Перейти до основного вмісту

Позначка: картини

У Харкові митці серед війни створили оазу тепла та любові (фото, відео)

Під час війни ракети рашистів ранять не лише тіла українців, а й душі… Але любов та краса зігрівають та дарують надію. Зараз у приміщенні галереї «Бузок» (вулиця Сумська, 25, праве крило ХНАТОБ) можна побачити картини кількох майстрів. Так збіглося, що їх назви разом саме втілюють мрії багатьох наших земляків – “ОЗИРНИСЯ…” та “ЗІГРІЙ ДУШУ ТЕПЛОМ…”

Більше фото з галереї «Бузок» в альбомі на фейсбук сторінці GX.

У великій залі виставка живопису та графіки художниць Олени Середи, Оксани Бажинової та Олесі Тетянчук – «Озирнися…»

Трохи подробиць про авторок робіт.

Олена Середа народилася в 1969 році в Червоному Суліні Ростовської області. На теперішній час живе та творить у Харкові. Малює з двох років, з дитинства всі сприймали її як художника. Навчалася в студії образотворчого мистецтва та в художній школі Дніпра. Далі довелося залишити улюблену творчість. Довгий час була зайнята в бізнесі. Останні роки знову активно займається живописом. Брала уроки в Харкові в студії Арт-Стріт у професійних художників. Магістр Харківської державної академії дизайну та мистецтв за спеціальністю «Образотворче мистецтво, дизайнерське мистецтво та реставрація», «Творчий рисунок». 

Улюблена техніка – олійний живопис. У своїх роботах художниця зображує прекрасний світ навколо нас, людські почуття та емоції. Мета Олени – радувати людей своєю творчістю, а також змушувати замислитися над сенсом існування. Роботи знаходяться у приватних колекціях України, Європи та США. Учасник міжнародних та місцевих виставок.

Роботи представлені в міжнародних онлайн-галереях, Saatchi Art, Artmajeur та на платформі Etsy.

Оксана Бажинова, 1972 року народження, мешкає в місті Харкові. У юнацькому віці навчалася в ДК ХЕМЗ у ізостудії, а також приватно кілька років у професійних художників. Магістр Харківської державної академії дизайну та мистецтв за спеціальністю «Образотворче мистецтво, дизайнерське мистецтво та реставрація», «Творчий рисунок». 

Учасник міжнародних та місцевих виставок. Роботи представлені в міжнародних онлайн-галереях, Saatchi Art та інших. Картини написані олією, в стилі реалізм та імпресіонізм. Оксана дуже любить подорожувати, у своїх картинах передає архітектуру, пам’ятки різних країн, культуру та атмосферу. Захоплюється розписом на стінах акрилом.

Олеся Тетянчук народилась у 1972 році в Алтайському краї. Майже свідоме життя прожила в Донецьку. У Харків переїхала в 2015 році та закохалася у це творче прекрасне місто. Олеся вважає, що світ – це завжди відображення тебе самого, тому співає про те, що бачить, про любов до Харкова в тому числі. 

На свято чоловік подарував базовий курс живопису в художню студію Олександра та Людмили Чемоданових, і це несподівано відкрило в Олесі новий світ, світ посмішки. Щоразу, створюючи нову картину, втрачаючи контроль над часом і відходячи від мольберту, художниця помічала, що зводить вилиці. Син запитував: «Мамо, кому ти весь час усміхаєшся, коли малюєш?»

Так склалося, що саме з Олесею на експозиції випадково зустрілася журналістка GX. Майстриня поділилися з читачами новинного порталу подробицями свого життя та творчості.

 

Вона народилася в Донецьку, але всім серцем полюбила Харків. Вона почала малювати не так давно, але одразу зрозуміла, що це її натхнення… Її картини мальовані з посмішкою повні любові й світла… Навіть у самі важкі часи, навіть на прохання, жах перетворюється у світло в її картинах. Ї це не просто витвори мистецтва, для Олесі картини, як діти і, мабуть, саме тому художниці так важко з ними розлучатися… До речі, одна з робіт в день зйомок була схована за проектором, а вона одна з найулюбленіших у авторки. Тому Олеся радо показала картину на своєму телефоні.

