Позначка: актриса

30 грудня в історії Харкова: народилися відомі актриса та вчений (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 30.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

30 грудня 1900 року в селі Іванівка (нині Білозерського району, Херсонської області) народилася Валентина Варецька — українська театральна актриса, заслужена артистка України.

Варецька грала у театрах Тернополя, Львова, Києва, Харкова, Дніпра.

З 20-х років працювала у Харкові. У 30-х роках виступала у Харківському театрі імені Шевченка.

Після Другої світової війни до 1960 року працювала у Львові. Потім повернулася до Харкова.

На фото: актори Ватуля та Варецька у виставі “Гріх” (1928 рік, Харків).

Основні ролі: Донна Анна («Камінний господар» Лесі Українки), Діана («Собака на сіні» Лопе де Веґи), Анна («Украдене щастя» І. Франка), Рита («Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), Наташа («Суєта» І. Карпенка-Карого), Надія («Кам’яний острів» О. Корнійчука), Леді Мільфорд («Підступність і кохання» Ф. Шіллера), Маша («Після балу» М. Погодіна).

Померла 03 січня 1981 року в Харкові.

30 грудня 1893 року в Мелітополі народився Яків Майєр — український вчений, спеціаліст у галузі двигунобудування, професор. Один із організаторів вищої школи України, ректор Харківського технологічного інституту.

1924 року закінчив Харківський технологічний інститут.

Працював інженером-конструктором на Харківському паровозобудівному заводі (зараз – завод імені Малишева).

У 1928–1929 роках був ректором Харківського технологічного інституту.

У 1929-1934 роках – завідувач кафедри ХТІ (з 1930 – у складі Харківського механіко-машинобудівного інституту).

1932 року очолив Український науково-дослідний авіадизельний інститут (УНІАДІ). Майєр керував розробкою найважливіших питань дизелебудування, зокрема застосуванням дизелів в авіації. За участю Майєра було створено двигун для танка Т-34. Модернізовані двигуни Майєра були встановлені на різних типах танків, які випускав Харківський завод імені Малишева.

Помер 29 лютого 1988 року у Харкові (у віці 94 років).

11 грудня в історії Харькова: народилася актриса

Опублікував(ла) новина GX , 11.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

11 грудня 1906 року в Кіровоград (сучасна назва) народилася Інна Базилевич (1906-1990) – харківська театральна актриса, заслужена артистка України (1951).

1923 року закінчила Харківський інститут народної освіти (так у 20-ті роки називався Харківський університет).

Театральну кар’єру розпочинала у знаменитому харківському театрі «Березіль» (1929-30 роки).

Згодом виступала в Одесі, Чернівцях, Івано-Франківську. Виконувала провідні героїчні та характерні ролі.

Під час Другої світової війни у 1942–1944 роках виступала на фронтах у фронтовому Харківському театрі «Кавказ».

Основні ролі: Катерина («Катерина» Т. Шевченка), Наталка («Наталка Полтавка» І. Котляревського), Одарка («Запорожець за Дунаєм» С. Гулака-Артемовського), Мавка («Лісова пісня» Лесі Українки), Ліда («Платон Кречет» О. Корнійчука), Таня («Срібна п’ядь» М. Погодіна), Марія Тюдор (однойм. драма В. Гюґо), Клея («Езоп» Г. Фігейредо), Філумена («Філумена Мартурано» Е. де Філіппо), Мати («Маруся Богуславка» М. Старицького).

Фото та матеріал: Енциклопедія Сучасної України

У перший день зими харків’яни з сумом згадують чарівну французьку актрису (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 01.12.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

1 грудня в 2022 році пішла в засвіти знаменита французька акторка і письменниця з харківським корінням, відома кіноманам своєю роллю у фільмі «Фантомас», Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо.

Вона померла у Парижі, про це повідомила радіостанція France Bleu Mayenne з посиланням на прессекретаря актриси.

«З глибокими переживаннями та великим сумом повідомляємо вам про смерть актриси Мілен Демонжо, яка сталася 1 грудня у віці 87 років», — було написано у пресреліз, поширеному від імені рідних покійної.

