може торкнутися світу зірок і помріяти…

До речі, на відкритті був присутній легендарний український актор Богдан Ступка. Власником головного призу першого кінофестивалю “Харківський бузок” став фільм “Англійський хірург” (режисер Джеффрі Смітт, Великобританія/Україна, 2007 рік).

В різні роки фестиваль різнився і в датах. Це залежало, передусім, від можливостей гостей із Франції. Проте, організатори свята завжди намагалися прив’язатися до 17 травня – це день народження мами Мілен Демонжо – харків’янки Клавдії Трубнікової.

«Вона увійшла до кімнати, окинула всіх поглядом і одразу підійшла до мене зі словами: “Це ви з Харкова? Ми з вами схожі!” Її мама, Клавдія Трубнікова, була харків’янкою. Свого часу сім’я перебралася до Франції. З матір’ю у Мілен були складні стосунки. У 13 років вона пішла з батьківського дому – стала улюбленою музою Крістіана Діора та почала будувати кар’єру у сфері моди та кіноіндустрії. А коли її мама захворіла (у неї була онкологія), Мілен все покинула і повернулася додому, щоб доглядати її. Проводячи з матір’ю багато часу, актриса почала записувати її спогади про життя у Харкові. Так народилася книга Демонжо про Клавдію Трубнікову, яку вона назвала “Харківський бузок”. У розмові Мілен зізналася мені: пообіцяла матері перед смертю, що обов’язково відвідає її рідне місто. Повертаючись до Харкова, я вже точно знала, що привезу сюди Мілен Демонжо і просто в літаку почала продумувати програму, а потім зрозуміла, що потрібно робити щось масштабніше — фестиваль кіно», – ділилася спогадами з GХ співголова оргкомітету Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок», керівник ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”», заслужений журналіст України Вікторія Маренич.

Париж. 2017 р. Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо і

голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич

Фото: архів Вікторії Маренич та міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок”, GX, Наталія Бойченко

Харків у XXI столітті. 14 травня – завершився IV Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок» (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 14.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

А ви знали? Саме 14 травня завершився IV Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок» («Харьковская сирень»).
Доречі, в різні роки фестиваль різнився і в датах. Це залежало, передусім, від можливостей гостей із Франції. Проте, організатори свята завжди намагалися прив’язатися до 17 травня – це день народження мами Мілен Демонжо – харків’янки Клавдії Трубнікової.
До речі, назву фестивалю подарувала книга французької актриси Мілен Демонжо “Харківський бузок”, яку вона присвятила матері – уродженці Харкова Клавдії Трубніковій ( докладніше в новині GX).

«Вона увійшла до кімнати, окинула всіх поглядом і одразу підійшла до мене зі словами: «Це ви з Харкова? Ми з вами схожі! Її мама, Клавдія Трубнікова, була харків’янкою. Свого часу сім’я перебралася до Франції і з матір’ю у Мілен були складні стосунки. У 13 років вона пішла з батьківського дому – стала улюбленою музою Крістіана Діора та почала будувати кар’єру у сфері моди та кіноіндустрії. А коли її мама захворіла (у неї була онкологія), Мілен все покинула і повернулася додому, щоб доглядати її. Проводячи з матір’ю багато часу, актриса почала записувати її спогади про життя у Харкові. Так народилася книга Демонжо про Клавдію Трубникову, яку вона назвала “Харківський бузок”. У розмові Мілен зізналася мені: пообіцяла матері перед смертю, що обов’язково побуває в її рідному місті. Повертаючись до Харкова, я вже точно знала, що привезу сюди Мілен Демонжо і просто в літаку почала продумувати програму, а потім зрозуміла, що потрібно робити щось масштабніше – фестиваль кіно», – ділилася спогадами з GХ співголова оргкомітету Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок», керівник ГО «Міжнародний кінофестиваль «Харківський бузок», заслужений журналіст України Вікторія Маренич.

Докладніше про Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок» у новині GХ.

А ще 14 травня в 2005 році у Харкові відкрили меморіальну дошку Марину Дрінову – першому професійному болгарському історику.

Дошку встановлено на будівлі старого корпусу каразинського університету на Університетській вулиці.

Також Харківський національний університет отримав Золоту медаль ім. М. Дрінова.

Доречі, в 1980 році уряд Болгарії в ознаменування багаторічної співпраці нагородив Харківський університет орденом Кирила та Мефодія першого ступеня.