У малій залі галереї також розміщено картини, а ще й експонати персональної виставки Тетяни Волик – авторські ляльки зібрані під гаслом – «ЗІГРІЮТЬ ДУШУ ТЕПЛОМ…»

Майстриня Тетяна Волик народилася в селі Печеніги Харківської області, а зараз мешкає в самому Харкові. У 2003 році закінчила школу та вступила в швейне училище. Після училища працювала за професією. 

Уперше спробувала зробити й пошити собі лялечку три роки тому, і тепер займається створюванням ляльок не тільки для себе, а насамперед для інших людей. Рідні та друзі Тетяни підтримують її. Сьогодні колекція майстрині нараховує близько 500 ляльок.

Виготовляючи ляльку, Тетяна вкладає в неї душу, своє світосприйняття, власну фантазію і майстерність, позитивну енергію та гарні думки. Кожна лялька має неповторний характер, особливість, а головне, її батьківщина – Україна. 

Ляльки Тетяни Волик знаходяться в приватних колекціях, були подаровані організаціям, передані на передову, щоб підтримати військовослужбовців і наблизити Перемогу.

Отож тримаймося! Разом до Перемоги! Все буде Україна!

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

У харківському метро створили “кімнату на вимогу” (фото, відео)

У кінці платформи ст. м. “Історичний музей”, ліворуч за великим плакатом, як у комірчині тата Карло – вхід у таємну кімнату, де проходить виставка дитячих робіт.

Знайти її вдалося лише після підказки охоронців в метро, але потім було приємно спрямовувати туди людей…

«Погляд на щастя»… Саме назва картини тринадцятирічної Поліни Ковальової з Харкова передає всю суть дитячої експозиції. Щасливі миті, плани на майбутнє, яскраві спогади з життя “До” війни… Та погляд крізь вікно дійсності “Після”…

Погляд наших дітей, які стали дорослими в одну мить. Викладач дівчини О.Ф. Звольська з дитячої художньої школи №1 ім. І. Ю. Рєпіна як і інші педагоги можуть пишатися талановитими дітьми. Кожна зі 100 робіт Міжнародного українсько-польського художнього проєкту “Спільний обрій” викликає бурю емоцій – від безмірного щастя та мрії до нестерпного болю та відчаю, від горя до надії.

Виставку була відкрита 8 вересня (за адресою – м. Харків, станція метро “Історичний музей”). Працюватиме вона до 19 вересня (більше подробиць у пості на фейсбуці).

Як повідомляють організатори, з березня по травень 2023 року проходив перший етап Міжнародного українсько-польського мистецького проєкту “Спільний обрій”. Його підсумком стало відкриття 25 травня виставки робіт учнів Харківської дитячої художньої школи №1 ім. І.Ю. Рєпіна (Україна) і Краківського ліцею образотворчого мистецтва ім. Юзефа Клюзи (Польща) у місті Кракові.

«Обрій – це те, що я бачу, коли дивлюсь уперед. Переді мною моє майбутнє життя, осяяне моїми мріями, наповнене моїми цілями. Як мені досягнути цього обрію, яким буде мій шлях до нього: прямий і широкий, вузький та тернистий, повний перешкод? Та у будь-якому разі, я не буду йти ним на самоті. Зі мною будуть мої друзі, партнери, сім’я, велика і дружня європейська родина, що приймає нас у свої обійми. Європейська родина, яка плекає, відстоює загальнолюдські цінності: повагу, мир, любов, дружбу, яка будує і розвиває суспільство турботи і справедливості», – дуже влучно про спільну роботу написали представники проєкту.

Метою співпраці двох країн є відображення дитиною бачення свого майбутнього в нових реаліях сучасного життя, можливість творчого спілкування між учнями Харківської дитячої художньої школи №1 ім. І.Ю. Рєпіна і Краківського державного ліцею образотворчого мистецтва.

До проєкту учні школи та ліцею створили понад 400 робіт. Вік учасників – від 8 до 18 років. Кращі роботи, 50 від харківських учнів і 50 від краківських ліцеїстів, прикрасили підсумкову виставку проєкту “Спільний обрій”.

Зараз виставку “Спільний обрій” можуть побачити харків’яни. 

Організатори також планують показати виставку в інших містах Польщі, Європи і України.

Фото, відео та матеріал: GX, Наталія Бойченко, організатори проєкту

Харків’янам подарували велетенську листівку до Дня Незалежності України (фото, відео)

Ось і добігає кінця цей святковий день. Він приніс українцям підтримку і віру в незламність нашої нації.

