Позначка: архітектор

Відомий архітектор з Харкова, що забудовував вулицю Сумську, прославився у США (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 28.02.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 28 лютого, в 1896 році у Харкові народився Сергій Вікторович Григор’єв — знаменитий український та американський архітектор.

У 1927 році він закінчив архітектурний факультет Харківського художнього інституту.

За проєктами Григор’єва у Харкові збудовано низку будівель: Електрозавод, житловий будинок по вул. Чернишевській, 88, житловий будинок на вул. Сумській, 110 та інші.

1934 року Григор’єв переїхав жити і працювати до Києва (оскільки столиця України була перенесена з Харкова до Києва).

Варто зазначити, що за проєктом Григор’єва збудовано будівлю штабу Київського особливого військового округу, в якому нині розташовується Адміністрація Президента України, та багато інших будівель столиці.

У роки війни Григор’єв залишався в окупованому нацистами Києві. Після 1943 року опинився у Європі, а в 1950-му емігрував до Сполучених Штатів Америки, де архітектор з Харкова працював і помер.

У січні-лютому 2017 року в Києві Сергію Григор’єву було встановлено бронзову меморіальну дошку на фасаді будинку, де архітектор проживав у 1934-1943 роках.

Митець з Харківщини створив один з символів України (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 10.01.2026. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 10 січня, в 1873 році у селі Ворожба на Харківщині народився Василь Кричевський – український живописець, архітектор, графік, один із перших у країні кіномитців; заслужений діяч мистецтв України; один із засновників Української академії мистецтв; автор герба України зразка 1918 року.

Починав творчу кар’єру як архітектор і працював із відомими харківськими архітекторами Альфредом Шпігелем та Олексієм Бекетовим.

Став одним із творців українського національного стилю в архітектурі. За його проєктами у Харкові було збудовано будинок вдови інженера Гостиннопольського (1890), будівлю Торгових рядів (1890-ті), його власний будинок (середина 1900-х), де нині розміщуються Автотранспортний технікум та Будинок техніки. А ще в Києві – дохідний дім по вул. Стрілецькій, 28 та школу по вул. Кирилівській, 164; у Полтаві – Губернське земство; у Каневі – будівлю музею Т. Шевченка.

Власний будинок Василя Кричевського, де нині розміщуються Автотранспортний технікум та Будинок техніки.

Губернське земство у Полтаві.

Будівля музею Т. Шевченка у Каневі.

У 1916-1917 роках Кричевський співпрацював з Одеською та Київською кіностудіями та оформив 12 фільмів («Маленький Тарас», «Звенигора», «Прометей», «Назар Стодоля», «Сорочинський ярмарок» та інші).

1918 року на замовлення Центральної ради Кричевський розробив проєкт офіційного герба на основі тризуба князя Володимира.

На початку Другої Світової війни жив у Києві. З 1943 року якийсь час працював у Львові, а потім з сім’єю емігрував: спочатку переїхав до сина Миколи в Париж (Франція), а в 1948 році Кричевський з дружиною переїхав до дочки Галини в Каракас (Венесуела).

Помер 15 листопада 1952 року у Каракасі.

В 1975 році його останки перенесено на український цвинтар у Саут-Баунд-Бруку, штат Нью-Джерсі, США.

До речі, багато робіт художника перебуває наразі за кордоном, зокрема, в Українському музеї Нью-Йорка.

Так, у 2003 році онука художника передала приблизно 300 його робіт у дар музеям.

В Україні було випущено марку з портретом Василя Кричевського.

Меморіальну дошку Василю Кричевському відкрито 21 серпня 2008 року в місті Харкові на вулиці Сумській, 18 (на будівлі, де він працював).

Пам’ятний знак Василю Кричевському встановлено 28 вересня 2020 року у Верхній Сироватці, на території школи.

Фото та матеріал: відкриті джерела

Сьогодні Харків з сумом згадує свого геніального архітектора (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 23.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Цього дня, 23 листопада, в 1941 році в окупованому нацистами Харкові помер найвідоміший харківський архітектор Олексій Бекетов.