Довідка. Марін Дрінов (1838-1906) – болгарський історик та філолог, громадський діяч болгарського національного відродження, один із основоположників болгарської історіографії, перший президент Болгарського літературного товариства (нині Болгарська академія наук). Один із батьків-засновників відродженої у 1878 році Болгарської держави. Багато років він працював та викладав у Харківському університеті, віддавши першому в Україні університету 33 роки свого життя та діяльності, три десятки з них очолював кафедру слов’янознавства.
Помер у Харкові 13 березня 1906 року.Меморіальна дошка пам’яті Юрія Холіна – доктора хімічних наук, лауреата Державної премії України у галузі науки та техніки, першого проректора Харківського національного університету імені В.М. Каразіна – 14 травня 2021 року з’явилася у Харкові. Її розмістили на фасаді будівлі школи №136, яку закінчив свого часу (ред. – вулиця Велика Панасовська, 39).

«Це була дуже неординарна і яскрава людина, яка зробила себе сама. Але при цьому він був дуже скромним, ніколи не випинався і, напевно, тому багато хто його любив і поважав. Життя влаштоване так, що люди потроху забувають про тих, що пішли, з роками згадують їх рідше, але у випадку з Юрієм Валентиновичем все навпаки. Про цю людину пам’ятають, по ній досі дуже журяться, і сьогоднішній захід є доказом цього», – зазначив секретар Харківської міської ради Ігор Терехов (на той час).

У свою чергу ректор Каразинського університету Віль Бакіров (на той час) наголосив, що саме завдяки таким людям як Юрій Холін, Харків має статус столиці науки, освіти та студентства.

«У нього багато регалій – доктор наук, професор, заслужений діяч науки та техніки, лауреат Державної премії України, але, мабуть, найголовніші регалії – це його шляхетність, честь, гідність, найвищий інтелект та інтелігентність. Нам його не вистачає. Він залишив по собі неймовірно яскравий слід в історії університету, у долі дуже багатьох людей», – наголосив Віль Бакіров.

Довідка. Юрій Валентинович Холін народився 4 квітня 1962 року в Харкові.

1984 року закінчив Харківський державний університет. З 1987 працював в університеті.

1987 року захистив кандидатську, 2000 р. – докторську дисертацію. Фахівець у галузі фізичної хімії поверхні та хемометрії. Ним створено новий науковий напрямок – кількісний фізико-хімічний аналіз комплексоутворення на поверхні функціоналізованих гібридних мінералів.

Юрій Холін – автор понад 300 наукових та науково-методичних праць. Під його керівництвом було захищено шість кандидатських дисертацій, одна докторська та дисертація на ступінь доктора філософії (Бразилія).

4 квітня 2017 року Юрію Холіну виповнилося 55 років, а 1 травня – він раптово помер.

У Харкові зберігається відбиток долоні всесвітньо відомого актора, який обіцяв повернутися до міста (відео, фото)

Опублікував(ла) новина GX , 09.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура.

Пам’ятаємо! В цей чарівний весняний день, 9 квітня, світ згадує справжнього Професіонала, легендарного французького актора театру та кіно, Великого офіцера і Командора ордену Почесного легіону, ордена «За заслуги» та ордена мистецтв та літератури, кавалера ордену Леопольда I, володара премії «Сезар», Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю, премії «Золотий лев» за внесок у світовий кінемотограф та багатьох інших нагород – Жан-Поля Бельмондо! В 2023 йому мало виповнитися 90 років…

Понад десять років відбиток долоні неймовірно талановитого актора займає почесне місце поруч зі зліпками долонь його колег – французьких знаменитостей Мілен Демонжо і П’єра Рішара.

Харків пам’ятає, як у травні 2011 року з аншлагом відбувся творчий вечір Бельмондо. Тоді актор приїхав до міста як почесний гість ІІІ Міжнародного фестивалю короткометражного кіно “Харківський бузок”. Півтори години він разом зі своїм другом Шарлем Жераром розповідав харків’янам про свої найвидатніші ролі. Про зйомки у фільмі “На останньому подиху”, який приніс Бельмондо світову славу і перших шанувальниць. Ділився кумедними історіями зі свого акторського життя. Переповідав, як не раз травмувався, виконуючи трюки у фільмах.

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

Він не приховував шаленого щастя від зустрічі з харків’янами та їхнім гостинним і красивим містом.

