Позначка: Бельмондо

5 грудня в історії Харкова та Харківщини: загадують цікаві події пов’язані з містом і його видатними діячами (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

5 грудня 1824 року народився Вілем Душан Ламбль (1824-1895) – відомий медик-анатом, професор Харківського університету.
Він народився у Летнянах поблизу Плзня у Чехії.
Вивчав медицину у Празі, викладав у Празькому університеті.
З 1860 працював професором Харківського університету, на кафедрі анатомії.

Ім’я Ламбля пов’язується з описаними ним вперше збудниками лямбліозу, які були названі його ім’ям (у науковому світі назва відкриття ім’ям вченого вважається найвищою формою покликання).

Помер 12 лютого 1895 року у Варшаві.

5 грудня 1859 року у місті Ніжин (нині Чернігівської області) народився Микола Клобуков (1859-1900) – вчений, спеціаліст у галузі електрохімії.
Після навчання у Мюнхені, з 1891 року почав працювати у Харківському технологічному інституті.
Вивчав проблеми теорії електрики. Розробив перші в Україні програми теоретичного курсу та практичних занять. Викладав курси «Електротехніка» та «Теорія електрики», в яких висвітлював зв’язок електроенергетики та електрохімії.

Помер 27 жовтня 1900 року в Харкові.

5 грудня 1886 року народився Микола Шаповал – український військовий, громадський та політичний діяч, генерал-хорунжий, відомий випускник Чугуївського юнкерського училища.

Народився у селі Сріблянка (нині Бахмутський район Донецької області).

Закінчив філологічний факультет Київського університету.
В 1910 році Микола після закінчення Чугуївського юнкерського піхотного училища отримав офіцерське звання підпоручик.

Брав участь у Першій світовій війні.
Один із організаторів 1-ї Дивізії синежупанників (командир Запорізького полку імені Шевченка). 1919 року командував різними підрозділами армії УНР.
Згодом емігрував до Польщі, потім – до Франції.
Під час Другої світової перебував у німецькому концтаборі, з якого був звільнений після залишення німцями Франції в 1944 році.
Шаповал був редактором видань «Вісник Української Громади у Франції» та «Українська Воля» в Парижі.
Помер 1948 року, похований у Сошо (Франція).

5 грудня 2009 року в Харкові відбулася визначна подія початку XXI століття – відкриття реконструйованого стадіону «Металіст».

Головною подією свята став плановий матч харків’ян із київською «Оболонню». Щоправда, футболісти підкинули ложку дьогтю в бочку меду, програвши 0:1.

Стадіон реконструювали для проведення матчів Євро-2012. Було добудовано Південну та Східну трибуни, всі трибуни були накриті козирком.

5 грудня у 2011 році в саду Шевченка на «Алеї зірок» кінофестивалю «Харківський бузок» встановили нові таблички із бронзовими відбитками долонь акторів, які приїжджали на фестиваль.

Зокрема, алею поповнили пам’ятні дошки з відбитками долонь народного артиста України Остапа Ступки, а ще французьких акторів Жана-Поля Бельмондо та Шарля Жерара.

“Я з величезним задоволенням повернуся до вас ще раз”, – щиро вірив французький актор понад десять років тому.

На жаль, восени 2о25 року – зникла “Алея зірок Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок” (докладніше в матеріалі GX за посиланням).

Фото та матеріал: Вікторія Маренич, GX, Наталія Бойченко, відкриті джерела

Хто стирає кінематографічну історію Харкова: вони усім серцем полюбили Україну і Харків, а їх дотик до історії знищено (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 27.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Сьогодні, 27 жовтня, коли наша країна відзначає День української писемності та мови. Є світлі і сумні новини цього дня…

Під час війни, коли російські окупанти руйнують історичну спадщину України (музеї, театри, бібліотеки і не тільки), а УКФ намагається підтримати митців і зберегти код української нації.

“Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців” – писав Олександр Довженко, який змусив світ говорити про українське кіно.

З болем у серці ми маємо відзначити, що в центрі Харкова стирають кінематографічну історію міста та України в міжнародному колі – зникла “Алея зірок Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок””.

