Що таке ехінококоз. Скільки випадків фіксують на Харківщині

2717
Ехінококоз відноситься до тяжких паразитарних захворювань.

Ехінококоз – паразитарне захворювання, яке пов’язане з паразитуванням в організмі людини личинкової стадії ехінокока, що супроводжується розвитком поодиноких або множинних кістозних утворень.

Ехінококоз широко розповсюджений у країнах з розвиненим скотарством: країни Південної Америки, Італія, Греція, Болгарія, країни Північного Кавказу, Киргизстан, Узбекистан, південні області України (Одеська, Херсонська, Миколаївська). На території Харківської області реєструються поодинокі випадки (від 2 до 5) щорічно.

Збудник ехінококозу – стрічковий гельмінт Echinococus granulosus паразитує в організмі основних господарів: собак, вовків, лисиць, шакалів, рисі, гієни, лева. В організмі проміжного господаря (людини, вівці, кози, свині, коня, верблюда, оленя) паразитує личинкова стадія гельмінта, яка й обумовлює клінічну картину захворювання – появу кіст (пухирів) в органах (найчастіше печінка та легені). Дуже рідко у клінічній практиці зустрічаються ехінококові ураження головного мозку, молочної залози, кишківника, кісток, підшкірної клітковини.

Зараження ехінококом відбувається при вживанні в їжу ягід, овочів, фруктів забруднених фекаліями собак та через немиті руки, після контакту з тваринами. Найбільший ризик зараження мають особи (пастухи, вівчарі, власники собак), які тісно контактують з тваринами (вівцями, собаками) при догляді за ними та їх стрижці, оскільки шерсть цих тварин забруднена яйцями ехінокока. Від людини до людини ехінокок не передається.

Клінічні прояви ехінококозу дуже різноманітні та залежать від розміру та локалізації ехінококових кіст. Перші ознаки хвороби можуть проявитися через декілька років або десятиліть після зараження.

При ехінококозі печінки у хворих з’являються симптоми схожі на холецистит: тиснення та біль у правому підребер’ї або надчеревній ділянці, збільшення розмірів живота, схуднення, зниження апетиту, відрижка, періодична блювота. Ехінококоз легенів проявляється болями у грудях, лихоманкою, кашлем з домішками крові. Ехінококова кіста росте повільно, у зв’язку з чим, клінічні прояви захворювання виникають пізно, коли кісти досягають значних розмірів. Усі ці прояви є неспецифічними, діагноз підтверджується лише під час інструментального обстеження (ультразвукового дослідження органів черевної порожнини, рентгенографії органів грудної клітини, комп’ютерної або магнітно-резонансної томографії) та серологічного дослідження крові.

З метою профілактики ехінококозу необхідно:

  • ⇒ проводити ветеринарно-санітарний нагляд за забоєм худоби;
  • ⇒ знищувати уражені ехінококом органи (печінку, легені) тварин (овець, кіз, свиней, корів) забитих у домашніх умовах;
  • ⇒ не допускати згодовування тваринам, особливо собакам органів уражених ехінококом;
  • ⇒ періодично обстежувати домашніх та службових собак, проводити їм дегельмінтизацію;
  • ⇒ ретельно мити руки після полювання, обробки шкур, виготовлення хутряного одягу, контакту з тваринами, робіт з ґрунтом/піском, немитими овочами;
  • ⇒ ретельно промивати проточною водою та обдавати окропом овочі, ягоди (особливо дикорослі) та фрукти перед вживанням їх в їжу.

Ехінококоз відноситься до тяжких паразитарних захворювань. Практично, єдиним способом лікування ехінококозу є оперативне вилучення кіст, тому запобігти захворюванню легше, ніж його лікувати.