Бекетов помер у похилому віці – 79 років. Був похований на міському цвинтарі на місці нинішнього Молодіжного парку. У другій половині 1970-х років цвинтар ліквідували, залишивши кілька могил відомих людей. Але прах Бекетова перенесли на цвинтар на вулиці Пушкінській.

Ім’я академіка архітектури Олексія Бекетова знає практично кожен харків’янин. За його проектами в місті було збудовано понад 40 будівель, два десятки з яких визнані архітектурними шедеврами у стилі класичної архітектурної школи та модерну.

Про цього видатного майстра, який приклав свою руку до перетворення Харкова на місто-красення, можно писати мемуари. Додамо і ми трохи спогадів…

«Я стояв біля казкових палаців і згадував вузькі провулки рідного міста, тісні та брудні вулиці, забудовані глиняними будиночками, — писав Олексій Миколайович Бекетов, завершивши навчання в академії мистецтв. — І мене з нестримною силою потягнуло до Харкова, щоби віддати йому всі свої здібності».

Одним із перших помітних творчих успіхів молодого архітектора була перемога у закритому конкурсі, організованому Купецьким товариством, на проект нової будівлі Комерційного училища. Іншою важливою бекетівською спорудою, яка служила справі народної освіти, стала Громадська бібліотека. Її відкриття відбулося 1886 року. Понад 12 років установа працювала в найманому приміщенні, але обсяг її фондів незабаром збільшився настільки, що виникла потреба у новому спеціалізованому книгосховищі. Невелика будівля бібліотеки в провулку Короленка була збудована з урахуванням передових європейських технологій та стандартів.

Неподалік від неї, на початку вулиці Пушкінської, за проектом Бекетова звели будівлю Харківського медичного товариства — одну з найяскравіших у місті споруд у стилі неокласицизму.

На особливу увагу заслуговувала церква Різдва Богородиці (Каплунівська), збудована архітектором у 1896–1912 роках. Храмова архітектура була значним напрямом у творчості Бекетова, він був глибоко віруючим людиною. За спогадами його онука, Федора Рофе-Бекетова, архітектор навіть наполіг на тому, щоб його релігійні переконання відзначили під час перепису 1930-х років. Каплунівська церква була розібрана в 30-ті роки, зараз на її місці стоїть багатоповерховий житловий будинок (Пушкінська, 54). Але щоразу, проходячи повз це місце, архітектор осяяв себе хресним знаменням.

Ім’я Олексія Бекетова пов’язане з ще двома найбільшими ансамблями центру Харкова — площею Конституції (раніше Миколаївської) та площею Героїв Небесної сотні (раніше Скобелівської), на якій він збудував будинок судових ухвал — найбільшу адміністративну споруду в дореволюційному Харкові. І сьогодні у будівлі розміщено судові установи.
За проектами Бекетова у Харкові було збудовано будинки кількох банків. До їхнього проектування Бекетов підійшов із властивими йому серйозністю та ретельністю: він навіть вирушив за кордон, де уважно оглянув аналогічні споруди в Німеччині, Австро-Угорщині, Франції та Італії.

Дуже яскраво Бекетов виявив себе у проектуванні особняків. За його проектами збудовано понад десяток житлових будинків для інтелігенції та громадських діячів Харкова. Серед них — особняки Алчевських та Бекетових, будинок професора Сомова, більше в пості на фейсбук-сторінці GX.

Конструктивізм 1917-го архітектор не прийняв, на його думку, ця «коробкова архітектура більш підходила до проектування заводських та промислових об’єктів, але не до житлового будівництва та великих громадських будівель». Проте майстерність та досвід дозволили освоїти нові художні прийоми. Так що і в нові часи Бекетов успішно працював, вірний своєму принципу: «Архітектор повинен розмовляти лише з пером та логарифмічною лінійкою в руках».

