Перейти до основного вмісту

Позначка: історія

Як змінювалась кількість населення Харкова з минулого по теперішній час (фото)

А ви знали? Цього дня, 9 лютого, в 1897 році проведено перший загальний перепис населення. Кількість осіб, яки проживали в Харкові, становила 174 тисячі. Харків посідав третє місце за чисельністю населення в Україні після Києва та Одеси.

До речі, на 1 січня 2022 населення Харкова за даними статистики становило майже півтора мільйона….

За словами голови обласної військової адміністрації Олега Синєгубова (під час пресбрифінгу у січні 2023), у Харкові на початку 2023 року мешкало понад один мільйон сто тисяч осіб, а на початку війни у місті залишалося приблизно 200-300 тисяч жителів (докладніше про той час у новині GX).

У нещодавньому інтерв’ю італійській газеті “Корр’єре делла Сера” міський голова Терехов розповів, що до повномасштабного вторгнення РФ у Харкові проживало близько 2 млн осіб, зараз – 1,3 млн (станом початок лютого 2024 року).

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Гроші дає народ, а уряд лише розподіляє їх. Автор відомого афоризму вчився в Харкові

Пам’ятаємо! Цього дня, 7 лютого, в 1847 році у селі Шахворостівка на Полтавщині народився Володимир Заленський – відомий біолог (в галузі ембріології), академік.

Заленський – один із відомих випускників харківської гімназії.

В 1867 році закінчив Харківський університет (ХНУ імені В. Н. Каразіна).

У своїх працях розвивав порівняльно-ембріологічний напрямок, створений у роботах ще одного відомого харківського вченого Іллі Мечникова.

З 1901 р. — перший директор Севастопольської морської біологічної станції, яка до нашого часу стала важливим центром морської гідробіології.

У 1902 році першим припустив, що кінь Пржевальського – окремий біологічний вид, найбільш близький до спільного предка всіх представників роду кінських, що нині живуть.

Займав активну громадську позицію.

А ви знали?  Афоризм, що нині приписується Маргарет Тетчер – «немає державних грошей, є гроші платників податків» – Заленський сформулював ще у 1905 році: «Гроші дає народ, а уряд лише розподіляє їх».

Помер 26 жовтня 1918 року в місті Севастополь.

Історичний факт. Названо сім чудес Харкова (фото)

Цього дня, 6 лютого, в 2008 році оголосили підсумки конкурсу «Сім чудес Харкова».

До міської ради надійшло понад 1800 пропозицій від харків’ян. 

1 місце — Держпром, 1928 рік – 1234 голоси.

2 місце — Успенський собор, 1783, і дзвіниця, 89,5 м, 1844 – 652 голоси.

3 місце — Пам’ятник Тарасу Шевченку, 1935 рік – 581 голос.

4 місце — Благовіщенський собор, 1901 рік – 562 голоси.

5 місце — Дзеркальний струмінь, 1946 – 558 голосів.

6 місце — Будинок зі шпилем, 1954 рік – 290 голосів.

7 місце — Покровський собор, XVII – початок XVIII століття – 274 голоси.

Макети «Семи чудес Харкова» встановлено на площі Архітекторів.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Історичний факт. У Харкові почалось будівництво церкви, що дає прихисток і сьогодні (фото)

А ви знали? Цього дня, 6 лютого, в 1805 році розпочалося будівництво нової кам’яної Дмитрівської церкви на вулиці Полтавський Шлях (зараз) за проектом відомих харківських архітекторів Петра Ярославського та Євгена Васильєва.

Перша Дерев’яна церква в ім’я великомученика Димитрія була побудована в середині XVII століття в приміській слободі Гончарівка за Лопанню.

Навпроти храму, в будинку матері, жив письменник Григорій Квітка-Основ’яненко, який, ймовірно, вінчався і відспівувався в цій церкві.

У 1885-1896 роках церква зазнала капітальної реконструкції за проєктом архітектора Ловцова. Замість колишніх 800 осіб храм вміщував понад 2100 відвідувачів.

Храм було закрито у лютому 1930 року і передано у власність клубу «Автодор», згодом — товариству ДТСААФ.

