Позначка: Металіст

23 лютого в історії Харкова та Харківщини: видатні особистості і цікаві події минулого і сучасності (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

23 лютого 1900 року у місті Чугуїв (нині Харківської області) народився Євген Лавренко – видатний вчень ботанік, ботанікогеограф, академік.

Лавренко тривалий період навчався та працював у Харкові.
1918 року закінчив Харківську гімназію. Того ж року вступив до Харківського університету.
З 1921 по 1928 роки працював у Харківському ботанічному саду. З 1926 року працював у Харківському інституті охорони навколишнього середовища.
1929 року починає працювати в Харківському сільськогосподарському інституті, з 1931- професор цього інституту. З 1934 працював у Ботанічному інституті Академії наук.
Євген Михайлович брав участь в організації заповідників «Хомутовський степ», «Михайлівська цілина», охорони унікального дендропарку в Кременчуці.

Вчений неодноразово виступає на захист заповідників. У травні 1972 року, разом з іншими вченими, він пише листа до керівництва з пропозицією передати Асканію-Нова у ведення АН України (на жаль, біосферний заповідник «Асканія-Nova» з лютого 2022 року перебуває під російською окупацією й зазнає мародерства та знищення унікальної екосистеми).
Був відомий також як колекціонер живопису. Зібрав колекцію акварелей відомого японського художника ХІХ століття Бєдзана Хірасави.
Помер 18 липня 1987 року.

23 лютого 2025 року до дня народження видатного вченого Наукова бібліотека ДБТУ підготувала віртуальну виставку «Академік Євген Михайлович Лавренко (1900-1987)» , на якій представлені прижиттєві видання академіка Є. М. Лавренка з рідкісного і цінного фонду НБ.

23 лютого 2012 року – «Металіст» з рахунком 4:1 виграв у австрійського «Зальцбурга» у другому матчі 1/16 Ліги Європи.

В першому матчі харківці перемогли не менш впевнено – 4:0.
«Металісту» вдалося дійти до четвертьфіналу Ліги Європи.
Футбол в місті був на максимальному підйомі. У тому ж році в Харкові пройшли три матчі Чемпіонату Європи з футболу.

Харків пам’ятає кожного, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України.
23 лютого 2015 року у Харкові та області було оголошено днем жалоби за загиблими біля Палацу спорту (пр. Петра Григоренка, 2, сучасна назва проспекту) від вибух скоєного терористами.
Нагадаємо, 22 лютого 2015 року загинули 4 учасники патріотичної ходи: Ігор Толмачов (1962 — 2015), Данило Дідік (1999 — 2015), Микола Мельничук (1996 — 2015) та Вадим Рибальченко (1977 — 2015). Ще понад десять осіб отримали поранення.
Цей підступний злочин мав на меті посіяти страх і розколоти суспільство міста, але Харків вистояв.

Розслідування тривало чотири роки. 28 грудня 2019 року Немишлянський районний суд Харкова (сучасна назва) визнав винними в організації вибуху Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова, засудивши їх до довічного ув’язнення. Наступного дня вони були передані представникам ОРДЛО у рамках великого обміну ув’язненими та полоненими.

Харків у XXI столітті. 18 січня – яскраві спогади про легендарну команду з Харкова

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 18.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Спорт, Суспільство.

А ви знали? Цього дня, 18 січня, у 2009 році харківський футбольний клуб “Металіст” визнано “Командою року” за результатами опитування українського сайту ua-football.com.

Голосування проводилося за схемою “3-2-1”, тобто кожному читачеві пропонувалося віддати три бали за “Команду року”, два бали за друге місце та один бал – за третє. “Металіст” набрав 12 201 бал, друге місце – у футбольного клубу “Динамо” (Київ) – 6 292 бал, замкнула трійку “Ворскла” (Полтава) – 4 307 балів.

2006-2014 роки стали найуспішнішими для команди. Харків’яни здобували срібні та бронзові медалі української першості та впевнено виступали у Лізі Європи.

На жаль, через кілька років, 2016-го, один із найкращих клубів країни припинив своє існування.

Харків у XXI столітті: 4 січня – цікаві факти з життя міста (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 04.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

4 січня 2012 року в Харківському зоопарку повідомили про народження трьох дитинчат у тигриці Ату.

Чотири роки по тому, у березні 2016-го, чотири дитинчата народилися у тигриці Діани.

А у травні 2026 року вихованець Харківського зоопарку тигр Єлісей відсвяткує своє 10-річчя.

Трохи спогадів GX від зустрічі з мешканцями Харківського зоопарку, зокрема, Єлісеєм напередодні початку 2024 року.