ІІІ Міжнародний фестиваль короткометражного кіно “Харківський бузок”. Харків. Травень 2011 року

“У мене просто чудові відчуття. Найголовніше, що тут напрочуд гостинні та добрі люди, а сам фестиваль мені здався дуже цікавим, добре організованим, і це справді видовищна подія. Всі заходи справили найкраще враження. Хочеться сказати: хай живе Україна та браво Україна”, – говорив Жан-Поль Бельмондо про Харків та його фестиваль “Харківський бузок”, що лише набирав оберти.

“Я з величезним задоволенням повернуся до вас ще раз”, – щиро вірив французький актор понад десять років тому.

ІІІ Міжнародний фестиваль короткометражного кіно “Харківський бузок”. Харків. Травень 2011 року

На жаль, це був його перший і останній візит до Харкова. Але відбиток долоні, залишений ним на Алеї зірок у саду Шевченка, та теплі спогади від фестивальних зустрічей стали невіднятною частиною мистецького і культурного життя мирного Харкова.

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, 2012 рік

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

А так вітав зірку Харків у 2024 році…

На жаль, 6 вересня 2021 року пішов у засвіти актор, який мріяв повернутися до Харкова і яким продовжуємо захоплюватися, передивляючись вкотре культові фільмі з його ролями: “Професіонал” із безсмертним саундтреком Chi Mai (італ. “Хто б не…”) Енніо Морріконе, “Чудовий”, “Ас із асів”, “Чудовисько”, “Хто є хто?”, “Гра в чотири руки” та багато інших.

Довідка. Жан-Поль Бельмондо – відомий французький актор театру та кіно. Народився 9 квітня 1933 року в Нейї-сюр-Сен (Франція), син паризького скульптора Поля Бельмондо. У 20 років вступив до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва. Після закінчення навчання розпочав професійну кар’єру на сцені.

Кінодебют Бельмондо відбувся у 1957 році у фільмі «Мольєр», але епізоди за його участю були вирізані перед виходом картини. Більш значна роль дісталася йому у фільмі «Будь красива і мовчи» (1958). Всесвітню популярність 26-річному акторові принесла роль безтурботного негідника Мішеля Пуакара у фільмі «На останньому подиху».

Наступного року Бельмондо зміцнив своє реноме, зігравши разом із Софі Лорен в оскароносному фільмі «Чочара».

Свої найкращі ролі Бельмондо зіграв у режисерів французької «нової хвилі»: Годара («Жінка є жінка», 1961), Луї Маля («Злодій», 1967), Франсуа Трюффо («Сирена з «Міссісіпі»», 1969), Клода («Доктор Пополь», 1972), Альона Рене («Ставіски», 1974).

Жан-Поль Бельмондо був одним із найуспішніших акторів Франції до 1986 року.

У 1987 Бельмондо повернувся на театральні підмостки після тривалої перерви з 1959 року і з цього моменту поєднував роботу в кіно і театрі.

2001 року Бельмондо переніс інсульт, відтоді припинив роботу в театрі та кіно. 2008 року відбулося повернення 75-річного актора на знімальний майданчик — він знявся у фільмі режисера Франсіса Юстера «Людина та її собака».

У лютому 2015 року Бельмондо оголосив про завершення своєї кар’єри у кіно.

Жан-Поль Бельмондо пішов із життя 6 вересня 2021 року на 89-му році життя.

Більше у пості на фейсбук-сторінці GX.

Фото та матеріал: Галина Половик, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Харків – це кохання дитинства: 28 березня згадуємо відомого українського актора, який залишив свій дотик в центрі міста (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.03.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Сьогодні, 28 березня 2025 року, відомомому діячу мистецтва виповнилося б 75…

“7:0 – на мою користь”, – так філософські охарактеризовував свій ювілейний рік в 2020 році відомий український актор Олексій Колесник.

Олексій Колесник родом із села Карлівка Полтавської області. До своєї батьківщини актор завжди ставився з повагою, а Харків він полюбив з першого погляду. Вперше Олексій Антонович завітав до незламного міста ще школярем, розповів він в ексклюзивному інтерв’ю GХ.

«Я до Харкова приїхав уперше, коли мені було 8 років. Це були казкові враження. Мені шалено сподобалося місто своєю архітектурою та затишною атмосферою», – розповідав Олексій Колесник.

Через роки Олексій Антонович приїхав до Харкова вже як почесний гість міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» («Харьковская сирень»). Цей культурний захід актор відвідував кілька разів. У 2016 році відбиток долоні відомого митця прикрасив Алею зірок, розташовану в саду Шевченка біля ХНАТОБу.