У серпні 2007 року Олексію Бекетову був встановлений пам’ятник біля парадного входу в головний корпус Харківського державного технічного університету будівництва та архітектури, розташований за адресою вулиця Сумська, 40. Керівником проектних робіт зі спорудження пам’ятника був завідувач кафедри урбаністики ХДТУБА професор Юрій Шкодовський, а автором пам’ятника — скульптор Сейфаддін Гурбанов. (До речі, корпус ХНУМГ ім. О.М. Бекетова розташований біля пам’ятника рашисти обстріляли 5 лютого 2023 року Докладніше в пості GX).

З сумом треба нагадати, понад десяток бекетівських будівель було пошкоджено обстрілами рашистів. Правнучка Олексія Миколайовича Бекетова – Олена Федорівна Рофе-Бекетова (громадська активістка, керівник одного з напрямків Благодійного фонду «Харків з тобою») в їнтерв’ю розповідала про зруйновані історичні пам’ятки архітектури, створені її геніальним предком (докладніше у новині GX).

Але ми вистоємо, переможемо навалу російської орди, заново відбудуємо і відновимо все зруйноване. Адже у нас стільки прекрасних архітекторів, у нас стільки друзів по всьому світу! Віримо нас не залишать віч-на-віч з нашою бідою.

Фото, відео та матеріал: відкриті джерела

7 листопада в історії Харкова: загадують відомих громадян міста

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 07.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

7 листопада 1857 році народився історик, один із найвідоміших громадян міста Харкова – Дмитро Багалій. Він народився у Києві, але своїм його вважають саме в Харкові. Багалея називають «харківським Геродотом». Він у співавторстві із професором Міллером склав історію Харкова від заснування. Робота була присвячена 250-річчю міста та вийшла у 1905 році.

З 1906 до 1910 року – був ректором Харківського університету.

З 1914 до 1917 року – Харківський міський голова.

Займався науковою та викладацькою роботою. Помер 1932 року від запалення легень.

Сьогодні ім’ям Багалея у Харкові названо вулицю, що примикає до вулиці Ярослава Мудрого (у минулому Пушкінської). На ній розташований колишній будинок Багалея.

Дмитро Багалій був уродженцем Києва. У Харкові він проживав спочатку на орендованих квартирах. Зокрема, квартирував у знаменитому “готичному замку”, який належав родині відомого харківського професора Потебні на вулиці Дівочій. Коли Багалій отримав замовлення на створення історії Харкова, у нього з’явилася можливість взяти кредит, щоб звести будинок. Він купив ділянку для забудови, а потім ще купував землю навколо ділянки, розширив межі садиби. В 1899 році будинок був готовий. У цьому будинку Багалій жив понад тридцять років.

Помер видатний харків’янин 9 лютого 1932 року і був похований на Іоанно-усікновенському цвинтарі в Харкові (згодом прах професора перенесли на 13 цвинтар).

Біля входу до північного корпусу Харківського національного університету ім. В.М. Каразіна 17 листопада 2010 року вченому встановлено пам’ятник (автори пам’ятника – скульптори Олександр Рідний та Ганна Іванова). Але, звичайно, головний пам’ятник Дмитро Багалій встановив сам собі у вигляді унікальної книги з історії Харкова.

7 листопада 1931 року в місті Слов’янськ (нині Донецької області) народився Микола Леонідович Жариков – український архітектор, містобудівник, головний архітектор Києва (1987-1992), лауреат Державної премії України, Заслужений архітектор України (1987), Народний архітектор України (1999), член Академії архітектури України.

Микола Жариков є одним із найвідоміших випускників Харківського інженерно-будівельного інституту 1956 року.

Жаріков – унікальний архітектор. Його проекти було реалізовано у кількох регіонах України. Він є автором проектів планування центру Запоріжжя у 1969 році, історичного музею на острові Хортиця у 1975 році, забудови центру Путивля Сумської області у 1982 році, музею оборони Севастополя у 1981 році.

У 1987-1992 роках – головний архітектор Києва.

А ви знали? 7 листопада 2005 року харків’янина Анатолія М’ялицю призначили гендиректором авіакорпорації “Антонов”.
М’ялиця був випускником Харківського авіаційного інституту.

