Цей день лютого зберігає, мабуть, одну з останніх світлих сторінок мирного часу міста.
Зокрема, понад дві сотні закоханих пар із Харкова та області скористалися черговою «гарною» датою – 22.02.2022 – щоб узаконити свої стосунки. Як повідомляли у Східному міжрегіональному управлінні юстиції, того дня на Харківщині зареєстрували 210 шлюбів.
“Загалом у трьох областях – Харківській, Донецькій та Луганській зареєстрували 439 шлюбів (Донецька – 185; Луганська – 44, Харківська – 210), а також ухвалили 48 заяв на реєстрацію шлюбу (Донецька – 11, Луганська – 8, Харківська – 29)”, – зазначали у відомстві.
В холі Харківського Регіонального Центру послуг (пр. Тракторобудівників, 144) було встановлено банер – “Харків, місто закоханих. 22.02.2022”.
Цікаві подробиці від астрологів, 22 лютого – найенергетичніший потужний день не лише 2022 року, а й усього століття. А ось нумерологи дзеркальної дати 22.02.22 приписують чарівні, навіть містичні властивості.
Окрім шести двійок, у дати 22 лютого є ще дві особливості:
• 22.02.2022 – це 22 друга місячна доба;
• 22 лютого 2022 року – це вівторок, другий день тижня.
На думку нумерологів, весь день просякнутий енергією цифри “2”, яка означає точку рівноваги, вісь симетрії, що допомагає забезпечити спокій та гармонію. Двійка вважається символом кохання, дипломатії та стосунків.
Але ця дата є й спомином жертв кривавого теракту…
22 лютого 2015 року в Харкові, на початку патріотичної ходи, біля Палацу спорту (пр. Петра Григоренка, 2, сучасна назва проспекту) вибух терористів забрав життя чотирьох людей – Ігоря Толмачова (1962 — 2015), Данила Дідіка (1999 — 2015), Миколи Мельничука (1996 — 2015) та Вадима Рибальченка (1977 — 2015). Ще десять осіб отримали поранення. У Харкові та області наступного дня було оголошено днем жалоби за загиблими.
Цей підступний злочин мав на меті посіяти страх і розколоти суспільство міста, але Харків вистояв.
Харків пам’ятає кожного, хто віддав своє життя за свободу і незалежність України.
Розслідування тривало чотири роки. 28 грудня 2019 року Немишлянський районний суд Харкова (сучасна назва) визнав винними в організації вибуху Володимира Дворнікова, Віктора Тетюцького та Сергія Башликова, засудивши їх до довічного ув’язнення. Наступного дня вони були передані представникам ОРДЛО у рамках великого обміну ув’язненими та полоненими.
“…І навіть якщо ця зима буде тривати роками,
навіть якщо світ болітиме кожним вдихом –
будь його диханням і руками,
будь голосом його, будь його сміхом.
Маєш тепер бачити за тих, хто не бачить,
Маєш тепер любити за тих, хто не любить,
Цієї зими навіть дерева стоять, неначе
вони теж втомилися, вони теж, як люди.
Будь продовженням його збитих пальців,
будь закінченням його довгих речень.
Зимове небо над вами вранці
складається з доказів і заперечень”, – ці рядки вірша Сергія Жадана, як спомин – на віки.
Що до минулого…
22 лютого 1873 року народився Ян Ендзелінс – відомий лінгвіст, академік, один із відомих викладачів Харківського університету.
Ендзелінс народився на території сучасної Латвії. 1892 року закінчив Ризьку класичну гімназію. Після закінчення Дерптського університету викладав у альма-матер.
З 1909 до 1920 року працював і викладав у Харківському університеті. Читав введення в мовознавство, порівняльну граматику індоєвропейських мов, порівняльну граматику німецьких мов, проводив заняття з прусської, литовської, давньовірменської, давньоісландської, давньоірланської та готської мов.
У 1912 захистив докторську дисертацію про відносини балтійських і слов’янських мов. Саме в Харкові Ендзелінс написав Lettische Grammatik («Латвійську граматика»), яка була опублікована в 1922 в Латвії. У цьому дослідженні було показано тодішній стан розвитку латвійської мови, а також історія звуків, форм і конструкцій латвійської мови, зв’язку з іншими мовами.
У 1920 Ендзелінс повернувся до Латвії і почав працювати в Латвійській вищій школі. Він допомагав утворити відділення балтійської філології та читав вступ до балтійської філології, наукову граматику латвійської мови, науковий курс латвійської мови, порівняльну граматику балтійських мов. Працював в Термінологічній комісії, якій за короткий час треба було створити терміни в різних галузях. За його участю 1920 заснована Філологічна спілка, 1935 — Сховище латвійської мови.
Ендзелінс був одружений з Мартою Грімм і виховував сина Луцийса, дочок Меліто і Лівію.
Помер в 1961 в Кокнесе (Латвія).
7 грудня 1967 заснована Премія Яніса Ендзелінса Академія наук Латвії.
На його честь названі вулиці у Ризі та Валміері, а також Закон Ендзеліна у мовознавстві.
А ось у Харкові на вулиці Університетська, 23, в будинку, де мешкав та працював видатний мовознавець з 1909 по 1920 рік, встановлено пам’ятну дошку.
22 лютого 1921 року в Харкові народився Ян (Іван) Богорад — журналіст, організатор та керівник диверсійної партизанської групи у роки Другої світової війни.
Після закінчення школи Богорад був призваний до армії та брав участь у Фінській війні. Також був учасником Другої світової війни. Був тяжко поранений, потрапив у полон. Втікши з полону, потрапив в українське село на Житомирщині, де став одним із організаторів та керівником диверсійної партизанської групи.
Провів ряд ризикованих операцій зі знищення техніки (найчастіше на залізничному транспорті) та живої сили противника.
Після війни жив у Києві (на фото Віктор Некрасов та Іван (Яня) Богорад, Київ, кінець 1950-х), де познайомився із письменником Віктором Некрасовим (17.06.1911-3.09.1987), автором, який мав власну думку про війну, про закордонну подорож.
Який 1969 року виступив на мітингу в дні відзначення річниці масових розстрілів у Бабиному Ярі, підкресливши необхідність увічнення пам’яті тисяч жертв з числа єврейського населення Києва. Того ж року він підписав колективного листа, спрямованого на захист В’ячеслава Чорновола. Після переслідувань, катувань, виключення зі спілки письменників за вільнодумство, емігрував до Франції, і був позбавлений радянського громадянства. Останні роки Некрасова пройшли у Парижі; письменник був нагороджений Орденом Почесного легіону.
Богораз та Некрасов були близькими друзями. Військова доля Богорада, як і його дружба з Некрасовим, знайшли відлуння у творчості письменника: його прізвище носить герой однієї з кращих і пронизливих оповідань Некрасова «Друга ніч». І хоча в описі образу героя оповідання, в сюжетних перипетіях немає прямого зв’язку з реальним однофамільцем, все ж таки в образі, в поведінці Льоньки Богорада, що потрапив на фронт наївним і чистим юнаком, є щось від характеру і долі новачка-солдата Яна Богорада.
Дружина – Ніна Феодосіївна Богорад-Субботенко, економіст.
Помер Ян Богорад 22 липня 1984 року в Києві, похований на міському цвинтарі «Берківці».
Коли Віктор Некрасов дізнався смерті свого друга, він надіслав його вдові з Парижа телеграму: «NINKA REVU TCELYI DEN VIKA» (“Нінка, реву цілий день. Віктор”.).
Фото та матеріал: відкриті джерела, сайт пам’яті В. Некрасова, Сурен Кочарян