“Ось, а ти не хотіла йти – дивись, як він тобі радіє”, – каже мама донечці, яка бігає за тигром і притискає долоньку до скла.

“Не бійся, він теж за тобою сумував”, – каже дідусь онуку.

“Ой, дякую за відео! Я відішлю моїй онучці. Вона пам’ятає, як ми разом до Єлисея приходили”, – пише Тетяна.

Докладніше про місцеву зірку в новині GX.

Нагадаємо, зараз зоосад працює на зимовому режимі роботи. Час відвідин зоопарку: вхід з 9.00 до 16.00, до 17.00 зоосад працює тільки на вихід. Понеділок — вихідний.

4 січня 2016 року Міжнародна федерація футбольної історії та статистики (IFFHS) опублікувала рейтинг ТОП-10 найкращих футбольних тренерів світу у 2015 році.
Мирон Маркевич, багаторічний наставник харківського «Металіста» та один із найефективніших тренерів, які працювали у Харкові, увійшов до першої десятки, що стало своєрідним відлунням колишньої слави харківського футболу.

На той час Маркевич перейшов у стан принципового суперника харків’ян – «Дніпро». А «Металіст» того ж року взагалі припинив своє існування.

В останні кілька років перед війною Україна стала країною флешмобів та нестандартних рекордів. Харків прагнув не відставати від тренду.
Так 4 січня 2017 року 60 харківських автолюбителів склали ялинку з автомобілів.

Фото, відео та матеріал: Наталія Бойченко, GX, відкриті джерела

5 грудня в історії Харкова та Харківщини: загадують цікаві події пов’язані з містом і його видатними діячами (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

5 грудня 1824 року народився Вілем Душан Ламбль (1824-1895) – відомий медик-анатом, професор Харківського університету.
Він народився у Летнянах поблизу Плзня у Чехії.
Вивчав медицину у Празі, викладав у Празькому університеті.
З 1860 працював професором Харківського університету, на кафедрі анатомії.

Ім’я Ламбля пов’язується з описаними ним вперше збудниками лямбліозу, які були названі його ім’ям (у науковому світі назва відкриття ім’ям вченого вважається найвищою формою покликання).

Помер 12 лютого 1895 року у Варшаві.

5 грудня 1859 року у місті Ніжин (нині Чернігівської області) народився Микола Клобуков (1859-1900) – вчений, спеціаліст у галузі електрохімії.
Після навчання у Мюнхені, з 1891 року почав працювати у Харківському технологічному інституті.
Вивчав проблеми теорії електрики. Розробив перші в Україні програми теоретичного курсу та практичних занять. Викладав курси «Електротехніка» та «Теорія електрики», в яких висвітлював зв’язок електроенергетики та електрохімії.

Помер 27 жовтня 1900 року в Харкові.

5 грудня 1886 року народився Микола Шаповал – український військовий, громадський та політичний діяч, генерал-хорунжий, відомий випускник Чугуївського юнкерського училища.

Народився у селі Сріблянка (нині Бахмутський район Донецької області).

Закінчив філологічний факультет Київського університету.
В 1910 році Микола після закінчення Чугуївського юнкерського піхотного училища отримав офіцерське звання підпоручик.

Брав участь у Першій світовій війні.
Один із організаторів 1-ї Дивізії синежупанників (командир Запорізького полку імені Шевченка). 1919 року командував різними підрозділами армії УНР.
Згодом емігрував до Польщі, потім – до Франції.
Під час Другої світової перебував у німецькому концтаборі, з якого був звільнений після залишення німцями Франції в 1944 році.
Шаповал був редактором видань «Вісник Української Громади у Франції» та «Українська Воля» в Парижі.
Помер 1948 року, похований у Сошо (Франція).

5 грудня 2009 року в Харкові відбулася визначна подія початку XXI століття – відкриття реконструйованого стадіону «Металіст».

Головною подією свята став плановий матч харків’ян із київською «Оболонню». Щоправда, футболісти підкинули ложку дьогтю в бочку меду, програвши 0:1.

Стадіон реконструювали для проведення матчів Євро-2012. Було добудовано Південну та Східну трибуни, всі трибуни були накриті козирком.

5 грудня у 2011 році в саду Шевченка на «Алеї зірок» кінофестивалю «Харківський бузок» встановили нові таблички із бронзовими відбитками долонь акторів, які приїжджали на фестиваль.

Зокрема, алею поповнили пам’ятні дошки з відбитками долонь народного артиста України Остапа Ступки, а ще французьких акторів Жана-Поля Бельмондо та Шарля Жерара.

“Я з величезним задоволенням повернуся до вас ще раз”, – щиро вірив французький актор понад десять років тому.