Ми вже переможці, дякувати Богові та ЗСУ – Україна вільна та незалежна і вже другий рік стримує ворога, ще й крок за кроком виборює захоплені ним землі.

Колектив новинного порталу GX вітає усіх зі святом.

До речі, велетенська привітальна листівка прикрасила зруйновану ворогом будівлю обладміністрації.

А навколо картини та плакати, які прославляють та підтримують Україну в її боротьбі.

Як і обіцяла, Карина Жернова не припиняє дивувати своїх земляків картинами. До низки свят серпня (День міста Харкова та День Прапора України – 23 серпня, День Незалежності України – 24 серпня) художниця розмалювала ще десятки понівечених шибок на вулиці Сумській.

А поряд розміщено плакати у рамках проєкту “МІЖНАРОДНА ПЛАКАТНА АКЦІЯ НА ПІДТРИМКУ УКРАЇНИ”.

Поряд, до монумента загиблим дітям йшли та йшли люди…

А біля пам’ятного знаку до Дня незалежності – квіти та багатолюдно, як у мирні часи….

З сутінками на різних локаціях міста харківські барди заграли українську музику та заспівали, навіть сирени не можуть їм завадити…

На перехресті біля майдану Конституції навіть запалав шматочок зоряного неба.

У метро працює нова виставка, а на стінах малюнки дітей…

До речі, Карина Жернова відтворила ще й дива Харкова на дзеркалах в ТРЦ “Нікольський” та оздобила свої творіння віршами видатних письменників сучасності (подробиці у новині).

Нагадаємо, GX вже писав, що живописець Карина Жернова створила в Харкові просто неба справжню галерею зі своїх робіт – на вибитих шибках та дверях будинків по вулиці Сумській. Докладніше у новині GX.

Разом до перемоги!

Більше фото в пості на фейсбуці.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко

Харків’янка зробила незвичайний дарунок рідному місту до свята (фото)

Карина Жернова не припиняє дивувати своїх земляків. Так, до низки свят які наближаються (День міста Харкова та День Прапора України – 23 серпня, День незалежності України” – 24 серпня) художниця відтворила архітектурні дива Харкова на дзеркалах в ТРЦ “Нікольський”.

На її роботах зображено “Дзеркальний струмінь”, міст у парку “Стрілка”, “Держпром”, пам‘ятник закоханим, храми, градусник та колесо огляду з Центрального парку Харкова. 

А ще авторка робіт оздобила свої творіння віршами видатних письменників сучасності.

До речі, в ТРЦ на кожному поверсі розташовані мінігалереї з цікавими експозиціями, які стосуються міста або пори року. Вже з’явилася інсталяція до свят.

Нагадаємо, нещодавно живописець Карина Жернова створила в Харкові просто неба справжню галерею із своїх робіт – на вибитих шибках та дверях будинків по вулиці Сумській. Докладніше у новині GX.


А ще роботи талановитої харків’янки прикрасили урбан-парк на Салтівці.


Дякуємо та чекаємо на нові сюрпризи від авторки.

Фото: Наталія Бойченко

Картини харківської художниці, що повстали з попелу, знайшли нову домівку (фото)

Понівеченим серцем Північної Салтівки можна назвати шістнадцятиповерхівку на вулиці Наталії Ужвій, 82, яку побачив увесь світ. Саме в ній розташована бібліотека №50, яку відкрили напередодні війни. За іронією долі в цій шістнадцятиповерхівці відбулася перша виставка робіт відважної художниці Олександри Суфіянової – “Бути у моменті”. Після страшного обстрілу російськими окупантами у перші дні війни роботи було втрачено, але згодом відновлено небайдужими людьми. Наразі й саму Північну Салтівку відновлюють будівельники, волонтери та її мешканці…

Але надзвичайна історія художниці на цьому не закінчилася. В останній день квітня журналістка GX зустрілася з Олександрою і дізналася, що історія має продовження…

Це було ще у червні 2022 року, саме тоді працівники культури та бібліотеки поїхали в зруйновану бібліотеку №50, щоб дістати звідти те, що могло зберегтися, але майже все згоріло.

Справжнім дивом стали знайдені на згарищі шість картин Олександри Суфіянової – чотри з них вдалося реставрувати.