«Фестиваль “Харківський бузок” – це найдобріший фестиваль, на якому я колись бував. Це був цікавий проєкт, де режисери короткометражного кіно могли показати свої роботи глядачам та отримати компетентну рецензію у професійного журі. Фестиваль був дуже яскравим і незабутнім», – зазначив актор.

Свій ювілей, розповідав в ексклюзивному інтерв’ю GХ Олексій Колесник, він відзначаd у колі лише найближчих. Галасливі гуляння в умовах карантину організовувати не став. Але до цього положення Олексій Антонович ставився філософськи, вірив, ті обмеження допомогли людям трохи поставити рутинне життя “на паузу” і переосмислити цінності.

Нагадаємо, Олексій Колесник був гостем відеопрограми «GХ TV»

Довідка. Олексій Антонович Колесник – член Національної спілки кінематографістів України, український актор, заслужений артист України (2008).
Народився 28 березня 1950 року у селі Карлівка Полтавської області.
Закінчив Київський державний інститут театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого (1975).
Дебютував у кіно ще студентом.
З 1975 року працював у театрах України, у тому числі у Київському театрі оперети.
З 1978 року починає зніматися на кіностудії ім. Довженка, а з 1982 року — штатний актор студії.
Знявся більш ніж у сорока кінострічках серед яких: «Ярослав Мудрий» (1981 року) — Лука, «Той, хто пройшов крізь вогонь» (художній фільм українського режисера Михайла Іллєнка, 2011 року) – вождь індіанців..
Помер 30 жовтня 2021 року в Києві

Світ згадує видатного режисера. Частина його слави торкнулася Харкова (фото, відео, 2025)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 09.01.2025. Опубліковано в Культура.

А ви знали? За рішенням ЮНЕСКО, 2024 рік був роком Сергія Параджанова, до 100-річчя з дня його народження.

До речі, 11 січня 2025 року о 23.30 на каналі “1+1” до дня народження митця покажуть фільм “Колір граната”, який свого часу був заборонений.

Цього дня, 9 січня, в 1924 році у Тифлісі, у вірменській родині народився майбутній видатний режисер, сценарист і композитор Саркіс (Сергій) Параджанов. З дитинства він захоплювався фольклором. Тому з вибором професії він не вагався. Коли Сергій Параджанов закінчив ВДІК, він міг поїхати знімати у будь-який куточок країни, але обрав Київ.

Його фільми стали шедеврами всесвітнього кінематографа. Саме він зняв картину про невмирущий дух українського народу, яку побачили мільйони (фільм переглянули 8,5 млн глядачів).

Фільм «Тіні забутих предків» (за повістю українського письменника Михайла Коцюбинського) досі є картиною. яку вивчають майбутні режисери та кінознавці. До речі, Гарвардський університет додав стрічку до списку обов’язкових для перегляду студентами, які претендують на вищий ступінь у кінознавстві.

«Тіні забутих предків» у прокат вийшла українською мовою та ще й було збережено гуцульську говірку.

Успіх картини зробив відомим у всьому світі не лише видатного режисера, але й оператора Юрія Іллєнка, композитора Мирослава Скорика та акторів Івана Миколайчука та Ларису Кадочникову. Картина займає 1-шу позицію у списку 100 найкращих фільмів в історії українського кіно.

Стрічка зібрала багато нагород, як в Україні (спеціальна премія журі на Всесоюзному кінофестивалі у Києві за талановитий художній пошук та новаторство режисеру С. Параджанову, оператору Ю. Іллєнку, художникам Г. Якутовичу, М. Раковському, Л. Байковій, композитору М. Скорику (1966р.); оператору Юрію Іллєнку, акторці Ларисі Кадочниковій, художнику Григорію Якутовичу і покійному на той час Сергію Параджанову присудили за Стрічку Шевченківську премію (1991 р.)), так і за її межами (в аргентинському місті Мар-дель-Платі – «Південний хрест», а також приз ФІПРЕССІ за колір, світло та спецефекти (1965р.); кубок фестивалю — МКФ у Римі (1965р.); золота медаль Сергію Параджанову — Міжнародний кінофестиваль у Салоніках (Греція, 1966р.).

До того ж у Верховині в хаті, де мешкав Сергій Параджанов під час зйомок, облаштовано музей фільму «Тіні забутих предків».