У 1935 році колишню церкву було перебудовано у стилі конструктивізму, знищено куполи та верхні яруси дзвіниці, перегороджено внутрішній простір. Після війни у будівлі розмістився кінотеатр «Спорт».

З 1992 року храм передано Українській автокефальній православній церкві.

Храм діє і під час війни, у ньому приймають і підтримують вірян. А ще храм дає прихисток артистам, які неодноразово виступали в його стінах, даруючи свій спів і музику людям.

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Історичний факт. Наставника харківського “Металіста” призначили головним тренером збірної України з футболу

Цього дня, 1 лютого, у 2010 році тренера харківського “Металіста” (на той момент) Мирона Маркевича призначили головним тренером збірної України з футболу.

Рішення ухвалили 1 лютого під час засідання виконкому Федерації футболу України (ФФУ). За нього проголосували одноголосно усі 29 членів виконкому.

Крім Маркевича, на посаду головного тренера збірної претендували: Юрій Калітвінцев і головний тренер київського “Арсеналу” В’ячеслав Грозний, також раніше у списку претендентів значилися головний тренер молодіжної збірної України Павло Яковенко, головний тренер донецького “Шахтаря” Мірча Луческу, колишній головний тренер збірної України футболу (2003-2007) Олег Блохін.

До речі, рішення щодо призначення Маркевича головним тренером національної збірної ухвалили у день його народження.

Харків у XXI столітті. 30 січня – знаменитій шахістці вручили орден

А ви знали? Цього дня, 30 січня, в 2013 році знаменитій харківській шахістці Анні Ушеніній було вручено Орден княгині Ольги II ст.  Спортсменка була відзначена нагородою за те, що у 2012 році здобула звання чемпіонки світу з шахів серед жінок. Вона стала першою українською чемпіонкою світу з шахів серед жінок за часів Незалежності.

До речі, 16 червня 2006 року Анна отримала Орден княгині Ольги III ст. за здобуття першого місця на 37-й Всесвітній шаховій олімпіаді та піднесення міжнародного престижу України.

Її рейтинг станом на червень 2023 року — 2434 (34-те місце в світі, 4-те — серед шахісток України).

Туманом спогаду оповитий Харків. У вікнах палають свічки пам’яті (фото)

Харків, Україна, увесь світ сьогодні вшановує пам’яті жертв Голокосту. Багато істориків називають трагедію Бабиного Яру (29 вересня 1941 року) початком Голокосту – політики цілеспрямованого винищення єврейського народу, яку проводила фашистська Німеччина. У ті страшні дні під Києвом у Бабиному Яру фашисти почали здійснювати план знищення євреїв Києва. За два дні у Бабиному Яру було розстріляно понад 33 тисячі людей.

В історії Харкова трагедія повторилася у Дробицькому Яру. Усього за місяць — з грудня 1941-го по січень 1942-го — у Дробицькому Яру розстріляли від 16 до 20 тисяч євреїв. І відправною точкою трагедії став день 14 грудня 1941 року, коли було опубліковано наказ військового коменданта Харкова: всім євреям міста у дводенний термін переселитися до бараків у районі ХТЗ. 

Також під час окупації смерть тут знайшли люди різних національностей – психічно хворі, військовополонені та підпільники.

У Харкові не проводили міжнаціональну грань – долі багатьох українців та євреїв переплелися. У минулі роки багато хто вважав за краще нічого не говорити про Голокост, але знаходилися ті, хто не збирався мовчати, адже, оберігаючи пам’ять, ми зберігаємо свій народ!

Докладніше про трагедію Голокосту читайте у новині GX.

Нагадаємо, під час війни – 14 липня 2023 року на 85-му році життя відійшла у вічність Лариса Фаліївна Воловик – заслужений працівник культури України, засновник першого в Україні музею Голокосту, який знаходиться в Харкові.

https://gx.net.ua/news_images/1674819164.jpg


Це так боляче згадувати, коли нові фашисти – рашисти знову знищують безневинних… І навіть пам’ятний знак у Дробицькому Яру зазнав ушкоджень від кривавих російських окупантів (27.03.2022)…

Фото та матеріал: GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Історичний факт. Яскраве дійство в центрі Харкова дивувало глядачів

А ви знали? 1900 року в Харкові на Сергіївській площі в будинку Кузнєцова, навпроти нових фруктових рядів, відкрився так званий Електричний театр.