З 1985 року з перервами керував Харківським державним авіаційним виробничим підприємством, з 2002 до 2003 року обіймав посаду міністра промислової політики України.

На ХАЗі під керівництвом Мялиці було освоєно серійне виробництво літаків Ан-74 та Ан-140.

5 квітня 2021 у Харкові попрощалися із Героєм України Анатолієм Мялицею. Екс-директор авіаційного заводу помер на 81 році життя після довготривалої онкологічної хвороби. Поховали Анатолія Мялицю на міському кладовищі номер 2.

3 жовтня в історії Харкрва: народилися видатний архітектор та відомий керівник (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 03.10.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

3 жовтня 1910 року в Харкові народився Олександр Лейбфрейд (1910-2003) – український архітектор та краєзнавець, педагог, кандидат архітектури, доцент, 1933 — член Союзу архітекторів України, 1945 — кандидат архітектури, 1947 — доцент, автор багатьох робіт з архітектури Харкова.

На початку 1930-х років закінчив будівельну профшколу.

З 1935 року керував Першою архітектурною майстернею у «Промбудпроекті», викладачем Харківського інженерно-будівельного інституту (з 1951 по 1985 рік).

У Харкові за проектами Лейбфрейда (у співавторстві з різними фахівцями) збудовано механічний корпус Станкозаводу у 1932 році; оптичний та ливарний цехи заводу ФЕД у 1939 році; будівля друкарні “Вуглетехвидав” у 1947 році; “Східний корпус” Харківського Турбінного заводу у 1948 році; відновлено головний корпус Харківського Турбінного заводу у 1944 році; реконструйований бекетівський будинок нинішнього автотранспортного технікуму на площі Конституції.

2000 року переїхав до Дортмунда, де проживав старший син, але зв’язків з клубом «Краєзнавець» не припинив; друкував книги та статті. Величезну колекцію негативів архітектурних споруд Харкова, слайдів, фотографій, яку частково перед від’їздом передав академії міського господарства, університету будівництва та архітектури і Харківській державній науковій бібліотеці ім. В. Г. Короленка.

2001 року в Дортмунді відбулася виставка Лейбфрейда.

Реалізовано понад 40 його архітектурно-інженерних проектів.

Помер 26 травня 2003 року в Дортмунді (Німеччина).

В 1932 році 3 жовтня у Харкові народився Юрій Гуровой (1932-2018) – голова Харківського міськвиконкому, почесний громадянин міста Харкова (дошку на честь Ю. А. Гурового відкрито 22 серпня 2019 року за адресою вулиця Сумська, 40 на фасаді Харківського національного університету будівництва і архітектури; автор дошки – скульптор О. Рідний).

1952 року закінчив Харківський будівельний технікум та Харківський автодорожній інститут. Працював техніком-конструктором Харківського інституту «Промбудпроект», на заводах ХТЗ та заводі «Південкабель».

З 1966 по 1969 рік керував трестом «Харківспецбуд».

З 1969 по 1976 рік – голова виконавчого комітету Харківської міської ради.

У цей період було відкрито рух до Салтівського житлового масиву по вулиці Весніна. Було забудовано проспект Аерокосмічний (того часу Гагаріна), Салтівське шосе, інші райони міста, споруджено великі лікарняні комплекси у 602 м/р Харкова, невідкладної хірургії, соматичної лікарні та ін., відбувся пуск першої лінії харківського метрополітену.

В 1978 році за забудову міста Харкова та запровадження нових серій житлових будинків Юрія Гурового було удостоєно Державної премії України.

Помер 23 лютого 2018 року.

Унікальне відео будівництва Салтівки (бригадою Плахотіна освоєно серійне будівництво дев’ятиповерхових будинків, Харків 1971 рік).

Нажаль, російська терористична армія майже зруйнувала Салтівку з перших днів війни (докладніше в новині GX). Більше фото та відео у пості на фейсбук-сторінці GX.

Понівеченим серцем Північної Салтівки можна назвати шістнадцятиповерхівку на вулиці Наталії Ужвій, 82, яку побачив увесь світ.

