27 січня Харків згадує своїх найвідоміших синів (фото)
27 січня 1790 року народився Петро Гулак-Артемовський – один із найвідоміших харків’ян, літератор, викладач та ректор Харківського університету.
Гулак-Артемовський народився на Черкащині у сім’ї священника.
У 1817 році Гулак-Артемовський переїхав до Харкова і вступив до Харківського університету як вільний слухач словесного відділення філософського факультету. За клопотанням піклувальника Харківського навчального округу графа Северина Потоцького, Гулак-Артемовський був затверджений університетською радою лектором польської мови.
У 1821 році він захистив магістерську дисертацію: «Про користь історії взагалі і переважно вітчизняної і про спосіб викладання останньої». Гулак-Артемовський здобув ступінь магістра. Читав лекції з історії, естетики, історії словесності та порівняльного огляду слов’янських мов. З його ініціативи у Харківському університеті було засновано кафедру польської мови.
З 1841-го до 1849-й рік Гулак-Артемовський — ректор Харківського університету.
Створив цикл байок і віршів українською мовою, вважається класиком української літератури ХІХ століття.
Могила Гулака-Артемовського знаходиться у Молодіжному парку в Харкові, який раніше був цвинтарем.
Восени 2017 року (17.11.2017) біля стін ХНУ ім. В. Н. Каразіна було відкрито пам’ятник нашому знаменитому земляку. Журналістка GХ висвітлювали цю подію. Пропонуємо разом згадати той знаковий для міста день за матеріалами новини GX.
Перед початком заходу гостям показали пам’ятники та меморіальні дошки, встановлені на честь знаменитих “каразінців”.
Особливим гостем урочистостей був український політик, поет, прозаїк, драматург, критик і борець за незалежність України у ХХ сторіччі – Іван Драч (17.10.1936-19.06.2018). Перший голова Народного Руху України (з 10 березня 1989-го по 28 лютого 1992-го), народний депутат України 3-го скликання; Герой України (2006); кавалер ордена князя Ярослава Мудрого III, IV, V ступеня; лавреат Національної премії імені Тараса Шевченка (1976) та Державної премії (1983); почесний професор Київського університету імені Бориса Грінченка та почесний доктор Київського національного університету імені Тараса Шевченка; разом з Ліною Костенко та Павлом Тичиною був номінантом на Нобелівську премію з літератури).
27 січня 1948 року народився Юрій Старченко. Заслужений діяч мистецтв України, який був зіркою одразу двох театрів міста – Харківського театру для дітей та юнацтва та Харківського академічного театру музичної комедії.
Режисером ХАТМК Юрій Старченко був упродовж десяти років (з 1985 – 1995).
«Його спектаклі увійшли до «золотого фонду» українського театрального мистецтва та отримали державне визнання, зокрема, «Ісус Христос – суперзірка» Е. Л. Веббера, «Козацький монастир» І. Перепеляка, «Ніколи не кажи – ніколи» Я. Стельмаха, «За двома зайцями» М.Старицького та багато інших», – розповідали у театрі.
У театрі для дітей та юнацтва Юрій Борисович дебютував з виставою “Сни Бальзамінова” у 1995 році, після чого став головним режисером театру і працював в до 2013 року.
Віртуозно володіючи сценічним простором, ритмами, об’ємом і звуком, він умів показувати звичне з незвичайного боку, майстерно розкривав психологічні образи героїв. Емоційність, музична обдарованість, висока творча активність сприяли успіху його вистав.
До того ж Юрій Борисович викладав і у Харківській державній академії культури й у Харківському національному університеті мистецтв ім. І. П. Котляревського. У трупі харківських театрів грають його талановиті учні.
Юрій Старченко помер у Харкові 28 травня 2018 року (на 70-му році життя).
Він народився 13 травня 1943 року.
1966 року закінчив Харківське музичне училище.
1965—1966 — хоровий артист Харківського академічного українського драматичного театру імені Т. Шевченка.
У 1966-2021 роках – соліст Харківського академічного театру музичної комедії.
Кожен його образ був психологічно глибоким, щирим і мав особливу захопливу харизму, яка відрізнялася неповторним стилем виконання.28 січня 2023 року колектив театру сповістив сумну звістку – Віктор Олексійович пішов у засвіти.
Особливе місце в творчості майстра сцени займали комічні образи іронічного філософа Альфреда Дуліттла («Моя прекрасна леді»), актора Бабса Баберлея, який вимушений був зіграти тітку з Бразилії («Донна Люція», або «Здрастуйте, я ваша тітка!»), іронічного Скорика («Сватання на Гончарівці»), кумедного Солопія Черевика («Сорочинський ярмарок»), гротескного Яшку («Весілля в Малинівці»).
Він був неперевершеним актором естрадного жанру та імпровізації. Його концертні номери постійно викликали захоплення у глядачів, колег та критиків.
Як справжній майстер своєї справи про кожного колегу розповідала керівник літературно-драматургійної частини ХАТМК Алла Прихожаєва.
Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, ХАТМК, ХДТЮ, , Алла Прихожаєва, відкриті джерела