Приміщення театру, на жаль, залишало бажати багато кращого: воно складалося з довгої кімнати, з невисокою стелею, частину цієї кімнати займала сцена, а решта була призначена для глядачів.

Дійство в електричному театрі змінялося щогодини та складалося з двох відділень. У першому демонструвався кінематограф, у другому за допомогою електрики картина з натури – «Один день в горах Швейцарії».

На сцені глядач ледве розрізняв занурену в нічну темряву гірську ущелину. Підніжжя гори було усіяно маленькими будиночками та віллами, на мосту мерехтіли ліхтарі. А потім ніч зміняв ранок… Близько полудня на небосхилі з’являлися хмари, починалася сильна буря, було чути гуркіт грому та мерехтіння блискавок… Ілюзія виходила майже повна… А коли гроза минала, перед глядачами відкривався характерний альпійський захід сонця… З гори бігли потоки води, як наслідок зливи… Потім мало-помалу настає ніч: випливає місяць, спалахують зірки.

Це відділення електричного театру було надзвичайним.

Фото та матеріал: відкриті джерела

Історичний факт. Цього народився актор, який служив в найстарішому театрі Харкова

Пам’ятаємо! Цього дня, 24 січня, в 1904 році народився Григорій Лойко — актор театру та кіно, який служив у Харківському театрі музичної комедії.

У ньому Григорій Лойко працював з 1931 по 1944 рік.

Потім виступав у Київському театрі оперети.

Знімався на кіностудії Довженка. Найвідоміша картина – кінокомедія «Ні пуху, ні пера».

Працював на озвучуванні мультфільмів: «Пригоди Перця» (1961), «Заєць та їжак» (1963), «Казка про царевича і трьох лікарів» (1965, читає текст).

1951 року був відзначений званням Заслужений артист України.

Пішов із життя 16 жовтня 1995 року у Києві.

Історичний факт. У цей день народився поет, який звільняв Харків (фото)

Пам’ятаємо! Цього дня, 22 січня, в 1922 році в Козельці, нині Чернігівської області, народився Юрій Левітанський — поет та перекладач, майстер ліричного та пародійного жанрів.

У Донецьку хлопець закінчив українську десятирічку, а потім вступив до інституту філософії, літератури та історії.

В 1943 році поет-фронтовик Левітанський брав участь у звільненні Харкова від німецьких окупантів.

Він був тричі одружений (Марина, Ірина та Валентина, так звали його дружин), у другому шлюбі народилися три доньки – Катерина, Анна й Ольга.

Він не лише писав вірші, а ще й працював в редакції газети та читав лекції в Літературному інституті.

Його вірш про зиму з відомої картини приніс автору славу:
– Коїться що на цім світі? – А просто зима.
– Просто зима, Ви гадаєте? – Так, я гадаю.
– Адже я сам, як умію, сліди прокладаю в ваші будинки, коли іще сонця нема.
– Що ж нас чекає по тому? – А січень-мольфар.
– Січень настане, вважаєте? – Так, я вважаю.
Я вже давно цю засніжену книгу читаю,
Цей із картинками хуги прадавній буквар.
– Чим це нарешті закінчиться? – Квітнем ясним.
– Квітнем ясним, Ви ручаєтесь? – Так, я ручаюсь.
Я навіть чув, і тепер увесь час прислухаюсь,
Ніби сопілка співала в гаю і за ним.

Помер 25 січня 1996 року.

Не знали герої тих часів, що на місто переживатиме нову навала – замість фашистів його будуть руйнувати ракетами рашисти.

Фото та матеріал: відкриті джерела


Всі права захищені. "GX" 2015-2025. Відповідальність за зміст реклами несе рекламодавець. Думка авторів може не збігатися з думкою редакції.