Сепсис лишається однією з загроз життю людини та визначається широкою поширеністю, надзвичайною тяжкістю та великою ймовірністю летальності. За даними ВООЗ, у світі щорічно реєструється до 50 мільйонів випадків сепсису та 11 мільйонів летальних випадків, пов’язаних з сепсисом.
Сепсис – це небезпечна дисфункція внутрішніх органів, спричинена порушенням відповіді організму на інфекцію. Спровокувати сепсис можуть майже всі патогенні та умовно-патогенні мікроорганізми, але найчастіше – стафілококи, стрептококи, кишкова паличка.
Сприйнятливість організму до хвороби відбувається на тлі зниження імунітету внаслідок продовження місцевих запальних процесів, важких захворювань, серйозних операцій, крововтрати тощо. Серед основних причин у структурі сепсису є гострі гнійні захворювання м’яких тканин.
Залежно від стадії та тяжкості сепсис проявляється порушеннями загального стану організму, а саме відмічається підвищення температури тіла, озноб, загальна слабкість, нездужання, затьмарення свідомості, надмірна пітливість, прискорення частоти серцевих скорочень, прискорення дихання та біль різних локалізацій.
Через важкий прогресуючий перебіг сепсис важко піддається лікуванню. Поширення резистентності до ліків ускладнює лікування й одужання пацієнтів. Антибіотики є єдиним можливим способом порятунку людини. Але ризик летальності залишається вкрай високим. Стійкість до протимікробних препаратів є визначальним чинником у швидкому розвитку сепсису та септичного шоку. Здатність бактерій постійно змінюватися та виробляти стійкість до лікарських засобів зумовлює відсутність відповіді на лікування. Неправильне використання антибіотиків призводить до негативних наслідків, впливаючи і на перебіг захворювання, і на втрату чутливості до препарату.
Щоб уникнути подібних ситуацій та мінімізувати можливість розвитку сепсису, варто дотримуватися простих правил:
- ⇒ приймання антибіотиків лише за призначенням, коли вони дійсно необхідні;
- ⇒ завершення всього курсу антибіотиків, в строго підібраному дозуванні;
- ⇒ уникання невиправданого без потреби приймання антибіотиків;
- ⇒ своєчасне лікування процесів гнійного характеру;
- ⇒ дотримання здорового способу життя.
Джерело: сайт Харківського обласного центру контролю та профілактики хвороб
