Померла харків'янка, яка присвятила життя вшануванню та збереженню пам'яті загиблих (фото)

2446
Про жах війни, як і про самовідданість і любов, можна говорити нескінченно.


З глибоким сумом повідомляємо, що 14 липня 2023 року на 85-му році життя відійшла у вічність Лариса Фаліївна Воловик – заслужений працівник культури України, засновник першого в Україні Харківського музею Голокосту.

Сумна звістка зранку летить зі сторінки на сторінку у соцмережах. Кожен, хто знав Ларису Воловик, висловлює слова співчуття і згадує світло, яким вона ділилася.

"Сьогодні мене спіткало велике горе. Втрата непоправна. Померла моя дружина, мій друг, наставник, порадник, однодумець, моя половина. Люба моя Лорік, так я її любив називати, мою Ларису Фаліївну Воловик. Ми з Лоріком прожили 45 років щасливого, цікавого, плідного життя. Нам разом багато що вдалося здійснити, були попереду цікаві плани, але їх зруйнувала агресія росії. Часом між нами виникали спірні питання, але в результаті Лорік завжди мала рацію", - з неймовірним болем та любов'ю написав кожний рядок її чоловік Леонід.

Колектив новинного порталу GX приєднується до слів співчуття! Ми згадуємо кожну хвилину уваги, яку подарувала Лариса Фаліївна нашому виданню, і наш спільний матеріал "Речі, які пережили господарів, можуть багато розповісти. Музей Голокосту в Харкові". Вона з однодумцями по крихтах збирала пам'ять про жертв Голокосту - цей проєкт став сенсом її життя. 

«Все почалося з того, що у 1991 році вирішили увічнити пам'ять про розстріляних у Дробицькому Яру в 1941-1942 роках. Було проведено закритий конкурс на найкращу пам'ятку та створено Харківський обласний комітет «Дробицький Яр», - розповідала Лариса Фаліївна. – Ми всі вийшли з «Дробицького Яру»… Спочатку ми говорили лише з тими, хто вижив, але ж були й ті, хто ховався, і кого ховали. Спілкувалися багато: просто сиділи на лавці біля метро чи заходили до синагоги. Працювали в архівах: шукали імена та історії тих, кого німці записували на жовті листки смерті. Зібралося стільки документів та матеріалів, що я зрозуміла – їх не можна тримати в одних руках, ними треба ділитися. Перша експозиція була у кімнатці при комітеті».

Лекції та експозиції її музею не залишать байдужим нікого.

Про музей не скажеш точніше, ніж 2004-го написав співробітник Зали імен Меморіалу Голокосту та героїзму європейського єврейства в Ізраїлі Іцхак Мошкович:

«Захоплений тим, як за таких обмежених умов можна було створити таку переконливу експозицію різноманітних матеріалів про Голокост. По суті, у просторові рамки однієї кімнати Лариса Воловик втиснула всю основну інформацію про цілий трагічний період європейської та єврейської історії. В Ізраїлі, Вашингтоні, інших місцях та ж мета досягається у величезних музеях та меморіалах…».

Створений Ларисою Воловик перший недержавний музей Голокосту в Україні (на вулиці Ярослава Мудрого, 28) став па'яткою про видатну харків'янку ще за її життя!



Світла пам'ять! Щирі співчуття рідним та близьким!


Довідка. Лариса Фаліївна Воловик закінчила Харківський інститут радіоелектроніки (ХІРЕ), працювала старшим інженером на радіорелейних станціях Всесоюзних та українських радіорелейних магістралей.

З розпадом СРСР займалася суспільною діяльністю з відродження єврейської духовності та культури. Основна її робота була зосереджена на збереженні пам'яті про нацистський геноцид єврейського народу. 1996 року заснувала перший в Україні Харківський музей Голокосту, була його незмінним керівником. Очолювала майже тридцять років Програму "Праведники Народів Світу".



За підготовленими нею документами близько 90 харків'ян вшановані почесним званням Праведник Народів України.

Їй надано звання Заслуженого працівника культури України, нагороджено найвищою нагородою Верховної Ради України – Почесною грамотою Верховної Ради України, Подякою Прем'єр-міністра України (двічі), Почесною грамотою Міністерства культури України, Почесними грамотами Харківської обласної державної адміністрації (двічі), Харківської обласної ради, Харківської міської ради, Почесним знаком Харківської облради «Слобожанська слава», вшанована званням «Харків'янка 2004 року», лауреат премії Харківської міськради, занесена до Книги рекордів України, перша жінка в Україні, нагороджена «Орденом Всеукраїнського єврейського конгресу», нагороджена відзнакою «Об'єднана країна» «За збереження історії», з 1996 року головний редактор газети «Дайджест-Є», член Національної Спілки журналістів України.