Винакають незручні питання: “Хто прийняв рішення знищити кінематографічну історію Харкова?”, “Де долоні тих зірок, які прославляли і прославляють Україну?”, “Де долоні зірок світового масштабу, які підтримували і підтримують Україну?”, “Хто відмовив у шані зіркам світового масштабу?”, “А може хтось собі в скарбницю ,як “золотий батон”, забрав історичні артефакти міста і країни?”.
І головне – чи поверниться “Алея зірок” – це лише воля наша – українців, які живуть у незламному Харкові – нас ошукали, але ми не будемо мовчати!
Адже саме в нашому місті відбулася Перша українська кінозйомка у 1896 року – фотограф Альфред Федецький зняв кілька хронікальних сюжетів і влаштував перший український кіносеанс у Харківському оперному театрі.
Цю історію знає увесь світ, її не вдастся зруйнувати… як і історію нашого кінематографічного Харкова!

Нагадаємо, Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок” зустрічав іменитих гостей з 2009-го до 2013 рік. Нагадуванням про події фестивалю були стели з відбитками долонь знаменитостей у саду ім. Шевченка.
Це був величезний внесок в історію міста. Кожен харків’янин та гість міста-героя мав за честь торкнутися світу зірок і помріяти… До речі, на відкритті був присутній легендарний український актор Богдан Ступка. Його “долоня” і “долоня” його не менш визначного сина – Остапа – теж зникла, разом із пам’ятью про українських акторів Світлану Живанкову та Олексія Колесника…

А чому зрадили пам’ять французьких зірок, які прославляли і підтримували Україну до останнього подиху, що особливо було важливо у часи війни…
До цих долонь, згадати земляків, приходив Надзвичайний і Повноважний Посол Французької Республіки в Україні Гаель Весьєр.

Любила і шанувала нашу країну Мілен Демонжо (29.09.1935-01.12.2022) – це найбільш французька харків’янка. Саме її любов до Харкова, звідки її коріння, подарувала місту Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок». Саме книга Мілен Демонжо «Харківський бузок», яку акторка присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій, і дала назву харківському фестивалю, народженому у 2009 році. Саме ця історія лягла в основу ідеї фестивалю — щороку збирати у Харкові знаменитостей світового кінематографа, чиє коріння пов’язане з Харковом.

На алеї зірок була “долоня” легендарного французького актора Алена Делона (08.11.1935-18.08.2024) – особистості світового масштабу, якого пам’ятають і люблять мільйони, особливо ми українці, адже саме в Харкові понад 10 років відбиток його долоні, що був розміщений на алеї зірок кінофестивалю “Харьковская сирень” приміряли харків’яни та гості міста.

З початком війни його серце не мало спокою. Легенда Франції, Ален Делон, чітко висловив свою прихильність і підтримку Україні та українцям. Він брав інтерв’ю у Президента України Володимира Зеленсько, він декламував вірші Тараса Шевченка, він мріяв приїхати в нашу країну святкувати перемогу…

Чому хтось викреслив пам’ять про Героя Франції – легендарного французького актора театру та кіно Жан-Поль Бельмондо (09.04.1933-06.09.2021). Великий офіцер і Командор ордену Почесного легіону, ордену «За заслуги» та ордену мистецтв та літератури, кавалер ордена Леопольда I, володар премії «Сезар», Золотої пальмової гілки канського кінофестивалю, премії «Золотий лев» за внесок у світовий кінемотограф та багато інших нагород – він з першого погляду закохався в Харків та його мешканців…

“У мене просто чудові відчуття. Найголовніше, що тут напрочуд гостинні та добрі люди, а сам фестиваль мені здався дуже цікавим, добре організованим, і це справді видовищна подія. Всі заходи справили найкраще враження. Хочеться сказати: хай живе Україна та браво Україна”, – говорив Жан-Поль Бельмондо про Харків та його фестиваль “Харківський бузок”, що лише набирав оберти. (Докладніше у новині GX). Він мріяв повернутися… але не судолося…

А чим завинив перед містом знаменитий французький кіноактор та кінорежисер П’єр Рішар – людина з великим серцем, яка з перших днів війни підтримує Україну. Він засудив дії путіна та ще в квітні звернувся до нього з закликом припинити вторгнення в Україну. Як висловився кінозірка, воно перетворилося на масові вбивства та варварство, якому немає виправдань.
Рішар зізнався, що захоплюється мужністю українців. Актор щовечора дивиться новини та фотографії, через які його “переповнюють емоції”.