Напередодні війни у бібліотеці, що розміщена в цій шістнадцятиповерхівці, відбулася перша виставка робіт відважної художниці Олександри Суфіянової. Роботи було втрачено, але згодом відновлено небайдужими людьми, а ще декілька картин виліли і постали з попелу… І саму Північну Салтівку наразі відновлюють будівельники, волонтери та її мешканці…

Ми вже раз це зробили! Рашистам нас не зламати! Харків – залізобетон! Салтівку відбудують!

Фото, відео та матеріал: відкриті джерела, GX, Наталія Бойченко

13 серпня в історії Харкова: цікаві особистості та факти в житті міста (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 13.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

13 серпня 1898 року в селі Карань (нині у складі міста Переяслав, Київської області) народився Володимир Заболотний – видатний український архітектор.

Заболотний є співавтором однієї з найвідоміших будівель у Харкові – Будинку Кооперації, збудованого у 1930-х.

Нині – Північний корпус Харківського національного університету імені Каразіна. (На жаль, під час війни будівля зазнала руйнувань від ударів ращистів).

Творча діяльність Заболотного відзначена орденами та медалями.
1957 року він очолив відділ історії українського мистецтва при президії Академію архітектури і будівництва України. Так розпочався останній період його діяльності. Відділ визначив своїм завданням узагальнення та висвітлення багатовікового розвитку і здобутків українського мистецтва. Очолюваний В. Заболотним великий колектив українських мистецтвознавців розпочав роботу над «Програмою з історії українського мистецтва», що окремими розділами охоплювала всі його види.
3 липня 1962 року Володимир Заболотний помер в Києві. Володимира Гнатовича поховано на Байковому кладовищі столиці.
Праця його життя – шеститомник «Історії українського мистецтва» (з ілюстраціями) було високо оцінено культурно-мистецькою громадськістю, а український уряд 1971 року нагородив Володимира Заболотного (посмертно) та інших найактивніших авторів Державною премією ім. Т. Шевченка.

На будинку в Києві, де в 1945—1962 роках жив архітектор, розміщена меморіальна дошка.

На його могилі 1965 року споруджено монументальний пам’ятник, скульптори Ф. А. Коцюбинський, Ксанфій Кузнецов.

У Переяславі-Хмельницькому, в колишньому будинку його батька, створено Меморіальний музей архітектора В. Г. Заболотного.
Іменем архітектора названа Державна наукова архітектурно-будівельна бібліотека в Києві.

13 серпня 1907 року у селі Яганівка (нині Липоводолинський район, Сумська область) народився Антон Король – відомий український театральний актор.
Навчався у Київському театральному інституті.
1935–1940 – актор Київського ТЮГу.
Був репресований 1940 року, потім реабілітований в 1957 році.
У 1960-1967 роках – актор Харківського українського драматичного театру імені Шевченка.

Актор широкого творчого діапазону, який володів могутнім талантом за силою вияву внутрішнього світу героя і зовнішнього малюнку образу.
В його творчій скарбничці: Богдан, Кобза, Сом («Богдан Хмельницький», Городничий («Ревізор» М. Гоголя), Виборний («Наталка Полтавка» І. Котляревського) та багато інших ролей.
Окрім ролей у театрі знявся у к/ф «Кров людська — не водиця» (1960, режисера М. Макаренко, Київ. кіностудія художніх фільмів ім. О. Довженка).
Помер 11 серпня 1970 року в місті Бердянськ (Запорізська область).

13 серпня 1943 року було звільнено Рогань, яка того часу знаходилася за межею міста.
Того ж дня звільнено й селище ХТЗ й станція Лосєве.

Харків був звільнений менш як за два тижні – 23 серпня.