З ініціативи представників Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок” доторкнувся до історії великого митця й Харків. У самому серці міста в інформаційно-виставковому центрі «Бузок» 2019 року у рамках унікального проєкту – серії лекцій на тему «Заборонене українське кіно» – відбувся кінопоказ та розповідь про фільми, які свого часу перебували під забороною влади.

Про Сергія Параджанова та його творчість можна розповідати годинами, днями…

Він дружив з Лілею Брік і Федеріко Фелліні, у нього вдома бували Марчелло Мастроянні, Тоніно Гуерра, Андрій Тарковський, Володимир Висоцький та Марина Владі.
Він міг би створити набагато більше… Але…

За свою щирість, відвертість та волелюбність потрапив на 5 років до радянської в’язниці, де не лише вижив, а ще й не зламався у тих жахливих умовах.

Незламний дух Сергія Параджанова передає світлина “Символ свободи”, яку зробив фотограф YURI MECHITOV. Той стрибок у провулку поряд зі своїм будинком Параджанов називав “кадром століття”. До речі, у 2004 році, до 80-річчя режисера, у Тбілісі відкрили пам’ятник (скульптор Важа Мікаберідзе), створений за цією фотографією.

На жаль, у в’язниці режисер захворів на діабет, а потім запалення легень переросло в рак, який й став причиною його смерті у 1990 році у віці 66 років.

Фото, відео та матеріал: GX, YURI MECHITOV, Наталія Бойченко, відкриті джерела

5 грудня в історії Харкова та Харківщини: загадують цікаві події пов’язані з містом і його видатними діячами (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.12.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

5 грудня 1824 року народився Вілем Душан Ламбль (1824-1895) – відомий медик-анатом, професор Харківського університету.
Він народився у Летнянах поблизу Плзня у Чехії.
Вивчав медицину у Празі, викладав у Празькому університеті.
З 1860 працював професором Харківського університету, на кафедрі анатомії.

Ім’я Ламбля пов’язується з описаними ним вперше збудниками лямбліозу, які були названі його ім’ям (у науковому світі назва відкриття ім’ям вченого вважається найвищою формою покликання).

Помер 12 лютого 1895 року у Варшаві.

5 грудня 1859 року у місті Ніжин (нині Чернігівської області) народився Микола Клобуков (1859-1900) – вчений, спеціаліст у галузі електрохімії.
Після навчання у Мюнхені, з 1891 року почав працювати у Харківському технологічному інституті.
Вивчав проблеми теорії електрики. Розробив перші в Україні програми теоретичного курсу та практичних занять. Викладав курси «Електротехніка» та «Теорія електрики», в яких висвітлював зв’язок електроенергетики та електрохімії.

Помер 27 жовтня 1900 року в Харкові.

5 грудня 1886 року народився Микола Шаповал – український військовий, громадський та політичний діяч, генерал-хорунжий, відомий випускник Чугуївського юнкерського училища.

Народився у селі Сріблянка (нині Бахмутський район Донецької області).

Закінчив філологічний факультет Київського університету.
В 1910 році Микола після закінчення Чугуївського юнкерського піхотного училища отримав офіцерське звання підпоручик.

Брав участь у Першій світовій війні.
Один із організаторів 1-ї Дивізії синежупанників (командир Запорізького полку імені Шевченка). 1919 року командував різними підрозділами армії УНР.
Згодом емігрував до Польщі, потім – до Франції.
Під час Другої світової перебував у німецькому концтаборі, з якого був звільнений після залишення німцями Франції в 1944 році.
Шаповал був редактором видань «Вісник Української Громади у Франції» та «Українська Воля» в Парижі.
Помер 1948 року, похований у Сошо (Франція).

5 грудня 2009 року в Харкові відбулася визначна подія початку XXI століття – відкриття реконструйованого стадіону «Металіст».

Головною подією свята став плановий матч харків’ян із київською «Оболонню». Щоправда, футболісти підкинули ложку дьогтю в бочку меду, програвши 0:1.

Стадіон реконструювали для проведення матчів Євро-2012. Було добудовано Південну та Східну трибуни, всі трибуни були накриті козирком.

5 грудня у 2011 році в саду Шевченка на «Алеї зірок» кінофестивалю «Харківський бузок» встановили нові таблички із бронзовими відбитками долонь акторів, які приїжджали на фестиваль.

Зокрема, алею поповнили пам’ятні дошки з відбитками долонь народного артиста України Остапа Ступки, а ще французьких акторів Жана-Поля Бельмондо та Шарля Жерара.