На жаль, восени 2о25 року – зникла “Алея зірок Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок” (докладніше в матеріалі GX за посиланням).

Фото та матеріал: Вікторія Маренич, GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

12 листопада в історії Харкова: яскраві особистості та цікаві події минулого і сьогодення (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

12 листопада 1935 року в Харкові народилася Людмила Гурченко – одна з найзнаменитіших харківських кіноакторок.
Гурченко провела у Харкові дитячі та шкільні роки, пережила німецьку окупацію. Її книга «Моє доросле дитинство» стала одним із найяскравіших свідчень часів німецької окупації Харкова. Докладніше про яскраву харківську зірку в новині GX.

12 листопада у 1930 році в Харкові засновано 9-ту військову школу льотчиків та льотчиків-спостерігачів, яка згодом дала початок Харківському військовому училищу льотнабів та штурманів та Чугуївському військовому авіаційному училищу льотчиків-винищувачів.

Школа розміщувалася на північ від станції «Рогань». У довоєнні роки 9-та військова школа льотчиків вважалася однією з найкращих серед військово-навчальних закладів військового округу та країни. За підсумками 1938 року вона посіла друге місце серед навчальних закладів.

У травні 1938 року на базі бригади, яка готувала льотчиків-винищувачів, було сформовано Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків-винищувачів, а на базі бригади, яка готувала льотчиків-спостерігачів, сформовано Харківське військове авіаційне училище льотнабів та штурманів.

Харківське училище базувалося на чотирьох аеродромах: Центральний, Кам’яна Яруга, Рогань та околиця ХТЗ.

12 листопада 1909 року в Харкові народився Веніамін Тольба (1909-1984) — відомий диригент та музичний педагог, Народний артист України (1957).

Народився у Харкові у сім’ї трубача оперного театру. У рідному Харкові він навчався грі на скрипці.

А вже з 1929 по 1932 роки навчався у Харківській консерваторії, де потім викладав з 1932 по 1941 роки.
Диригентський дебют Тольба відбувся 1928 року – він виступав по Харківському радіо, у драмтеатрі та в Українському єврейському театрі.
Паралельно з навчанням працював скрипалем в оркестрі Харківської опери, а з 1931 року після успішного дебюту в опері «Весілля Фігаро» — диригентом.

Протягом десяти років (1931–1941) працював у Харківському оперному театрі.

З 1944 року постійно працював в оперному театрі у Києві. Зокрема, на відкритті першого повоєнного сезону у Києві грали оперу М. Вериківського «Наймичка», яку Тольба готував з 1943 року ще в евакуації. До того ж в консерваторії під орудою В. Тольби була відкрита оперна студія.

Як диригент, записав музику до 50 українських художніх фільмів, а також до екранізації опери «Запорожець за Дунаєм». Автор симфонії на теми з опери «Запорожець за Дунаєм» (1983). Автор низки статей.

На будинку по вул. Євгена Чикаленка, 21 у Києві, де Веніамін Тольба проживав з 1944 року, встановлено пам’ятну дошку.

12 листопада 2003 року в харківській галереї «Академія» відкрилася виставка китайського мистецтва паперової вирізки. Студенти Харківської міської академії дизайну та мистецтв представили свої роботи, зроблені у стародавньому традиційному китайському стилі.

Паперова вирізка – це один із найпопулярніших видів народної творчості в Китаї. Матеріал для роботи коштує недорого, і його не важко дістати, тому паперова вирізка поширювалася у багатьох країнах світу.

Найдавніша китайська вирізка датується V-VI століттями.

12 листопада 2005 року у Харкові відбувся унікальний футбольний матч, присвячений 80-річчю футбольного клубу “Металіст”.

На поле вийшли дві команди ветеранів: «Металіст-83» та «Металіст-88». Матч завершився внічию – 2:2.

Перша команда 1983-го вийшла у фінал Кубка країни, але програла. Друга – за п’ять років також вийшла у фінал Кубка, але перемогла.

Перемога 1988 року була найвищим досягненням «Металіста» у минулому столітті.

Нагадаємо, перша харківська футбольна команда складалася виключно з робітників заводу імені Малишева.
У 1960-х та 1980-х харківці виступали у вищій футбольній лізі, але вище 6-го місця не піднімалися.

12 листопада 2015 року лейтенанта Ольга Юськевич була призначена начальником Управління патрульної поліції Харкова. Наказ про призначення Юськевич підписала голова Національної поліції Хатія Деканоідзе.

Ользі Юськевич на той момент було 28 років. Її кар’єра згодом розвивалася успішно.
З 2016 року помічник Заступника Голови Нп-Начальника Головного Управління Національної Поліції міста Київ.
З 2018 року помічник Начальника Головного Управління Національної Поліції міста Київ.
З 2023 року помічник Голови Дздг (Національна Поліція України).