Мілен Демонжо – це найбільш французька харків’янка. Саме її любов до Харкова, звідки її коріння, подарувала місту Міжнародний фестиваль короткометражного кіно «Харківський бузок». Саме книга Мілен Демонжо «Харківський бузок», яку акторка присвятила своїй матері — харків’янці Клавдії Трубниковій, і дала назву харківському фестивалю, народженому у 2009 році. Саме ця історія лягла в основу ідеї фестивалю — щороку збирати у Харкові знаменитостей світового кінематографа, чиє коріння пов’язане з Харковом.

Почесний президент Міжнародного кінофестивалю «Харківський бузок» Мілен Демонжо

і голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич. Париж. 2017 р.

«Вона увійшла до кімнати, окинула всіх поглядом і одразу підійшла до мене зі словами: «Це ви з Харкова? Ми з вами схожі!». Її мама, Клавдія Трубнікова, була харків’янкою. Свого часу сім’я перебралася до Франції і з матір’ю у Мілен були складні стосунки. У 13 років вона пішла з батьківського дому – стала улюбленою музою Крістіана Діора та почала будувати кар’єру у сфері моди та кіноіндустрії. А коли її мама захворіла (у неї була онкологія), Мілен все покинула і повернулася додому, щоб доглядати її. Проводячи з матір’ю багато часу, актриса почала записувати її спогади про життя у Харкові. Так народилася книга Демонжо про Клавдію Трубникову, яку вона назвала “Харківський бузок”. У розмові Мілен зізналася мені: пообіцяла матері перед смертю, що обов’язково відвідає її рідне місто. Повертаючись до Харкова, я вже точно знала, що привезу сюди Мілен Демонжо, і просто в літаку почала продумувати програму, а потім зрозуміла, що потрібно робити щось масштабніше – фестиваль кіно», – згадує першу зустріч із Мілен Демонжо в Парижі голова ГО «Міжнародний кінофестиваль “Харківський бузок”» Вікторія Маренич.

Для самої Мілен Демонжо цей фестиваль став поверненням до своїх витоків і виконанням обіцянок, які вона дала своїй матері. Тому з великим задоволенням щороку приїздила до Харкова на відкриття кінофестивалю “Харківський бузок”, що проводився у 2009-2013 роках.

«Мені хочеться сказати одну дуже важливу річ. Щоразу, коли я приїжджаю на «Харківський бузок», я почуваюся не Мілен Демонжо, а дочкою харків’янки Клавдії Трубникової. Довгого життя фестивалю, і нехай у Харкові завжди цвіте бузок», – сказала Мілен Демонжо під час чергового візиту до Харкова у 2013 році.

Улітку 2017 року в Українському культурному центрі в Парижі відбулася презентація книги французької актриси про Харків і його бузковий фестиваль «Adieu, Kharkov!». У ній Мілен Демонжо зібрала всі цікаві ситуації, що відбувалися у ній під час перебування у Харкові — на батьківщині її мами.

У Мілен Демонжо було чимало творчих планів, пов’язаних з Харковом. Зокрема, вона мріяла привезти до Харкова свою виставу. Актриса по-справжньому любила місто, яке вважала своє малою батьківщиною.

У Харкові на Алеї зірок у саду Шевченка французька харків’янка залишила частинку себе – відбиток долоні.

Алея зірок у саду Шевченка

Довідка. Мілен Демонжо (справжнє ім’я Марі-Елен Демонжо) народилася в Ніцці 29 вересня 1935 року. У ранні роки брала уроки гри на фортепіано і вільно розмовляла італійською, французькою та англійською. В юності Мілен закохалася в актора Жерара Філіпа і почала мріяти про те, щоб самій потрапити на екран. Була студенткою акторських курсів. Дівчину помітив представник модельної агенції, яка запропонувала їй контракт. Працювала у модному будинку Крістіана Діора, ательє П’єра Кардена.

Зніматися у кіно почала з 1954 року. Дебютувала у фільмі «Майбутні зірки». Потім зіграла головні ролі в картинах «Жебрак і красуня» (Єва), «Ця ніч» (Сільві), «Слабкі жінки» (Сабіна), «Кохання в Римі» (Анна Падоан), «Викрадення сабінянок» (Реа) та ін.

В 1961 році Демонжо отримала роль міледі в «Трьох мушкетерах» Бернара Бордері, а потім зіграла безстрашну дівчину-фотографа Елен – наречену журналіста Фандора (Жан Маре) в трилогії «Фантомас» (1964, 195, 1967).