“Усього на виставці було 19 картин. Інші згоріли, – додала подробиць художниця. – Я вирішила подарувати “картини-фенікси” працівникам бібліотеки, яка прийняла мою першу виставку. Вони наразі працюють в двох закладах – Центральній бібліотеці Київського району на вул. Мироносицькій, а також бібліотеці №43 на вул. Героїв Праці. Одностайно було вирішено поділили навпіл цінне надбання. Тобто одну частину віддали в одну бібліотеку, другу частину – в іншу”.

Ось так виглядали ці роботи на виставці:

– чарівні піони;


– теплий та яскравий соняшник; 

та диптих (ред. – картини, що складаються з двох частин) “Вічність”.

А це фото вже врятованих робіт.


Це справжнє диво! Віримо: як картини повстали з попелу, так відновиться після перемоги наша Україна, і ми ще побачимо у новій експозиції харківської майстрині картини до Дня Перемоги.

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, архів Олександри Суфіянової

“Тату, привези в пляшечці повітря з Харкова”, або Що малюють харківські діти

«Світло в мені» – так називається виставка картин 10-річної харківської художниці Насті Лактіонової, яка відкрилася в інформаційно-виставковому залі «Бузок» всього лише на три дні. У неділю, 25 грудня – останній день роботи унікальної експозиції.

Це перша персональна виставка вихованки гуртка «Образотворче мистецтво» Обласного палацу дитячої та юнацької творчості. І вона, на жаль, про війну. Ранок 24 лютого застав Настю вдома, у затишній квартирі в Харкові, в районі Північної Салтівки. Потім було Дніпро, Кіпр і довгоочікуване повернення до Харкова. 

Усі картини написані з березня по грудень 2022 року. Дивитися і читати їх потрібно разом з юною художницею, щоб зрозуміти глибокі філософські і зовсім недитячі сюжети, де в фарбах застигли біль, страх, і, водночас, світло майбутнього. 

«Я хочу, щоб кожен своє побачив у моїх картинах, а можливо, і відкрив собі двері у мистецтво. І пам’ятайте: Fortes fortuna adiuvat – Фортуна любить сміливих», – сказала Настя на відкритті своєї виставки 23 грудня.

Настя Лактіонова

Сміливості і позитиву дівчинці не займати. Але, як зізнається вона, напередодні відкриття трохи було лячно. Настя дуже хотіла, щоб на цьому святі  її першої виставки разом з батьками, першою учителькою з гімназії та друзями поруч були і її мистецькі наставники – Зінаїда Соловйова з дитячої ізостудії, яка відкрила 4-річній дівчинці двері у дивовижний мистецький світ, і Ганна Воловик – педагог образотворчого гуртка Харківського обласного палацу дитячої та юнацької творчості, де досі в онлайн займається Настя. Але через війну вони зараз не у Харкові.

«Я дуже вдячна своїй першій вчительці, яка сказала мені в 4 роки: «Можем спробувати». На жаль, вона не змогла сьогодні бути тут. Але у мене є надія, що ми ще зустрінемося. Дуже хочу також подякувати Ганні Валеріївні за ту фантастичну атмосферу на її уроках, за те, що вона щось в мені побачила», – щиро зізналася дівчинка на презентації.

По-дитячому довірлива, відкрита Настя заганяє в глухий кут своїми простими запитаннями і неочікуваними висновками. До війни дівчинка ходила в гімназію, у художню студію, захоплювалася коміксами, фентезі, ліпила, вчила англійську…  На своїй інстаграм-сторінці вона ділилася книжковими новинками, розповідала про свої враження від прочитаного.

Саме напередодні війни, 23 лютого, Настя записала свій черговий відеоогляд книжкових новинок для своїх друзів. Захоплено розповідала, чому обов’язково треба прочитати щоденник котячих мандрів Лани Ра “Моя країна Україна”. Вона уже малювала нові маршрути своєї подорожі з батьками. Але на ранок дитина прокинулася від грому, після якого вона змушена була покинути свій дім, змінити плани і заново вчитися сміятися.

«Я ще ніколи так багато не сміялася, як сьогодні, – зізналася щаслива Настя відразу після відкриття виставки. – Так круто було. Не очікувала, що стільки прийде людей. Знала, що танцюватимуть, співатимуть. Але що прийдуть підтримати мене із гурту «Оккей» – це сюрприз.  А ще прийшли мої однокласниці і дорослі друзі, яких я не бачила від початку війни. Зустрілися вперше за 10 місяців».