Довідка. Ольга Юськевич — харків’янка, має дві вищих освіти: екологічну та юридичну.

23 вересня в історії Харківщини: народився відомий футболіст та тренер

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Спорт, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня 23 вересня 1940 року у Чугуєві Харківської області у сім’ї військовослужбовця народився Аркадій Панов, майбутній футболіст та тренер.

В 1952 році його родина переїхала до Харкова. Навчався у 72-й середній школі, яка знаходиться поряд із стадіоном ХТЗ. Саме з цією ареною та з цим спортклубом були пов’язані його перші кроки у спорті.

Займався гімнастикою, боксом, хокеєм та футболом. Але у 1954 році остаточно обрав футбол.

Його першим тренером у групі підготовки за команди «Торпедо-ХТЗ» був Олександр Тихонович Москальов. Його команда вигравала першість міста серед школярів.

В 1958 після закінчення школи тренер харківських торпедівців Д. Н. Васильєв запросив Аркадія в дорослу команду – в харківське «Торпедо». Команда різко підвищила свій клас і почала виступати у першій лізі.

У 1959 році побував разом зі своєю командою у перших зарубіжних турне: відвідали Марокко, Відень, Югославію.

У 40-60 роки деякі спортсмени були універсалами, виступали на високому рівні у різних видах спорту. Аркадій Панов також грав у хокей із шайбою – у 1962 році взяв участь у першій зимовій Спартакіаді країни у складі української збірної з хокею.

У тому ж році Панова запросили до головної харківської футбольної команди «Авангард» (згодом команда називалася «Металіст»).

Також виступав за команди СКА (Києва та Одеси) і не лише…

Після закінчення кар’єри працював дитячим тренером. Серед його вихованців один із найкращих футболістів країни Володимир Безсонов.

У вищій лізі провів 117 матчів (забив 2 голи). Усього за кар’єру – 250 ігор (10 голів).

Помер 8 вересня 2015 року. Матч 7-го туру чемпіонату України 2015/16 між харківським «Металістом» та донецьким «Шахтарем» розпочався з хвилини мовчання на згадку про загиблого Панова.

У мирний час у Харкові проводився турнір пам’яті Аркадія Панова.

Згадаємо ще декілька цікавих фактів від 23 вересня в історії Харкова.

23 вересня 1995 року вперше було піднято сучасний прапор міста Харкова.
Рішення про затвердження герба і прапора Харкова було прийнято ІХ сесією Харківської міської ради ХХІІ скликання 14 вересня 1995 року.

Прапор українського міста Харків є символом міського самоврядування. Його полотно зеленого кольору, символізує достаток, радість, надію на краще. В центральній частині стягу розташований герб, зображення якого було також затверджено депутатами. Виразні символічні деталі оповідають, чим Харків вирізняється між інших міст України.
Герб міста Харкова створений за стандартами Українського геральдичного товариства. Він відображає історію та традиції міста. Герб Харкова являє собою чотирикутний, загострений до низу геральдичний щит. На зеленому полі якого зображені наповнений плодами та заквітчаний ріг достатку. Ріг достатку символізує природні багатства. Він перехрещений з кадуцеєм — золотим жезлом із срібними крилами, оповитим зміями срібного кольору. З міфології кадуцей — незмінний атрибут бога Меркурія, який в епоху античності вважався заступником торговців, мандрівників, парламентаріїв. Змії, що його обвивають, символізують мудрість. Зображення кадуцею та рогу достатку розміщуються на діагоналях умовного прямокутника геральдичного щита, перехрещуючись в його центрі.
Пропорції герба — висота до ширини 8:7, заокруглені частини герба являють собою 1/4 кола з радіусом окружності рівною 1/8 висоти герба. Еталонний зразок герба м. Харкова з описом має зберігатися у міському архіві.
Герб міста може розміщуватися на будинках міської ради та органів місцевої влади м. Харкова. Поміщатися на архітектурних спорудах й використовуватися в святкових оформленнях. Бути зображеним на бланках ділових паперів органів місцевої влади, також підприємств, закладів, організацій міста незалежно від форм власності за дозволом Головного управління з гуманітарних питань, вказано в «Положенні про герб міста Харкова».

Харківці високо цінують прапор і герб міста. Повномасштабна російська військова агресія змусила громадян відкласти мирні справи. Сьогодні вони зі зброєю в руках захищають свою Батьківщину. Місто–герой Харків у свідомості українців став уособленням хоробрості, героїзму та незламності. А символи Харкова — особливими символами свободи та незалежності.
(За матеріалом ІВЦ “Бузок”. Підготував Ігор Шуйський доктор філософії в галузі історії, голова Регіональної комісії з реабілітації жертв політичних репресій при ХОВА, провідний науковий редактор Комунального підприємства «Регіональний інформаційний центр» Харківської обласної ради, почесний член Національної спілки краєзнавців України).