У 1966 році Мілен познайомилася з Марком Сіменоном — старшим сином письменника Жоржа Сіменона, вони одружилися, і цей шлюб тривав 31 рік. Згодом зайнялася кіновиробництвом, продовжуючи іноді грати у власних фільмах. Останньою її роботою в кіно стала драма «Я і ти» (2017), де Демонжо грала з Катрін Фро та Катрін Денєв.

На жаль, восени 2о25 року – зникла “Алея зірок Міжнародного кінофестивалю “Харківський бузок” (докладніше в матеріалі GX за посиланням).

Фото та матеріал: Вікторія Маренич, Галина Половик, Наталія Бойченко

22 листопада в історії Харкова та Харківщини: загадують відому актрису та цікаву подію (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 22.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 22 листопада 1915 року народилася Ганна Босенко (1915-2006) – відома лірико-драматична театральна актриса.

Босенко народилася у Золочеві Харківської області.

1936 року закінчила студію при Харківському театрі робітничої молоді (викладач, а потому й чоловык актриси Борис Тягно). 1935-1937 роках працювала у цьому ж театрі.

З 1939 року – актриса Харківського обласного українського драматичного театру імені Кропивницького. З 40-х років працювала у Дніпрі, Одесі, Києві та Львові.

Ролі: у театрі – Забава («Сон князя Святослава» І. Франка), Василина, Галина Романівна («Калиновий Гай», «Пам’ять серця» О. Корнійчука), Надія («Вороги» М. Горького), Ґертруда, Віола і Себастьян («Гамлет», «Що завгодно, або Дванадцята ніч» В. Шекспіра); в кіно – Стеха («Назар Стодоля», реж. В. Івченко, 1954), Стефа («Полум’я гніву», реж. Т. Левчук, 1955; обидва – Київ. кіностудія худож. фільмів), епізодична («Земля, до запитання», реж. В. Дорман, 1972).

У 1957 отримала звання заслуженої артистки України. Закінчила свій життєвий шлях у 2006 році у Львові.

А ви знали? 22 листопада в 2022 році до 300-річчя від дня народження Григорія Сковороди НБУ презентував монету “Сад божественних пісень”. Монета номіналом 20 грн.

На аверсі монети розміщено: символічний стилізований фонтан, який наповнює водою різні посудини, метафори людини та людської душі. З одного боку, вони всі різного розміру, отже, нерівні. З іншого, – усі вони наповнені, тому рівні. Кожна посудина має різний об’єм, але отримує достатньо води для свого наповнення (пластичне втілення графічного малюнка Г. Сковороди “Нерівна всім рівність…”). Над життєдайним фонтаном “проростають райські” дерева, що формують сад божественних пісень, навколо яких “розтікаються” рядки зі збірки “Сад божественних пісень”.
На реверсі монети зображено метафоричну художньо-образну композицію: під деревцем вишні – юнак, який грає на сопілці, поряд – розкрита книга, символічний світ Г. Сковороди; навколо – дзеркальні символічні постаті, що намагаються ухопити філософа, та напис півколом – “світ ловив мене та не спіймав”.

А ви знали? 22 листопада свій день народження відзначає найнародніший автомобіль – «Запорожець» (ЗАЗ-965).

Цього дня, 22 листопада, в 1960 році із конвеєра Запорізького автомобільного заводу зійшла перша партія ЗАЗ-965. Скільки жартів пов’язано з цим автомобілем… І як тільки не називали різні моделі «Запорожця»: «Горбатий», «Вухатий», «Жужик», «Запор», «Круглястий», «Чебурашка», «Мильниця», «Консервна» банка»…

На ретрослеті-2018 у Харкові господарі «Запорожців» не мали відбою від охочих зробити фото на згадку з яскравими експонатами. А читачка GX Ольга Овсяннікова навіть ділилася своїми спогадами про авто: “Тато купив “Запорожець” і сам його з заводу переганяв. Зустрів мене на ньому. Новенький, біленький! Наш пес Джой дуже полюбляв на ньому кататися, як тільки двері відчиняли, так прямим ходом на задні місця. І не вигнати”.

До речі, 21 листопада ми розповідали про цікаве весілля на вантажівках креативних мешканців Харківщини.

21 листопада 2012 року регіональні ЗМІ повідомляли про унікальне для Харківської області весілля на вантажівках.