Чому зникла “долоня” красуні-зірки Мішель Мерсьє? Для неї Харків залишився світлим спогадом…

А ще Катя Ченко та Шарль Жерар (Франція)… Та ще громадяни Америки – Бі Джей Ворт (всесвітньо відомий кінокаскадер, парашютист, режиссер та сценарист), Ірина Борисова (художник-мультіплікатор, яка народилися у Харкові), Юджин Мамут (вчився і працював у Харкові), Родіон Нахапетов (відомий актор і кінорежисер з міста під Дніпром, який мав намір створити фільм про свою матір — українську вчительку Галину Антонівну Прокопенко (1922—1966).

З 24 митців, що залишили “свої долоні і серця” на Алеї зірок лише 8 були громадянами рф (і з перших днів повномасштабного вторгнення відомість про них було приховано з історії фестивалю).

Під час війни в чатах харківських соцмереж неодноразово підіймали питання про “Алею зірок”, але харківці відстоювали свою історичну гордість, тому “алею знесли по-тихому” – багато хто й досі не знає, що вона припинила своє існування…

Але ми віримо в могутність слова і силу духу гордих мешканців незламного Харкова!

Історія не повинна стиратися!

“Народ, що не знає своєї історії, є народ сліпців” – писав Олександр Довженко, який змусив світ говорити про українське кіно.

“Хто не пам’ятає свого минулого, той не вартий свого майбутнього”, – казав Максим Рильський.

Він обіцяв повернутися до Харкова: відбиток долоні на згадку про легенду (відео, фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 06.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Він пішов назавжди… Справжній Професіонал – легендарний французький актор театру та кіно Жан-Поль Бельмондо. 6 вересня 2021 року на 89-му році завершив свій життєвий шлях Великий офіцер і Командор ордену Почесного легіону, ордену «За заслуги» та ордену мистецтв та літератури, кавалер ордена Леопольда I, володар премії «Сезар», Золотої пальмової гілки канського кінофестивалю, премії «Золотий лев» за внесок у світовий кінемотограф та багато інших нагород.

У такі дні хочеться згадати про нього все, все до найменших подробиць.

Він з першого погляду закохався в Харків та його мешканців…

Про таку людину можна розповідати нескінчено…

Він народився 9 квітня 1933 року в Нейї-сюр-Сен (департамент Верхов’я Сени, Франція), у сім’ї паризького скульптора Поля Бельмондо. У дитинстві Жан-Поль був дуже гарним, і батько використовував його як модель для пухких купідончиків, які і досі можна побачити на фонтанах у Парижі.

В цей чарівний весняний день щороку світ згадує справжнього Професіонала, легендарного французького актора театру та кіно, Великого офіцера і Командора ордену Почесного легіону, ордена «За заслуги» та ордена мистецтв та літератури, кавалера ордену Леопольда I, володара премії «Сезар», Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю, премії «Золотий лев» за внесок у світовий кінемотограф та багатьох інших нагород – Жан-Поля Бельмондо! В 2023 йому мало виповнитися 90 років…

Понад десять років відбиток долоні неймовірно талановитого актора займає почесне місце поруч зі зліпками долонь його колег – французьких знаменитостей Мілен Демонжо і П’єра Рішара.

Харків пам’ятає, як у травні 2011 року з аншлагом відбувся творчий вечір Бельмондо. Тоді актор приїхав до міста як почесний гість ІІІ Міжнародного фестивалю короткометражного кіно “Харківський бузок”. Півтори години він разом зі своїм другом Шарлем Жераром розповідав харків’янам про свої найвидатніші ролі. Про зйомки у фільмі “На останньому подиху”, який приніс Бельмондо світову славу і перших шанувальниць. Ділився кумедними історіями зі свого акторського життя. Переповідав, як не раз травмувався, виконуючи трюки у фільмах.

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

Він не приховував шаленого щастя від зустрічі з харків’янами та їхнім гостинним і красивим містом.

ІІІ Міжнародний фестиваль короткометражного кіно “Харківський бузок”. Харків. Травень 2011 року

На жаль, це був його перший і останній візит до Харкова. Але відбиток долоні, залишений ним на Алеї зірок у саду Шевченка, та теплі спогади від фестивальних зустрічей стали невіднятною частиною мистецького і культурного життя мирного Харкова.