До речі, в 2025 році, до 30-річчя підняття сучасного прапора Харкова, в знакових місцях міста були встановлені прапори й тематичні інсталяції. Зокрема, на майдані Конституції та перед Харківським національним академічним театром опери та балету ім. М.В. Лисенка (до речі, Харків Опера відзначає в 2025 році 100-річчя).

23 вересня 2011 року в Харкові у Смородиновому в’їзді (сучасна назва) відкрилася перша галерея авторської ляльки.

У виставковому залі було представлено 35 унікальних робіт різних майстрів.

Вартість кожної роботи оцінювалася від 300 до 1500 доларів.
Наступні кілька років виставки авторської ляльки різних майстрів стали у Харкові традиційними.

Фото та матеріал: відкриті джерела, GX, Наталія Бойченко

Харків у XXI столітті. 17 серпня: яскраві особистості та цікаві факти в житті міста (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 17.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

17 серпня 2017 року помер один із найкращих акторів харківського лялькового театру Володимир Горбунов. Заслужений артист України (2006 р.), педагог, “голос” “7 каналу” Володимир Горбунов помер на 64 році життя.

«Це один із провідних акторів театру. Він ніс у собі той професіоналізм, який властивий театру, грав у великому репертуарі, поточному вечірньому, дитячому репертуарі. І, звичайно, його втрата для нас – це серйозна втрата. Замінити таких людей дуже складно, ніким», — говорив тоді директор лялькового театру Володимир Решетняк.

Довідка. Народився 21 квітня 1954 року у селі Зуя (нині смт Білогірського району, АР Крим). Пізніше з родиною переїхав до міста Тростянець Сумскої області.
Його вперше захопив театр ще у дитинстві, коли він слухав по радіо предачу “Театр у мікрофону”. А потім у будинку культури він вперше побачив виставу “Пташине молоко” і залишився на пропозицію керівника театру.
Отож бо актором театру ляльок Володимир Горбунов став ще у 12 років. У місті Тростянець Сумської області було створено самодіяльний колектив. а потім були навчання, робота у інших театрах…
І вже з 1980 працював в Харківському державному академічному театрі ляльок ім. В. А. Афанасьєва.

Театральні роботи: Альфред Дуліттл – «Моя прекрасна леді» (Б. Шоу), тато Карло – «Золотий ключик», Жак-Простак – «Кіт у чоботях» (Ш. Перро), Відьма – «Івасік-Телесік», Ляпкін-Тяпкін – «Ревізор» (М. Гоголя), проєкт “Задзеркалля”.

Водночас від 2000 року – диктор радіотелекомпанії «Тоніс-центр», від 2003 — викладач Харківської академії культури.
Горбунов майстерно поєднував у собі якості як драматичного актора, так і актора-лялькаря. Його акторській манері притаманні простота, інтелігентність та високий художній смак, а у створених ним образах проступає глибока людяність.
До того ж Горбунов створив багатосерійну телепрограму для дітей.

А ви знали? 17 серпня 2016 року у Харкові було створено новий футбольний професійний клуб – «Металіст 1925».

Футбольний клуб “Металіст 1925” створений товариством з обмеженою відповідальністю “Авангард Харків”. Він не був пов’язаний із знаменитим харківським футбольним клубом «Металіст», який у 2016 році тимчасово припинив існування.

Проект виявився досить вдалим. За 5 років команда піднялася до вищого дивізіону вітчизняного футболу. У 2021 році стартувала у Прем’єр-лізі.

2021 року був відроджений і «Металіст», який виступає у Першій лізі. Отже, у місті два клуби зі схожими назвами.

17 серпня 2004 року футболісти із Харківської області обіграли знаменитий лондонський «Челсі». Щоправда, перемогу було досягнуто у дитячому футболі.

Дитяча команда із села Шарівка – переможець харківського обласного «Турніру тисячі команд» – у Британії з рахунком 4:2 обіграла дитячу команду англійського клубу «Челсі».

До речі, «Турнір тисячі команд» того року експерти УЄФА визнали наймасовішим у Європі.

17 серпня 2004 року на вулиці Університетській, 13 встановили меморіальну дошку відомому фольклористу, етнографу та історику Миколі Сумцову. За цією адресою з 1876 по 1922 роки працював вчений.
До речі, цього ж року відзначалося 150-річчя від дня народження Сумцова.