Весільний кортеж із вантажних автомобілів був помічений в Ізюмі. Молодята розповідали, що ідея відзначити весілля на вантажівках виникла у них, як тільки вони зібралися одружитися: захотілося якоїсь різноманітності.

Машини – два Freightliner і один DAF – належали нареченому. Він займався вантажоперевезеннями.

12 листопада в історії Харкова: яскраві особистості та цікаві події минулого і сьогодення (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

12 листопада 1935 року в Харкові народилася Людмила Гурченко – одна з найзнаменитіших харківських кіноакторок.
Гурченко провела у Харкові дитячі та шкільні роки, пережила німецьку окупацію. Її книга «Моє доросле дитинство» стала одним із найяскравіших свідчень часів німецької окупації Харкова. Докладніше про яскраву харківську зірку в новині GX.

12 листопада у 1930 році в Харкові засновано 9-ту військову школу льотчиків та льотчиків-спостерігачів, яка згодом дала початок Харківському військовому училищу льотнабів та штурманів та Чугуївському військовому авіаційному училищу льотчиків-винищувачів.

Школа розміщувалася на північ від станції «Рогань». У довоєнні роки 9-та військова школа льотчиків вважалася однією з найкращих серед військово-навчальних закладів військового округу та країни. За підсумками 1938 року вона посіла друге місце серед навчальних закладів.

У травні 1938 року на базі бригади, яка готувала льотчиків-винищувачів, було сформовано Чугуївське військове авіаційне училище льотчиків-винищувачів, а на базі бригади, яка готувала льотчиків-спостерігачів, сформовано Харківське військове авіаційне училище льотнабів та штурманів.

Харківське училище базувалося на чотирьох аеродромах: Центральний, Кам’яна Яруга, Рогань та околиця ХТЗ.

12 листопада 1909 року в Харкові народився Веніамін Тольба (1909-1984) — відомий диригент та музичний педагог, Народний артист України (1957).

Народився у Харкові у сім’ї трубача оперного театру. У рідному Харкові він навчався грі на скрипці.

А вже з 1929 по 1932 роки навчався у Харківській консерваторії, де потім викладав з 1932 по 1941 роки.
Диригентський дебют Тольба відбувся 1928 року – він виступав по Харківському радіо, у драмтеатрі та в Українському єврейському театрі.
Паралельно з навчанням працював скрипалем в оркестрі Харківської опери, а з 1931 року після успішного дебюту в опері «Весілля Фігаро» — диригентом.

Протягом десяти років (1931–1941) працював у Харківському оперному театрі.

З 1944 року постійно працював в оперному театрі у Києві. Зокрема, на відкритті першого повоєнного сезону у Києві грали оперу М. Вериківського «Наймичка», яку Тольба готував з 1943 року ще в евакуації. До того ж в консерваторії під орудою В. Тольби була відкрита оперна студія.

Як диригент, записав музику до 50 українських художніх фільмів, а також до екранізації опери «Запорожець за Дунаєм». Автор симфонії на теми з опери «Запорожець за Дунаєм» (1983). Автор низки статей.

На будинку по вул. Євгена Чикаленка, 21 у Києві, де Веніамін Тольба проживав з 1944 року, встановлено пам’ятну дошку.

12 листопада 2003 року в харківській галереї «Академія» відкрилася виставка китайського мистецтва паперової вирізки. Студенти Харківської міської академії дизайну та мистецтв представили свої роботи, зроблені у стародавньому традиційному китайському стилі.

Паперова вирізка – це один із найпопулярніших видів народної творчості в Китаї. Матеріал для роботи коштує недорого, і його не важко дістати, тому паперова вирізка поширювалася у багатьох країнах світу.

Найдавніша китайська вирізка датується V-VI століттями.

12 листопада 2005 року у Харкові відбувся унікальний футбольний матч, присвячений 80-річчю футбольного клубу “Металіст”.

На поле вийшли дві команди ветеранів: «Металіст-83» та «Металіст-88». Матч завершився внічию – 2:2.

Перша команда 1983-го вийшла у фінал Кубка країни, але програла. Друга – за п’ять років також вийшла у фінал Кубка, але перемогла.

Перемога 1988 року була найвищим досягненням «Металіста» у минулому столітті.