Наразі захисники України пишуть нову історію оборони міста й ще раз, й ше раз доводять Харків – це Україна! Зокрема, українські воїни восени 2022 року здивували увесь світ – на Харківщині ЗСУ вдалося вийти на держкордон та відігнати російських окупантів з понад 30 захоплених населених пунктів області. 10 вересня сталася подія, яку газета «Вашингтон пост» назвала «приголомшливою поразкою», тоді як російський військовий коментатор описав наступ як «катастрофу» і «найбільшу військову поразку москви з 1943 року». Інститут вивчення війни оцінив, що українські сили звільнили приблизно 2500 км2 під час Харківського прориву.
Ця новина облетіла усі світові ЗМІ… Успішне планування та реалізацію контрнаступу порівнюють як одну з найкращих військових операцій в історії воєн. Остання подібна була проведена більш ніж 50 років потому у Війні Судного дня між Ізраїлем і Єгиптом.
BBC з посиланням на військового експерта стверджує, що український контрнаступ є першим випадком, коли російська федерація втратила цілі підрозділи з часів Другої світової війни. У відомстві також зазначили, що успіх української армії в рамках міжнародних переговорів про військову підтримку є вирішальним свідченням того, що Україна здатна повернути окуповані території.

В два етапи з 6 вересня по 2 жовтня Україна визволила з-під окупації Липці, Ізюм, Балаклію, Шевченкове, Куп’янськ, Вовчанськ, Борову, Ківшарівку, Куп’янськ-Вузловий, Лиман, Святогірськ…
Загалом було звільнено понад 8500 кв. км української землі – визволено близько 500 населених пунктів у Харківській, Донецькій та Луганській областях. Врятовано понад 150000 мирних мешканців.

Віримо Богові та ЗСУ! Звільнилися від фашистів, виженемо й рашистів!

Харків згадує видатного архітектора (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 02.04.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 2 квітня, 1864 року народився Віктор Величко (1864-1923) – відомий харківський архітектор.

Народився у Варшаві, там же минули його дитячі та юнацькі роки. Закінчив у Варшаві реальне училище.

Вищу освіту отримував одночасно з відомим харківським архітектором О. М. Бекетовим.

З 1891 року працював у Харкові.

Помер в 1923 році.

У Харкові за проектами Величко збудовано велику кількість громадських і житлових споруд, які нині є пам’ятками архітектури.

У харківському виші архітекторів будуть екзаменувати на професійність (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 21.11.2022. Опубліковано в Регіон, Суспільство.

Сертифіковані архітектори України відтепер зможуть підвищувати свою кваліфікацію у Харкові. Міністерство розвитку громад та територій України погодили відповідні програми, розроблені чотирма українськими галузевими вишами, серед яких – Харківський національний університет міського господарства імені О.М. Бекетова (ХНУМГ ім. О.М. Бекетова).

Про це повідомили в ХНУМГ ім. О.М. Бекетова, посилаючись на зустріч в Мінрегіоні, під час якої заступниця Міністра розвитку громад та територій України Наталія Козловська та ректор ХНУМГ ім. О.М. Бекетова Володимир Бабаєв підписали відповідний документ.

У Мінрегіоні також погодили відповідні програми, розроблені Київським національним університетом будівництва і архітектури, Національним університетом “Львівська політехніка” та Придніпровською державною академією будівництва та архітектури.

“Підвищення кваліфікації — актуалізація власних знань та вмінь архітекторів, що необхідні для їхньої професійної діяльності. І надзвичайно приємно, що сьогодні, найбільш провідні галузеві заклади вищої освіти, які без перебільшення можна вважати “архітектурними школами”, отримали можливість розробляти та використовувати на практиці програми підвищення кваліфікації архітекторів”, — наголосила Наталія Козловська.

Зазначимо, що відповідно до законодавства, кожні п’ять років архітектори мають актуалізувати свої професійні знання та вміння шляхом підвищення кваліфікації, аби підтвердити безстроковість своїх кваліфікаційних сертифікатів.

Фото: ХНУМГ ім. О.М. Бекетова

Нагадємо, у липні 2022 року виповнилося 100 років з дня заснування Харківського національного університету міського господарства ім. О. М. Бекетова.

Підписуйтесь на наш Телеграм-канал: https://t.me/gx_net_ua

Галина Половик