Довідка. 18 квітня 1854 року народився Микола Сумцов (1854-1922) – відомий харківський історик мистецтва та музейний діяч, видатний науковець, етнограф, історик, громадський діяч, академік, який був обраним головою історико-філологічного товариства міста.

Його чітка і послідовна громадянська та політична позиція, любов до всього українського – мови, культури, літератури, народу загалом, український патріотизм, висока внутрішня моральність, порядність та інтелігентність, іншими словами – все те, що так не вписувалося в радянський менталітет і спосіб життя, і спричинилося до того, що вже в радянський час на ім’я професора Сумцова було накладено негласне табу, його праці зберігались у спецфондах, не перевидавалися, і навіть посилатися на них інакше як з критикою – було заборонено.

Його родина переїхала до Харкова, коли Микола був ще малим.
Освіту Сумцов здобув у 2-й Харківській гімназії.
З 1875 року навчався на історико-філологічному факультеті Харківського університету.
З 1880 – секретар університету. У тому ж році захистив магістерську дисертацію «Про весільні обряди», а в 1885 році докторську «Хліб в обрядах та піснях».
З 1887 був головою Історико-філологічного товариства при Харківському університеті.
За правління гетьмана Павла Скоропадського у 1918 році був обраний одним із перших академіків Української академії наук.

Микола Федорович Сумцов – один із небагатьох прогресивних учених, який стояв біля зародження українознавства як науки і окремої навчальної дисципліни.

У 1918 році вийшла друком одна з головних праць Миколи Федоровича – монографія “Слобожане. Історико – етнографічна розвідка”. Вчений продовжив започатковану професором В. Шухевичем працю етнорегіонального вивчення України і запропонував своє бачення: Слобожанщина, Галичина, Кубанщина, Поділля, Волинь, Київщина, Чернігівщина, Таврія. Як видно, воно цілком відповідає вимогам часу – врахувано нові області, що утворилися внаслідок загального розвитку історичного процесу в Україні. Публікуючи працю, вчений був переповнений емоціями та очікуванням нових можливостей для національного розвитку України, які відкривалися на той час. Його сподівання досить легко простежуються у наступних словах: “Самий багатий, численний по людности край – Україна – був знищений гнобительством уряду, заборонами мови і школи, утисками; деморалізований у всіх верхніх верствах своєї людности призвичкою запобігати перед урядом; попсований зросійщеною школою – нижчою, середньою і вищою, пристосованими для того, щоб викорінити усяке національне місцеве почуття і всяку національну місцеву свідомість. Очевидно, життя на Україні повинно піти іншим шляхом. В першу чергу треба звернутися до відродження і поширення національного українського почуття і свідомості”. (За матеріалом видання “Український інтерес”).
Минуло століття, але ці слова дослідника, на жаль, і досі не втратили своєї актуальності… росія знову зазіхає на Україну і мріє знищити… Дякуємо Богові та ЗСУ за кожен день у вільній країні!До речі, засновником нового історичного музею Харкова та першим його керівником був саме Микола Сумцов. Наразі установа носить його ім’я (докладніше в новині GX).
Помер вчений 12 вересня 1922 року в Харкові.Фото та матеріал: Наталія Бойченко, GX, Харківський театр ляльок, Енциклопедія сучасної України, відкриті джерела

Харків у XXI столітті. 19 травня – цікаві факти з життя міста

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 19.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

19 травня 2004 року в Харкові відзначили спортивний ювілей. Жіноча команда з водного поло «Харків’янка» стала п’ятиразовим чемпіоном України.
Своє п’яте національне золото «Харків’янка» оформила у фінальній серії до трьох перемог із київським «Уніспортом».
Для досягнення головної мети харків’янки використали мінімальну кількість матчів – три. У всіх поєдинках перевага була переважною: 9:3, 12:0 та 9:2.

Почин ватерполісток того ж дня підтримали харківські баскетболістки.
Харківський баскетбольний клуб ХАІ виборов срібні медалі чемпіонату країни.

19 травня 2011 року Харківська облдержадміністрація започаткувала премію імені Іллі Юхимовича Рєпіна.
Володаря премії планувалося визначати щороку у серпні до Дня народження художника.
Премію вручали у трьох номінаціях: «Живопис та графіка», «Скульптура», «Декоративно-ужиткове та монументальне мистецтво».

19 травня 2013 року вперше у своїй історії харківський «Металіст» отримав право виступати у Лізі чемпіонів. У 29-му турі української футбольної Прем’єр-ліги харківський «Металіст» переграв «Дніпро» 2:1 і за тур до кінця першості завоював срібну медаль чемпіонату.