Нагадаємо, перша харківська футбольна команда складалася виключно з робітників заводу імені Малишева.
У 1960-х та 1980-х харківці виступали у вищій футбольній лізі, але вище 6-го місця не піднімалися.

12 листопада 2015 року лейтенанта Ольга Юськевич була призначена начальником Управління патрульної поліції Харкова. Наказ про призначення Юськевич підписала голова Національної поліції Хатія Деканоідзе.

Ользі Юськевич на той момент було 28 років. Її кар’єра згодом розвивалася успішно.
З 2016 року помічник Заступника Голови Нп-Начальника Головного Управління Національної Поліції міста Київ.
З 2018 року помічник Начальника Головного Управління Національної Поліції міста Київ.
З 2023 року помічник Голови Дздг (Національна Поліція України).

Довідка. Ольга Юськевич — харків’янка, має дві вищих освіти: екологічну та юридичну.

Вона була яскрава та з бурхливим характером. Харків-культурний вшанував видатну землячку (фото, відео)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.11.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! 12 листопада 1935 року в Харкові народилася Людмила Гурченко – одна з найзнаменитіших кіноакторок нашого міста.

У своєму житті актриса зробила дуже багато — не дарма її порівнювали із Марлен Дітріх. Вона справжня легенда нашого кіно, Людмила Гурченко жила та померла улюбленою актрисою мільйонів глядачів.

Про її зовнішність ходили легенди. І в 60, і в 70 років вона була витончена та легка. Секрет її молодості, мабуть, полягав у її невгамовній енергії, бурхливому характері та яскравій вдачі. Людмила Марківна завжди хотіла отримувати все по максимуму. І тому встигла так багато.

Сьогодні, у річницю від дня її народження, навіть погода співзвучна її характеру — бурхлива (з хмарами та шквальним вітром), але і яскрава, повна різноколірних веселок.

Гурченко провела у Харкові дитячі та шкільні роки, пережила німецьку окупацію.

«Усього п’ять із половиною років я прожила “до війни”, — написала актриса у своїх мемуарах. — Ще вранці ми були на прогулянці в лісі. Нарвали ромашок та бузкових дзвіночків… Все обірвалося миттєво, несподівано».

Її книга «Моє доросле дитинство» стала одним із найяскравіших свідчень часів німецької окупації Харкова.

1953 року Гурченко закінчила десятирічку і поїхала вступати до вишу.

Славу актрисі принесла участь у картині Ельдара Рязаова «Карнавальна ніч» 1956 року. У фільмографії актриси – близько 120 фільмів.

У 2016 році у Харкові було створено мурал знаменитої актриси. Він зайняв площу приблизно 250 кв. м. Над портретом працювали три художники та два дизайнери.

2018 року в Харкові у сквері на вул. Трінклера, 6, встановили пам’ятник Людмилі Гурченко. Монумент зроблено так, що біля його підніжжя можна посидіти та поспілкуватися. Висота монумента – майже 8 метрів. На постаменті скульптура Людмили Гурченко на повний зріст. На колоні під нею розташовано композицію, до якої увійшли 15 персонажів із шести знаменитих фільмів за участю актриси. Зокрема, “Вокзал для двох”, “Кохання та голуби”, “Карнавальна ніч” та інших. Автор монумента – видатний харківський скульптор Катіб Мамедов.

Трохи спогадів у цей день…

“Це вже стало доброю традицією. У день народження актриси, 12 листопада, ми збираємось та покладаємо квіти до пам’ятника видатній землячці”, – наголосив заслужений артист України, голова правління Харківського міжобласного відділення Національної спілки театральних діячів України, керівник Будинку актора Ігор Арнаутов.

“Сьогодні культурна спільнота Харкова вшанувала пам’ять нашої славетної землячки, визначної актриси театру та кіно — Людмили Марківни Гурченко, — поділилася значущою подією сьогоднішнього дня відома харківська діячка мистецтва Олена Старостенко. — Разом з друзями, Ігорем Ковалем та Ігорем Арноутовим, навіть під час війни не зрадили традиції та прийшли вшанувати улюблену актрису”.

Вийшло дуже чуттєво.

Приємно бачити на світлині ще й директора Харківського академічного драматичного театру Олега Яцину, який у важкі часи обійняв нову посаду і очолив театр.