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, 2012 рік

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

А так вітав зірку Харків у 2024 році…

На жаль, 6 вересня 2021 року пішов у засвіти актор, який мріяв повернутися до Харкова і яким продовжуємо захоплюватися, передивляючись вкотре культові фільмі з його ролями: “Професіонал” із безсмертним саундтреком Chi Mai (італ. “Хто б не…”) Енніо Морріконе, “Чудовий”, “Ас із асів”, “Чудовисько”, “Хто є хто?”, “Гра в чотири руки” та багато інших.

Довідка. Жан-Поль Бельмондо – відомий французький актор театру та кіно. Народився 9 квітня 1933 року в Нейї-сюр-Сен (Франція), син паризького скульптора Поля Бельмондо. У 20 років вступив до Вищої національної консерваторії драматичного мистецтва. Після закінчення навчання розпочав професійну кар’єру на сцені.

Кінодебют Бельмондо відбувся у 1957 році у фільмі «Мольєр», але епізоди за його участю були вирізані перед виходом картини. Більш значна роль дісталася йому у фільмі «Будь красива і мовчи» (1958). Всесвітню популярність 26-річному акторові принесла роль безтурботного негідника Мішеля Пуакара у фільмі «На останньому подиху».

Наступного року Бельмондо зміцнив своє реноме, зігравши разом із Софі Лорен в оскароносному фільмі «Чочара».

Свої найкращі ролі Бельмондо зіграв у режисерів французької «нової хвилі»: Годара («Жінка є жінка», 1961), Луї Маля («Злодій», 1967), Франсуа Трюффо («Сирена з «Міссісіпі»», 1969), Клода («Доктор Пополь», 1972), Альона Рене («Ставіски», 1974).

Жан-Поль Бельмондо був одним із найуспішніших акторів Франції до 1986 року.

У 1987 Бельмондо повернувся на театральні підмостки після тривалої перерви з 1959 року і з цього моменту поєднував роботу в кіно і театрі.

2001 року Бельмондо переніс інсульт, відтоді припинив роботу в театрі та кіно. 2008 року відбулося повернення 75-річного актора на знімальний майданчик — він знявся у фільмі режисера Франсіса Юстера «Людина та її собака».

У лютому 2015 року Бельмондо оголосив про завершення своєї кар’єри у кіно.

Жан-Поль Бельмондо пішов із життя 6 вересня 2021 року на 89-му році життя.

Увечері 9 вересня 2021 Франція попрощалася зі своїм героєм – чудовим і неповторним актором Жан-Полем Бельмондо… Під оплески та музику Енніо Морріконе до фільму “Професіонал”, з імператорськими почестями, як і Наполеона, до Hôtel des Invalides в останній шлях його проводжали тисячі французів. На церемонії прощання у паризькому Будинку інвалідів були присутні близькі актора, діячі культури та спорту, президент та політична еліта країни. Пересічні громадяни займали чергу з самого ранку, щоб потрапити до приміщення, де для цього було виділено лише півтори тисячі місць.

Панахида та відспівування Жан-Поля Бельмондо відбудлося 10 вересня у церкві Сен-Жермен-де-Пре в Парижі. Поховали легендарного француза у присутності найближчих родичів.

Більше у пості на фейсбук-сторінці GX.

Фото та матеріал: Галина Половик, Наталія Бойченко, Вікторія Маренич, відкриті джерела

Харків у XXI столітті. 22 травня відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок»

Опублікував(ла) новина GX , 22.05.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

22 травня 2011 року відбулося відкриття ІІІ Міжнародного фестивалю «Харківський бузок». Фестиваль тривав до 25 травня. У ньому брали участь понад сто режисерів із шести країн світу.

У фестивалі взяла участь Почесний Президент «Харківського бузку» Мілен Демонжо. А крім цього до Харкова приїхали відомі французькі актори Жан-Поль Бельмондо та П’єр Рішар.

Свого часу Бельмондо був одним із найпопулярніших іноземних акторів серед кіноглядачів Харкова та України. Картини за його участю – «Чудовисько», «Хто є хто», «Приватний детектив», «Професіонал» та багато інших незмінно ставали хітами кінопрокату.

Не менш відомим був один із найкращих коміків світового кінематографу – Рішар, картини, за участю якого – “Іграшка”, “Високий блондин у чорному черевику”, “Укол парасолькою” та інші – стали класикою комедійного кіно.