Щоправда, участь «Металіста» у Лізі чемпіонів завершилась скандалом.
Харків’яни переграли у третьому раунді кваліфікації грецький ПАОК. Однак українська федерація звинуватила «Металіст» в нібито договірному матчі проти львівських «Карпат», який відбувся ще за п’ять років до того.
УЄФА зняла «Металіст» із участі у Лізі чемпіонів.

Харків у XXI столітті. 18 травня яскраві події з життя міста (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 18.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

18 травня 2004 року в Харкові завершилася унікальна культурна подія – перший міжнародний фестиваль лялькових театрів та сценічної анімації Anima.

До харківських лялькарів в гості приїхали театри з різних країн світу.

Перше місце виборов театр з Нідерландів «Magisch Theaterje».

Друге місце журі присудило театру з Італії, який виступив із виставою «Pulcinella e l’organetto».

А на третьому місці опинився харківський «San-San-театр» із постановкою «Щедрий вечір».

18 травня 2004 року в Харкові презентували бойовий модуль «Грім», створений у Харківському конструкторському бюро з машинобудування ім. Морозова. Модуль «ГРІМ» був призначений для поразки живої сили, боротьби з броньованою технікою, вогневими точками і низькошвидкісними цілями противника. Модуль встановлюється на легкі бойові броньовані машини (БТР-60/70/80, БТР-3Е, МТ-ЛБ, М-113, БМП-2 та інші) підвищення вогневої мощи.

Модуль «ГРІМ» був оснащений гарматою калібром 30 мм, кулеметом калібром 7,62, протитанковим ракетним комплексом та гранатометом.

18 травня 2005 року в Харкові на площі Свободи встановили пластмасове серце – у формі логотипу «Євробачення». Неонову конструкцію розміром два на чотири метри привезли із Києва.

Раніше ювілейний – 50-й – пісенний конкурс офіційно відкрився на столичному майдані Незалежності.
Усього країною було встановлено 6 таких постатей.
Кульмінацією шоу у Харкові та ще 5-ти містах країни стало синхронне запалювання символічних сердець.

До речі, в 2025 році 18 травня стали відомі переможці “Євробачення-2025”. Перемогу здобули артисти з Австрії – JJ отримали 436 балів від журі та глядачів у фіналі конкурсу.
Україна посіла 9 місце.
Нагадаємо, цьогоріч у конкурсі Україну представляв гурт Ziferblat із піснею Bird of Pray.

18 травня 2010 року відбулося закриття ІІ Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок».

Призи кінофестивалю «Харківський бузок» отримали роботи українських, французьких та інших кіномайстрів. Але гран-прі фестивалю залишилось у Харкові.
Гран-прі отримав фільм «Человечкин» режисера Руслана Нікуліна, місто Харків.
Приз симпатій глядачів також отримав харків’янин Ілля Довгаль за фільм «Ми з тобою схожі».

18 травня 2014 року в футбольній команді “Металіст” з’явився новий головний тренер.
18 травня відбулася остання гра «Металіста» цього сезону. Перемігши полтавську “Ворсклу”, команда остаточно посіла третє місце у чемпіонаті України. Після матчу керівництво клубу представило постійного тренера – Ігоря Рахаєва.

За фактом у харківському футболі завершилася доба Мирона Маркевича.

18 травня 2022 року у місті Канни (Франція) кіт-блогер Степан із Харкова отримав нагороду World Influencers and Bloggers Awards.

На заході Степан, як справжній джентльмен, був у метелику. Вона була виконана у патріотичних синьо-жовтих тонах. Фотографії з церемонії розміщені на сторінці харківського кота-блогера в Instagram. На нього зараз підписано понад 1,3 млн осіб.

Степана на нагороду номінували ще 30 березня 2022 року, зазначивши, що він зібрав понад 10 тис. доларів допомоги для тварин, які постраждали через війну в Україні.

World Influencers and Bloggers Awards – це церемонія, де відзначають успішних блогерів з усього світу. 2022 року захід був присвячений збору допомоги для України.

Раніше GХ інформував, що відома співачка Брітні Спірс опублікувала на своїй сторінці в Instagram фото харківського кота Степана. Також смугастий харківський блогер знявся у рекламі сумочок бренду Valentino.

Через тиждень після початку повномасштабного вторгнення російських військ в Україну Степан та його господиня Ганна евакуювалися з району Північної Салтівки до Франції.

29 квітня в історії Харкова: місто вшановує видатних педагогів (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 29.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 29 квітня 2021 року перестало битися серце прекрасної людини, Вчителя з великої літери, українського музиканта, кларнетиста, педагога, вченого, Заслуженого діяча мистецтв України (1996), Почесного громадянина міста Харкова (2017), професора (2011) – Валерія Алтухова! Беззмінного та гаряче улюбленого його випускниками директора Харківської середньої спеціалізованої музичної школи-інтернату.
І це все про нього… (інформація офіційного сайту Харківського державного музичного ліцею).