Ігор Арнаутов навіть проспівав композицію, яка грає в його душі під час спогадів про Людмилу Марківну…

До речі, директор Харківського академічного театру музичної комедії, заслужений діяч мистецтв України Ігор Коваль також нещодавно святкував день народження – 9 листопада, саме в день, коли відзначається Всеукраїнський день працівників культури та майстрів народного мистецтва!

Нагадаємо, вітав Харків митців і у 2025 (докладніше у новині GX).

Харків-творчий — живий і незламний, він тримає культурний фронт увесь цей час.

Світла пам’ять, Людмилі Марківні! Колектив новинного порталу GX приєднується до світлих спогадів і дарує свою новину-спогад усім шанувальникам творчості нашої землячки!

Фото та відео: GX, Наталія Бойченко, Олена Старостенко, Ігор Коваль, Ігор Арнаутов, Олег Яцина

20 вересня в історії Харкова: народилася драматична актриса та співачка (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 20.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 20 вересня, в 1912 році народилася Стефанія Стадниківна – драматична актриса та співачка, грала у харківському театрі імені Шевченка.

Народилася у Тернополі. Підлітком вона самотужки поставила у Львові виставу з дітьми інших акторів.

У 1926-1933 роках працювала у мандрівному театрі свого батька, гастролювала на Тернопільщині.

У 1935 році – влаштувалася до «Театру рев’ю» Вільнюса.

Після війни художній керівник Харківського драмтеатру імені Шевченка Мар’ян Крушельницький запросив Стадниківну на роботу. У харківському театрі актриса виступала з 1945 до 1957 року.

Далі актриса працювала у Київському драмтеатрі імені Івана Франка, згодом знову у Львові (1959-1978 роки).

Найкращі ролі: Марґіт, Йолана, Белла («Жайворонок», «Циганська любов», «Паґаніні» Ф. Легара), Аделя («Лилик», Й. Штравса), Лізі («Маріца» І. Кальмана) та інші; в драматичному репертуарі: Ліза («Лихо з розуму» О. Грибоєдова), Майя («Платон Кречет», О. Корнійчука), Поема («Не називаючи прізвищ» В. Минка), Жевжик (в однойменній п’єсі Нікодемі) та інші.

Знялась у фільмі «Вітер зі сходу» (1941, Марійка).

Померла 27 лютого 1983 року у Львові. Похована на 8 полі Личаківського цвинтаря.

Вона сама писала історію: 8 вересня народилася актриса відомого харківського театру – авторка спогадів про березільців

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 08.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

Пам’ятаємо! Цього дня, 8 вересня, 1900 року народилася ще одна актриса харківського театру «Березіль» – Софія Федорцева (1900-1988).

З 1927 по 1960 рік працювала у харківських театрах «Березіль» та імені Шевченка.

Зіграла ролі Марусі у «Дай серцю волю, заведе в неволю», Інгігерди в «Ярославі Мудрому», Катерини у «Грозі», Марії у «Марії Тюдор».
Народна артистка України із 1946 року.

Померла 15 червня 1988 р. у Львові. Похована на 75 полі Личаківського цвинтаря.

Фецорцева — автор спогадів про Леся Курбаса, І. Мар’яненка, П. Тичину, В. Стефаника, Ф. Федорцева. Авторка цікавого репортажу “Березіль” на мандрівці” (“Діло”, 1930) про гастрольні виступи березільців.

4 вересня в історії Харкова та Харківщини: яскраві особистсті та цікаві факти з життя міста та області (фото)

Опублікував(ла) новина GX , 04.09.2025. Опубліковано в Головні новини, Регіон, Суспільство.

4 вересня 1935 року у Харкові народилася Людмила Алфімова (справжнє прізвище – Кадигроб) – українська актриса театру та кіно, Заслужена артистка України (2003).

1958 року Алфімова закінчила Харківський театральний інститут.

Працювала у Київському театрі юного глядача та на кіностудії Довженка.

Справжню славу актрисі принесла головна роль у легендарному фільмі «Весілля в Малинівці» (на жаль саме, в ніч на 4 вересня Малинівка зазнала ударів російських окупантів).

За всю свою тривалу кар’єру Людмила Іванівна знялася в понад 40 кінофільмах, а озвучила близько 170.

Була двічі одружена. Має двох доньок та чотирьох онуків, також має трьох правнуків.