Гурт «Оккей»

Їй варто би забути той лютневий ранок, щоб повернутися до інших сюжетів з мирного дитинства. Але у неї він не викреслюється з пам’яті. 

До війни: Mickey or Minnie? 20.05.2021

До війни: З Різдвяним подарунком. 24.12.2022

До війни: Красива старість. 10.01.2022

«24 лютого я прокинулася о 5-й ранку від вибуху. Подумала: «Та гаразд – грім». Потім повторилося. «Ні, не грім». Я дуже сильно боялася за себе, за батьків. І за кота Чіллера. А ще з нам був щур Зефір», – згадує Настя.

Перший тиждень пройшов, як у тумані, згадуються лише уривки. 

«Мені на руці батьки написали маркером номери телефону хрещеної, бабусі, яка була під обстрілами у Чугуєві. Ми сиділи у ванній. Було чути, як бомблять. Було реально страшно», – зізнається художниця. 

Мама Юля дуже переживала, що дитяча психіка не витримає. Жити поруч з Північною Салтівкою було дуже небезпечно.

«Уся житлова частина Харкова під обстрілами. Росіяни просто нас знищують, людей, які спокійно говорили російською мовою і нас Ніхто ніколи не чіпав. Моя дитина психологічно сховалась у малюванні в Мікеланджело «Створення Адама», їй так легше, я не знаю кому вже молитися», – не писала, а кричала в соцмережах Юля 1 березня 2022 року. 

Створення Адама”. м. Харків. Салтівка. 1.03.2022. 

«У мене є книга Мікеланджело. Сидячи у ванні на книжці, малювала на величезному аркуші паперу «Створення Адама». Потім передумала. Перевернула лист і написала “Мадонну”», – пригадує Настя.

Родина 4 березня виїхала до Дніпра разом з тваринами. Був період, коли донька малювала лише чорними фарбами, але творча робота відволікала Настю.

Із серії “Залізні”. 10.10.2022

«Мистецтво її рятує, нехай чорно-біле, але воно є, і вона будує плани, як повернеться до Харкова і малюватиме яскраво», –  нотувала мама на сторінці доньки в соцмережах 10 березня 2022 року.

Юлія каже, що донька дуже сумувала за Харковом.

«Вона просилася до Харкова десь уже з квітня. Їй було тяжко у Дніпрі. Настя казала батькові, який мотався між Харьковом та Дніпром: “Тату, привези мені в пляшечці повітря з Харкова”», – розповіла Юлія Лактіонова.  

«Я цього не розумію. Мені або вдома, або ніде. У Дніпрі було відчуття, що я там не своя», – зізнається дівчинка.

І на Кіпрі, куди вони поїхали восени на запрошення однієї з галеристок, Настя часто питала маму, коли додому.

«І коли поверталися додому, було дуже круто», – усміхається дівчинка. 

Але два місяці на Кіпрі подарували дівчинці неабиякі враження, трохи емоційного спокою і перезавантаження. Там вона зустріла нових друзів. Продовжувала писати картини. Частину творів з кіпрського періоду роздарила, деякі перейшли до приватних колекцій.

Кіпр. Аргака (Кіпр). У гостях у галеристки Віки. 29.09.2022

“Від Кіпру, куди мене запросила галеристка, у мене залишилися дуже теплі враження. Подружилася ще з однією галеристкою. Познайомилась із художниками під час виставки. Там було багато художників з України, з Африки, інших, країн. Багато національностей. Проблем зі спілкуванням не було –  я розмовляю англійською. А ще там я познайомилася з фантастичними українцями, дізналася багато їхніх історій”, – розповідає про своє закордонне творче відрядження Настя.

На виставці в ІВЦ “Бузок” експонується лише одна картина, написана на віллі в Аргаці (Кіпр) – “Вічна любов”.

“Вічна любов”
Холст, акріл, масляна пастель. Кіпр. Жовтень 2022

Більшість картин з виставки Настя писала під час канікул. Часу було вдосталь і художниця повністю занурювалася у творчість. Малювала зранку до вечора. Теми черпала з почутого у новинах, з побаченого за вікном. 

«Я, коли приходжу до мами і кажу – “є ідея”, вона каже “Що це страшно звучить”», – щиро по-дитячому сміється Настя.

На «Повернення до дому» юну художницю надихнуло фото з лелекою на машині. 