Алтухов Валерій Миколайович народився 6 жовтня 1941 року. У 1953 році вступив до спеціальної музичної школи м. Ташкента. Цю школу закінчив у 1960 році із золотою медаллю. Навчаючись у школі, у 1957 році брав участь у республіканському конкурсі молодих виконавців та посів І місце та отримав звання лауреата конкурсу.
У 1960 році вступив до Державної консерваторії ім. Римського-Корсакова до класу професора Генслера В. І. за спеціальністю кларнет, яку закінчив з відзнакою у 1965 році.
1963 року брав участь у всесоюзному конкурсі кларнетистів, де отримав диплом.
З 1966 року працював викладачем класу кларнету у Харківській середній спеціальній музичній школі-інтернаті та концертмейстером групи кларнету симфонічного оркестру у Харківській обласній філармонії.
1984 року призначений директором Харківської середньої спеціальної музичної школи-інтернат.
З 1994 року працював у Харківському державному університеті мистецтв ім. П. Котляревського викладачем, доцентом, професором класу кларнета.
1996 року за особистий внесок у розвиток національної музичної культури, високий професіоналізм, указом Президента України надано почесне звання «Заслужений діяч мистецтв України». 2003 року за вагомий особистий внесок у розвиток культури та мистецтва Кабінет міністрів України нагородив Почесною грамотою.
У 2001 році увійшов до збірки «500 впливових особистостей» у рамках національної іміджевої програми «Лідери XXI століття», а також був відзначений почесним званням «Харків’янин року» – 2001 та 2002.
У 2005 році надано вчене звання доцента кафедри оркестрових духових інструментів.
У 2007 році став лауреатом творчої премії міськвиконкому Феодосії «За видатний внесок у розвиток культури м. Феодосії».
У 2008 році став лауреатом творчої премії Харківського міськвиконкому «За вагомий особистий внесок у розвиток аматорського мистецтва – організацію та проведення міжнародного конкурсу юних піаністів В. Крайнєва»
У 2011 році присвоєно вчене звання професора кафедри оркестрових духових інструментів та оперно-симфонічного диригування.
У 2013 році був запрошений до журі 5-го Міжнародного конкурсу кларнетистів імені Карла Нільсена (Данія).
2017 року отримав звання Почесний громадянин міста Харкова.

Діяльність:
З ініціативи В. Н. Алтухова в Харкові з 1992 року було розпочато та проведено 11 міжнародних конкурсів юних піаністів Володимира Крайнєва, два міжнародні конкурси скрипалів Богодара Которовича, 20 міжнародних фестивалів «Музика-наш спільний дім», 20 фестивалів «В гостях у Айвазовського».

Його учні та випускники музичного ліцею стали світовими зірками та відомі не лише в Україні, але й далеко за її межами… Докладніше про Валерія Миколайовича у новині GX.

Пам’ятаємо! 29 квітня 2024 року пішов із життя Михайло Фоменко. Колишньому тренеру збірної України було 75 років. Про це повідомив інформаційний ресурс УПЛ.ТБ.

У 2023 році Фоменко повідомив, що бореться з онкологічним захворюванням.

Фоменко як футболіст грав за київське “Динамо” та луганську “Зорю”. Із киянами вигравав чемпіонство СРСР, Кубок СРСР, Кубок кубків УЄФА та Суперкубок УЄФА.

У 1993 році він тренував “Динамо”, з яким здобув перше чемпіонство України для киян. У 2001 році вивів київський “ЦСКА” в фінал Кубка України.

Михайло Фоменко очолював тренерський штаб харківського “Металіста” у 1996—2000 рр. та 2001—2003 рр. За його тренерства харківʼяни піднімалися з Першої ліги до Вищого дивізіону чемпіонату України, а також посідали 5-те місце в еліті українського футболу у сезонах 1999/2000 та 2001/2002.

Працював також з криворізьким “Кривбасом”, рівненським “Вересом”, запорізьким “Металургом”, сімферопольською “Таврією”.

Збірну України Фоменко очолив у 2012 році. З ним наша команда ледь не пробилась на ЧС-2014, обігравши в першому матчі плей-оф Францію (2:0). Однак у матчі-відповіді українці поступились (0:3).

Фоменко — перший тренер збірної України, який вивів нашу команду на чемпіонат Європи через кваліфікацію, подолавши стадію плей-оф. Після чемпіонату ЄВРО-2016 завершив кар’єру.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, архів випускників ХССМШІ, відкриті джелера