Померла 22 лютого 2024 року в селі Печера (Тульчинський район, Вінницька область).

Про що 4 вересня писали ЗМІ минулого.

4 вересня 1899 року у Харківському університеті було призначено нового ректора. Видання повідомляло, що керівником ВОЗ став Герман Іванович Лагермарк.

Герман Лагермак (27.05.1843-15.11.1907 (Харків)) – вчений-хімік, ординарний професор.
З 1871 року почав читати лекції з кафедри хімії Харківського університету. 1896 року удостоївся звання заслуженого професора Харківського університету.
У Харківському університеті читав курс органічної хімії, завідував органічним відділенням хімічної лабораторії. З його ім’ям було значною мірою пов’язано розвиток хімії в університеті наприкінці ХІХ століття.
Лагермак проводив різноманітні практичні дослідження, наприклад, якості гасу, що продається в Харкові та якості води з Північного Дінця.
З 1899 до 1901 року був ректором Харківського університету.
Брав активну участь у житті міста, зокрема, був на кшталт сучасного депутата міськради, а ще працював у кількох комісіях, брав участь у діяльності Харківського товариства грамотності.

4 вересня 1902 року – Харківський університет надав дані щодо зарахування студентів. Було прийнято 330 осіб, із них 10 юдейського віросповідання.

4 вересня 1903 року повідомлялося про завершення археологічної експедиції до Валківського повіту, якою керували професор Багалій та приват-доцент Данилевич. Було розкопано 27 курганів. Знайдено золоті та срібні прикраси, вироби з теракоти. Розкопки велися на кошти відомого промисловця та мецената Павла Харитоненка.

12 серпня в історії Харкова: народилася теоретик українського театрального мистецтва (фото)

Опублікував(ла) Наталя Бойченко , 12.08.2025. Опубліковано в Головні новини, Культура, Регіон, Суспільство.

Цього дня, 12 серпня, 1895 року народилася Олімпія Добровольська (1895-1990) — українська театральна актриса та режисер, театральний педагог та теоретик українського театрального мистецтва XX століття.

Добровольська народилася в Одесі. Навчалася у Київській музично-драматичній школі імені Лисенка.

У 1917-1919 роках грала у Києві у «Молодом театрі» у Леся Курбаса. 1922 року разом із чоловіком вступила у творче об’єднання «Березиль», створене Курбасом у Києві.

1926 року разом із театром переїхала до Харкова. З успіхом виступала і в комедійних, і в драматичних ролях, грала у творах української та світової класики.

Вийшла заміж за відомого актора та режисера Йосипа Гірняка.

У грудні 1933 року Йосипа Гірняка було заарештовано і в 1934 році за звинуваченням в участі в «контр-революційній українській військовій організації» заслано до таборів у Карелію. Олімпія Добровольська залишалася у Харкові, значилася з 1935 року у трупі Українського драматичного театру імені Шевченка у Харкові.

1937 року Гірняк, порушивши умови заслання, приїхав до Харкова до дружини. В результаті їх обох було заарештовано і після чотиримісячного перебування в Харківській в’язниці вислано до Карелії.

У 1940 році подружжя отримало дозвіл повернутися в Україну. 1944 року емігрували до Австрії, а 1949 року до США.

Разом з чоловіком керували Театром-студією в Австрії та Німеччині (1945–49), у США (1949–51); працювала артисткою і режисером Українського театру в США (1953–55), Театру слова (1956–64).

Основні ролі: Сніжинка («Чорна Пантера і Білий Ведмідь» В. Винниченка), Мотронька, Лизька, Баронова Козіно («Комуна в степах», «97», «Мина Мазайло» М. Куліша), Соня («Хазяїн» І. Карпенка-Карого), Долорес («Камінний господар» Лесі Українки), Мати («Мати і я» за М. Хвильовим), Едріта («Горе брехунові» Ф. Ґрілльпарцера), Діана («Собака на сіні» Лопе де Веґи).

Основні вистави: «Оргія», «Лісова пісня» Лесі Українки, «Мартин Боруля» І. Карпенка-Карого, «Неофіти» за Т. Шевченком, «Примари» Г. Ібсена, «Господиня заїзду» К. Ґольдоні, «Тартюф» Ж.-Б. Мольєра.

Померла 2 лютого 1990 року в Нью-Йорку (США).