«Лелеці сказали, що він скоро повернеться додому. Я зрозуміла, що я буду малювати. На крилах птаха зобразила те, що зараз відбувається, що ми переживаємо. Тому крила стікають кров’ю. Внизу – квіти, там все добре. І на руках стоять українці. Вони тримають своє бажання – повернутися додому», – пояснює гостям виставки дівчинка, яка в простих речах бачить те, що непідвладне іншим. 

 

Повернення до дому. Папір, акріл. 2.08.2022

Ідея іншої картини – “Вічна краса”-  народилася, коли Настя переглядала відео з волонтерами, які допомагали стареньким у Харкові.

“Знаєте таку організацію волонтерів «Людям від людей»? Коли була в Дніпрі, я переглядала їхню галерею і бачу бабусю. Вона з пакетом стоїть. У неї таке, знаєте, таке щасливе обличчя, яке світиться надією і вірою, що добрі люди є. І мені дуже захотілося його намалювати. Зробила скрін-шот. Пакет і все, що на кухні було у бабусі, я залишила на картині. Я її не одразу намалювала. Спершу спалахнула, а потім з тиждень не підходила до картини. Останніми дописувала руки і щось на фоні домальовувала. А коли закінчила, було справді приємно”, – каже художниця.

“Вічна краса”. Травень 2022

Втім, дівчинка не лише присвячувала свої твори волонтерам, а й сама донатила. Під час війни один із благодійних фондів у Києві викупив дві її картини. Кошти художниця вирішила направити на благодійність – частину віддала  притулку для тварин у Дніпрі, частину – українським військовим.  

“Настя не просто талановита. У неї дуже добре сердце, тому і віддала гроші до притулку, – розповідає її учителька з гімназії Людмила Курдюкова. – У третьому класі на мій день народження подарувала картину –  жінку з котом. Знала ж, що у мене вдома котик. Було дуже приємно. Вона і зараз присилає мені свої роботи. Я рада за Настю. Успіхи дітей – це наші крила. Добре, що вдалося навіть у такий час здійснити мрію дівчинки. Що прийшли на відкриття виставки її однокласниці. З 28 дітей мого 5-б лише 8 зараз у Харкові. Але ми їх зібрали, щоб підтримати нашу Настю. Її картини просто вражають”.

Людмила Курдюкова зі своїм 5-Б Харківскої гімназії №1

 Настя Лактіонова. Автопортрет. 2022.

Автопортрет мені здався трохи сумним, але Настя так не вважає.

«А що? Це – я. Це фотографія мого черепа, це мої зуби. Мені, коли брекети ставили, робили рентгенівський знімок. Ще до війни. В той день ми були в ортодонта на прийомі. І я просила маму дати мені знімок. На картині намальовано як рік тигра, що уже проходить, ніби з’їдає 2022 рік. А тут я показую, що довелося пережити цього року. Рік  весь такий порваний. І я намагаюся прибрати його з моєї шиї. “Ну піди з моєї шиї”, – кажу я йому. А внизу у кутку – останнє, що я малювала. Це я: сиджу в тій позі, в якій закінчувала картину. Сиджу і думаю: що я робила не так у цьому році?», –  пояснює художниця.

Берегиня. 2022

“Берегині дали землю України. Вона її тримає, а руки тремтять. І вона думає –  лише б не впустити. Бо якщо земля впаде, то станеться щось жахливе. Але вона не знає, що станеться. І це лише додає страху. Незнання – то страх. Тому у  Берегині сльози. Звірів я тут поселила, щоб вони додали емоційної підтримки – вони надають притулок людям, які покинули домівки. Фантазійні істоти я взяла від Марії Приймаченко. Я натрапила на неї у Гуглі та зрозуміла: це саме те, що мені потрібно, саме такі незвичайні звірята”, – розповідає авторка полотна.

100 днів війни. 2022

Тиран – без назви. Папір, акрил. 29.05.2022

“Кожен з нас повинен бути на своєму фронті. Митці своєю творчістю показувати світу, що в нас війна і ворог – не людина, а орк – темна і бездушна нечисть. Інші мають показувати, що в нас сильні і красиві традиції, мистецтво, люди, Країна. Ми не повинні мовчати…” –  таким є авторський допис до сюжету картини “Тиран”, написаної на початку четвертого місяця війни.