22 травня 2013 року Харків став місцем проведення фінального матчу чергового розіграшу Кубку України. На поле вийшли донецький «Шахтар» та одеський «Чорноморець».

Стадіон був заповнений повністю. Глядачі розкупили усі 40 тисяч квитків.

Поєдинок завершився впевненою перемогою донеччан.
Відзначилися Фернандіньо, Тейшейра та колишній гравець харківського “Металіста” Тайсон.

У Харкові зберігається відбиток долоні всесвітньо відомого актора, який обіцяв повернутися до міста (відео, фото)

Опублікував(ла) новина GX , 09.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура.

Пам’ятаємо! В цей чарівний весняний день, 9 квітня, світ згадує справжнього Професіонала, легендарного французького актора театру та кіно, Великого офіцера і Командора ордену Почесного легіону, ордена «За заслуги» та ордена мистецтв та літератури, кавалера ордену Леопольда I, володара премії «Сезар», Золотої пальмової гілки Каннського кінофестивалю, премії «Золотий лев» за внесок у світовий кінемотограф та багатьох інших нагород – Жан-Поля Бельмондо! В 2023 йому мало виповнитися 90 років…

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

Він не приховував шаленого щастя від зустрічі з харків’янами та їхнім гостинним і красивим містом.

ІІІ Міжнародний фестиваль короткометражного кіно “Харківський бузок”. Харків. Травень 2011 року

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, 2012 рік

Алея зірок у саду Шевченка. Харків, квітень 2023 рік

А так вітав зірку Харків у 2024 році…

Жан-Поль Бельмондо був одним із найуспішніших акторів Франції до 1986 року.

У лютому 2015 року Бельмондо оголосив про завершення своєї кар’єри у кіно.

Жан-Поль Бельмондо пішов із життя 6 вересня 2021 року на 89-му році життя.

Більше у пості на фейсбук-сторінці GX.

Фото та матеріал: Галина Половик, Наталія Бойченко, відкриті джерела

5 грудня в історії Харкова та Харківщини: загадують цікаві події пов’язані з містом і його видатними діячами (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 05.12.2024. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Помер 12 лютого 1895 року у Варшаві.

Помер 27 жовтня 1900 року в Харкові.

Народився у селі Сріблянка (нині Бахмутський район Донецької області).

Знаменитый гость харьковского кинофестиваля получил высшую награду своей родины

Опублікував(ла) Катерина Павловська , 14.07.2019. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Орден Почетного легиона. Эту высокую награду получил французский актер Жан-Поль Бельмондо, которого знают и боготворят во всем мире. Бельмондо удостоен звания Высшего офицера Ордена.

С особой теплотой Бельмодно любят и ценят в Харькове. Он был почетным гостем III Международного фестиваля короткометражного кино «Харьковская сирень».

Тогда, в мае 2011 года, в Харькове с аншлагом прошел творческий вечер известного французского актера. На нем он рассказал о съемках в первом фильме «На последнем дыхании», который принес ему мировую славу, а также поделился смешными байками из актерской жизни и серьезными инцидентами, например, рассказал о том, как не раз травмировался, выполняя трюки в своих фильмах.

В Харькове Жан-Поль Бельмондо оставил частичку себя: отпечаток ладони. Его можно увидеть на Аллее звезд, расположенной в саду Шевченко.

«У меня просто замечательные ощущения. Самое главное, что здесь удивительно гостеприимные и добрые люди, а сам фестиваль мне показался очень интересным, хорошо организованным, и это действительно зрелищное событие. Все мероприятия произвели самое хорошее впечатление. Хочется сказать: да здравствует Украина и браво Украина. Я с огромным удовольствием вернусь к вам еще раз. Желаю Харькову и харьковчанам всего самого лучше в этой жизни», – поделился впечатлениями от знакомства с Харьковом и участия в фестивале «Харьковская сирень» Жан-Поль Бельмондо.

Справка. Орден Почетного легиона учрежден Наполеоном Бонапартом в 1802 году. Высшая награда Франции имеет пять степеней: две высших (кавалера Большого креста и высшего офицера), за которыми по нисходящей следуют степени командора, офицера и рыцаря. Награждения за исключением особых случаев проводятся от начальной степени к высшим, соблюдая продвижение по всем ступеням. Списки награжденных публикуются три раза в год: 1 января, на Пасху и в день Национального праздника 14 июля.