Харків назавжди в серціПапір, акрил. 16.08.2022

“А це Ніка, що на площі Конституції – сьогоднішня і в майбутньому. Зліва – красива, екстравагантна, але вона стікає. Тримає прапор та дивиться у своє світле красиве майбутнє. Вона відстоює право України”, – продовжує екскурсію Настя Лактіонова.  

Сила

«Це рука всіх художників, які через свої руки передають свою силу. І вона збирається в таку потужну енергетичну кулю, яку кинули у ворога”, – пояснює Настя сюжет останньої картини в експозиційному ряду – “Сила”.

Із серії “Залізні” 

Із серії “Залізні”

Міфічні українки. Полотно, олія. 2022 

Відчай, 2022

Творчий процес 

Наразі з Настею у домі, крім 12-річного Чіллера і криси Зефіра, живуть ще одна кицька і лабрадор Нікі, які раніше були у бабусі. Дівчинка рада такому поповненню, особливо Нікі, яка уже встигла стати учасником її робіт. Їй подобається, що Настя не дуже полюбляє мольберти. Тому творять разом на підлозі – велика лабрадор і маленька 10-річна дівчинка. Вони малюють у стилі сюрреалізм, використовуючи техніки аплікації та графіті. Люблять акрилові фарби, гуаш, акварель, пастель. Обожнюють писати картини в техніці графіки олівцем, чорною ручкою та лайнерами. Їм обом потрібен мир і впевненість у світле завтра.

Добвідка. Анастасія Лактіонова (10 років) – вихованка гуртка «Образотворче мистецтво» Комунального закладу «Харківський обласний Палац дитячої та юнацької творчості». Навчається у педагога Ганни Воловик. У жовтні 2022 року відбувся перший майстер-клас від талановитої художниці з Харкова  «Дітям України «Автопортрет». Роботи Анастасії знаходяться в приватних колекціях в Америці та на Кіпрі.

Фото: “GX” Г. Половик та А. Лактіонова

Докладніше про відкриття виставки у репортажі GX (Наталія Бойченко).

Нагадаємо, з 23 по 25 грудня в ІВЦ “Бузок” (праве крило ХНАТОБа, вул. Сумська, 25, вхід вільний) триває виставка “Світло в мені” 10-річної Насті Лактіонової. 

 

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua

 

Галина Половик

 

Виставка у Харкові. Митці закарбували незламність українського народу (фото)

Підчас війни кожен робить свій внесок на шляху до перемоги. Так і 18 митців на чолі з Народним художником України, почесним громадянином Харкова Віктором Ковтуном представили виставку «Особиста присутність». Вона присвячена життю харків’ян у воєнному стані і їхній боротьбі за незалежність України, а також автори донесли своє бачення героїчного подвигу рятувальників та воїнів у боротьбі за незалежність України. Така експозиція стане кращим подарунком до свята Дня Незалежності України. Виставка працює у галерейному просторі Харківської організації Національної спілки художників України (вул. 23 Серпня, 27).

Нагадаємо, це вже друга за час війни художня виставка, на якій цьго разу митці представили свої найсвіжіші роботи. В ній закарбувалася уся філософія художнього спротиву і мистецької присутності художників і мистецтвознавців, що залишилися у Харкові під час цієї жахливої війни. Окрім живопису, в експозиції також представлена графіка, скульптура, карбування на міді, вітраж, твори декоративного мистецтва (розписні тарелі).
Кожна робота містить у собі відгомін військових подій, загальномистецькі і людські цінності, естетичну ємність. Тематично і стилістично виставка багатовекторна: це і метафорика «дерева війни», і христологічна тематика, передана через «мотив риби», і урбаністичний храмовий пейзаж; застосовуються реалістичний, імпресіоністичний, неомодерний художні напрямки.
Зокрема, Народний художник України, лауреат Національної премії ім. Т. Шевченка, професор Віктор Ковтун представив своє бачення героїчного подвигу рятувальників у боротьбі за незалежність України у своїх полотнах. Він глибоко проникся роботою «героїв без зброї», котрі щодня, ризикуючи власним життям, рятують цивільне населення Харківщини від наслідків ворожих атак. Майстер пензля настільки точно та реалістично передав атмосферу та емоції, які вирують у вогнеборців, рятувальників, піротехніків і верхолазів під час бойової роботи, що здається, ніби й сам глядач перебуває в епіцентрі тих подій.
Ми віримо, разом ми сильні – Україна Переможе!
Фото та матеріали: Головне управління ДСНС України у Харківській області 

Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.